116268 (Структура вищої освіти в Україні. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.), страница 2

Для України з розгалуженою мережею вищих навчальних закладів державної і недержавної форм власності характерне управління галуззю освіти, що поєднує як елементи централізованої, так і децентралізованої системи з розгортанням горизонтальних і вертикальних зв’язків між різними рівнями й суб’єктами управління.

Основними ознаками громадсько-державної моделі управління освітою в Україні можна вважати:

• демократизацію освітнього процесу і залучення до управління вищою школою органів студентського самоврядування, громадськості;

• громадський контроль за розвитком освіти, її якістю, соціальним захистом учасників навчально-виховного процесу;

• діяльність громадських рад з освіти і науки національного, регіонального і місцевого рівнів;

• підтримку інноваційного розвитку освіти через цільові програми, пріоритетне фінансування інноваційних проектів, впровадження новітніх технологій;

• об’єднання і партнерство громадськості навколо пріоритетних напрямів освіти;

• об’єднання зусиль держави, вищої школи і бізнесу в інформатизації вищої освіти, зокрема, приєднанні до європейської науково-освітньої мережі Geant-2, що об’єднує понад 3500 університетів та наукових установ Європи; в розвитку дистанційної освіти; поширенні мережі електронних бібліотек; функціонуванні інформаційно-виробничої системи «Освіта»; створенні Grid-інфраструктури;

• участь Ради молодих вчених у вирішенні законодавчих та організаційних питань підтримки талановитої наукової молоді;

• відкритому, конкурсному розподілі грантів для проведення наукових досліджень.

Така модель передбачає формування нової концепції державного управління в системі соціального партнерства у сфері вищої освіти, зорієнтованої на нову філософію освіти і управління, інноваційний розвиток суспільства, що зосереджує державну політику на таких напрямах:

1) формування нормативно-правових засад для інноваційної освіти та інтеграції освіти, науки і виробництва;

2) фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку і відповідне формування державного замовлення на випускників вищої школи;

3) оптимізація мережі навчальних закладів;

4) створення інноваційної інфраструктури та інноваційного менеджменту вищої освіти;

5) стимулювання інноваційної наукової діяльності в вищих навчальних закладах.

Вважаємо, що основні проблемні питання, які постають перед органами державного управління в рамках партнерських відносин, стосуються:

• вдосконалення законодавства;

• формування вимог до конкурентоспроможності ВНЗ;

• розподілу державних коштів для тих напрямів підготовки спеціалістів, які принесуть максимальну економічну вигоду і будуть відповідати реальним потребам ринку праці;

• розробки національних проектів у галузі освіти;

• розвитку оптимальної мережі вищої професійної та додаткової і післядипломної освіти;

• системного підходу у розробці загальної стратегії високоякісної підготовки фахівців, що відповідають міжнародним стандартам;

• інформатизації системи освіти, створення системи електронних навчальних ресурсів;

• забезпечення соціального захисту учасників навчального процесу;

• якісної підготовки майбутніх управлінців.

Національна доктрина розвитку освіти України в XXI ст.

Національна доктрина є державним документом, що визначає систему поглядів на стратегію та основні напрями розвитку освіти в Україні у першій чверті XXI ст. (2001).

Відповідно до Національної доктрини головною метою державної політики в розвитку вищої освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, збереження й розвиток цінностей національної культури і громадянського суспільства. Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти, формування національних і загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти, постійне оновлення змісту освіти і форм організації навчально-виховного процесу, розвиток системи неперервної освіти та освіти протягом життя, формування за допомогою освіти здорового способу життя, розвиток україномовного освітнього простру, забезпечення освітніх запитів національних меншин, забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їхнього соціального статусу, інтеграція освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, розробка і впровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, створення індустрії виробництва навчальних засобів, створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення, інтеграція української освіти у європейський та світовий освітній простір.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні: указ Президента України // Освіта України. – 2009. – 4 лип.

2. Конституція України, 1996.

3. Андрусь О. Модульно-проектувальний комплекс: освітні завдання та методологічна основа [текст] / О. Андрусь // Вища освіта України. – 2009. – № 1. – С. 97-101.

4. Про вищу освіту: закон України. – К.: Книга, 2007. – 97 с.

5. Про наукову і науково-технічну діяльність: закон України, 2007.

6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. – К.: Шк. світ, 2001. – 21 с.