147873 (Система планово-попереджувального технічного обслуговування та ремонту машин), страница 4

Об'єкт діагностування - це машина або її складові частини, технічний стан яких підлягає визначенню.

Діагностичними засобами є прилади та устаткування, які застосовуються для оцінки технічного стану об'єкта. Це апаратура та програми, за допомогою яких здійснюється діагностування (контроль).

Алгоритмом технічного діагностування вважають сукупність принципів, які визначають послідовність дій виконавців у процесі діагностування (контролю). Алгоритм може задаватися графічно, у вигляді таблиці або іншим способом.

Метод діагностування - це сукупність організаційних правил і, якщо потрібно, діагностичних засобів отримання інформації про виконання операції. Операцією діагностування є частина технологічного процесу діагностування, яка виконується на одному робочому місці одним робітником або бригадою.

Для діагностування складних об'єктів, якими є будівельні машини, розробляють діагностичну модель, якою є формалізований опис об'єкта, необхідний для виконання діагностування.

Ознаку (параметр) об'єкта діагностування, яка використовується для визначення його технічного стану, називають діагностичною ознакою (параметром).

Мета діагностування полягає у скороченні витрат на технічне обслуговування і ремонт внаслідок виконання комплексу робіт у суворій відповідності з технічним станом машини та в підвищенні ефективності використання машин.

Діагностування проводять до виконання головних операцій з технічного обслуговування та ремонту машин.

Місце діагностування визначають з урахуванням місця проведення головних робіт з технічного обслуговування та ремонту.

Конкретними завданнями діагностування машин є:

у процесі експлуатації - перевірка працездатності машини в цілому та її складальних одиниць (результати можуть бути використані для прогнозу надійності об'єкта і для прийняття рішення про проведення операцій ТО або ремонту);

при позаплановому ремонті - віднайдення місця, виду і, в разі потреби, причини дефекту чи відмови та контроль якості ремонту;

перед поточним ремонтом - виявлення несправних складальних одиниць або складальних одиниць, які досягли граничного стану і потребують ремонту, а також виявлення обсягу робіт з їх ремонту, а після ремонту - контроль його якості;

під час прогнозування залишкового ресурсу - збирання інформації про технічний стан складальної одиниці чи машини в цілому, оброблення й аналіз цієї інформації та прийняття рішення про можливість подальшої експлуатації машини, а також інформації про обсяг ТО та ремонту.

Вид технічного діагностування залежить від кількісного та структурного складу машинного парку, а також від розташування та призначення об'єктів будівництва.

Ознаками поділу технічного діагностування на види є організація, режим, місце проведення та обсяг діагностичних операцій.

За організацією проведення технічне діагностування поділяють на спеціалізоване (на спеціалізованих постах діагностики або з використанням спеціальних пересувних діагностичних установок) та змішане (одночасно з провадженням технічного обслуговування). Спеціалізовані дільниці діагностування доцільно мати в управліннях механізації з великими змінними програмами щодо технічного обслуговування та ремонту.

При спеціалізованому діагностуванні операції доцільно проводити за один чи два дні до робіт з технічного обслуговування чи ремонту. Це дає змогу заздалегідь спланувати роботу пересувних ремонтних засобів та підготувати їх до виконання допоміжних ремонтних робіт, які, як правило, виконуються за будь-якого виду технічного обслуговування.

Якщо будівельні підрозділи (управління механізації) мають великі машинні парки (100... 150 одиниць вітчизняного виробництва та 20...30 одиниць імпортного), то в них повинен бути комплект спеціалізованого устаткування КИ-13980 для аналізу олив і робочих рідин (машини з гідравлічним приводом) на наявність домішок і продуктів зношення або для лабораторно-спектрального аналізу олив на базі серійних малогабаритних фотоелектричних установок МФС-3 чи МФС-5.

За режимом проведення технічне діагностування може бути плановим та за потребою.

Планове діагностування проводять після відпрацювання будівельними машинами певної кількості мото-годин (перед капітальними й поточними ремонтами).

Діагностування за потребою проводять безпосередньо після зіпсованості або виникнення відмови в процесі експлуатації машин.

Залежно від обсягу робіт діагностування може бути повним або частковим.

Повний обсяг робіт з діагностування проводять за граничним станом машин (перед ремонтом та після нього). У всіх інших випадках виконують часткове діагностування.

Залежно від обсягу та характеру отримуваної під час діагностування інформації розрізняють загальне та поглиблене діагностування.

