118085 (Предмет політології, сутність та зміст), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Предмет політології, сутність та зміст", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "политология" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "политология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "118085"
Текст 3 страницы из документа "118085"
1. Політико-економічні закономірності, які відбивають співвідношення між економічним базисом суспільства та політичною владою як елементом надбудови. Найважливіші закономірності цієї групи були сформульовані К. Марксом та Ф. Енгельсом. З погляду марксизму, політична влада є лише породженням економічної влади. І політика, і вся система політичної, державної влади зумовлені об'єктивною закономірністю, розвитком економічних процесів. Економічні інтереси є соціальною причиною політичних дій. Разом з тим політична влада має відносну самостійність, яка відкриває чималі можливості для політичного впливу на економічні процеси. Проте самостійність політичної влади не повинна породжувати культ політичної влади, ілюзій стосовно її реальних можливостей, бо намагання за допомогою адміністративного примусу "обійти" економічні закони не сприяють досягненню поставленої мети.
2. Політико-соціальні закономірності, які характеризують розвиток політичної влади як особливої соціальної системи, з власною внутрішньою логікою та структурою. Тут основною закономірністю є зміцнення стабільності політичної влади, причому в різних системах ця закономірність реалізується по-різному. Так, авторитарна система для зміцнення стабільності об’єктивно потребує максимальної концентрації влади, застосування насильства в усіх сферах суспільного життя. Демократична система передбачає розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову, опору на принципи зацікавленості, згоди та консенсусу.
3. Політико-психологічні закономірності, що відбивають комплекс існуючих зв'язків та відносин між особистістю та владою. Найбільший інтерес з даної групи становлять закономірності, пов’язані з досягненням влади політичним лідером, вперше сформульовані ще Н. Макіавеллі.
У політологічній літературі існують і інші підходи до визначення закономірностей політології як науки та навчальної дисципліни. Так, слід виділити закони структури, функціонування та розвитку.
Закони структури визначають способи організації політичних систем, їх внутрішню визначеність та взаємообумовленість.
Закони функціонування – це істотні, необхідні зв’язки між політичними суб’єктами в процесі їх часових змін.
Закони розвитку – це закони переходу від одного порядку взаємовідносин у системі до іншого, від одного стану структури до іншого.
Г.Т. Тавадов у систему законів (закономірностей) політології включає: а) закономірності виникнення та розвитку політичних інтересів, їх взаємодію та взаємообумовленість з економічними та іншими сферами життєдіяльності суспільства;
б) закономірності становлення, функціонування та розвиток політичної влади;
в) закономірності виникнення, функціонування та розвитку політичних відносин, процесів, явищ, подій;
г) закономірності взаємовідносин особистості і влади.
2. Роль та місце політології в системі суспільних наук. Воєнні питання в курсі політології
2.1. Роль та місце політології в системі суспільних наук
Практично кожна із суспільних наук змістовно пов’язана з політологією. З науки про державу і право політологи використовують все, що відноситься до формальних організаційних структур державної влади і взаємозалежності між цими структурами; теоретичний і емпіричний матеріал, що стосується взаємозв’язку різних типів правових суджень і норм з інтересами різних соціальних груп; діяльність держави та її організацій, оскільки держава виступає як одна з центральних категорій політології.
Політологія взаємодіє з низкою наук, предметом дослідження яких є окремі аспекти політичної дійсності
-
Політична філософія
-
Політична соціологія
-
Політична географія (геополітика)
-
Політична історія та історія політичних вчень
-
Політична психологія
-
Теорія міжнародної політики
-
Політико-правова наука
-
Політико-економічна наука
-
Політична антропологія, демографія та етнографія
-
Політична етика
Політична філософія вивчає політику як цілісність, її природу, вона розробляє загальні критерії оцінки політики, ідеали та нормативні принципи організації суспільства. Політична філософія акцентує увагу на сутності природи політичного світу (добро - зло, справедливість - несправедливість, збереження - зміни і т. д.).
Політична соціологія є наукою про взаємодію політичного суспільства (держави) з громадянським суспільством, взаємодію політичних і соціальних процесів. Для політології надзвичайно корисними є методологічні розробки соціології щодо проведення емпіричних досліджень (анкетування, контент-аналізу, експертних опитувань тощо). Соціологія дає політології інформацію про функціонування суспільства як системи, про взаємодію різних соціальних груп в аспекті політичних відносин.
Політична географія (геополітика) вивчає взаємозв’язок політичних процесів з просторовим розташуванням держави.
Політична історія та історія політичних вчень вивчає політичні теорії, погляди, інститути, події в їх хронологічній послідовності та взаємозв'язку.
Політична психологія досліджує соціально-психологічні складові політичного життя суспільства, які формуються на рівні політичної свідомості націй, соціальних груп, окремих особистостей та ін. Вона вивчає вплив на політичну поведінку свідомості, підсвідомості, емоцій, волі людини, її ціннісних орієнтацій.
