Виготовлення конструкцій з деревних плит має багато спільного з виготовленням фанерних конструкцій, головним чином панельного типу. Плити приклеюють, прибивають, збирають у коробчаті елементи на клею, обрамують дерев'яними або пластмасовими рейками для запобігання руйнування окрайців. При виготовленні щитової опалубки деревностружкові плити попередньо покривають латексною плівкою для запобігання шкідливого впливу вологи бетону і атмосферних опадів. На робочу поверхню деревностружкових плит, які захищені латексними плівками, наносять шар слабосчеплюючого з бетоном полімерного покриття (фуранового, фенол формальдегидного). З застосуванням цементностружкових плит виготовляють панелі зовнішніх стін і перегородок на дерев'яному каркасі, плити перекриттів, деталі збірних домів, санітарно-технічні кабіни, вентиляційні вузли й вироби тощо. На особливості технології виробництва конструкцій з таких плит впливають такі показники їх властивостей: твердість, яка складає 45 МПа і більше; опір висмикуванню шурупів (60 н/мм і більше); зміни лінійних розмірів при зволоженні (0,3%). Враховуючи ці особливості цементностружкових плит їх необхідно розрізати твердосплавним інструментом, попередньо просвердлювати отвори під гвіздки і шурупи, використовувати водостійкі клеї, які модифіковані еластичними полімерами.

При виготовленні панельних перекриттів плити прибивають або приклеюють до дерев’яного каркасу з заповненням простору між ребрами мінераловатним або пінопластовим утеплювачем. Панелі перегородок також виготовляють на дерев’яному каркасі до якого плити прикріплюють шурупами, Крайні ребра мають виступ за габарити листа, а на протилежному окрайку – западину для збирання перегородок по схемі «шпунт гребінь». Окрайки панелей, які примикають до несучих стін, обладнають скобами для прикріплення або в них роблять паз, який при монтажі входить у вертикально прибиту до стіни рейку.

Цементно-стружкові плити розрізають на заготовки на форматно обрізному станку ЦТЗФ-2 або на станку з програмним управлінням ЦТМФ. Використовують дискові пили з твердосплавними пластинами. Швидкість різання складає 25…35 мм. По довжині плити з'єднують зубчатим шипом або за допомогою односторонніх накладок. Отвори для гвіздків і шурупів просвердлюють твердосплавними свердлами. Гвіздки вдавлюють гідравлічними пристроями, шурупи ввертають електроінструментами. Для склеювання цементно-стружкових плит з дерев'яним каркасом застосовують клей ФРФ-50 м Збирання панелей при склеюванні ведуть на збірних конвейєрах, які здійснюють фіксацію, перевертання і переміщення пакету. Склеюють панелі при питомому тиску 0,2…0,3 МПа при рівномірному контакті плит преса і поверхні панелі. Дозволяється виконувати контактне нагрівання до 60…120 С, що скорочує витримку в пресі до 1,5…3 хвилин на 1 мм товщини цементно-стружкових плит.

Клеєні елементи коробчастного перерізу з цементно-стружкових плит виготовляють на потокових автоматизованих лініях, які виконують такі операції: укладання липкої стрічки з обробкою сторін плит; утворення, в плитах продольних пазів; нанесення на поверхню пазів клея; нагрівання клею інфрачервоними випромінюванами; формування коробчастого елемента на формувальній машині; запресовку коробчастого елемента і витримку його під тиском до набуття клеєвим швом необхідної міцності. При виготовленні балок з дерев'яними поясами стінки з цементно-стружкових плит прикріплюють до поясів клеєм і гвіздками, які забивають пневмопістолетом на потокових лініях продуктивністю 11; 15 або 20 м/хв. Тришарові дерев'яні панелі виготовляють шляхом склеювання обшивок з блоками пінопласту (пресова технологія) або заливки спінюючих композицій у простір між обшивками (заливочна технологія). Як спінюючі композиції застосовують поліуретанові і фенолформальдегідні полімери. По технології панелі виготовляють безперервним або періодичним способами. У першому випадку лінія по виготовленню панелей має два участки. Один з них довжиною приблизно 20 м призначений для підготовки обшивок і збирання пакетів на конвейєрі. Спочатку лист фанери або деревностружкової плити укладають на транспортерну стрічку і покривають епоксидним клеєм, який наносять металічною гребінкою. Потім на обшивку укладають розрізані на необхідні розміри блоки пінополістиролу щільністю 30…40 кг/м³. Далі по мірі руху транспортерної стрічки на пінопласт наливають клей і розрівнюють другою, більш високо розташованою гребінкою. Потім укладається верхня обшивка. Зібрані пакети розташовують на транспортерній стрічці на відстані 1…2 см один від одного. Другий участок технологічної лінії являє собою тунельну камеру довжиною близько 25 м, на якій запресовують і нагрівають пакети.

Запресовку здійснюють валками, а нагрівання спіральними дротяними нагрівачами, які розташовані зверху і знизу пакетів. Крім того, пакети додатково нагрівають повітрям з калориферу. Температура у камері на першому участку 40С, на другому 60 С і на третьому близько 80 С. Товщина панелі може бути 20…160 мм в залежності від її призначення. Після камери панелі поступають на III участок – зону обрізання і профілювання окрайців. На цей час клеєві шви мають необхідну міцність і панелі можна фіксувати спеціальними пристроями. Продольні і поперечні окрайки обрізають дисковими пилами з високоміцної сталі, а їх профілювання здійснюють спеціальними фрезами. Загальна довжина лінії по виготовленню тришарових панелей складає 66 м, швидкість руху стрічки 0,6…1,8 м/хв., потужність лінії до 300 тис. м² панелей на рік. Виробництво панелей шляхом заливки спінюючих композицій здійснюється безперервним або стендовим способами. При стендовій технології з застосуванням гідродомкратів панелі виготовляють у такій послідовності виготовляють порожнисті пакети; встановлюють їх у формуючий пристрій; заливають порожнини фенольною композиціею; витримують пакети у формуючому пристрої до завершення процесу вспінення; вивантажують пакети і розпилюють їх до необхідних розмірів. При виготовленні панелей безперервним способом застосовують безперервні стрічки, автоматичні установки нанесення клею, камери теплової обробки з інфрачервоними випромінювачами, спеціальні установки для заливки в порожнини поліуретанового пінопласту, який складається з полієфіру, ізоціанату, фреону і активаторів. В наслідок хімічної реакції між компонентами суміш вспінююється з збільшенням у об’ємі у 20…30 разів і твердіє, утворюючи жорсткий пінопласт щільністю 40…60 кг/м³. При вспінюванні розвивається тиск 0,02…0,04 МПа, що сприяє міцному злипанню пінопласту і обшивки.

Збірні малоповерхові дерев’яні будинки виготовляють з панелей малих і середніх розмірів і рам, крокв тощо; великих панелей: на кімнату (3,5…4,5 м) і стіну (9…12 м); блок-кімнат; блок-квартир. Виробництво малих панелей потребує менших виробничих площ, а вони монтуються і перевозяться менше вантажопідіймальними машинами, механізмами. Конструкції домів з малих панелей виготовляють на підприємствах, які мають два спеціалізованих цеха. Головний цех виготовляє панелі стін, перекриттів, цоколя і деталі до них; вспоміжний – деталі з дощок і брусків, у тому числі нестругані, які потребують захисної обробки. Віконні і дверні блоки поставляють з інших підприємств, або виготовляють у вспоміжному цеху. Антисептування деталей і заготовок здійснюється у автоклаві і сушильній камері, розміщених окремо від основного і вспоміжного цехів. Технологічний процес починається з розрізання пиломатеріалів на заготовки і деталі; їх торцування у розмір з вирізанням дефектних місць. Пакети неструганих деталей, які не потребують. подальшої обробки відправляють на склад; а пакети заготовок – на лінію повздовжнього фрезерування і на лінію виготовлення елементів крокв. На лінії повздовжнього фрезерування виготовляють деталі карка сів панелей і ригелі рам. Маломірні відрізки укладають у пакети і направляють на лінію повздовжнього зрощування зубчатим шипом продуктивністю 5 м/хв., яка забезпечує відновлення до 10% об’єму усіх перероблюваних у цеху пиломатеріалів. Цільні і зрощені заготовки укладають в пакети і відправляють на лінію збирання панелей. Перегородки з обшивками з деревноволокнистих плит виготовляють на двох технологічних лініях; розпилювання і склеювання. Тверді деревноволокнисті плити товщиною 4 і 8 мм розрізають на форматнообрізному станку і направляють на лінію склеювання, яка складається з клеєвих вальців КВ-14, преса холодного склеювання, постів формування пакетів і роль гангів. Для склеювання використовують карбамідний клей холодного твердіння. Обшивку панелей стін застосовують товщиною 8 мм. Для цього можна склеїти дві плити товщиною 4 мм. Клей (фенольний або карбамід ний) наносять на сітчату поверхню плит, складають дві плити разом, комплектують у пакети і ущільнюють у пресах гарячого склеювання при температурі 140…150 С.

Крокви, підкроквові рами і ферми виготовляють на лінії, яка складається з підіймача, станків для розпилювання деревини під кутом, поперечного транспортера, сортувального пристрою і установки для з’єднання елементів крокв металевими зубчатими пластинами.

Панелі цоколя, стін з віконними і дверними блоками виготовляють на лініях, які мають; кондуктор для збирання каркасів, кантовач, накопичувач панелей і рольганги для подання заготовок до робочих місць. При збиранні каркасу, прикріплення обшивок і утеплювача використовують гвіздки і скоби, або збирають панелі склеюванням у гарячих пресах. На лініях опорядження шпатлюють дефектні місця панелей і головки гвіздків. Після сушки у камерах і зачищення поверхні панелей наносять шар грунтовочного покриття, а панелі знову сушать. Потім наносять другий шар шпаклівки і знову панелі сушать. Опорядження погонних деталей полягає у їх фарбуванні методом струйного облива двічі з попереднім шпаклюванням їх поверхні. Для підвищення довговічності дерев’яних конструкцій, захисту їх від гниття застосовують конструкційні і хімічні методи, а захисту від грибків і комах – тільки хімічні. Конструкційні методи захисту поля гають в забезпеченні повітря – сухого стану дерев'яних елементів, що досягається утворенням гідро- і пароізоляційних шарів, або створенням сприятливих умов для. виділення із деревини вологи. При захисті від гниття деревину конструкцій оброблюють антисептиками, які поділяються на такі, що розчинні у воді, легких органічних розчинниках, маслах і на антисептики – масла. Столярні вироби і елементи дерев’яних конструкцій для захисту від зволоження просочують гідрофобними речовинами або покривають водостійкими фарбами і лаками. Гідрофобні речовини (ральні масла, парафін, сірка тощо) заповнюють пори деревини і зменшують капілярне зволоження. В зв’язку з чим здатність деревини набухати залишається, але значно зменшується швидкість цього процесу. Крім того просочування збільшує масу деревини, погіршує її декоративні властивості, обмежує температурний інтервал застосування виробів. Тому просочування гідрофобними речовинами доцільне для систематичного зволожуваних виробів (опалубки, деталі графирен тощо). Для одночасного захисту від зволоження і ураження дереворуйнуючими організмами деревину просочують гідрофобними антисептиками – розчинами пентахлорфенола (не менше 5% по масі розчину) у легких нафтопродуктах з добавкою пара фіну. Комплексний захист досягається при обробці деревини синтетичними полімерами. Заготовки просочують низьков’язкими мономерами (стиролом, метилнетакрилатом) або олігомерами (фенольним, карбамідним, фурановим), які потім переводять у твердий стан під дією тепла, хімічних реагентів або іонізуючих випромінювань. Для захисту дерев’яних конструкцій і виробів від атмосферних впливів, зволоження рекомендується також застосовувати різні лакофарбові покриття: масляні фарби, оліфи, синтетичні емалі і лаки. Дерев’яні конструкції сільськогосподарських будинків доцільно покривати пентафталевими емалями ПФ-115, ПФ-133. Захисні властивості фарб і емалей підвищуються при введенні в них алюмінієвої пудри. Антисептування може здійснюватись методами тимчасового занурення (3…5 хв.), обмазування, обприскування. Найбільш розповсюджений метод занурювання. При цьому розчин антисептика повинен бути теплим, а деревина добре висушена.

3. Виробництво виробів із пластмас

Пластмасові переплети вікон, вітражів, вітрин виготовляють із окремих профільованих елементів чи формують повністю. Ціна перших значно нижча, тому вони знаходять значне застосування. Ущільнення вікон виконується стрічками і профілями із поліхлоропрянового каучуку. Монолітнопластмасові віконні перепліти із непластифіцированного полівініхлору виготовляють способом екструзії з подальшою розрізкою і зваркою. Це вироби білого кольору з товщиною стінок не менше 2,5 мм. набір профілів дозволяє конструювати вікна з різними видами застікління і системами відкривання.

Застосовують також вікна з переплітами із склопластика. В порівнянні з полівінілхлоридом склопластик (фенольний чи поліефірний) володіє більш високим модулем пружинності. Із нього можливо виготовляти цільноформовані переплети великого розміру, ніж з полівініахлоріду. Елементи віконних переплетів із склопластика виготовляють способом пресування.

До недоліків вікон з пластмас відноситься стирання матеріалу, горіння, деформіруємість.

При виготовленні віконних рам з полівінілхлориду фасонні елементи довжиною 5 м. ріжуть косими різками під кутом 45° на заготовки з припуском для зварювання. Допоміжні елементи обробляють фрезами, оснащеними твердосплавними пластинками. Фасонні стальні і алюмінієві деталі ріжуть на круглорізному станку для обробки металів.

На станку – автоматі в елементах обв'язки висверливають для корпуса защолки, стержня ручки і шурупів, кріплячих ручку. Потім на фрезерно-копіровальнім станку вибирають гнізда під прибори і водовідводящі канавки в основних елементах. Після цього вручну вкладають ущільнюючі прокладки, допоміжні і зміцнюючи металеві елементи. Потім всі елементи зварюють, причому на зварку одного кута затрачують 1.5 хв.