154494 (Особливості обслуговування представників церковних общин), страница 2

2. Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші міста, пов'язані з історією хасидизму, захороненням цадиків - святих, глав хасидистських громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан-хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм-духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин;

3. Галичина, Буковина, Закарпаття - пограниччя латинської і візантійської культури, перехрестя західного і східного християнства; регіон, в якому збереглися "святі місця" католицизму, православ'я, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення;

4. Низка міст обласного і районного підпорядкування (Вінниччина, Житомирщина, Хмельниччина, Волинь) відтворюють національну і сакральну культуру княжої доби і середньовіччя (українського бароко), співжиття католицького і православного світу; відтворенням багатої героїчної, сакральної, культурної минувшини українського народу може стати кільцевий туристський маршрут Острог - Пересопниця - Берестечко - Володимир-Волинський;

5. Новим туристським прочитанням славнозвісного твору Олеся Гончара "Собор" може стати туристський маршрут у степову Україну до святинь Запорозької Січі;

6. Туристське відтворення шляху "від варяг у греки" поверне історичну пам'ять до витоків Київського християнства, до знакових постатей української християнської історії та доленосних подій, пов'язаних із запровадженням християнства, - першої княгині-християнки Ольги і рівноапостольного Володимира Великого; Київ, Чернігів, інші міста центральної України в перспективі розвитку міжнародного (та й внутрішнього, загальноукраїнського) туризму можуть і повинні стати, завдяки зосередженням у них історико-культурних і сакральних пам'яток, своєрідним туристським засвоєнням багатої української дохристиянської і християнської культури і духовності.

Туристські маршрути могли б мати орієнтовні привабливі назви:

Витоки християнської України

Монастирі України

Перехрестя східного і західного християнства

Сакральні пам'ятки Поділля

Звитяжний і духовний волинський край

Шляхами святинь Запорозької Січі

Культурно-релігійні пам'ятки Криму

Святі місця хасидизму в Україні

Організація міжнародного паломницького туризму в Україні істотно гальмується наявністю численних проблем, розв'язання яких - справа держави, всіх організацій та установ, причетних до туризму. Серед них зазначимо насамперед наступні невідкладні завдання:

Інвентаризація і реставрація історико-культурних, сакрально-духовних місць, пам'яток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих пам'яток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані.

Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, зв'язок, місця відпочинку).

Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, релігії, традицій, звичаїв, обрядів України і народів, які в ній проживали, а також іноземних мов.

З метою докладнішого вивчення перспектив розвитку міжнародного паломницького туризму, уточнення можливих потоків туристів з конкретних країн, їхніх інтересів і запитів, необхідно встановити контакти з культур-аташе посольств цих країн в Україні (США, Канади, Ізраїлю, Ватикану, Німеччини, Польщі, Швеції, Болгарії та ін), а також з товариствами, асоціаціями, національно-культурними фондами, конфесійними центрами національних меншин в Україні.

На базі Київського університету туризму, економіки і права та відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України організувати Науковий центр з досліджень проблем міжнародного паломницького туризму.

2.2 Інформаційне забезпечення паломницького туризму

Інформаційно-довідкове забезпечення паломницького туризму розглянемо на прикладі Львівської єпархії. Перші львівські церкви були збудовані понад 700 років тому. Нині у місті Львові близько 100 храмів, чимало монастирів і каплиць. Такої кількості сакральних об’єктів не має жодне місто в Україні. Усі, окрім трьох, діють. Інформація про львівські церкви, монастирі, молитовні будинки, святині іудеїв, благодійні установи різних конфесій, 15 чудотворних ікон і мощі Святих та Блаженних зібрана в одному атласі і на мапі. А це дасть можливість розвивати паломницький туризм. Загалом у Львові на 800 тисяч населення припадає 255 релігійних об’єктів. Найдавнішою є Церква Святого Миколая, датована кінцем ХІІІ століття. Поруч неї розташовані ще чотири давні храми. Найбільше будувалось церков у 14-18 століттях за польського панування та в міжвоєнний час у 1919-39 роках.