Загальне діагностування проводять для визначення технічного стану (діагностування) об'єкта в цілому або його окремих складальних одиниць, їх працездатність перевіряють за загальними (інтегральними) параметрами без зазначення місця та причини пошкодження і відмов (наприклад, зниження потужності, економічності, збільшення витрат палива та оливи). Проте при загальному діагностуванні можуть перевірятися й часткові (локальні) параметри, якщо інтегральних параметрів для визначення технічного стану цих об'єктів немає (наприклад, тиск повітря в шинах, густина та рівень електроліту в акумуляторних батареях).

За періодичністю виконання загальне діагностування поділяють на щозмінне (ЩД) та діагностування при номерних обслуговуваннях (Д-1, Д-2, Д-3).

Щозмінне діагностування проводять до початку робочої зміни та під час роботи машини за зовнішніми ознаками і показами вмонтованих приладів контролю температури, тиску тощо.

Діагностування при номерних обслуговуваннях проводять для пошуку прихованих дефектів (пошкоджень), для визначення правильності функціонування машини і механізмів та встановлення обсягів регулювальних і кріпильних робіт, передбачених технічним обслуговуванням.

Загальне діагностування проводять щозмінно або з періодичністю ТО-1, ТО-2 та ТО-3. При цьому виконують необхідні регулювальні роботи.

Поглиблене діагностування (ПД) проводять для визначення технічного стану складальних одиниць та машини в цілому, а також для відшукування місця дефектів, встановлення їх причини та характеру. Під час поглибленого діагностування визначають залишковий ресурс, встановлюють обсяг регулювальних і ремонтних робіт, необхідних для підтримання працездатності машини до наступного поглибленого діагностування. При поглибленому діагностуванні використовують часткові (локальні) параметри, які уточнюють місце та характер пошкодження. Наприклад, потужність двигуна є інтегральним параметром, який оцінюється під час загального діагностування, а об'єм газів, що прорвалися в картер, - локальний параметр, який уточнює одну з причин зниження потужності та місце пошкодження.

Поглиблене діагностування проводять або в плановому порядку з періодичністю ТО-2 і ТО-3 (якщо відмову встановлено під час експлуатації машини), або при черговому діагностуванні складальних одиниць, залишковий

ресурс яких уже встановлено. Крім того, у разі виникнення відмови в міжконтрольний період проводять діагностування для її виявлення.

Досить важливою є технологічна пристосованість діагностування до процесів технічного обслуговування та ремонту. Термін "технологічна пристосованість" випливає з прийнятого положення про те, що діагностування - це частина технічного обслуговування машин, але не заперечує керуючих функцій діагностування та його впливу на існуючу систему технічного обслуговування, особливо в період переходу від системи ППР за напрацюванням до системи ППР за технічним станом.

Отже, діагностування є важливим елементом технологічного процесу технічного обслуговування машин, але воно безпосередньо не впливає на технічний стан машини, а лише підготовляє ґрунт для наступних технологічних впливів. Тобто результати діагностування доцільні тоді, коли вони реалізуються. Діагностування, з одного боку, є невід'ємною частиною технічного обслуговування і ремонту, а з другого боку, воно самостійно виконує завдання підтримання машини в працездатному стані. Тому на перехідному етапі доцільно використовувати термін "діагностування та технічне обслуговування", яким надалі й будемо користуватися.

Діагностування має бути пов'язане з системою технічного обслуговування та ремонту машин так, щоб забезпечувати найбільш ефективне використання машин за часом та продуктивністю.

Технічне діагностування забезпечує отримання, оброблення, аналіз та видачу інформації і є процесом керування технічним станом машини за аналогією з будь-яким іншим процесом керування. Практично діагностування (якщо розглядати його в широкому розумінні) є процесом керування технічним станом машини.

Технічне діагностування забезпечує спрямовану зміну не лише технічного стану машини, але й системи її обслуговування та ремонту, тобто є необхідною умовою переходу на прогресивнішу систему технічного обслуговування і ремонту за технічним станом.

6. Принципи організації технічного обслуговування, діагностування та ремонту машин

Технічне обслуговування та ремонт власники машин проводять відповідно до річних планів і місячних планів-графіків. Операції з технічного обслуговування та ремонту виконуються згідно з вимогами технологічних карт, технічних описів та інструкцій щодо експлуатації будівельних машин.

