115639 (Особливості занять з образотворчого мистецтва у першому класі), страница 2

Значення уроків декоративно-прикладного мистецтва незаперечне, оскільки його вважають основним засобом засвоєння духовної культури народу. Крім того, саме декоративна образотворчість найбільш доступна дітям, оскільки стилістичність та спрощеність форм, яскрава колористика того, що передається графічними засобами легко засвоюється дітьми, штовхає їх до пошуку нових засобів реалізації навчальних завдань.

Для кожного уроку вчитель розробляє його структуру, підбирає відповідну наочність (так звані слухові та зорові ряди), продумує драматургію уроку. Наочність повинна чітко відповідати меті та завданням уроку, стимулювати творчість, розширювати чи давати уявлення дітям про те, що вивчається. Драматургія уроку передбачає своєрідне театральне дійство, яке забезпечить емоційний виклад матеріалу, сприятиме зацікавленню дітей образотворчості.

Серед загально-дидактичних етапів уроку визначаються такі:

1. Організаційний етап, на якому відбувається підготовка учнів до роботи, організація робочого місця. Цей етап може бути як на початку, так і в середині уроку, при зміні видів навчально-пізнавальної діяльності.

2. Етап перевірки домашнього завдання. При викладанні образотворчого мистецтва графічне домашнє завдання відсутнє. Замість практичної роботи може бути задано спостереження за явищами природи та предметним середовищем.

3. Етап всебічної перевірки ступеня засвоєння навчального матеріалу. Засобом репродуктивної бесіди, або іншими, на цьому етапі визначається засвоєння навчального матеріалу теми, яка вивчається чи повторюється, виявляються слабкі сторони, і для подальшого просування вносяться роз'яснення, стимулюється застосування раціональних прийомів.

4. Етап підготовки учнів до активного і свідомого засвоєння навчального матеріалу. На цьому етапі відбувається мотивація учнів до активного сприйняття нового навчального матеріалу, актуалізація раніше засвоєних знань та умінь, активізація навчально-пізнавальної діяльності.

5. Етап засвоєння нового навчального матеріалу, формування або закріплення, удосконалення, узагальнення, систематизація нових знань і умінь інтелектуального та практичного характеру. Планування навчального матеріалу за темами дає можливість на перших уроках вивчення теми розкрити всі її складові, і надати уявлення про цілісний фрагмент змісту освіти, що вивчається; послідовно здійснити розкриття головних понять, алгоритмів дій, відпрацювання умінь та навичок, провести узагальнення та систематизацію навчального матеріалу.

6. Етап перевірки розуміння і корекції засвоєння учнями нового матеріалу, на якому перевіряється розуміння учнями сутності елементів змісту освіти, що вивчаються, взаємозв'язок між ними, надається індивідуальна допомога.

7. Підведення підсумків уроку. Узагальнюються елементи знань та умінь, що вивчалися, і представляються цілісно.

8. Інформація про домашнє завдання (якщо є).

Головною метою уроків є навчально-пізнавальна діяльність школярів. Реалізація мети та завдань уроку залежить від форми навчально-пізнавальної діяльності. В арсеналі кожного вчителя є значна кількість форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а саме:

фронтальна форма, за характером сумісно-індивідуальна (передбачає, що всі учні працюють в одному темпі за однаковим завданням);

парна (організація навчально-пізнавальної діяльності за парами, які мають певну основу, навчальні, індивідуальні можливості учнів);

групова (склад учнів поділяється на групи, бригади, ланки; кожна група має своє завдання, завдання рівноцінні за змістом та складністю);

кооперовано-групова, колективна (клас поділяється на групи для виконання кожною з них частини загального завдання);

диференційовано-групова (передбачає організацію роботи груп учнів з різними можливостями, за різними завданнями, що відповідають визначеним можливостям);

ланкова (передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, за характером - послідовно-взаємодіюча);

бригадна (передбачає організацію навчальної діяльності спеціально сформованих тимчасових груп учнів, за характером - сумісно-взаємодіюча);

індивідуальна (самостійна робота кожного учня за особистим завданням і за самостійно обраним темпом, які залежать від навчальних можливостей і психічних особливостей);

індивідуально-групова (передбачає включення окремих учнів в роботу над оригінальними завданнями при виконанні основним складом класу загального завдання) [38, 63].

Важливим є усвідомлення цілей навчального процесу, чітке визначення завдань конкретного етапу навчання, конкретного уроку та їх реалізація, доцільний підбір методів та форм навчання. Окрім гри, як основного методу організації навчально-виховної діяльності учнів першого класу використовують ще наступні методи роботи з дітьми:

інформаційно-рецептивний (пояснювально-ілюстративний);

репродуктивний (відтворюючий);

проблемного викладу;

евристичний (частково-пошуковий);

дослідницький.