У місті з’явились отці-домініканці, бернардини, кармеліти босі та черевичкові, францисканці, капуцини, реформати, місіонери, пауліни, єзуїти, августинці і цей перелік ще не увесь. Усі вони мали монастирі і церкви, це свідчення багатства міста на сакральні споруди. Це було багатоконфесійне місто, де поруч жили вірні різних віросповідань. Великих руйнувань зазнали храми у часи австрійської імперії, радянського періоду, а більше десятка синагог були знищені в роки Другої світової війни. Напередодні проголошення незалежності України у місті діяли лише 20 православних і римо-католицьких церков, а більшість християнських святинь використовувались не за призначенням. Українська Греко-Католицька церква (УГКЦ) була ліквідована сталінським режимом у 1946 році на псевдособорі, а перед цим арештували увесь єпископат. Із проголошенням незалежності України і відновлення УГКЦ почалось відродження монастирів і церков.

2.3 Пам’ятки сакрального мистецтва, як об’єкт паломницького туризму

Кожна святиня має свою історію і чудотворні ікони. Усі релігійні об’єкти вказані в довіднику, вони нанесені на мапу міста. Адже мандрівка Львовом - неодмінно ще й пізнання сакральних пам’яток. Оскільки майже усі вони діють, то туристи доволі часто присутні на богослужіннях і для багатьох гостей міста це свого роду паломництво.

"Хтось приходить подивитись, як гарно, які ікони, а хтось - помолитись. Я думаю, що у Львові можна поєднати одне і друге. Є різні храми, десь мало вірних, але ця церква відома усім, десь навпаки", - зазначає укладач атласу Тарас Гринчишин.

У львівських храмах зберігаються оригінали і копії 15 чудотворних ікон, мощі понад 25 Святих і Блаженних. У Святоюрській крипті поховані видатні духовні особи УГКЦ кардинал Сембратович, митрополит Андрей Шептицький, кардинал Сліпий, а на Янівському цвинтарі спочиває святий римо-католицької церкви Юзеф Більчевський, на Личакові - святий Зигмунд Гораздовський. До місць поховань цих духовних осіб щодня приходять у молитві тисячі людей. В монастир згромадження Святого Йосифа приїжджають сотні паломників, щоб просити заступництва у Блаженних сестер Олімпії і Лаврентії. "Паломництво має релігійне призначення. Це для тих туристів, які хочуть молитись, знати релігійне значення", - каже вона.

За словами монахині, неприпустимо святі місця перетворювати на бізнесові туристичні об’єкти, адже це передусім місце молитви, духовних переживань. І сакральний Львів має перспективи паломницького туризму.

2.4 Концепція проекту Патріарший паломницький центр у Львові

29 травня 2009 року у конференц-залі Курії Львівської архиєпархії відбулася зустріч представників з кожної єпархії УГКЦ, відповідальних за паломницькі центри. Метою засідання була презентація концепції проекту "Патріарший паломницький центр".

На початку наради з вітальним словом звернувся Преосвященний Владика Гліб (Лончина), Єпископ Курії Верховного Архиєпископства Києво-Галицького. У зверненні зокрема йшлося про те, що УГКЦ вже давно бажала створити певну централізовану структуру для організації "релігійного туризму". Так з благословення Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ, від 8 травня 2009 року розпочав діяти "Патріарший паломницький центр".

Про концепцію проекту розповів п. Дмитро Мироненко, який є координатором робочої групи та радником Голови Державної служби туризму і курортів України з економічних питань. "Першочерговим завданням є зібрати та створити базу даних паломницьких місць УГКЦ", - сказав п. Дмитро. Спеціально для цього уже є розроблена анкета, яка дасть змогу скласти паспорт об’єкта і видати професійну карту відпустових місць, адже великою проблемою є відсутність офіційних туристичних маршрутів.

Як повідомила п. Олена Ганцяк-Каськів, яка є головою Патріаршого Товариства святого Рівноапостольного Великого київського князя Володимира та учасником робочої групи, паломницький центр буде тісно співпрацювати із місцевими центрами, які уже діють при єпархіях. Буде запропоновано різні програми для паломників, як з України так з-поза її меж. Також до розробки проекту долучені історики, які наповнятимуть кожну подорож цікавими фактами.

