115769 (Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра психології і педагогіки

Реферат

з дисципліни «Педагогіка вищої школи»

на тему «Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів» (№ 3 )

Київ 2009

Зміст

Вступ

Основна частина

І. Основні терміни, поняття та їх визначення

ІІ. Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів

Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах України

Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах США

Рейтингова система оцінювання знань, вмінь і навичок студентів в УО «Білоруський державний економічний університет» (БДЕУ)

Академічний рейтинг студентів в МДІМВ(У) (Московський Державний інститут міжнародних відносин (університет) МВС Росії)

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Сучасна людина повинна володіти кількома спеціальностями та постійно підвищувати свою кваліфікацію. Протягом активного, творчого періоду життя вона повинна мати можливість змінювати місце навчання, переходити, при необхідності, з одного навчального закладу до іншого для повного розкриття та реалізації своїх природжених потенційних можливостей. Реалізації такого підходу до процесу освіти для мешканців більшості європейських держав сприяє європейське співтовариство учасників Болонського процесу, який розпочався у 1999 році та за головну мету має створення відкритої європейської зони освіти та професійної підготовки, де студенти і викладачі можуть переміщатися без перешкод.

Державами, які підписали Болонську конвенцію, створена Європейська система перезарахування кредитів – ECTS, яка призначена для підвищення ефективності та удосконалення європейської міжвузівської кооперації як засобу покращення якості освіти і розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування. ECTS сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів європейськими ВНЗми через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки. При цьому знання, одержанні студентом в одному ВНЗі, повинні мати силу та адекватно цінитися в усіх державах – учасницях Болонського процесу.

Україна, як одна із значних європейських держав, не може залишатися в стороні від Болонського процесу, бо неучасть у цьому русі в перспективі неминуче вплине на репутацію вітчизняної освіти, а значить на притік у майбутньому іноземних студентів, яких на Україні сьогодні 27 тисяч.

Важливою складовою навчальної діяльності була і залишається система контролю і оцінювання, діагностика навчальних досягнень студентів. Формальні, спрощені методи діагностики знань змінюються інтенсивними комплексними системами, які водночас забезпечують й об'єктивність оцінювання навчальних досягнень студентів, і їх мотивацію до плідної роботи упродовж усього періоду навчання. Традиційна система контролю недостатньо враховує індивідуально-психологічні особливості студентів, не відповідає сучасним вимогам, не задовольняє потреб систематичного діагностування успішності студентів [2]. Перехід на модульно-рейтингову систему навчання є першим кроком на шляху перетворень, метою яких є підвищення ефективності навчального процесу ВНЗ.

Основна частина

Принциповим моментом в системі ECTS є те, що кредити ECTS призначаються для розділів курсу і відображають "кількість роботи" з кожного блоку курсу відносно загального обсягу роботи студента на протязі навчального року. Але присвоюються кредити лише тим студентам, які успішно завершили курс і одержали позитивні оцінки. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять у ВНЗі вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у місцевому чи закордонному ВНЗі, щоб продемонструвати, що вони виконали заплановані навчальні завдання для даного розділу курсу і засвоїли матеріал на належному рівні.

І. Основні терміни, поняття та їх визначення

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль – поіменована, цілісна, структурована та певним чином задокументована змістова частина освітньо-професійної програми підготовки фахівця, яка повинна бути засвоєна студентом шляхом реалізації різних форм навчального процесу (аудиторні заняття, практика, курсовий проект (робота), дипломний проект (робота), самостійна та індивідуальна робота, контрольні заходи).

Модуль – це навчальна дисципліна або її частина, група навчальних дисциплін, практика, курсовий проект (робота), дипломний проект (робота) тощо.

Змістовий модуль – це логічно завершена частина теоретичного та практичного навчального матеріалу з дисципліни і містить у собі, як правило, декілька лекційних тем, практичних (семінарських) занять, лабораторних робіт, розрахункових завдань і т.д.

Поточно-модульний контроль (ПМК) – це один з видів контролю стану засвоєння знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно-модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення практичних (лабораторних, семінарських) занять, виконання завдань самостійної роботи тощо і проведення модульного контролю (тестування, колоквіум, контрольна робота тощо).

Підсумковий контроль (ПК) – це контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента з в цілому з навчальної дисципліни, для якої навчальним планом передбачений екзамен.

З навчальних дисциплін, для яких навчальним планом передбачений залік, контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому визначається за результатами поточно-модульного контролю.

Індивідуальний навчальний план студента (ІНПС) – це документ, за яким навчається окремий студент протягом навчального року. Він містить перелік нормативних та вибіркових дисциплін відповідно до робочого навчального плану.

Індивідуальні навчальні заняття (ІНЗ) – вид навчальних занять, що проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. ІНЗ організовуються за окремим графіком з урахуванням ІНПС і можуть складати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін.

