117836 (Лобізм як явище сучасної політики)

План

Вступ

Розділ 1. Політичний лобізм

1. Історія виникнення політичного лобізму

2. Переваги і недоліки політичного лобізму

Розділ 2. Регламентація політичного лобізму в західних країнах

2.1 Політичний лобізм у США

2.2 Політичний лобізм у ФРН

Розділ 3. Політичний лобізм в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Починаючи з 90-х років проблемі політичного лобізму приділялося досить багато уваги. Вивченням зарубіжного лобістського досвіду займаються такі дослідники, як В. Бєлов, К. Вяткін, Н. Зяблюк, Н. Іванов, Л. Корявін, Н. Прохода, А. Сергуніна, А. Хомич та інші. Їх роботи дають можливість скласти уявлення про лобістську діяльність, нові лобістські технології та тенденції їх трансформації в країни, де лобізм отримав найбільший розвиток. В описах зарубіжного досвіду політичного лобізму його дослідники орієнтуються на традицію політичного плюралізму, що передбачає множинність інституційних механізмів розподілу і розподілу урядової влади.

Актуальність роботи – Засоби масової інформації та наукова література останнім часом стали приділяти значну увагу промисловим і фінансовим групам, громадським рухам та об’єднаням, які прагнуть надавати систематичний і цілеспрямований вплив як на законотворчу діяльність, так і на процеси реалізації прийнятих законів та адміністративних актів. Ці групи називаються «групами тиску» або «групами впливу». Тиск на парламент і адміністрацію, що іменується також «лобіюванням», здійснюється з метою реалізації групових інтересів. Необхідність вивчення політичного лобіювання диктується тим, що участь в діяльності тієї або іншої групи тиску є найбільш поширеною формою прояву політичної активності індивіда.

Актуальність полягає в тому, що має місце приховане політичне життя, у якому здійснюється лобіювання, і необхідно виявити наявні транслятори і механізми. Проблемна ситуація полягає в суперечності практичного життя, в якому є місце лобізму й формального, з офіційними інститутами влади.

Об’єкт дослідження – лобізм як явище сучасної політики.

Предмет дослідження – роль зацікавлених груп у реалізації основної лобістської функції - тиску на владу.

Мета роботи – визначити специфіку формування лобізму як політичного явища.

Завдання роботи:

1. вивчити наукову літературу із означеної теми;

2. розкрити специфіку процесів політичного лобіювання;

3. виявити основні типи лобістської діяльності;

4. охарактеризувати функції і механізми політичного лобіювання;

5. узагальнити матеріал та зробити висновки за темою.

Практичне застосування роботи – дана робота може бути використана в політичній діяльності з метою оптимізації відносин між органами державної влади та економічними структурами, в науково-дослідницькій діяльності при аналізі процесів лобіювання.

Розділ 1. Політичний лобізм

1.1 Історія виникнення політичного лобізму

Термін «лобізм» походить від англійського слова «лобі», одне зі значень якого в англійській мові - кулуари, де депутати можуть спілкуватися з іншими людьми.

Політичний відтінок лобізм придбав в 1864 р. у США, коли їм почали позначати залучення голосів конгресменів в обмін на грошову винагороду або еквівалентні послуги. Поступово лобізм перетворився на важливий елемент політичного і державного управління як механізм впливу на процес прийняття політичних та адміністративних рішень, процеси законотворчості на різних рівнях.

Вперше в політології проблему лобізму розглянув американський Політолог А. Бентлі, який справедливо вважав, що суспільна злагода в державному управлінні досягається за допомогою посередництва груп і групових представників, що виділяються конкуруючими елітами. Французький соціолог Р.Ж. Шварценберг визначив лобізм як організацію, створену для захисту інтересів і надання тиску на громадські влади з метою домогтися від них прийняття таких рішень, які відповідають їхнім інтересам. Інший французький вчений Ф. Фарнел розглядав лобізм як продуктивне втручання в господарські та соціальні процеси з використанням політичних методів і засобів.