ІІІ. Висновок

Релігійний туризм - перспективний напрямок для України. За повідомленням голова Державної служби туризму і курортів Анатолій Пахля, в системі пріоритетів релігійний, паломницький туризм визнано одним із перспективних напрямків. Проте голова зазначив, що держслужба в цьому питанні знаходиться на початковому шляху: "Ми сьогодні працюємо зі створенням туристичних маршрутів, але ми поки що не дійшли до створення, з основними конфесіями України, - паломницьких. Я думаю, що це рішення одного-двох місяців". Згідно даних місцевих адміністрацій, серед святинь, що користуються найбільшим попитом серед паломників: Свято-Успенська Почаївська (Тернопільська обл.), Києво-Печерська (м. Київ) Святогорська Свято-Успенська (Донецька обл.) Лаври.

Серед усіх релігійних конфесій, більшість паломників і "споживачів" сакрального туризму від православної церкви Московського патріархату.

Зараз йде робота над створенням Реєстру туристичних ресурсів, до якого увійдуть всі історичні, культурні, пам’ятки сакрального туризму - все що зможе зацікавити туристів, повідомила перша заступниця голови Державної служби туризму і курортів Ольга Соколова. Реєстр матиме напрямки і суттєво допоможе у формуванні туристично-тематичних програм, маршрутів. На думку А. Пахлі, релігійних туризм повинен бути підтримуваний та врегульований з боку держави. "Є приклад Почаївської лаври, де організацією її відвідування займаються інші сусідні держави. Це не правильно", - підсумував держслужбовець.

Проте голова громадської ради з туризму і курортів Державної служби туризму і культури Євген Самарцев наголосив, що державі не треба лізти до організації паломницького туризму, вчити церкву як це робити. Завдання держави - забезпечити інфраструктурою місця паломництва. "Наприклад, в Почаїві збільшити кількість зупинок для туристичних автобусів, побудувати готелі", - підкреслив Є. Самарцев. Друге питання, рішення якого дозволить збільшити потоки паломників в Україну, на думку експерта, - прийняття відповідного законодавства, яке б не обкладало податками паломницький туризм.

Загалом, для подолання негативних явищ у туристичні сфері необхідне комплексне рішення, зазначили учасники прес-конференції. З точки зору пана Пахлі зараз варто зробити ставку на тематично-туристичні програми, програми вихідного дня і канікул. Також необхідно посилити інформаційну підтримку (відеореклама на іноземних ТБ, прес-тури закордонних журналістів, створення туристичних центрів при українських посольствах, випуск тематичних матеріалів, путівників тощо). "Її вартість складатиме, виходячи з досвіду аналогічних програм інших країн - $200 млн", - розповів голова держслужби. В умовах браку грошей у держави Є. Самарцев запропонував створити корпус туристичних послів. Сформувати коло із декілька сот іноземців, що пов’язані з туризмом та тих, хто має українське коріння, походження, вплив серед місцевих громад, щоб вони поширювали інформацію і сприяли створенню позитивного іміджу України.

За даними Держслужби туризму і культури, протягом 2008 року туристичними підприємствами обслуговано 3 млн. туристів (на 6% більше, ніж у 2007 році) та 2,4 млн. екскурсантів (на 1% більше). Збільшення на 6% загальної кількості туристів, обслугованих туроператорами протягом 2008 року, відбулось за рахунок зростання кількості обслугованих виїзних туристів.

Використана література

1. Палестинский Сборник. - Т.1. - СПб., 1885. - С.147.

2. Чубатий М. Історія Християнства на Русі-Україні. - Т.1. - Рим, Нью-Йорк, 1965. - С.443.

3. Карпачова Н. Право громадян на свободу світогляду та віросповідання // Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник№5. - К., 2001. - С 16-21; Академічне релігієзнавство. - К., 2000. - С 859-861.

4. Релігія і соціокультурні зміни в Центрально-Східній Європі. Слухання в Комітеті Парламентської Асамблеї Ради Європи // Людина і світ. - 2001. - №2-3. - С 16-19.

5. Історія релігії в Україні. - К., 1999. - С.422-427.

6. Релігієзнавчий словник. - К., 1996. - С 363-364.

7. Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-церковних відносин в Україні. Офіційний вісник Державного комітету України в справах релігії // Людина і світ. - 2001. - № 2-3. - С 31-41.

8. Яроцький П.Л. Паломницький (релігійний) туризм в Україні: перспективи розвитку. // Релігієзнавство. Навчальний посібник.2-ге вид. - К., 2004.

Додаток

Центри духовного кільця Тернопільщини

Один день

Тернопіль - Глиняни - Унів - Тернопіль