138717 (Католицизм. Його основні догмати), страница 2

Обман і здирництво були постійними супутниками католицької церкви упродовж її історії. Цим цілям служили не тільки продаж індульгенцій і виготовлення «святих» реліквій, а й фабрикація всіляких «чудес»: оновлення ікон, «плачучі ікони», «чудесні» зцілення тощо. Кожне таке «чудо» всіляко рекламувалося церквою з метою привернення віруючих і пожвавлення настроїв у масах. Наприклад, в Португалії було сфабриковане «чудо» католицьким духівництвом. В цій країні центром спекуляції на «чуді» стало село Фатіма, де, за твердженнями церковників, Богородиця явилась трьом селянським дівчатам. Звісно ж, туди почалося паломництво хворих і калік.

Католицька ідеологія надзвичайно рухома. Це яскраво виявилося в рішеннях другого Ватиканського собору. Собор переглянув чимало уявлень, які перестали відповідати завданням збереження релігії. На соборі, внаслідок чотирьохрічних суперечок, були прийняті 16 документів, котрі розкривають суть сучасного католицького модернізму. В числі цих 16 соборних документів необхідно виділити 4 «конституції»:

1. «Про літургію»,

2. «Про церкву»,

3. «Про одкровення»,

4. «Тринадцяту схему»;

Також було прийнято дев’ять декретів: про пастирський обов’язок єпископів, про східні католицькі церкви, про чернецтво та інші.

Соборна конституція про літургію дозволяє спрощення багатьох обрядів і пристосування їх до особливостей місцевих умов. Зокрема було дозволено частину меси проводити не латиною, а місцевою мовою з використанням національної музики.

Конституція рекомендує більше часу відводити проповідям, а богослужіння проводити декілька разів на день, щоб особи, зайняті на виробництві, могли відвідати його в інший час.

Собор виніс рекомендації щодо включення в католицький культ елементів місцевих релігій, зближення з іншими християнськими церквами, визнання таїнств і обрядів, здійснених над католиками в інших християнських конфесіях. Зокрема, визнано дійсним хрещення католиків у православних храмах, а православних – у католицьких. Більше того, католикам Китаю дозволялося поклонятися Конфуцію, вшановувати за китайським звичаєм своїх предків тощо.

На відміну від інших напрямів у християнстві, католицизм має міжнародний центр керування – Ватикан і голову католицької церкви – Папу Римського, що обирається на все життя.

Історія розвитку католицької церкви, а також історії з її буття. Традиції папської області.

Ще в 756 році на невеликій частині території сучасної Італії виникла Папська держава – церковна область. Вона проіснувала до 1870 року, коли в процесі об’єднання Італії була включена в Італійську державу. Після І світової війни папство вступило в союз з фашистським режимом. Папа Пій ХІ (1922 - 1939) з 1929 року уклав з фашистським режимом Муссоліні Латерайські угоди, згідно з якими відроджувалась папська держава – Ватикан.

Згідно з традицією, що склалася на протязі століть, кардиналів, що вибирають наступного керівника католицької церкви, замуровують у Сікстинській капеллі до моменту обрання наступного Папи Римського.

У ХІІІ ст. був випадок, коли кардинали не могли домовитися про вибір нового Папи на протязі 2 років, 9 місяців і 2 днів. Сам Папа Григорій Х розробив особливу процедуру,яка з незначними змінами існує і до цього часу. Було прийнято рішення замуровувати конклав кардиналів у круглому залі. Це примушувало їх бути більш лояльними. На четвертий день після відкриття конклаву вводиться скорочений пайок, а через вісім днів кардинали отримували лише хліб, воду і вино. Папу обирали більшістю 2/3 + 1 голос, у два тури; після обрання бюлетені спалювали. Зв’язок конклаву з внутрішнім світом відбувався через камін. Коли з труби йшов чорний густий дим, всім було видно що Папу досі не обрано. Чистий дим від сухих кипарисових гілок, що замінювали попередню мокру солому, означав – нового Папу обрано, конклав завершився. Після цього кардиналів розмуровували, найстаріший за віком кардинал виводив обраного Папу і проголошував період нового понтифікату.

Конклав, який було зібрано 25 серпня 1978 року був найкоротшим: він тривав усього дві години. Вибір кардиналів зупинився на тому, хто, здавалося, мав найменші шанси – на Альбіно Дюгоні, патріархові Венеції. 263-й Папа прийняв ім’я Іоанна Павла І. Вранці 28 вересня 1978 року Іоанна Павла І знайшли мертвим у своїй опочивальні. Він займав папський престол найкоротший час за всю історію існування католицької церкви. Наступний конклав тривав 72 години, на престол Папи Римського було обрано 58 – річного Кароля Войтигу, польського кардинала, архієпископа краківського, що прийняв ім’я Іоанна Павла ІІ.

За всю багатовікову історію католицизму на папському престолі змінилося 264 Папи та Антипапи (так названі папи, чиє обрання вважалося незаконним). На папському престолі опинялися такі аморальні особи, як Боніфацій VІІІ , про якого сучасники говорили, що він прийшов до влади як лисиця, керував як лев, а помер як собака. Папа Іоанн Х був звинувачений церковним собором у святотатстві, кровозмішенні і вбивстві. Папа Олександр VI увійшов в історію як клятвопорушник, зрадник і розпусник. До середини ХVІІ ст. з 243 пап було проголошено самозванцями і єретиками – 31, заколото – 13, отруєно - 18, задушено – 9, заслано і вигнано – 30.