Рейтинг (rating – англ.) – це клас, розряд, оцінка, деяка чисельна характеристика деякого якісного поняття. У педагогіці під рейтингом розуміється інтегральна оцінка, яка враховує попередню історію накопичення навчальних досягнень [1]. У практиці західних педагогічних систем рейтинг – це деяка чисельна величина, яка вимірюється, як правило, за допомогою багатобальних шкал (найчастіше 100-бальної), що інтегрально характеризує успішність і знання студента з одного або декількох предметів упродовж визначеного періоду навчання (тема, модуль, семестр, рік тощо).

Самостійна робота студента (СРС) – це форма навчального процесу у ВНЗ, що є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений на СРС, регламентується ІНПС і рекомендується згідно вимог ЕСТS не менше 50 % загального обсягу трудомісткості навчання з дисципліни.

Рейтинговий показник з дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів під час вивчення та контролю знань з усіх модулів дисципліни за встановленою для даної дисципліни шкалою розподілу балів.

Рейтингова система – сукупність правил, методичних вказівок і відповідного математичного апарату, реалізованого в програмному комплексі, що забезпечує обробіток інформації як по кількісним, так і по якісним показникам індивідуальної учбової діяльності студентів, що дозволяє присвоїти персональний рейтинг (інтегральну оцінку, число) кожному студенту в розрізі будь-якої учбової дисципліни, будь-якого виду занять, а також узагальненого по ряду дисциплін.

Шкала оцінювання знань студента встановлює взаємозв'язки між рейтинговим показником з дисципліни, національною шкалою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ECTS (табл. 1).

Сьогодні ECTS гарантує визнання навчання за кордоном, впроваджуючи систему оцінювання та порівняння студентських досягнень та їх передачу з одного закладу до іншого. В основі цієї системи лежить шкала оцінювання ECTS (табл. 1), яка була розроблена для того, щоб допомогти закордонним ВНЗам переносити оцінки, виставлені місцевим закладом.

Таблиця 1

Шкала оцінювання ECTS 

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS (див. табл.1) є компромісною. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п'яти "прохідних" рівнів оцінок від "А" до "Е" було обране для максимізації значення оцінок "А" та "Е".

Оцінки системи ECTS від "А" до "Е" присвоюються за умови здачі іспиту (заліку), а оцінки від "FX" до "F" присвоюються у випадку його нездачі; відмінність між "FX" та "F" сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів. Ті ВНЗи, які не спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі іспиту (заліку), застосовуватимуть тільки оцінку "F", не беручи до уваги оцінку "FX". Таким чином, збільшується кількість градацій оцінки знань порівняно з чотирибальною системою. Оцінки у свою чергу повинні виставлятися тільки на підставі набраних балів.

Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали. Спосіб відповідності кількості балів ВНЗу до шкали оцінювання ECTS такий [2]: ВНЗ встановлює максимальну та мінімальну кількість балів (наприклад, від 1 до 100 балів), яка може бути присвоєна студенту; для того, щоб отримати розподіл балів за, відсотковою моделлю 10-25-30-25-10 (див. табл.1), межі між оцінками повинні відповідати 10 %, 35 %, 65 % та 90 % загальної кількості успішних студентів.

Важливим моментом для встановлення оцінок є розподіл балів з курсу, який може змінюватися з року в рік, при цьому можуть мати місце відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS, тим легше відбудеться процес оцінювання, але невимушеність цієї дії повинна бути збалансованою проти можливої несправедливості по відношенню до студентів за рахунок значного відхилення шкали оцінювання.

Коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали відповідатимуть оцінкам системи ECTS, відбувається перезарахування оцінок, наприклад:

а) студент з Італії складає іспит у закладі Франції, отримавши 13 балів із 20 можливих. У цьому закладі 13 балів означає, що робота виконана на «добре» та відповідає оцінці "С" у системі ECTS. Перелік оцінок дисциплін представляє наявність 13-ти балів та оцінку "С" в ECTS. На основі цієї інформації місцевий заклад в Італії присвоює 27 балів із 30 можливих;

б) студентка із Португалії у Нідерландах отримує 9 балів із 10 можливих, завдяки чому вона стає однією із кращих студентів, які становлять 10 % академічної групи. Вона отримує оцінку "відмінно" і перелік оцінок дисциплін демонструє дану кількість отриманих балів та оцінку "А" у системі ECTS. Місцевий заклад у Португалії використовує цю інформацію для присвоєння 19 - ти балів із 20 можливих.

Як можна побачити із вищенаведених прикладів, заклади вищої освіти вільні застосовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню думку, чином. Проте проявлення незначної гнучкості наполегливо рекомендується, оскільки шкалу оцінювання системи ECTS створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС.

ІІ. Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів

Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах України