114894 (Шкільний кабінет народознавства)

РЕФЕРАТ З УКРАЇНОЗНАВСТВА

НА ТУМУ:

„ШКІЛЬНИЙ КАБІНЕТ НАРОДОЗНАВСТВА”

ПЛАН

1. Шкільний кабінет народознавства

2. Наочність та технічні засоби навчання

3. Гігієна використання ТЗН у школі

1. Шкільний кабінет народознавства

Кабінет українською народознавства має бути для кожного учня саме тим клаптиком рідної землі, де кожна річ, кожен експонат, кожна ілюстрація та кожна книга пробуджуватимуть патріотичні почуття дитини та підкреслюватимуть її належність до українською народу. 

Кабінет народознавства - це матеріальна база організації та проведення всієї навчально-виховної роботи на уроках. Він також є центром позакласної роботи з народознавства. Необхідність кабінету українського народознавства в середній школі є загальновизнаною. Ідея його створення й використання в навчально-виховному процесі народилася одночасно з ідеєю введення народознавства в сітку шкільних предметів навчання. Творчі вчителі й методисти-народознавці створили безліч варіантів оформлення кабінету українського народознавства. Найпопулярнішими варіантами є макет у натуральну величину частини української хати, світлиця, музей етнографії та побуту з яскраво висвітленими регіональними особливостями оформлення.

У школах України вже накопичено численний досвід створення й обладнання кабінетів українського народознавства. І саме він засвідчив великий і дуже поширений недолік кабінетів - перетворення їх на виставку чи музей. У деяких школах стіни кабінету завішані від стелі до підлоги рушниками та старовинним національним вбранням, заставлені безліччю лопат, рогачів, що відвертає увагу учнів, перевантажує кабінет непотрібним обладнанням, знижує ефективність праці. 

Забезпечення кабінету народознавства має базуватися на загальних вимогах до шкільних кабінетів. При цьому необхідно враховувати специфіку предмета, його зміст, навчально-виховні завдання й особливості навчально-матеріальної бази, пристосування, обладнання до особливостей трудової діяльності вчителя й учнів, забезпечення позитивного впливу на здоров’я дітей, безпеки праці, створення комфорту з метою оздоровлення, оформлення окремих компонентів інтер’єру в єдиному художньому стилі, послідовна застосування принципів наукової організації праці. 

Відповідно до загальних вимог і виходячи зі специфіки предмета, кабінет українського народознавства треба забезпечити повним комплектом засобів навчання, що визначені у типовому переліку навчально - виховних посібників і навчального обладнання для загальноосвітніх шкіл, комплектом ТЗН і відповідними пристосуваннями для їх використання й демонстрації, науково-популярною літературою, комплектами журналів, підручниками, посібниками з народознавства /наприклад, книгами В.Скуратівського - "хрещеного батька" народознавства, праці інших народознавців України/, краєзнавчими матеріалами, зразками робіт з народознавства, виконаних учнями, картотеками методичних та дидактичних матеріалів, посібниками для ремонту та виготовлення наочного приладдя. 

Коротко сказати, кабінет народознавства - це спеціальне приміщення з раціонально розмішеним комплектом засобів навчання, які забезпечують викладання предмета. Організувати правильне функціонування кабінету народознавства можна за умови, коли конструкція меблів і пристосувань відповідає санітарно-гігієнічним нормам та антропометричним особливостям учителя й учнів естетичним і технічним вимогам, вимогам ергономіки, дає можливість пристосувати навчальне обладнання до особливостей праці вчителя та школярів. Саме особливості трудової діяльності в кабінеті народознавства визначають характер робочих місць учителя й учнів. 

Обладнання робочих місць учнів у кабінеті народознавства багато в чому залежать від характеру дій, що виконуються. Працюючи в кабінеті, учні слухають пояснення вчителя, відповіді своїх товаришів, конспектують лекційний матеріал, записують завдання, зарисовують предмети, які вивчаються, виконують практичні й самостійні роботи /розмальовують писанку, виготовляють народну іграшку/, працюють з роздатковими матеріалами /розглядають гербарії лікарських рослин, ліки/, з літературою. 

Для виконання названих операцій необхідно передбачити потрібні компоненти робочого місця учнів і відповідну конструкцію робочих місць. Як правило, це консольні двомісні столи й стільці на дерев’яній чи металевій основі, виготовлені відповідно до діючих стандартів Для названих вище операцій необхідна досить велика робоча по верхня столу. Щоб розмістити зошити, підручники, різне приладдя для виконання практичних і самостійних робіт, необхідні розміри робочої поверхні не менше ніж 1200x500 мм /ще краще 1300х650 мм/.

Стіл має бути з горизонтальною, а не похилою, як у звичайних партах, поверхнею, щоб зручно було ставити миску для фарбування крашанок, фарб для розмальовування писанок, гончарні вироби, коробки з колекціями чи гербаріями. Гарним покриттям поверхні столу в кабінеті народознавства може бути пластик кольору деревини. Він забезпечує дотримання чистоти, заводи має охайний вигляд. Ще ліпшою є поверхня столу, виготовлена з тирсоплити і пофарбована під колір деревини. Найзручніші для занять стільці з профільованими поясними й пояснично-підлопаточними спинками, з нахилом останніх назад /у верхній частині/ на 12-18°. 

Однією з головних антропометричних вимог є відповідність висоти стільця та столу зросту учня. Кожному учневі треба забезпечити зручне робоче місце. Оскільки в кабінеті народознавства навчаються учні 5 - 11 класів, необхідно передбачити наявність різних груп меблів у комплекті: В - для учнів, які мають зріст 145...160 см, Г - для учнів, які мають зріст 160...175 см, Д - для учнів зростом понад 175 см. 

При розміщенні столів у кабінеті необхідно виходити із загальних гігієнічних вимог. Столи й стільці найліпше ставити в 3 ряди на відстані не менше 2 м від дошки так, щоб проходи міх рядами, боковими стінами та вікнами були не менші за 600 мм. Столи і стільці, розміщені біля стін кабінету, мають бути відділені проходом від шаф, якщо останні є там. Обладнання робочого місця вчителя народознавства прямо залежить від характеру його трудової діяльності. Для успішної роботи необхідно, щоб робочо місце вчителя було забезпечене відповідними меблями й пристосуваннями.

Оскільки основна педагогічна діяльність учителя проходить біля робочого й демонстраційного столів, класної дошки, екрана, зручне розміщення цих компонентів має бути основною вимогою. Робоче місце вчителя - це, по суті, місце демонстрації наочних засобів навчання. Точу важливо при його обладнанні передбачити умови для такої демонстрації з найменшими витратами сил і часу. 

Меблі для обладнання робочих місць учителя мають відповідати ДЕСТу 13313-73 "Столи для вчителя. Типи і основні розміри", а також ДЕСТу 18607-73 "Столи демонстраційні". За демонстраційним столом учитель працює стоячи, тому, виходячи із антропометричних даних, висота столу має становити 900 мм. Робоче поверхня демонстраційної частини столу - 1200x750 мм. З боку класу стіл закритий повністю, з боку, повернутого до дошки, монтуються полички, на які встановлюються посібники, підготовлені до демонстрації на уроці. 

Крім демонстраційного столу, необхідний і робочий стіл, на якому лежить класний журнал, книги, зошити, що використовуються на уроці. Згідно з антропометричними даними рекомендується робочий стіл висотою не більше 750 мм, з робочою поверхнею 750x760. Доцільно накрити вчительський робочий стіл вишитою скатертиною, прикрасити керамічною вазою з традиційними українськими квітами, що посилить емоційний вплив на учнів, допоможе створити в кабінеті атмосферу доброзичливості й гостинності. 

Враховуючи, що в практиці роботи вчителя народознавства широко використовуються графопроектори, варто мати в кабінеті комбінований робочий стіл, який складається з двох секцій /демонстраційної та робочої/ з тумбою для графопроектора /індекс 0Р-6-80Г1/. У такому випадку не варто накривати робочий стіл скатертиною, а слід продумати можливість оздоблення обох столів і тумби національним орнаментом. 

Робоче місце вчителя гармонійно вписується в загальний інтер'єр класу за умови дотримання естетичних вимог щодо його оформлення. Тому меблі доцільно виготовляти з деревини світлих тонів. Для робочої поверхні столу варто передбачити те саме покриття, що й для, столів учнів. Спеціалізований стіл установлюється на відстані 1000... ...1200 мм від класної дошки й 600 мм від робочих місць учнів. Класну дошку вчитель та учні використовують для записів, зарисовок. схем і креслень, а також для розміщення демонстраційних таблиць, картин, аплікацій і проектування екранних посібників.

У зв’язку з такою багатофункціональністю часто виникає потреба в збільшенні корисної площі дошки. Тому найбільш раціонально для обладнання кабінетів народознавства використати класну універсальну розсувну, яка відповідає ДECTу 20064-74 "Дошки класні" /індекс 204 ОВ-ї-543/23/. Ця дошка складається з основного щита, двох напрямних брусків, чотирьох двосторонніх розсувних щитів для писання крейдою. Розміри дошки 1000x1105x100 мм. розміри щитів 900x1200 мм. Основний щит рамної конструкції покритий тонколистовою сталлю, облицьований матовою полівінілхлоридною плівкою чи пофарбований білою матовою емаллю. Він є одночасно магнітною дошкою, яка використовується для демонстрації рухомого наочного приладдя, та екраном для проектування візуальних засобів унаочнення. Розсувні щити виготовлені з твердої деревоволокнистої плити або високоякісної фанери й пофарбовані водостійкою фарбою жовто-зеленого кольору. Щити вільно рухаються по всій довжині дошки, легко виймаються зі шпунтів і перевертаються. На поверхню їх заздалегідь наносять тести для опитування пройденого матеріалу, списки рекомендованої літератури, схематичні рисунки /приміром схеми крою української сорочки/, тексти народних пісень, що вивчаються на уроці. 

До нижньої частини дошки прикріплюється вузька підставка для збирання залишків крейди. Унизу праворуч є пристосування для крейди й ганчірки. До верхньої планки прикріплені затискачі - тримачі для таблиць і тримачі для указки. Класна дошка встановлюється по центру передньої стіни на відстані 1000 мм від бокових стін /за ширини класної кімнати 6000 мм/ і на висоті 850 мм від підлоги. 

Ураховуючи специфічність цього кабінету, приємно було б бачити дошку, обрамлену українським вишитим чи витканим рушником. Я віддала перевагу витканому, тому, що він має лише два кольори - червоний та білий і не відвертає уваги учнів на уроці. Вважаю, що присутність рушника над дошкою підкреслює споконвічне тяжіння українського народу до науки, до знань, нагадує дітям про істину "Учення - світло, а неуцтво - тьма". 

Якщо вчитель не побажає прикрашати дошку рушником, чи не знайде такого, варто планки дошки оздобити орнаментом у спокійних тонах. На уроках народознавства використовується велика кількість таблиць і картин, тому зберігати їх найзручніше в робочій зоні діяльності вчителя. Для цієї мети придатні ящики спеціальної конструкції розміром 960x880x200 мм-індекс СІІ-І-54П/36 .

Чотири такі ящики можна розмістити під класною дошкою. За неможливості придбати ящики, їх можна виготовити в шкільній майстерні і з допомогою учнів оздобити різьбою по дереву національним орнаментом. Основні елементи ящиків можна виготовити з деревостружкових плит. Лицеві поверхні поліруються й покриваються безколірним лаком. Таблиці найзручніше розміщувати за розділами й темами програми. На внутрішній стороні дверцят, кожної шафи має бути опис матеріалів, що знаходяться в шафі. За таких умов збільшується строк використання таблиць і картин і, крім того, вони можуть бути швидко підготовлені до уроку. 

