112040 (Аналіз програми та підручників з української мови щодо вивчення частин мови в початковій школі)

Аналіз програми та підручників з української мови щодо вивчення частин мови в початковій школі

(реферат)

Зміст

1. Зміст навчальних програм

2. Огляд основних та додаткових підручників з української мови

3. Методика опрацювання частин мови в початкових класах

4. Список використаної літератури

Вивчення іменника як частини мови у початковій школі передбачене програмою для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класів (2009 р.).

Згідно розділу програми, підготовка до вивчення іменника проводиться вже в першому класі і полягає у розвитку в учнів уваги до лексичного значення слова. Проходить накопичення того конкретного матеріалу, на основі якого стає можливим узагальнення відносно типового для іменника лексико-граматичного значення: означає назву предмета.

Згідно змісту навчального матеріалу учні 1-х класів повинні:

• впізнавати і розрізняти слова-назви предметів, ознак, дій;

• вміти поставити до слів питання;

• володіти загальновживаними українськими словами, зокрема тими, що стосується навчальної діяльності;

• відрізняти на слух загальновживані українські слова від слів споріднених мов з тим самим значенням.

За програмою, у 2 класі здійснюється більш цілеспрямована робота над іменниками в процесі вивчення теми "Слова, які відповідають на питання хто? що?, і :

• учні повинні навчитися ставити питання до іменників;

• розрізняти іменники, які відповідають на питання хто? Що?;

• змінювати за зразком іменники, які відповідають на питання хто? що?, за числами (один-багато);

• розуміти роль іменників у мовленні.

Поступово у дітей починає формуватися розширене розуміння назви предметів.

За програмними вимогами, на кінець другого навчального року діти повинні вміти визначати головні члени речення із трьох-чотирьох слів, у якому підмет виражений іменником у називному відмінку, а присудок — особовими формами дієслова, самостійно добирати синоніми та антоніми до іменників і вводити їх у речення.

У 3 класі згідно вимог програми учні повинні:

• мати уявлення і поняття про іменник як частину мови; впізнавати в тексті і самостійно добирати іменники, ставити питання до іменників, що належать до різних родів;

• будувати сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники;

• розрізняти іменники – назви істот і неістот, правильно ставити до них питання;

• розрізняти власні і загальні іменники, добирати відповідні приклади;

• вживати в письмових текстах власні іменники з великою буквою;

• відносити до іменників за поставленим питанням (що) опредмечені якості, дії (зелень, добро, плавання, напис);

• розрізняти і пояснювати в процесі навчальної роботи іменники в прямому і переносному значеннях;

• визначати рід іменників, ставити питання і відносити іменник до одного з родів;

• змінювати іменники за числами, визначати число іменників;

• знати назви відмінків і відмінкові питання; змінювати іменники різних родів за відмінками з орієнтуванням на зразок, навчальну таблицю;

• добирати найуживаніші (1-3) синоніми та антонім до заданих іменників;

• вживати синоніми і антоніми в усних і письмових висловлюваннях; брати участь в удосконаленні в навчальних і власних текстів за допомогою синонімів.

Ці завдання вирішуються під час вивчення таких тем:

Загальне поняття про іменник (питання, значення, роль та зв'язок у реченні). Іменники, що означають назви істот і неістот.

Власні й загальні іменники. Велика літера у власних іменниках.

Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.

Вправи на визначення роду іменників. Спостереження за родовими закінченнями іменників.

На кінець третього навчального року учні повинні вміти - виконувати аналіз за частинами мови, встановлювати зв'язок слів, визначати головні і другорядні члени у реченнях із трьох-шести слів, у яких підмет виражений іменником у називному відмінку, а присудок — особовими формами дієслова, будувати зв'язну розповідь за малюнками з використанням дієслів з п'яти-шести речень (усно) і з чотирьох-п'яти речень (письмово).

Згідно вимог програми учні 4-го класу повинні:

• відносити до іменників слова з абстрактним значенням, які відповідають на питання що?;

• добирати до поданих іменників 2-3 синоніми, антоніми;

• розкривати значення (2-3) багатозначного іменника; вводити його в словосполучення, речення (у процесі виконання навчальних вправ);

• визначати рід і число іменників;

• змінювати іменники за числами і відмінками;

• визначати початкову форму іменника (називний відмінок однини);

• змінювати в процесі словозміни іменників;

• перевіряти за словником закінчення в родовому і орудному відмінках іменників на - ар, - яр;

• використовувати в мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду — назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;

• вживати: подвоєння букв на позначення м’яких приголосних перед закінченням – ю в орудному відмінку іменників жіночого роду з основою на приголосний; апостроф перед закінченням –ю в іменниках з основою на б, п, в, м, ф;

• не вживати подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;

• користуватися навчальними таблицями відмінювання іменників у множині в процесі виконання вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень іменників, вживання прийменників з іменниками в окремих відмінках;

• вживати літературні форми закінчень -ах (-ях) іменників у місцевому відмінку множини.