Інформаційно-рецептивний (пояснювально-ілюстративний) метод спрямований на організацію сприймання інформації. Це може бути пред'явлення в готовому вигляді об'єкта, що вивчається (або його зображення чи кінофільм); вчитель може сам побудувати розповідь. Його завдання - організувати сприйняття. Діяльність учня при цьому полягає у сприйманні, усвідомленні і запам'ятовуванні об'єму одержаної інформації в готовому вигляді.

Для формування, відпрацювання вмінь та навичок застосовують репродуктивний метод навчання. Сутність його полягає в тому, що вчитель-конструює, відбирає завдання, при виконанні яких учні відпрацьовують способи застосування знань. Це може бути пред'явлення одного і того ж завдання, або пред'явлення варіативних завдань, схожих зі зразком. При цьому відпрацьовуються способи практичної та інтелектуальної діяльності - з одного боку, з другого - загальні, міжпредметні знання (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, складання плану, конспекту тощо), предметно-специфічні. Цілі, що досягаються репродуктивним методом - це закріплення, зміцнення знань та умінь, тобто засвоєння способів діяльності, вже відомих раніше.

Для реалізації третього компонента змісту освіти (способи творчої діяльності) необхідне застосування продуктивних методів навчання - дослідницького, евристичного, проблемного викладу. їх відміна від двох попередніх методів полягає в тому, що учню надається інформація не в готовому вигляді. її треба виділити і засвоїти самостійно. Для пошукової діяльності необхідним є постановка проблеми (протиріччя) однозначних рішень, розв'язання якої не існує.

При проблемному викладанні вчитель формулює проблему і сам розкриває протиріччя та їх вирішення. Учні слідкують за ходом думок, міркувань вчителя, перевіряють ступінь їх логіки та переконливості. У учнів можуть виникати сумніви, питання, які вони можуть поставити. В окремих випадках вирішення проблемних ситуацій та проблемних задач можливе самими учнями чи під керівництвом вчителя.

Сутність методу проблемного навчання полягає в тому, "що в процесі рішення учнями спеціально розробленої системи проблем і проблемних задач здійснюється оволодіння досвідом творчої діяльності, активної, творчої, свідомої особистості" [там же, 64].

Сутність дослідницького методу полягає в тому, що "вчитель конструює методичну систему проблем та проблемних задач, адаптує її до конкретної ситуації навчального процесу, пред'являє учням, тим самим управляє їх навчальною діяльністю, а учні, вирішуючи проблеми, забезпечують зрушення в структурі та рівні розумової діяльності, поступово опановуючи процедуру творчості, до того ж засвоюють і методи пізнання" При підготовці до такого уроку вчителю необхідно визначити, по-перше, ідеї, які буде розкривати він, по-друге, ідеї та поняття, які будуть здобувати самі учні.

Сутність евристичного методу полягає в тому, що "під керівництвом вчителя учень не вирішує цілісні проблемні задачі, а виконує тільки окремі кроки, частини процесу вирішення" [там же, 65]. Тому цей метод одержав назву частково-пошукового. Формами такого методу можуть бути: повідомлення вчителем фактів при самостійно зроблених висновках учнями; вчителі, розкриває логіку повідомлення, а учнів просить зробити черговий крок; вчитель поділяє важке завдання на частини, вирішивши які учень повертається до заданого; евристична бесіда, тощо. Цей метод допомагає поступово навчатися творчому мисленню.

В практичній діяльності вчителем використовуються методи навчання відповідно до встановлених цілей та задач уроку. Для розвитку творчих здібностей учнів більш продуктивними є проблемні методи навчання, які ґрунтуються на проблемних ситуаціях, протиріччях і вимагають пошуку та прийняття нових рішень. При такій організації діяльності вчителю на уроці належить роль помічника у визначенні проблеми, її переводу в проблемні задачі та їх вирішення учнями.

Розглянувши особливості уроків образотворчого мистецтва, їх типи та організацію ми можемо стверджувати, що вплив на особистість дитини різних видів образотворчості незаперечний, уроки динамічно-емоційні, методи викладання різноманітні і використовуються в залежності від мети та завдань уроку, теми.

3. Позакласна робота з образотворчого мистецтва

Позакласна робота - це організована на добровільних засадах діяльність учнів, спрямована на розширення й поглиблення їхніх знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення образотворчого мистецтва. Ця діяльність базується на інтересі і бажанні дітей її виконувати, тобто на добровільній ініціативі й активності молодших школярів, тому вона необов'язкова для всіх учнів класу. Зміст її виходить за межі шкільної програми. Позакласна робота має бути цікавою для учнів, задовольняти їхні інтереси й запити. Крім того вона сприяє вирішенню основних завдань школи. Головні її напрямки:

розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення образотворчого мистецтва, формування у дітей позитивного ставлення до образотворчої діяльності;

виявлення найпростіших образотворчих закономірностей;

встановлення зв'язків і взаємозв'язків між окремими мистецькими елементами та явищами;

розширення уявлень дітей про єдність природи і мистецтва;

забезпечення застосування знань і вмінь на практиці. [59, с.39]

Діти, які беруть участь у позакласній роботі, мають конкретніші знання, їх відповіді більш точні й виразні. Позакласна робота сприяє розвиткові мислення молодших школярів. Під час проведення позакласної роботи у дітей виховується повага до праці, в тому числі й до фізичної. В учнів, що беруть участь у позакласній роботі, виховується почуття відповідальності за доручену справу, дисциплінованість, діти привчаються виконувати роботу своєчасно. У позакласній роботі відкриваються широкі можливості для виявлення ініціативи, творчості, формується любов до мистецтва. Найголовнішою умовою організації позакласної роботи є керівна роль учителя. Завдання вчителя полягає в тому, щоб формувати в дітей стійкий інтерес до мистецтва, захоплення різноманітними дослідженнями. Щоб зацікавити молодших школярів, учитель має досконало знати мистецтво і бути готовим відповісти на будь-яке запитання дитини. Разом з тим він повинен багато чого вміти: спостерігати, аналізувати результати спостережень і використовувати їх у своїй навчальній роботі. І справді, без відповідних знань і вмінь, а також без прагнення та бажання з боку вчителя позакласну роботу організувати неможливо, адже вона ґрунтується на добровільній ініціативі та активності молодших школярів. Тому все залежить від учителя і його активності.

За своїм змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота з образотворчого мистецтва різноманітна. Виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальні, групові, масові.

Індивідуальна робота проводиться з окремими учнями, які виявляють особливий інтерес до образотворчого мистецтва. Учителеві слід виявити дітей, що цікавляться мистецтвом, розвивати їхні інтереси, спрямовувати в потрібне русло з тим, щоб потім спиратись на таких дітей при організації гурткової і масової позакласної роботи. Для них можна добирати окремі завдання: провести не передбачені програмою спостереження, виготовити певну наочність та ін. .

Для заохочення учнів до виконання індивідуальних завдань слід використовувати на уроках знання і практичні вміння, яких діти набули в процесі позакласної роботи. Позакласні заняття з окремими учнями проводяться у всіх початкових класах. Учитель повинен допомогти дітям намітити об'єкти зображення, скласти план занять, організувати систематичне керівництво та облік роботи. Уже в 1-му класі він може доручити дітям оформити колекцію гілок і листків різних дерев як майбутню наочність, провести за планом спостереження. Завдання можуть мати практичну спрямованість.

Групові та масові форми роботи. Основою організації всіх позакласних заходів є гурткова робота. У початкових класах переважають гуртки юних художників. З учнями 2-4 класів учитель організовує гурток юних митців, який об'єднує 15 - 20 чоловік. Члени гуртка обирають старосту, який разом з учителем (керівником) складає план роботи, підтримує зв'язок з іншими предметними гуртками. До гуртка треба залучати як учнів, що добре навчаються, так і тих, що відстають у навчанні. Робота в гуртку сприяє розвитку інтересу до образотворчого мистецтва: навіть учні з поганою поведінкою часто починають поводитися значно краще, у багатьох із них виявляються здібності, ініціатива. У гуртку треба поєднувати індивідуальну творчу роботу кожного учня з колективною. Робота повинна організовуватися так, щоб в учнів виховувалось чуття колективізму, відповідальності за доручену справу. Заняття гуртка проводять двічі на місяць.

Мета гуртка - зацікавити учнів предметом, поглибити і розширити їхні знання, виробити в них навички спостережень, проведення експерименту, естетичне сприймання творів мистецтва [56, с.22].

Робота в гуртку проводиться систематично за певною програмою, розробленою вчителем. У початковій школі потрібно організовувати один загальний мистецький гурток. Запис у гурток має бути добровільним, але кожний, хто вступає в гурток, повинен дотримуватись правил [56, с.23]:

членом гуртка може бути кожний бажаючий;

кожний повинен працювати над темою, вести роботу за планом;

кожну роботу юннат має доводити до кінця;