FS&VS.DOC (Форми співучасті та види співучасників у злочині), страница 2

Спів виконавство з попереднім порозумінням буде мати місце в тих випадках, коли між всіма учасниками злочину мав місце зговір про спільне вчинення злочину до його початку. При цьому між співучасниками такого злочину може мати місце і розподіл ролей. Важливо встановити, що всі учасники злочину до моменту його вчинення дали

згоду на виконання будь-якої відведеної кожному з них ролі для досягнення спільної злочинної мети.¹

Отже при простій формі співучасті кожен з співучасників є виконавцем злочину,

2.2 Складна форма співучасті.

Співучасть з розподілом ролей, має місце тоді, коли один співучасник безпосередньо скоює злочин /виконавець/, інші сприяють йому. Характер сприяння може бути різним, тому розрізняють організаторів, підмовників і посібників. Особливість співучасті організаторів підмовників та посібників в тому, що вони безпосередньо не виконують тих дій, які створюють об'єктивну сторону злочину. Співучасть з розподілом ролей звичайно за попереднім змовленням. Взаємодія винних тут більш трвала, чим при співвиконавстві, хоч і дія даної форми в типовими випадки короткочасного зв'язку. Для наявності цієї форми співучасті необхідне усвідомлення кожним учасником того, то він бере участь у спільній злочинній діяльності. У складній співучасті відповідальність співучасників залежить від відповідальності виконавця /так звана акцесорність./

2.3 Співучасть без посередньої змови.

Найпростішою і небезпечною формою співучасті є співучасть без попередньої змови, коли узгодженість злочинної діяльності співучасників або незначна, або відсутня. Суб"єктивний зв'язок між ними мінімальний і обмежується знанням одного співучасників про приєднання злочинної діяльності Іншого, що звичайно встановлюється чи в момент початку скоєння злочину чи навіть в процесі його скоєння. Все це не дає можливості співучасникам узгодити свої дії заздалегіть продумати все необхідне, а також прийняти міри до схову слідів злочину. Тому співучасть без попередньої змови частіше всього суттєво не підвищує суспільну небезпеку всього скоєного вцілому. Тільки в деяких випадках в силу певних обставин, місця скоєння злочину, і тд. наявність співучасті без попередньої умови підвищує суспільну небезпеку скоєного, В цих випадках дана форма співучасті, що звичайно іменується групою передбачається в Особливій частині КК в якості кваліфікуючої ознаки відповідних злочинів.¹

Ознаки:

а/ наявність двох і більше осіб;

б/ участь кожного з них у виконанні дій, охоплюють ознаки об'єктивної сторони складу злочину;

в/ виконання злочину об'єднаними зусиллями- спільно;

г/ наявність умисху кожного з співучасників на спільне скоєння злочину;

д/ узгодженність дій учасників злочину двостороннім зв'язком, що відображає їх взаємну освідомленість про спільне скоєння злочину.²

Отже, співучасть без попередньої змови має місце там і тоді, де і коли діяльність одного співучасника приєднується до діяльності інших /20/ в процесі виконання злочину, коли він вже почався,

але ще до його закінчення.³

2.4 Співучасть з попередньою змовою.

Намір вчинити злочин виникає передчасно, як і змова. Отже, співучасть з попереднім змовленням мов місце тоді, коли декілька осіб домовляються про спільну діяльність до скоєння злочину. За своїм характером попередня змова може бути різноманітною, може зупинятись тільки на окремих моментах скоєння злочину, не створюючи чисельних зв'язків між співучасниками і не узгоджуючи вцілому їх діяльність. Але змова може бути і суттєвою наприклад, в розкраданні майна в особливо великих розмірах.¹

Змова може бути про:

І/ час, місце чи способи вчинення злочину;

2/ про розподіл ролей;

З/ про приховування слідів, здобутого .

Небезпечна форма співучасті:

І/ згуртованість співучасників, більша їх злочинні стійкість, наполегливість;

2/ попередність змови визначив більшу енергійність дій всіх співучасників .²

Ознаки цієї форми таких, як співучасті без попередньої змови лише додається:

е/ попередня змова на скоєння злочинною групою.³

Отже співучасть з попередньою змовою - наявність узгодженої злочинної поведінки між співучасниками злочину» яка досягається до початку злочинної діяльності.

