117879 (Насилля як засіб влади), страница 3

На основі вивчення існуючих концептуальних підходів до розуміння сутності політичного насилля, дана власна дефініція цього явища, а саме: політичне насилля – це засіб влади, що полягає у обмеженні чи узурпації волі соціального суб'єкта (групи соціальних суб'єктів), яке здійснюється за допомогою зовнішнього примусу (необов'язково фізичного) і має своїм наслідком нанесення шкоди як матеріального, так і духовного (психологічного, емоційного) характеру.

Специфіка політичного насилля як засобу влади полягає, насамперед, у використанні примусу для реалізації владної волі чи опору їй. З іншого боку, те, який саме різновид примусу використовується, так само впливає на характер та прояви політичного насилля. З огляду на це характер примусу, що використовується, розглядається як критерій типологізації видів політичного насилля. Політичне насилля, що використовує такий традиційний засіб як фізичний примус, можна назвати традиційним. Політичне насилля, яке не передбачає застосування фізичного примусу, натомість апелює до підсвідомого, ірраціонального, чуттєвого у людині, є нетрадиційним.

Політичне насилля є конкретно-історичним феноменом, а отже у різні часи має різні форми та прояви, домінування яких зумовлюється певними чинниками політичного, соціального, культурного тощо характеру. Сучасний суспільний розвиток позначений розпадом біполярної картини світу, всеохоплюючою глобалізацією та інформатизацією, а також процесами "зміщення" влади та "віртуалізації" суспільного життя. Все це визначає домінування у сучасному світі тероризму та етнічних війн як форм традиційного політичного насилля, а також символічного насилля та інформаційних, психологічних й консцієнтальних війн як форм нетрадиційного політичного насилля.

Тероризм як форма політичного насилля – це діяльність, спрямована на здійснення політичних цілей шляхом примусу державних органів, міжнародних та національних організацій, державних та суспільних діячів, окремих громадян або їх груп до здійснення тих чи інших дій на користь терористів заради запобігання реалізації останніми загроз щодо певних осіб та груп, а також щодо об’єктів життєзабезпечення суспільства, джерел підвищеної небезпеки для людей та оточуючого середовища. Інакше кажучи, тероризм – це акти насилля або загрози насилля, мета яких – навіяти страх та змусити діяти або утриматися від дій у потрібному терористам напрямку.

Ще однією формою традиційного політичного насилля є етнічні війни. В умовах культурної гомогенізації світу у різних частинах планети активізувалися вияви захисту власних ідентичностей, власних культурних світів від нав'язування однорідного способу життя, культури, а в широкому сенсі – цивілізації. Все це дає право назвати дані війни цивілізаційними війнами або зіткненням цивілізацій.

Засобом розв'язання етнічних війн донедавна вважалася політика миротворчості. Проте у сучасних умовах миротворчість стає знаряддям політики групи розвинених країн, що домагаються розширення своєї сфери впливу за рахунок встановлення контролю над конфліктними зонами.

Символічне насилля розглядається як здатність тих, хто знаходиться при владі, нав'язати певне світобачення, впровадити певний світогляд, цінності чи норми у свідомість людей. Особливістю даної форми політичного насилля є те, що воно не помічається оточуючими, і в результаті нього існуючий світопорядок сприймається як такий, що не викликає жодних сумнівів щодо його істинності та правомірності.

Інформаційна війна – це всеохоплююча, цілісна стратегія, зумовлена зростанням значимості та цінністю інформації у питаннях командування, управління, політики, економіки та суспільного життя. Психологічна війна – це це сукупність різних форм, методів та засобів впливу на людей з метою зміни у бажаному напрямі їхніх психологічних характеристик (поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, мотивів, установок, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових настроїв, суспільної свідомості у цілому. Консцієнтальна війна – це війна на ураження свідомості, де головним об'єктом впливу стає здатність людини до свободної ідентифікації, віднесення себе до певної ідентичності, яку намагаються замінити всезагальною уніфікованою спільністю. Під консцієнтальною війною розуміється війна психологічна за формою, цивілізаційна за змістом та інформаційна за засобами, у якій об’єктом руйнування та перетворення є ціннісні установки народонаселення супротивника. Враховуючи безпосередній зв’язок ціннісних установок людини з культурою його народу, можна сказати, що об’єктом руйнування у консцієнтальній війні є культурна оболонка супротивника, а оскільки культура – стрижень цивілізації, йдеться про руйнування цивілізації.

Список використаних джерел

1. Бабієва А. Політичне насилля: теоретичний аспект // Політичний менеджмент. — 2005. — № 5 (14). — С. 161-168.

2. Гаджиев К. С. О природе конфликтов и войн в современном мире // Вопросы философии. – 1997. – № 6. – С. 3 – 23.

3. Зайцев А.К. Социальный конфликт. – М.: Academia, 2005. – 464 с.

4. Лунеев В.В. Терроризм и организованная преступность: национальные и транснациональные аспекты // Организованная преступность, терроризм и коррупция. – 2003. - №2. – С. 22 – 45.

5. Шаблінський І.І. До поняття про „силу” і „силову картину світу” / „Стратегіна панорама”, 2002. – №2. – С. 193 – 184.

6. www.politik.org.ua

7. www.icai.org.ua/lip