При оформленні кабінету народознавства необхідно передбачити розміщення постійних експозиційних матеріалів, які відповідають методичним вимогам і відбираються відповідно до основних розділів і тем програми. Оформлення слід зробити так, щоб матеріали, які експонуються, гармонійно вписувалися в інтер’єр класу. При оформленні інформаційних матеріалів, зв’язаних з певною темою, я використовую різні засоби унаочнення - картини, фотографії тощо.

До текстових матеріалів часто даю власні малюнки, які швидше привертають до себе увагу. Кросворди, ребуси використовую для виховання кмітливості /мовні кросворди для мовленнєвого розвитку, кращого оволодіння рідною мовою/.

Експозиційні матеріали сприяють організації самостійних робіт, якщо до складу експозиції включено завдання, яке потребує активного й осмисленого ставлення. Наприклад, в експозиції "Вікно в історію" оголошено завдання: зібрати матеріали з преси та літератури про голодомор в Україні 1933 року для оформлення наступної експозиції. Експозиція "Народний календар" регулярно ознайомлює учнів із системою історичних дат, подій, спостережень за навколишньою дійсні сію, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначають протягом року. Експозиція "Літопис нашого міста" постійно поповнюється свіжими матеріалами про минуле й сучасне даної місцевості, поглиблює знання учнів з краєзнавства. 

Головними, постійно діючими експозиціями є ті, що висвітлюють головні аспекти українського народознавства: історія України, національна культура, побут і господарство українців, громада та її звичаї в Україні. фольклор, сімейні звичаї та обряди, народний календар, національно вбрання, народні знання, світогляд та вірування українців. Усі експозиції розміщується у відповідних вітринах, виконаних у народному стилі: оформлені орнаментами, оздоблені різьбою по дереву, зразки якої, до речі, також згодяться для демонстрації на уроці.

Кожна вітрина має опис розробок уроків, сценаріїв, літератури, наочного приладдя, діафільмів, платівок, касет відповідно до тем даного розділу. Опис розробок уроків виконано для кожного класу окремо. Така організація праці дає змогу швидко підготувати до уроку необхідний матеріал, розміщений на полицях вітрин. 

Наприклад, на вітрині "Історія України" зібрані; література з історії України різних авторів, історичні журнали, література з історії області та міста Ніжина, виконані вчителем розробки уроків на історичні теми: наприклад. "Краю мій, моя земля священна" /5 клас/. Сценарії виховних заходів з історії України. учнівські творчі роботи з історії рідного краю /альбоми, реферати, легенди, поезії учнів/, про рідний край, матеріали про різні етнікоси та етнічні групи, які живуть в Україні. 

Експозиція "Вікно в історію" висвітлює основні віхи історії України з допомогою інформаційних листків чи стіннівок, виконаних старшокласниками. Вітрина "Національна культура" репрезентує учням "Дерево роду" видатних поетів, письменників, художників, артистів, драматургів, учених. Ця експозиція - не просто віньєтка з портретами цих людей. Протягом року учні постійно вивчають їхнє життя й творчість, відчуваючи почуття гордості за свій народ. Гілки "дерева роду" розміщені так, що кожна верхня означає наступне століття. Це полегшує учням осмислення того, в який час жили й прославляли свій народ його кращі сини та доньки. На полиці цієї вітрини є й підручники. Це передовсім "Українська література" для 7 класу, рекомендована Львівським обласним відділом народної освіти для учнів загальноосвітніх шкіл. У ній зібрано художні твори українських письменників. На полицях цієї вітрини знаходять місце творчі роботи учнів про діячів національної культури, розробки уроків на теми народного мистецтва /живопису, музики, театру, рушникарства, ткацтва/, ілюстровані альбоми про державні музеї, картинні галереї, набори репродукції живопису народних художників, методична література. Рекомендується і етична література В.Стуса, В.Симоненка. І.Драча, Л.Костенко та інших майстрів слова. Обов'язковим є список рекомендованої популярної прози. Ведеться опис наявних розробок уроків та сценаріїв виховних заходів, які відповідають назві експозиції - "Національна культура".