4) перерви в заняттях спортом (відрядження, хвороба і ін.), що веде до зниження функціональних можливостей організму і його фізичних якостей.

Попередження спортивних травм

Для попередження спортивних травм здійснюється комплекс заходів: правильна методика тренування, забезпечення доброго стану місць занять, інвентарю, одягу, взуття, застосування захисних пристосувань, регулярний лікарський контроль, виконання гігієнічних вимог, повсякденної виховної роботи і т.п.

Дуже значна роль спортивного лікаря в попередженні травматизму. В його функції входять: забезпечення повної безпеки занять, змагань, виховна робота із спортсменами (настирне роз'яснення неприпустимості застосування грубих, неправильних прийомів, які можуть викликати травму, необхідності постійного застосування захисних пристосувань і т. п.). Лікар повинен вести постійну роз'яснювальну роботу не тільки серед спортсменів, але і серед тренерів з приводу умов, сприяючих виникненню травм, важливості показу лікарям і медичним працівникам будь-якої травми у спортсмена (бувають випадки, коли спортсмен, отримавши легку травму, не звертається за медичною допомогою, внаслідок чого виникає ускладнення). Досвід показує, що там, де ведеться продумана роз'яснювальна робота (лікарські поради, бесіди, лекції), набагато менше вірогідність виникнення травм.

Роботу по попередженню травм лікар веде як самостійно, так і спільно з тренерами, викладачами і організаторами змагань.

Важливе значення в попередженні спортивних травм має регулярний контроль з боку адміністрації, тренерів, педагогів і суддів за станом місць занять, інвентарю, устаткування, за наявністю у спортсменів справного спортивного взуття, одягу і захисних пристосувань, відповідних виду спорту і правилам змагань. Спортивний лікар повинен перевіряти, як виконується цей контроль.

Попередження травм залежить від забезпечення відповідності спортивних споруд встановленим державним стандартам і строгого дотримання санітарних норм і правил їх змісту.

Після надання першої медичної допомоги лікар повинен з'ясувати причину виникнення травми. В цьому велику допомогу йому надають тренери, судді, спортсмени.

В попередженні спортивного травматизму має значення правильно організований облік травм, що відбулися під час занять і змагань. Обов'язком лікаря є систематичний облік всіх випадків травм. Не тільки важкі травми, але і травми середньої тяжкості необхідно ретельно вивчати, виявляти причини їх виникнення і визначати необхідні заходи по їх усуненню. Кожний такий випадок детально обговорюють на тренерській пораді, а також із спортсменами.

При заняттях такими видами спорту, як гімнастика, акробатика і ін., виключно важливе значення в попередженні пошкоджень має страховка. Повноцінність страховки залежить від її своєчасності і технічної підготовленості того,хто страхує (тренер або досвідчений спортсмен). При акробатичних вправах на спеціальних снарядах необхідне для страховки застосування спеціальних поясів з тросом, пропущених через блок. В багатьох видах спорту важлива роль належить самостраховці (здатність спортсмена самостійно виходити з небезпечного положення, змінюючи або припиняючи виконання вправи для запобігання можливості травми, володіння навиком правильного і безпечного падіння, уміння уникнути небезпечних рухів і положень тіла). Прийоми самостраховки особливо добре повинні бути засвоєний борцями, гімнастами, акробатами, стрибунами у воду при стрибках з трампліну.

Необхідне настирне виховання у спортсмена навиків самостраховки, проте в цьому потрібна розумна міра. Якщо спортсмен привчений до надмірної страховки, то у нього не буде належної упевненості при виконанні вправ без страховки (наприклад, на змаганнях).

Для попередження травм велике значення має розминка перед тренуванням або змаганням. Її проводять за будь-яких метеорологічних умов. Значення розминки не слід розглядати спрощений тільки як «розігрівання м'язів» (це є лише однією стороною складного процесу підготовки рухового апарату організму спортсмена до майбутньої фізичної напруги). Розминка сприяє загальному підвищенню рівня діяльності: збудженню в нервових центрах, що координують діяльність систем організму під час вправ, підготовці рухового апарату, збільшенню газообміну, дихання і кровообігу. Вона створює як би загальний робочий фон, на якому можна успішніше виконувати спортивні вправи.

