138527 (Аскеза та екстаз у світових релігійних практиках), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Аскеза та екстаз у світових релігійних практиках", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "религия и мифология" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "религия и мифология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "138527"
Текст 2 страницы из документа "138527"
Вся діяльність людини з'являється в самому широкому контексті, у перспективі досконалості, порятунку й обожения. «Християнська аскеза є ревнощі й сила перебувати в діяльному, шляхом подвигів (постування, дівоцтва, отшельничества й ін.), спілкуванні з Богом, по вірі в Добродії нашого Ісуса Христа, за допомогою благодаті Божией, для знаходження істинно християнської настроєності як застави до участі в Царстві Небесному». Аскеза - це одночасно й бажання, і можливість спілкування з Богом, а також умова й спосіб такого спілкування.
Для того щоб зрозуміти зміст і ціль людського буття, справжнє призначення людини, необхідно деяке дистанціювання від наявного буття, від емпіричної даності, від хаотичного сполучення сил й енергій. Потрібна зупинка, припинення спонтанних рухів тіла, почуттів і розуму. Важливо не поспішати, щоб не помилитися, не прийняти щось умовне, відносне за справжнє, абсолютне. Буде потрібно внутрішня дисципліна й очікування, постійне перебування в спокої й тиші, стабільне втримання змісту своєї діяльності й напрямки вольового зусилля, тверде стояння в потрібнім місці антропологічного простору.
Важливо постійна участь розуму, свідомості, цілеспрямованість і доцільність всіх дій. В аскезі людина ніколи не губить самоконтроль, навіть у сні не дозволяє звільнитися хаотичним силам несвідомого. «Основним, загальним і найбільш характерним принципом православної аскетики є - ведення, розуміння». Аскет свідомо й вільно обирає свій шлях і методи, і для реалізації цілей він залучає всі свої здатності, бере участь всією повнотою своєї істоти: тілом, розумом і волею. Особистість людини не розчиняється, не зникає. Тільки як особистість аскет може співвіднести себе з Богом як зробленою особистістю, як особистісним абсолютом.
На відміну від екстазу в аскезі з людиною відбувається метаморфоза, радикальна зміна, трансформація, перехід у принципово інший стан. «Аскетична наука про людину з'являється як динамічна й енергійна антропологія: вона розглядає існування людини в подвигу як практику або процес строго спрямованої аутотрансформації, що людина робить над сукупністю, або конфігурацією всіх своїх енергій, духовних, щиросердечних і тілесних». В аскезі відбувається необоротне перетворення, перетворення всього суті людини, пресходження людської природи, трансцендирування.
Аскет шукає й одержує щось нове, невідоме у світі, щось принципово інше, незбагненне. Аскеза - це радикальна відмова від миру цього, його благ і законів. Аскет стає громадянином інший світу, підданим небесного царства. Аскетизм - це однозначний вибір на користь сакрального, це твердження реальності трансцендентного і його тотальності. Аскеза - це не тільки очікування прояву сакрального, явища божественного, теофанії. Але в аскезі людина віддається, довіряється сакральному, абсолютному, трансцендентному й прилучається йому. Через аскета діє потаєний і таємний божественний початок. Якщо є хоч один дійсний аскет, виходить, можливо будь-яке чудо.
Однак результат аскези залежить не тільки від бажання й волі аскета. Людина потребує благодатної допомоги. «Власними енергіями людини не можна досягти того, до чого спрямовується подвиг, «пресходження єства». У сходженні до обоження, до онтологічної границі людського існування здійснююча сила належить Божественній енергії, благодаті, з якої людина лише погодить свої тварные енергії в синергії». Людина бере участь у єдиному Богалюдському процесі перетворення тваринної людської природи й з'єднанні по енергіях людини й Бога.
Людина одержує не плату за працю й не нагороду за подвиг. Аскет сам себе приносить у дарунок Богові й одержує божественні дарунки. Аскеза - це жертва, самопожертва, жертвопринесення, де аскет одночасно виконує ролі й жерця й жертви. Аскет умирає ще при житті, а виходить, він воскреє раніше смерті. В аскетизмі сполучаються символічна смерть і відродження, смерть людини старого й народження людини нового. Смерть для миру це, грішне й тлінного; і народження в безсмертя, у невечірнє світло, у безмірну любов.
Таким чином, у християнської аскези тіло не відкидається, не знищується, а бере участь у цілісному процесі. Якщо екстаз - це спроба розкрити весь потенціал, використати всі можливості людини, то аскеза - це щось більше, а саме - зцілення людської природи, її виправлення, перетворення й пресходження, прилучення до джерела істини й блага, вічного й нескінченного буття.
Екстаз й аскеза - не просто різні тілесні й духовні практики, це різні стратегії, які ґрунтуються на взаємовиключних принципах, протилежних онтологіях, метафизиках. Практики екстазу тісно пов'язані з теоріями еманації, тобто походження світу й людини шляхом виливу божеством себе зовні. Звідси треба споконвічна досконалість, повнота, самодостатність і навіть божественність людини. Аскетизм безпосередньо пов'язаний з теорією креаціонізму, тобто утвору Богом миру з нічого. Звідси треба неповнота людини, що, однак, може бути заповнена з волі Божий.
В екстазі людина бажає сам стать божеством, по своїй волі опанувати всім, що йому не належить, привласнити собі божественний статус. В аскезі людина приймає Бога й довіряється йому, а потім уподібнюється Богові й прилучається до божественного буття. Аскеза - це перебування в спілкуванні з Богом, причому в діяльному спілкуванні. Аскеза - тривалий процес, але на відміну від екстазу він має завершення, завдання виконується, перетворення здійснює. І тіло людини стане зробленим, і буде брати участь у відродженні мертвих й у житті майбутнього століття.
Література
1. Хоружий С.С. Насущність подвигу. Феномен православної аскези як міждисциплінарна проблема. - К., 2002.
2. Аскетизм // Православная энциклопедия. Т. III. М., 2001.
3. Зарин С.М. Аскетизм по православно-християнському навчанню. К., 1996.
4. Хоружий С.С. Православно-аскетическая антропологія й криза сучасної людини. - К., 2002.