Таким чином, розділ програми середньої загальноосвітньої школи "Мова. Мовлення, правопис і розвиток мовлення", який включає вивчення теми "Іменник" у 1—4 класах, забезпечує тісний взаємозв'язок лексичних, граматичних, орфоепічних знань та мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів, які є фундаментальною основою для подальшого вивчення іменника в старших класах.

Вивчення рідної мови у початкових класах здійснюється за допомогою таких підручників:

Таблиця 1

Основні та додаткові підручники та навчальні посібники

Одним з аспектів навчання мови є мовленнєва діяльність. Програми для середньої загальноосвітньої школи передбачають набуття учнями елементарних знань про мову і мовлення, однак основна увага приділяється забезпеченню і розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності: слуханню-розумінню (аудіюванню), говорінню, читанню, письму.

Навчання грамоти за Букварем М.С. Вашуленка, Н.Ф. Скрипченко побудоване на мовленнєвій основі і цьому слугують малюнки, тексти і вправи.

Відповідно до мети вивчення мови у букварі є достатня кількість синтетичних вправ, завдань, текстів для ознайомлення зі словами-назвами предметів.

Вивчаючи букви, вчителі прокладають мовну стежину від звука до знайомих дітям слів, а також і до нових слів, які можуть стати гарними помічниками дитини у здійснені нею однієї з найважливіших потреб-потреби в спілкуванні, у мовному самовиражені.

Підручники написані відповідно до вимог школи, на належному науково-теоретичному та методичному рівні. Навчальний матеріал, його зміст та розміщення повністю відповідають вимогам програми для середньої загальноосвітньої школи.

У підручниках передбачено застосування на уроках елементів програмового, проблемного і диференційованого навчання, розвитку мислення дітей, є багатий матеріал для мотивації навчальної діяльності учнів та актуалізації знань.

Для кожного розділу у підручниках підібрано цікавий і різноманітний матеріал, робота над яким забезпечує розвиток усного і писемного мовлення, творчої уяви, сприяє досягненню виховної та розвивальної мети навчання. Крім того, виділено окремі групи завдань: на класифікацію та узагальнення, з логічним навантаженням, з елементами досліджень.

Вдало авторами підручників розроблено і методичний апарат: завдання нестандартні, різної складності з урахуванням вимог програми. Подані вони в логічній послідовності з поступовим нарощуванням труднощів.

Інструкції до вправ чіткі та зрозумілі.

Шрифт чіткий і відповідає віковим особливостям учнів, гарне поліграфічне оформлення підручників, якісний папір.

Важливе завдання початкового навчання української мови — прищепити молодшим школярам звичку осмислено ставитись до мовних явищ, орієнтуватися в мовній структурі, сформувати науково правильні уявлення з фонетики і графіки, лексики, словотворення, граматики (морфології і синтаксису).

Коли учні беруть у руки перший підручник з української мови, слід виховувати в них почуття гордості за рідну мову. Адже успіх в оволодінні мовними знаннями, мовленнєвий розвиток дітей значною мірою залежатимуть від того, як буде сформовано в них інтерес до рідного слова, до пізнання нового в мові, від того, як часто на уроках діти "відкриватимуть" для себе маленькі таємниці мовної глибини.

У ході первинного ознайомлення учнів 2 класу з іменником їхню увагу звертають на лексичний бік слова, тобто на його значення, і на граматичний — постановку до слова граматичного питання, зв'язок його в реченні з іншими словами, на те, яким членом речення, головним чи другорядним, може бути слово.

Функціональна роль іменників у мовленні підкреслюється не тільки в поданих визначеннях, а й у формулюваннях завдань до вправ.

Під час вивчення іменника значну увагу в підручнику приділено роботі над розкриттям семантичної (значеннєвої) сторони слова (без уживання термінів “синоніми”, “антоніми”). Систематично звертається увага учнів на ці лексичні явища, підкреслюється, що за допомогою синонімів вдається уникнути повторення в тексті того самого слова.

Опрацьовуючи матеріал про іменник, учням доведеться виконати значну кількість так званих словниково-логічних вправ: на добір видових і родових назв, на вилучення "зайвих" слів з ряду подібних за певною ознакою, на елементарне визначення предмета за його ознаками, на зіставлення і протиставлення предметів за спільними і відмінними ознаками, на сполучуваність слів.

Підручник з української мови для учнів 3 класу складений відповідно до програми, розрахований насамперед на практичне засвоєння норм української літературної мови. Вправи у підручнику мають більший розмір, складніші за змістом, ніж у підручниках з української мови для 2 класу. Значна частина вправ подається у формі зв'язного тексту, складається з прислів'їв, загадок.

У певній послідовності подаються вправи на вивчення ділових паперів та з розвитку зв'язної мови учнів.

Враховуючи те, що переважна частина вправ виконується диференційовано, необхідно, беручи до уваги складність і розмір вправи, до початку уроку визначити вправи для кожної групи учнів.

Багато вправ є на добір однокореневих слів та слів з близьким або протилежним значенням, визначаються слова для звукового та звуко-буквеного аналізу, поділу їх на частини для переносу з рядка в рядок, виділення у них значущих частин.