2.5 Злочинна організація

Злочинна організація найбільш небезпечна форма співучасті. Нормування її частіше всього свідчить про наслідки винних скоїти посягання, неможливе дія однієї особи,

Злочинною організацією визначається стійке обеднання двох і більше осіб, що організувалися для спільної злочинної діяльності.

Історичними ознаками злочинної організації є:

І/ згуртованість співучасників - відданість кожного співучасника організації, готовність жертвувати всім для досягнення мети.

2/ стійкість організації - утворення організації для вчинення багатьох злочинів, намір надовго чинити злочини або вчинити один що вимагав спеціальної злочинної діяльності.

Іншими ознаками ж є:

І/ розроблений і схвалений учасниками організації план злочинної діяльності або вчинення певного злочину,

2/ розподіл ролей;

З/ наявність організатора /керівника/ організації;

4/ прикриття своєї діяльності, як своїми силами, так із допомогою сторонніх осіб;

5/ вербування нових членів;

б/ наявність загальних правил поведінки, ієрархія стосунків, наявність матеріальної бази.

Особливість кримінальної відповідальності співучасників за організовану злочинну діяльність полягає в тому» до створення такої організації містить в діях співучасників закінчений злочин.

але учасники злочинної організації несуть кримінальну відповідальність лише за ті злочини, в яких вони брали участь. Ті особи, які не брали безпосередньо участі в якомусь окремому злочині, підлягають відповідальності за членство в цій організації.¹

Чинне кримінальне законодавство передбачає такі види злочинів організації:

І/ банда /ст.б9К^IК/-елементарна форма злочинної організації. Ознаки:

стійкість, озброєність, наявність спеціальної мети;

2/ злочинна група у ВТУ /ст.69 /. Специфічною ознакою є: наявність мети.

З/ група контрабандистів;

4/ антидержавна організація / ч.3., ст.6З КК/. Мета: повалення Існуючого ладу України;

⁵/ організована група /ч.З.ст.86 КК/

В останні роки намітилося зростання загального рівня злочинності і зміни в її структурі. Тому деякі вчені наголошують на закріпленні відповідальності за ті види суспільно - небезпечних діянь, які не передбачені кримінальним законодавством, але криміналізація яких є об'єктивно необхідною.

До них належать 1 організована злочинність, боротьба з якою визнана сьогодні пріорітетним напрямком боротьби з злочинністю. Організована злочинність повністю охоплюються поняттям складної форми співучасті, але проаналізувавши цю форму співучасті з точки зору суб"єктивної ознаки, яка характеризує рівень стійкості взаємозв'язків можна прийти до висновку. Зміни в структурі злочинності, зародження розвиток організованої злочинності - дасть підстави говорити про виникнення нової Форми співучасті, яка відокремлюється вищим рівнем сталості суб'єктивних зв"язків між злочинцями.¹'

Отже, в кримінальному законодавстві необхідно закріпити поняття організованої злочинності та поняття організованого злочинного /мафіозного/ угрупування, що мав відмінності від звичайного організованого переліку співучасників ОЗГ, ввести норму про відповідальність юридичних осіб.

Організована злочинність - це кримінальне системна структурне явище, що являє собою сукупність чисельних» керованих злочинних формувань /груп, угрупувань, співтовариств/ та злочинного середовища, які зазнаються здійсненням злочинів, як промислом і створюють систему власної безпеки, що грунтується на використанні комплектних протиправних засобів та методів /продукції насильства, погроз тощо.

Під поняттям організованої злочинності розуміють виключно нове явище, те, що на Заході позначається терміном "мафія". Організована злочинність в закономірним результатом розвитку злочинності в будь-якому суспільстві.

Організованому злочинному угрупуванню притаманні такі ознаки:

І/ Наявність в групі не менше п"яти чоловік;

2/ Стійкість;

З/ Озброєність;

4/ Структурність /розподіл ролей.

Загальновідома схема організованої злочинної групи - це пірамідальна структура, на верхівці якої знаходиться керівник /дон/,

радник, керівник загонів /"капітани, бригадири"/, керівники груп /"лейтенанти"/, рядові члени /"бики", "торпеди/, Ієрархічність побудови приводить до чіткого розподілу владних і виконавчих функцій всередині структури, що викликає надзвичайні складнощі в питаннях прийняття до кримінальної відповідальності представників корінного ядра злочинної групи.¹

Кримінологічні ознаки:

І/ Високий рівень звязків з корумпованною частиною працівників

органів державної влади, управління, правоохоронних органів.