Організація технічного обслуговування та ремонту будівельних машин передбачає інженерно-технологічну підготовку виробництва, до якої входять:

забезпечення експлуатаційною та ремонтною документацією;

оснащення технологічних процесів спеціальним устаткуванням та інструментом;

матеріально-технічне забезпечення запасними частинами, комплектуючими виробами та ремонтно-експлуатаційними матеріалами;

підготовка робітників, зайнятих технічним обслуговуванням та ремонтом, а також машиністів;

удосконалення ремонтно-експлуатаційної бази;

контроль якості робіт з технічного обслуговування та ремонту.

Розміри виробничих площ баз механізації, їх призначення та оснащення технологічним устаткуванням залежать від структури та кількісного складу парку машин, умов його експлуатації та прийнятої форми організації технічного обслуговування й ремонту.

Для проведення технічного обслуговування складають замовлення, в якому міститься інформація про несправності та терміни проведення технічного обслуговування, про місцезнаходження будівельної машини, її технічний стан і додаткові операції, необхідні під час технічного обслуговування.

Технічне обслуговування та поточний ремонт будівельних машин доцільно виконувати централізовано спеціалізованими бригадами (ланками), що входять до складу підрозділів чи організацій з технічного обслуговування та ремонту. Кількість бригад (ланок) з технічного обслуговування та їх кваліфікаційний склад залежать від складу й структури парку машин та умов його експлуатації.

Практика свідчить, що найбільш прогресивною організаційною формою виконання робіт з технічного обслуговування є обслуговування спеціалізованим персоналом. Кількість робітників у ланці залежить від типу машин, виду технічного обслуговування та місця його проведення. Для обслуговування складних машин у стаціонарних майстернях і поблизу виробничо-експлуатаційних баз підприємства в ланці має бути 5-6 робітників, а для обслуговування малих машин у майстернях.

В управліннях механізації зі змішаним парком машин проводити технічне обслуговування та ремонт спеціалізованими бригадами недоцільно, оскільки при цьому витрачається багато часу на перебазування рухомих ремонтних засобів, а разом з ними й ремонтних бригад.

Місце і спосіб виконання технічного обслуговування залежать від виду ТО та розподілу машин.

Щозмінне технічне обслуговування машин, які наприкінці робочого дня повертаються на базу, виконують у профілакторії ремонтно-механічних майстерень. Машини, які після робочого дня не повертаються на базу, обслуговуються на місці їх роботи або в місцях стоянки на будівельних об'єктах. Основне щозмінне обслуговування виконує машиніст, а дозаправку машин здійснює пересувний паливозаправник.

Періодичне технічне обслуговування (ТО-1, ТО-2), залежно від типу машин, виконують на лінії або в профілакторії ремонтно-механічної майстерні бази механізації. Розрахунки свідчать, що ТО-1 і ТО-2 екскаваторів на гусеничному ходу, які перебувають від бази механізації на відстані до 2 км, а також машин на базі гусеничних тракторів, віддалених від ремонтно-механічної майстерні на відстань до 5 км, і машин на пневматичному ходу, віддалених від бази на відстань до 10 км, раціонально виконувати в стаціонарних майстернях.

Технічне обслуговування ТО-3 та поточний ремонт усіх машин без винятку рекомендується проводити в стаціонарних майстернях, оскільки машини потребують під час поточного ремонту часткового розбирання і належного очищення. Особливо це стосується машин з гідравлічним приводом.

Якщо машини віддалені від бази на відстань, більшу від зазначених вище, то ТО-1 і ТО-2 слід виконувати на місці роботи машини, використовуючи пересувні ремонтні майстерні.

Час зупинення машини на технічне обслуговування визначається місячним планом-графіком, який не пізніше як за три дні до початку планованого місяця має бути узгоджений з організаціями, що використовують машину.

Технічне обслуговування машин слід проводити в позазмінний час або в дні відпочинку будівельної організації. У разі зупинення машини на технічне обслуговування в робочі зміни дата фактичного зупинення повідомляється будівельній організації.

Якщо виникла виробнича потреба, то при погодженні з замовниками власник машини може змінювати термін проведення технічного обслуговування, але не більш як на три дні. Зупинена на ремонт машина має бути замінена аналогічною.

Технічне діагностування на стадії впровадження є складовою частиною технічного обслуговування та ремонту машин і проводиться в терміни, встановлені заводами-виробниками для планових технічних обслуговувань, а також у разі виникнення неполадок чи відмов під час експлуатації машини.

Організація діагностування будівельних машин передбачає такі заходи: