Кризовий стан української православної церкви в XVI ст. схиляв деяких видатних представників православ'я серед українського магнатства і шляхти до думки, що вихід із цього стану можливий лише у "згоді церкви", яка приведе до оздоровлення всього церковного життя. Крім того, вони вважали, що між православним Сходом і католицьким Заходом не такі вже й глибокі та непримиримі віросповідні розходження, а унія церков поліпшила б долю українського народу, коли було б усунено віросповідні суперечності, що викликають ворожнечу. Цю позицію деякий час репрезентували князь К. Острозький та Ф. Скувин-Тишкевич. На думку князя К. Острозького, ідея унії сприймалася як "відновлення давньої єдності" західної і східної церкви, але не сепаратно, а на вселенському рівні - з участю східних патріархів, Московської патріархії та інших сусідніх православних церков. З цією ідеєю князь К. Острозький готовий був виступити як ініціатор і звернувся до папи Римського. Проте цього не сталося, князь був обійдений українськими єпископами - ініціаторами Берестейської унії, згодом він виступив проти сепаратної унії української церкви.

4. Сучасний католицизм

За майже тисячоліття свого існування католицтвом накопичено значний досвід пристосування своїх інститутів, ідеології та форм діяльності до соціально-економічних, політичних та культурних умов суспільства, що змінюються. Католицтво успішно "вписалося" в індустріальне і постіндустріальне суспільство. Пристосовування церкви до умов зрілого капіталізму було започатковано папою Львом XIII в енцикліці "Про нові речі", що була, власне, першою соціальною енциклікою. В ній сформульовано ставлення католицької церкви до нових реальностей, що склались в індустріальному суспільстві наприкінці XIX - на початку XX сторіччя з засудженням класової боротьби, проголошенням приватної власності та її недоторканості; йшлося також про заступництво церкви щодо осіб найманої праці тощо.

Нові соціальні реалії, що склалися в середині XX ст., відбулися в діяльності папи Іоанна XXIII. Папа виступив за заборону ядерної зброї, в підтримку спільних дій на захист миру віруючих і невіруючих. Поза увагою католицької церкви не лишається і сім'я. Сучасне католицтво - впливова сила в світі. Вивчення його діяльності конче необхідне для розуміння нашого сьогодення.

У сучасній церкві панує надто великий консерватизм. Церковні власті Риму, здається, більше схильні до повернення у добрі старі часи, ніж до реального розуміння ситуації сучасного світу і людства. Ми не досягли ще синтезу між істинною духовністю і реальною відповідальністю перед світом, якому загрожує катастрофа. Не будемо, однак, забувати про те, що церква - це цілий світ, що вона об'єднує сотні мільйонів віруючих. Для багатьох з них релігійний ідеал продовжує залишатися найвищою духовною культурною цінністю, і в ньому вони втілюють свої земні прагнення. На порозі третього тисячоліття серед католиків постійно зростає прагнення до вироблення найширшої платформи для об'єднання всіх людей доброї волі на основі загальнолюдських цінностей для врятування і збагачення духовної культури людства.

Католицька церква проводить велику пропагандистську діяльність. Вона видає багато газет, журналів, книг, величезну кількість періодичної літератури - майже 4700 різних назв загальним тиражем 2 млрд. примірників. Випускаються та продаються для демонстрації кінофільми на релігійні сюжети. Крім радіо Ватикану, працюють спеціалізовані радіостанції, які розташовані в різних країнах світу. Все це розраховано на активну пропаганду релігії, утримання під впливом католицької церкви широкого кола населення.

Католицька церква володіє величезними фінансовими коштами. У Ватикані діє "Банк святого духу", що має свої філії у багатьох країнах світу. Він контролює 51% капіталу Римського банку, інвестує підприємства Франції, Швейцарії, Португалії, Іспанії, Аргентини, Бразилії та інших країн. Прибутки банку від капіталів, вкладених у промисловість США, становлять 1 млрд. доларів щорічно. Основна сума капіталів Ватикану зберігається у таємниці. Джерела доходів різні. Вони надходять за рахунок прибутків від вкладених капіталів, пожертвувань, плати за обрядові послуги, присвоєння різних звань, продажу релігійної літератури і предметів культу, квитків на екскурсії по Ватикану тощо. Близько 30 млн. доларів надходить з єпархій як щорічний внесок на потреби Ватикану. Ватикан вважається великою фінансовою державою, річний бюджет якого становить понад 200 млн. доларів.

Католицька ідеологія надзвичайно рухома. Це яскраво проявилося в рішеннях другого Ватиканського собору, який переглянув чимало уявлень, що перестали відповідати завданню збереження релігії. На Соборі внаслідок чотирирічних суперечок прийнято 16 документів, котрі розкривають суть сучасного католицького модернізму. В Їх числі необхідно виділити чотири "Конституції": "Про літургію", "Про церкву", "Про одкровення", "Тринадцяту схему", а також дев'ять декретів: про екуменізм, про пастирський обов'язок єпископів, про східні католицькі церкви, про чернецтво та ін.

Отже, католицька церква є досить впливовою інституцією сучасного світу.

Висновок

Отже, католицизм - один із напрямків християнства, яке в ХІ ст. розділилось на західну, римського обряду (пізніше названу католицькою) і східну, грецького обряду (пізніше названу ортодоксальною, тобто православною) церкви.

Характерні риси католицизму формувались в умовах життя пізньої Римської імперії і великого переселення народів, коли внаслідок руйнування античних світових порядків зароджувалась нова цивілізація. Формування католицизму як напрямку християнства відбувалося протягом віків, з тим що основою всієї діяльності західної церкви є намагання об’єднати християн під владою папи та забезпечити вірність Христовій церкві.

Відмінностями між католицизмом та іншими християнськими течіями є:

• безшлюбність усього духовенства в римському католицизмі;

• перманентність священства - священик, раз висвячений, не може залишити духовного стану;

• почесний титул кардинала, якого немає в інших християнських церквах;

• заборона розірвання шлюбу.

Спільним між православною та католицькою церквою є визнання священними сім Святих Таїнств: Євхаристія, Покаяння, Миропомазання, Соборування, Священство, Хрещення та Вінчання. Проте головна розбіжність у християнських церков - це ставлення до догматів.

Список використаної літератури

1. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів. - К., 2004. - с.272-321.

2. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. - К., 2002. - с.223-331.

3. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. - К., 2003. - с.129-171.

4. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. посібник. - к., 2004. - с.73-135.

5. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство. Навч. посібник. - Чернівці, 2005. - с.130-176.

6. Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. - Дрогобич, 2006. - с.26-33

7. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. - К., 2004.