Розминка включає певний комплекс фізичних вправ, який звичайно складається із загальної і спеціальної частин. Загальна частина має на меті створення оптимальної збудливості центральної нервової системи і нервово-м'язового апарату, посилення діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Спеціальна частина направлена на створення оптимальної збудливості тих ланок нервово-м'язового апарату, які братимуть участь у виконанні майбутнього фізичного навантаження. З метою попередження стомлення м'язів під час розминки дається навантаження не тільки на м'язи, які повинні виконувати основну роботу під час змагань, але і на ті, які не будуть навантажені. Навантаження, виконуване при розминці, повинне строго індивідуалізуватися.

Раціонально побудована розминка не викликає стомлення організму і зайвого збудження.

Одним із заходів профілактики травм є регулярне гартування організму спортсменів до дій низької і високої температур, сонячній інсоляції і т.п. З метою профілактики спортивних травм використовують спеціальні захисні засоби.

Нижче приводяться деякі апробовані засоби і заходи попередження травм.

В легкій атлетиці: раціональна розминка, особливо в холодну погоду; теплий тренувальний костюм в прохолодну погоду, при сильному вітрі, дощі; відповідне взуття (у легкоатлетів-бігунів туфлі повинні мати шпильки 12—18 мм, що особливо важливо при бігу на слизькому грунті, за винятком кросів); у стрибунів в легкоатлетичних туфлях повинні бути гумові прокладки для пом'якшення ударів кістки п'яти і струсів тіла;

у марафонців і стайєрів — повстяні або фетрові устілки.

У футболі: бинтування гомілковостопних суглобів еластичними бинтами; накладення спеціальних щитків на передню область гомілки для захисту від можливих ударів і переломів; надягання під труси суспензорія для запобігання від ударів статевих органів, а вратарями—додатково ватяних боягузів під звичайні і налокітників на область ліктьових суглобів.

В хокеї з шайбою: застосування особливих рукавичок для грон рук, щитків на гомілці і на області передпліччя;

запобігання колінних і ліктьових суглобів наколінниками і налокітниками, а голови — шоломом; воротарям — додатково спеціальних захисних пристосувань у вигляді масок, хутряних унтів і ін.

В гімнастиці: правильний догляд за шкірою долонь; магнезія для грон рук (перед підходом до снарядів) з метою профілактики пошкоджень долонної поверхні; накладки на долоні з тонкої шкіри для попередження садна і потертостів.

В лижному і ковзанярському спорті: заходи захисту від відмороженні — навушники, байкові трикутники на область статевих органів, а також правильна підгонка взуття, регулярне просушування одягу (зокрема, рукавичок) і взуття.

В боксі: комплекс запобіжних засобів (захисні маски і шоломи на тренуваннях, ретельне бинтування грон рук, застосування захисної раковини на статеві органи, загубника для захисту зубів).

У важкій атлетиці: широкий шкіряний пояс, що надягає штангістом для профілактики травм зв’язочного апарату поперекового відділу хребта; шкіряні манжети для попередження травм лучезап’ястних суглобів; накладення на область грудної кістки під час тренування ватяно-марлевої амортизації з метою профілактики хронічного періоститу грудної кістки, що є результатом багатократного травмування її штангою.

Висновки

Досвід роботи показує, що при наданні належної уваги попередженню спортивних пошкоджень при заняттях спортом, правильному виконанні методичних і організаційних вказівок, добрій постановці лікарського контролю і виховної роботи травми, як правило, відсутні.

Список використаної літератури

1. Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини/ Запоріз. держ. ун-т. - Запоріжжя, 1999.- 308 с.

2. Венедиктов Д.Д., Чернух А.М., Лисицын Ю. П. Глобальные проблемы здравоохранения и пути их решения // Вопр. философии. - 1979. -№ 7. - С. 102-113; Дильман В.М. Четыре модели медицины. - Л.: Медицина, 1987. - 288 с; Пиріг Л. Медицина як інтегральна складова культури українського народу // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку.- К.:ВПЦ "Київ. ун-т", 1993. - С. 54-56; Смирнов И.Н. Здоровье человека как философская проблема // Вопр. философии. - 1985. - № 7. - С. 83-93; Патогенез болезней цивилизации / И. Шош, Т. Готи, Л. Чалаи и др. - Будапешт: Изд-во АН Венгрии, 1976. - С. 154.

3. Подольський М. Спорт на Україні 1960 — 64. К. 1966;

4. Все о спорте. І — III. Справочник. М. 1978;

5. Бака М. Спортивне п'ятиріччя України. К. 1980.

6. Энциклопедический словарь по физической культуре и спорту. І — III. М. 1960;

8