145152 (Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості), страница 2

У випадку неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2,3,4 альтернативною базою для її визначення буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні.

Для визначення митної вартості за даним методом необхідну інформацію про витрати виробництва оцінюваних товарів можна одержати тільки за межами країни ввезення. У зв'язку з цим використання методу додавання вартості на практиці обмежено випадками, коли покупець і продавець є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві (для пред'явлення владі країни ввезення) необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їхню перевірку, якщо виникне така необхідність.

Складнощі в отриманні і достовірності необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органові надаються недостовірні дані, то вони мають розглядатися як бездоказові, що не віддзеркалюють фактичного стану. Навіть у тому випадку, коли доступ до документації дозволений іноземним виробником і схвалений владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути надані митним органам країни-імпортера.

У зв'язку з цим митна вартість, визначена за п'ятим методом, мусить бути об'єктом особливо ретельної перевірки. При оцінці на підставі складання вартості за основу приймається ціна товару, що розраховується шляхом складання:

• вартості матеріалів та інших витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;

• загальних витрат, що характерні для продажу в Україні з країни - експортера товарів того самого виду, у тому числі вартості транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, страхування до місця митного оформлення на території України та ін.

• прибутку, що отримує експортер внаслідок поставки в Україну таких товарів.

При визначенні митної вартості за допомогою даного методу мають враховуватися всі витрати, що включаються до ціни товару.

На практиці можливі ситуації, коли жодний із розглянутих вище варіантів оцінки товарів, відповідно до установлених вимог, не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості. Такі ситуації можуть скластися якщо:

• імпорт товарів здійснюється на тимчасовій основі;

• має місце договір оренди або наймання;

• реімпорт товарів здійснюється після ремонту або модифікації;

• проводяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;

• ідентичні або однорідні товари не ввозяться;

• товари не перепродаються в країні-імпортері;

• виробник не відомий, або відмовляється надати дані про витрати виробництва або надані ним відомості не можуть бути прийняті митними органами. За таких ситуацій використовується резервний шостий метод.

З огляду на те, що підґрунтям світової практики є, насамперед, Угода ГАТТ/СОТ з митної оцінки, а також бажання України приєднатися до ГАТТ/СОТ існує необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації. У цьому випадку "врахування світової практики" відносно методу 6 варто розглядати з позицій даної Угоди. Стаття VII Угоди проголошує, що митна вартість у рамках цього методу має визначатися з використанням способів, що відповідають принципам і загальним умовам цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних країни-імпортера. Тобто шостий метод - це спеціальний спосіб оцінки товарів. Оцінка за допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу необхідно дотримуватись встановленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

Загальні принципи Угоди і ст. VII ГАТТ/СОТ, яких необхідно дотримуватись при використанні методу 6, можуть бути зведені до такого:

• оцінка в максимально можливому ступені має грунтуватись на вартості угоди завезених товарів з використанням вартості, що базується на фактичних оцінках, тобто цінах, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному перебігу торгівлі за умов конкуренції;

• уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару з митними цілями;

• чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти реальну вартість ввезеного товару;

• проведені коригування мають забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;

• простота і неупередженість критеріїв оцінки;

• сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не траплялись в комерційній практиці;

• використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливе;

• неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

Наведемо приклади гнучкого підходу до використання методів 1-5 у рамках методу 6.

1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). За відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості, в рамках методу 6 товари можуть бути оціненими на підставі інформації, якою володіє покупець (декларант) і (або) митний орган, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, за відсутності документального підтвердження, за яким з додаткових нарахувань, які підлягають врахуванню в митній вартості, їхній розмір у рамках методу 6 може бути визначений розрахунковим шляхом; на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичним рівнем витрат на аналогічні компоненти і т. ін.

2. За ціною угоди з ідентичними або однорідними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість допускається відносно терміну ввезення ідентичних або однорідних товарів. Підставою для митної оцінки може бути митна вартість ідентичних або однорідних товарів, вироблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або однорідних товарів, раніше визначена за методами 4 і 5.

3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто допускається певна переробка).

При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, за відсутності ідентичних або однорідних товарів допускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.

Допускається використання продажів товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного, із відповідними поправками до ціни продажу.

Використання методу 6 передбачає велику порівняно з іншими методами гнучкість:

а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;

б) використання статистичних даних про звичаї, комісійні, знижки, прибуток, тарифи на транспорт і под. При цьому відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін, є обов'язковим.

При здійсненні гнучкої інтерпретації умов застосування методів оцінки необхідно дотримуватись встановленої ієрархії (послідовності) застосування методів: від 1 до 5.

Якщо товар ввозиться на умовах договорів оренди або наймання, то митна вартість може бути визначена, виходячи із сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування ввозиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін експлуатації складає 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата має бути перерахована на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що, якщо до суми поточних орендних платежів включено витрати, що не входять до митної вартості (наприклад, витрати на ремонт і підтримку устаткування в належному стані), які виділені окремим рядком і, за необхідності, можуть бути перевірені і підтверджені документально, вони можуть не включатися до митної вартості.

Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних інших угод щодо дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок із ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін)

Законодавством визначено елементи (підходи), що не можуть бути використані для оцінки товарів з митними цілями за методом 6, а саме:

• ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

• ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

• ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

• довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;

• витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;

• мінімальна митна вартість;

• більша з двох альтернативних вартостей.

Застосовуючи резервний метод, покупець (декларант) може запитати в митному органі цінову інформацію з відповідних товарів і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості. У тих випадках, коли при розрахунку вартості імпортного товару, послідовно використовуючи зазначені методи, не можна визначити митну вартість або митні органи аргументовано вважають, що дані методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість товарів визначається і обґрунтовується з урахуванням світового митного досвіду, тобто можуть бути використані інші методи, що відповідають принципам Угоди і статті VII ГАТТ.

Більшість країн-учасниць даної Угоди для митної оцінки використовують в основному контрактну ціну і обстоюють обмеження кількості компонентів вартості, які можуть бути додані до контрактної ціни, хоча за цим здебільшого може маскуватись небажання ускладнювати внутрішньофірмові операції транснаціональних корпорацій.