Теорія міжнародної політики має предметом свого дослідження зовнішньополітичну діяльність держав, об’єднань громадян, проблеми війни та миру, запобігання виникненню міжнародних конфліктів і їх урегулювання тощо.
Політико-правова наука досліджує походження, роль держави та права, принципи їх побудови, форми політичної організації суспільства тощо.
Політико-економічна наука розглядає економічні процеси як основу соціально-політичної сфери громадянського суспільства.
Політична антропологія, демографія та етнографія вивчають зв’язок політики з соціологічними, інтелектуальними, релігійними та іншими характеристиками людини; демографія, зокрема, досліджує кількісні та якісні характеристики змін народонаселення.
Політична етика з’ясовує проблеми моралі та послідовності політичної поведінки та політичного спілкування.
2.2. Воєнні питання в курсі політології
В курсі політології вивчаються наступні воєнні питання (проблеми):
-
воєнна політика;
-
роль армії у вирішенні політичних конфліктів у зовнішній політиці;
-
оцінка воєнно-політичної обстановки;
-
роль і місце армії в політичній системі суспільства;
-
воєнно-політичне прогнозування тощо.
А взагалі – є така наука, як воєнна політологія, де центральне місце посідає воєнна політика держави.
Воєнна політологія вивчає наступні проблеми:
-
об’єктивні закони виникнення і розвитку конфліктних ситуацій, закони війни і воєнної політики, мистецтво їхнього використання дипломатичними і військово-командними колами в інтересах політики свого класу і держави. Іншими словами, мова йде про воєнну політику держави;
-
поняття воєнної могутності (військової сили) держави та інших суб’єктів політики (партій, суспільних рухів тощо). У центрі уваги тут знаходяться армія, її взаємини із суспільством, а також потенціали, що характеризують воєнну могутність країни;
-
міжнародну і внутрішню політичну обстановку, суперечності і ситуації, у яких з’являється необхідність використання військової сили. Центральною проблемою тут є категорія воєнно-політичних ситуацій і передбачення їхньої еволюції, розкриття джерел війни, воєнних конфліктів, "вузлів напруги", що можуть виникнути;
-
види і форми застосування військової сили – війни внутрішні (громадянські), зовнішні (міждержавні, коаліційні, воєнні конфлікти), а також інші види застосування воєнного насильства (інтервенція, демонстрація сили, "каральні" заходи, перевороти і т.п.).
Перераховані проблеми у першу чергу є предметами спостереження та аналізу власне воєнної науки. Однак межу між воєнною політикою і мирною політикою неможливо провести, виходячи тільки із засобів насильства (армії) та форм їх застосування (війн і воєнних конфліктів). Справа в тому, що війна народжується в протиріччях мирного співіснування держав і народів. І у свою чергу, якою б не була війна (аж до її світового масштабу), кінцевою метою її є встановлення миру (у тій його формі, що вигідна державі-переможцю або більшості із воюючих сторін). Тому війну неможливо зрозуміти, пояснити й оцінити, не розглянувши характеру передуючого їй миру. В той же час і мир неможливо зрозуміти, не оцінивши наслідків війн, що передували йому. Виходячи з таких роздумів, мир є якщо і не прямим, то все ж таки обов’язковим предметом дослідження військової політології.
Підсумовуючи наведені аргументи, ми можемо визначити воєнну політологію як науку про роль військової сили у зовнішньо- та внутрішньополітичних відносинах та про особливості її використання суб’єктами політики (влади) для відстоювання своїх інтересів.
Дослідження вище перелічених завдань воєнної політології виводить на необхідність вивчення інтегральної для них проблеми – національної безпеки країни. Справа у тому, що аналіз воєнної політики, проблем війни і миру, воєнної могутності, воєнно-політичної обстановки цікавий для суб’єкта політики з того погляду, наскільки забезпечена його безпека, що немислимо поза межами національних вимірів. Як співвідносяться національна і воєнна безпеки, обороноздатність і воєнна могутність, яка роль армії в забезпеченні воєнної безпеки – усе це входить в коло питань, що досліджуються воєнною політологією.
Висновок: Таким чином, особливості політологічного знання визначаються тим, що воно розглядає суспільство як органічну єдність різних сторін його життєдіяльності, які функціонують і розвиваються через політичну діяльність людей. Політологія вивчає політичні інтереси і відносини, що виникають у процесі цієї діяльності, у взаємозв’язку і взаємодії об’єктивного і суб’єктивного факторів. Політична система й у цілому політична сфера суспільства виступають як найважливіший об’єкт політологічних досліджень, їх об’єктивне усвідомлення включає всі питання, що пов’язані з проблемами політики, з політичними погребами і цінностями, політичними орієнтаціями людей і ступенем їхньої реалізації, із ставленням людей до самих себе як суб’єктів політики, а також до різних політичних подій, процесів, що відбуваються в суспільстві.