Всі ці факти не заважають католицькій церкві оточувати пап ореолом святості, вважати їх непогрішимими у справах віри і моралі.

Незважаючи на значний вплив і могутність католицької церкви у середні віки в Європі зростав і поширювався рух, спрямований проти католицтва. Народ ненавидів і водночас боявся багате та жадібне духівництво, вимагав, щоб церква відмовилася від своїх величезних земельних володінь і прибутків.

Ворожі католицтву релігійні вчення називались єрессю, а їх прибічники – єретиками. Католицька церква вела надзвичайно жорстоку боротьбу з єретиками, розправлялась зі всіма, хто насмілювався підняти проти неї свій голос. Для боротьби з єрессю було запроваджено спеціальний церковний суд - інквізицію. Людей звинувачували у відступі від учення церкви, кидали у в’язниці, піддавали страшним тортурам, засуджували до спалення. Інквізиція існувала у всіх країнах Західної Європи.

З особливою жорстокістю інквізиція діяла в Іспанії. Згідно з підрахунками істориків, у цій країні було спалено або вигнано близько 3 мільйонів чоловік. Загальна кількість жертв інквізиції у всіх країнах Західної Європи становила 9 – 12 млн. чоловік.

Але інквізиція не змогла зупинити рух, спрямований проти гноблення й засилля католицької церкви. Серед народних мас зростала невдоволеність політикою папства, накопичувалось обурення проти духівництва. Суду інквізиції підлягали головним чином ті, кого підозрювали в єресі, але крім них суду підлягали і такі категорії звинувачених, як:

• Хулителі релігії й винні у хибних уявленнях про могутність Бога, все одно, чи говорили вони це в п’яному чи тверезому стані.

• Всі, хто нібито займався чаклунством і ворожбою.

• Всякий відлучений, що не шукав примирення з церквою.

• Ті, хто переховував і захищав єретиків і т.д.

А тепер розглянемо державний устрій Ватикану. Ієрархія католицької церкви спирається на сувору централізацію і безумовну підлеглість нижчих церковних органів вищим. Очолюється католицька ієрархія «Священною колегією кардиналів» (від лат. кардинал – головний). Кардинал – це вища духовна особа після Папи.

Постійною установою Ватикану є державний секретаріат. Він відає дипломатичними відносинами з тими країнами, з якими Ватикан має стосунки. Їх зараз близько 60.

Постійні посли – папські нунції. Італія і Ватикан також обмінюються послами. Якщо постійні дипломатичні відносини не підтримуються, то надсилаються тимчасові представники.

Ордени монахів – організації католицьких монахів – мають особливі статути. Створені для посилення впливу католицької церкви, ордени мають суворо централізовану структуру. Їх очолюють «генерали»/ «генеральні магістри», котрим підпорядковуються «провінціали»(провінціальні пріори), «магістри», а останнім – абати і конвентуальні пріори. Над цими особами – генеральний капітул, тобто зібрання керівників різних рангів, що збирається раз на кілька років. Ордени підпорядковуються безпосередньо Папі Римському, в якій би країні вони не знаходились. Одним із перших католицьких орденів є орден бенедиктинців, заснований в Італії Бенедиктом Нурійським.

Особливим впливом орден користувався в Х –ХІ ст.. Сьогодні бенедиктинці існують у ряді країн Європи і Америки, мають свої школи та університети, періодичні видання.

Крім ордену Бенедиктинців існує багато інших орденів, такі як Бернардинський, Францисканський, Домініканський, Єзуїтський ордени і т.д.

Установи Ватикану включають у себе 9 конгрегацій (об’єднань):

1. Конгрегація священної канцелярії

2. Конгрегація пропаганди віри

3. Конгрегація семінарів і університетів

4. Конгрегація в справах східних церков і т.д.

Висновок

Величезні романські, готичні, барочні храми, могутні звуки органу, особлива урочистість богослужінь, глибока віра прихожан, чітка, централізована організація церкви, святе місто Рим, Ватикан – резиденція Папи Римського, собор святого Петра. Все це закарбовано в нашій свідомості як образ католицької церкви.

Ця церква має свою складну історію, свої особливості віровчення, культу, церковної організації, відіграє велику роль в сучасному світі. Все це я намагалася розкрити в даній роботі. Маю надію, що у мене це вийшло.

Література

1. Ю.А. Калінін, Є.А. Харьковщенко «Релігієзнавство», К., «Наукова думка», 2002.

2. «Релігієзнавство» за редакцією професора, доктора філософських наук М.М. Заковича, К., «Вища школа», 2000.

3. В.І. Лубський, В.І. Теремко, М.В. Лубська «Релігієзнавство», К., «Академвидав», 2002.

4. «Релігієзнавство», Слов’янський державний педагогічний університет, К., 2006.

5. А.П. Ходькова «Релігієзнавство», Л., «Афіша», 2000.