Учасник походу Карла XII німецький капелан Й.В.Барділі у своїх мемуарах подає стислу історію України. "Україна або Казакія, — пише Барді, — це земля, на якій давніше жили скити, а їхніми нащадками є козаки, — народ вільний, що не хоче бути ні під Польщею, ні під Москвою". Він звертає увагу також на багатства України, яку називає "молоком і медом текучою" країною, що має стільки збіжжя, що сама не може його спожити. Однак, починаючи з другої половини XVII ст., Україна занепадає внаслідок жорстокої експлуатації й пограбування її державами, насамперед Московською.

Окремі мислителі того часу пророку вали, що таке становище України не залишатиметься довічним. Німецький філософ-етнограф Йоганн Готфрід Гердер у своєму "Щоденнику моїх подорожей" в 1769р. писав: "Україна стане колись новою Грецією: прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля, колись прокинуться повстане велика, культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген, у далекий світ".

Але найбільш об'ємний і цікавий опис подорожі по Україні (1838 р.) залишив німецький мандрівник і вчений, основоположник антропогеографії Йоганн Георг Коль. На основі своїх записів під час подорожі Україною він видав два шеститомні твори під назвою „Подорож в Південну Росію” серед яких є книга "Україна, Малоросія". У цих творах Й. Коль подає дуже багато відомостей про географію, природу, звичаї, побут, історію, економіку, культуру українського народу[6,с.107].

Так, про минуле України він пише: "За давніх часів, коли ще велике князівство, що володарювало над усіма руськими, а центр його знаходився у Києві, малороський рід, мабуть, був найзначнішим у всій Русі. Малоросія у той час об'єднувалася під однією і тією самою владою. При розпаді давнього великого князівства утворилось багато малих малороських князівств — Галицьке, Володимирське, Чернігівське і т.п. "

У своїх записах Й. Коль велику увагу приділяє українській етнології: звичаям, побуту, вигляду сіл, хат. Зокрема, їдучи з Московії шляхом з Білгорода до Харкова, він у захопленні від українських сіл, про що у своєму щоденнику зазначає:

"Село було безкінечно великим, як і всі українські села. Будинки тягнулись до будинків, подвір'я до подвір'я, начебто провінція була наповнена ними, із садів селян скрізь виднілися якісь червоні домашні квіти, які невиразно дрімали в зоряному блиску, жовті соняшники, якими українські дівчата прикрашали собі волосся, і рожеві троянди, які чіпляли собі під соняшником. Надзвичайним для нас було чути у цьому селі соловейків, їх так багато вони тьохкали навперебій, як канарки на кущах блаженних островів. До цього приєднувались цокотіння перепелиць, як ніде не співалось частіше, ніж в українських селах, і нарешті кукурікання тисячі далеких і близьких півнів. Наша перша піч в Україні була найприємнішою у нашій подорожі". Українці — це, мабуть, найспівучіший народ у світі, хоч вони не дарували ще Європі жодного знаменитого композитора, співають вдень і вночі, як на забавах, так і за роботою...

Одружені жінки під час найтяжчої праці безустанку співають, мов солов'ї. То непроста річ переказати читачеві лише словами цю сповнену життя картину! Отже, на мою власну думку, Україна – країна з багатовіковими культурними традиціями, різноманіттям мальовничих куточків, а також лікувальними курортами. Наша країна займає вигідне географічне положення, має помірний клімат. Все це визначає успішний розвиток туризму, рівень якого задовольняє туристів з багатьох країн світу. Сьогодні туристична Україна - це більше 3 тис. оздоровчих закладів, приблизно 1,5 тис. готелів, 20 тис. місць для прийому туристів по першому та 40 тис. - по туристичному класу. Це більш 150 тис. пам'ятників природи, історії та культури, 39 міст, вік яких понад тисячу років. Україна має прекрасні курорти.

Висновки

Отже, стан туризму в країнах, які приймають туристів, залежить від зростання доходів і вільного часу або економічної та соціальної ситуації у державах-партнерах. Заїзд туристів також повністю залежить від стану політичних і дипломатичних відносин між країнами-постачальниками туристів і державами, які їх приймають. Так, наприклад, політичні хвилі в Португалії у 1974-1975 pp. призвели до різкого скорочення туризму. В 1989р. після студентських заворушень в Пекіні, в результаті заходів, прийнятих західними країнами-постачальниками туристів, майже повністю припинився іноземний туризм у Китай. Внаслідок терористичних актів в Каїрі та Луксорі (Єгипет) у 1997 p., які так широко рекламувалися вітчизняними туристичними агентствами, загинуло 72 людини, 68 з яких були туристами, в основному німцями. Сьогоднішня ситуація в країні, незважаючи на те, що чисто зовнішньо виглядає респектабельно, продовжує характеризуватися різким соціально-економічним поділом суспільства, що зумовило існування цілих станів, підвладних "бацилі" релігійного фанатизму. Іноземні ж туристи у даному випадку виглядають в ролі цілі: екстремісти знають, що туризм є однією з головних статей валютних надходжень країни, і цілять в "больову точку" режиму. Україна - країна з багатовіковими культурними традиціями, різноманіттям мальовничих куточків, а також лікувальними курортами.

Наша країна займає вигідне географічне положення, має помірний клімат. Все це визначає успішний розвиток туризму, рівень якого задовольняє туристів з багатьох країн світу. Сьогодні туристична Україна - це більше 3 тис. оздоровчих закладів, приблизно 1,5 тис. готелів, 20 тис. місць для прийому туристів по першому та 40 тис. - по туристичному класу. Це більш 150 тис. пам'ятників природи, історії та культури, 39 міст, вік яких понад тисячу років. Україна має прекрасні курорти.

Список використаних джерел

1. Александрова А.Ю. Международный туризм. — М.: Аспект Пресс, 2002. — 464 с.

2. Вавилова Е.В. Основы международного туризма. – М.: Гардарики, 2005. – 356 с.

3. Воскресенский В.Ю. Международный туризм. — М.: Юнити-Дана, 2006. — 255 с.

4. Данильчук В.Ф. Мировой рынок услуг турбизнеса: Учеб. пособие. - Донецк, 2000. — 146 с.

5. Драчева Е.Л., Забаев Ю.В., Исмаев Д.К. Экономика и организация туризма: международный туризм. — М.: Кнорус, 2006. — 565 с.

6. З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. ст. /П.М. Слободян (ред.) — К., 1997. — 280 с.

7. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. — К.: Вища школа, 2002. — 196 с.