Лобізм як повноцінний інститут з'являється при досягненні різноманіття інтересів у суспільстві, що виникає внаслідок його соціальної диференціації, а також при розширенні доступу до влади на основі політичного плюралізму. У зв'язку з тим що влада об'єктивно не в змозі задовольнити одночасно всі інтереси відразу, виникає проблема черговості, пріоритету здійснення тих чи інших інтересів. Звідси закономірне прагнення різних груп і прошарків суспільства впливати на поведінку держави з метою переорієнтації політики на свою користь, стимулювати його, приймати вигідні для себе управлінські рішення [3].

1.2 Переваги та недоліки політичного лобізму

Політичний лобізм може бути вжито або на благо всього суспільства, або в вузькогрупових інтересах, все залежить від соціально-економічної політики та культурного фону, від обставин, які можуть «наділити» лобізм, як плюсами так і мінусами.

Переваги політичного лобізму:

1. Впливаючи на управлінські рішення, політичний лобізм примушує «триматися у формі» органи державної влади та управління, в певному сенсі конкурує, змагається з ними, надає їм більшу динаміку і гнучкість. В умовах поділу влади кожна з гілок влади може використовувати те чи інше лобі в своїх інтересах.

2. Політичний лобізм виступає інструментом самоорганізації громадянського суспільства, з допомогою якого мобілізується громадська підтримка або опозиція якогось законопроекту, виявляється вплив на політику. Лобізм у цій ситуації свого роду суперник бюрократії, враховуючи також, що держава в умовах становлення ринкових відносин все більше і більше залишає багато зі своїх позицій у сфері захисту інтересів різних соціальних груп і прошарків. Цей вакуум повинен бути заповнений відповідними структурами громадянського суспільства.

3. Політичний лобізм створює можливості для забезпечення інтересів меншості, бо виступає як специфічна форма прояву політичного плюралізму. «При детальному вивченні влади в американському суспільстві в центрі уваги виявляється не більшість, а меншість - лобі, групи тиску, групи представляють регіональні інтереси, керівники корпорацій та профспілок, голови комісій, які проводять парламентські розслідування »[5].

4. Політичний лобізм втілює собою принцип свободи соціальни недержавних структур. За допомогою лобіювання вони самі прагнуть вирішувати свої проблеми, володіючи певним вибором шляхів і засобів подібного рішення.

5. Цей засіб застосовується як своєрідне соціально-політичне стимулювання, спрямоване на прискорення втілення в життя тих чи інших цілей. При такому підході політичний лобізм виступає як спосіб активізації процесів і явищ.

6. Він дозволяє розширити інформаційну організаційну базу прийнятих рішень і набагато переконливіше звернути увагу на певні «кричущі» проблеми. Лобісти забезпечують органи влади потоком інформації з того чи іншого питання, який і виноситься на парламентське слухання, «інформують законодавців про те, що відбувається на самому нижньому громадському рівні та інших рівнях »[8]. Через лобіювання інтересам різних груп і верств надається гостра злободенність, актуальність, соціальна значимість. Владні структури переконуються в пріоритетному оперативному й повному їх задоволенні. Лобіювання виступає у вигляді системи аргументації, механізму підготовки та прийняття відповідних актів.

7. Політичний лобізм можна розглядати як інструмент взаємодії представницької і виконавчої влади. Поділ влади не протиставляє їх один одному, воно повинно мати робочий характер. Тому «Взаємодопомога міністерських лобістів та депутатських комітетах - на користь справі, вона позбавлена корисливого інтересу і цілком укладається в рамки нормального політичного життя ». [4]

8. Політичний лобізм можна оцінювати і як більш широке засіб досягнення компромісів, спосіб взаємного урівноваження та примирення між собою різноманітних інтересів. Загальновизнано, що лобістські групи, які відстоюють часом діаметрально протилежні інтереси своїх господарів, як це не дивно на перший погляд, сприяють збереженню свого роду рівноваги різних сил і досягненню консенсусу при прийнятті управлінських рішень, адже, врешті-решт, стрижень лобізму - взаємовигідне співробітництво.

Недоліки політичного лобізму:

1. Він може стати інструментом пріоритетного задоволення іноземних інтересів на шкоду інтересам вітчизняним, тобто реалізуватися часом як «Непатріотичний» засіб.

2. Виступає іноді провідником неправильного впливу (тиску) на державні органи, тут вже треба говорити про його злочинні види, які підточують фундамент влади.

3. Таїти в собі чималу небезпеку «розмивання» народовластних підвалин суспільства, перетворення демократичні інститути в потужний інструмент окремих владних груп.

4. Найчастіше блокуються дійсно потрібні управлінські рішення, виникають перешкоди до задоволення суспільно цінних інтересів, сприяють здійсненню інтересів чиновницьких.

5. Іноді суттєво заважає стабільній і оперативній державній політиці, бо може бути спрямований, наприклад, на постійний перерозподіл бюджету, «перетягування ковдри на себе», на часту зміну пріоритетів, на посилення позицій однієї гілки влади при одночасному ослабленні іншої тощо[7].

8. Політичний лобізм може використовуватися як інструмент для збагачення окремих шарів, еліт, «лобізм як такий - існування потужних груп людей у владі, що приймають всі можливі заходи для перерозподілу матеріальних ресурсів і благ на свою користь »[6].

Розділ 2. Регламентація політичного лобізму в західних країнах

2.1 Політичний лобізм у США

Лобісти в Америці існують стільки, скільки існує конгрес. Власне кажучи, лобізм є невід'ємна частина американської політичної машини. Про це добре сказав Вудро Вільсон: «Уряд Сполучених Штатів - вдячна дитя спеціальних інтересів. Йому недозволено мати свої власні».

Безглуздо заперечувати, що в минулому столітті, особливо в його «позолочений» період (див. Марка Твена та Чарльза Дадлі Уорнер) у цій сфері панував беззаконня і процвітала корупція. Саме завдяки безсоромним маніпуляціям корпорацій саме слово "лобізм" придбало негативне забарвлення.

Але паралельно з закулісними махінаторами постійно діяли grassroots movements - альтернативні руху. Вони боролися проти масонів, рабства, дискримінації жінок та іммігрантів, за випуск асигнацій, за сухий закон. І досягали успіху. Після другої світової війни grassroots вийшли на політичну сцену країни в небувалий досі масштабі та розмаїтті. Феміністки, гомосексуалісти, екологісти, «моральна більшість», прихильники і противники легалізації марихуани - всі вони з точки зору американської політичної культури лобісти, оскільки намагаються впливати на процес прийняття рішень законодавчої або виконавчою владою.

Діяльність лобістів у США регламентована законодавством, але законів на цю тему до смішного мало. Їх усього два і одна поправка. Закон 1946 року (Federal Regulation of Lobbying Act), відповідно до якого лобіст зобов'язаний, по-перше, зареєструватися, по-друге, чотири рази на рік представляти відповідним органам свій фінансовий звіт. Поправка Берда, яка забороняє використання у лобістських цілях федеральних кошті(якщо одержувачем коштів федерального бюджету, хоча б навіть у вигляді гранту, є організація, ніхто з її співробітників займатися лобізмом не має права). Закон 1995 року (Lobbying Disclosure Act), строго лімітуючий підношення законодавцям. Вважається також, що конституційне право на лобізм закріплено у Першій поправці, де сказано, що конгрес не має обмежувати «право народу мирно збиратися і звертатися до уряду з петиціями про припинення зловживань».

Набір прийомів офіційного лобіста дуже різноманітний. Вони виступають на слуханнях перед законодавцями. Хапають їх за гудзик в коридорах конгресу, готелях, прийомах і скрізь, де доведеться. У величезних кількостях пишуться листи і петиції на підтримку того чи іншого рішення, для чого в особливо важливих випадках організовуються спеціальні кампанії. Само собою зрозуміло, в Інтернеті публікуються готові тексти - тільки вбей своє ім'я та клацни кнопку «відправити». По телевізору раз у раз можна бачити кліп, в якому пояснюють, наприклад, що Китай використовує працю ув "язнених, а потім кажуть: дзвоніть вашому конгресмену (сенаторові, міністра, президента) по такому-то телефону, скажіть йому, що ви думаєте про надання Китаю привілейованого торговельного статусу і його вступ до СОТ.