2/ Регіональний контроль;

З/ Наявність загальних правил поведінки;

4/ Вербування нових членів;

5/ Тісний зв"язок з верхівкою традиційної злочинності;

б/ Масштабний характер злочинної діяльності,

7/ Політизація злочинної діяльності - тобто встановлення ОЗГ відносин з політичними партіями чи окремими політичними діячами

8/ Проникнення в легальний бізнес, встановлення контролю над банківсько - комерційною діяльністю,

9/ Легалізація /відмивання/ капіталу,

ІО/ Встановлення контролю над засобами масової інформації.

Ці ознаки вказують на особливість організованої злочинності, як форми злочинної діяльності. Саме вони підлягають доведенню в процесі кваліфікації діяння за частиною статті КК, яка передбачає обтяжуючу обставину - вчинення злочину організованою групою,

Отже, організоване злочинне у групування - це найвища форма злочинної співучасті.

РОЗДІЛ III

Види співучасників злочину

У ст.19 дається визначення окремих видів співучасників: виконавця, організатора, підмовника і посібника. В основу такого розподілу покладено об'єктивні критерії - ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні злочину.

Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної Із осіб, які діЮТь спільно, щодо виконання своєї ролі в учиненні злочину. характер участі визначав функціональну роль кожного співучасника в спільному злочину. Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, відмовника і посібника слід вважати характер дій, які вчиняв кожен із них.¹

3.1 Виконавець.

Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо скоїла злочин. тобто виконала ті дії, які входять в склад злочину. При цьому вказані дії можуть бути виконанні повністю однією особою, або декількома по частинах, які будуть співвиконавцями злочину, Співвиконавцем буде і та особа, яка знаходячись разом з іншими на місці злочину, надала їм допомогу в скоєнні злочину²'

Проте злочин може бути скоєно з використанням малолітньої або неосудної особи, в такому випадку матиме місце посереднє виконання злочину. Тому визначення виконавця потрібно дещо розширити:

отже, виконавцем визнається особа, яка повністю чи частково, виконала діяння, що передбачено статтею Особливої частини КК.³

3.2 Організатор.

Організатором, визначається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням /,ст,І9 КК/,

Дії організатора можуть бути різними і виражатись в:

І/ керівництві підготовкою і скоєнням окремих злочинів;

З/ складенні плану їх здійснення, вербуванні співучасників;

З/ розподілі ролей між ними і тд.

Найважливішим являється те, що організатор об'єднує зусилля інших співучасників, направляв їх спільну діяльність на стадії готування чи безпосереднього виконання злочину. Організатор завжди діє з прямим умислом, тобто він знає: про характер тих дій, які повинні бути виконані рядовими учасниками, знає про склад групи, про методи її злочинної діяльності.¹

В якості організаторів частіше всього виступають небезпечні

злочинці з великим досвідом поможуть замаскувати своє роль в злочині.

3.3 Підмовник.

Підмовником визнається особа, 'о схилило до скоєння злочину, тобто умисно викликала в іншої особи, майбутнього виконавця впевНеНІСТЬ сКОїти ЗлОЧИН.

Специфічною рисою діяльності підмовника що відрізнять його від інших співучасників є те, 'що він здійснює вплив на волю особи і викликав в неї прагнення скоїти певним злочин. Підмовників може бути і кілька.

Підмовництво завжди конкретне. Не можна схиляти до скоєння злочину взагалі без вказівки визначеного об"єкту посягання. Тому не буде підмовництва, якщо хто - небудь, не викликаючи рішучості на скоєння певного злочину, розвиває в ін. особах нездорові погляди на ті чи інші явища життя чи навіть схвалює в загальній формі той чи ін, вид злочинної діяльності /наприклад проповідує /"воровську романтику"/.

З суб'єктивної сторони діяльність підмовника майже завжди характеризується наявністю прямого умислу, коли винний визнає, що своїми діями викликає рішучість у іншої особи скоїти конкретний злочин, активно направляє свою волю на досягнення саме цієї цілі, бажаючи, щоб було скоєно даний злочин. Проте можливі випадки підмовництва з непрямим або неконкретним умислом.