103581 (Видатні постаті японського менеджменту), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Видатні постаті японського менеджменту", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "менеджмент" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "менеджмент" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "103581"
Текст 2 страницы из документа "103581"
Великого значення надавав добрим трудовим відносинам і робив усе можливе для їх зміцнення. Профспілка компанії Matsushita була однією із найпотужніших членів Японської федерації профспілок працівників електротехнічної промисловості, яка підтримувала соціал-демократичну партію Японії. Завдяки цим зв’язкам К.Мацусіта налагодив схему відносин профспілки і керівництва компанії, яка ґрунтувалася на співробітництві, а не конфронтації.
Він залишався головою компанії протягом багатьох років і вийшов у відставку у 1973 р. Після припинення безпосереднього управління компанією зберіг в ній значний вплив, обійнявши посаду спеціального радника. На пенсії віддавав багато часу роботі над своїми творами, присвяченими філософії бізнесу. Помер у 1989 р. у віці 94 років. Його багатство на той момент оцінювалося у 244,9 млрд.єн, що було найвищим показником за всю історію сучасної Японії.
Моріта Акіо
Акіо Моріта (нар. 1921) – один із засновників компанії Sony, голова її ради директорів, видатний японський бізнесмен, провідний представник японської промисловості.
Народився 26 січня 1921 р. в м. Нагоя, був старшим сином у заможній родині, яка займалася виробництвом саке. Вивчав фізику в Імператорському університеті міста Осака. Під час Другої світової війни служив у військово-морському флоті технічним спеціалістом. У 1946 р. почав працювати у Totyo Tsushin Kogyo (ТКК) (Токійська телекомунікаційна інженерна компанія), яку очолював Масару Ібука. Вперше набув міжнародного визнання в 1955 р., коли ТКК налагодила масове виробництво найбільш мініатюрного у світі транзисторного радіоприймача. У 1958 р. ТКК будо перейменовано на Sony Corporation, а у 1971 р. А. Моріта став її президентом, у 1976 р. – головою її ради директорів.
Ім’я А. Моріти повною мірою стало синонімом Sony Corporation, однієї з найвідоміших торгових марок на ринку побутової електроніки. Компанія стала всесвітньо відомою завдяки великій кількості випущених нею інноваційних товарів, таких як транзисторні радіоприймачі, телевізійні трубки "Тринітрон", касетні відеомагнітофони "Betamax", портативні касетні аудіоплеєри "Walkman". А. Моріта увійшов в історію бізнесу як "товарний чемпіон" завдяки створенню касетного плеєра "Walkman". Завдяки успішній діяльності у повоєнній Японії як один із засновників компанії Sony і голова її ради директорів він належить до найвидатніших бізнесменів свого покоління.
М.Ібука і А.Моріта змогли створити компанію, діяльність якої ґрунтувалася на впровадженні інновацій. Тоді як М.Ібука (інженер) приділяв основну увагу технічній стороні справи , А.Моріта (фізик) займався проблемами маркетингу. Партнери змогли поновити стиль управління компанією, створити організаційну структуру і культуру, які заохочували використання нововведень. Для визначення підходу своєї компанії до операцій на зарубіжних ринках А.Моріта запропонував термін "глобальна локалізація". Крім активної участі у діяльності представницьких ділових кіл його відмінна англійська мова, рішучі манери, готовність виступати перед різноманітними аудиторіями, співпрацювати з будьякими засобами масової інформації дали змогу відіграти важливу роль у поширенні філософії бізнесу і стати провідним представником японської промисловості при здійсненні міжнародних контрактів.
У 1982 р. А.Моріта нагороджений медаллю Королівської академії мистецтв і ремесел Великобританії і одержав рицарське звання. У 1994 р. у віці 74 років залишив посаду голови ради директорів у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Омає Кеничі
Кеничі Омає (нар.1943) – один із найвпливовіших японських вчених, консультант з проблем менеджменту.
Народився в 1943 р. на о.Кюсю; вчився грі на флейті; вивчав ядерну фізику в Японському університеті Васеда й у Токійському технологічному інституті; захистив докторську дисертацію з ядерної техніки в Массачусетському технологічному інституті; в 1972 р. посав працювати у консультаційній фірмі МакКінсі, а потім став керівником її токійської філії; був радником колишнього японського прем’єр-міністра Я.Накасоне.
Основні праці: "Мислення стратега" (1982), "Тріада влади: прийдешній світ глобального змагання" (1987), "Світ без меж: влада і стратегія економіки" (1990).
К. Омає – найвідоміший на Заході японський консультант з проблем бізнесу. Оригінальний і творчий підхід дає йому змогу проникнути в сутність багатьох проблем. Він автор понад 30 праць, присвячених стратегії бізнесу й економічній теорії, а також різноманітним соціальним й політичним питанням. З п’яти книжок зі стратегії бізнесу, написаних японською мовою, три стали бестселерами, проте увагу західних вчених автор привернув завдяки першій своїй роботі, написаній англійською "Мислення стратега". Вона миттєво стала популярною через те, що в результаті дивного зльоту японської економіки, багато людей на Заході прагнули зрозуміти феномен "японського дива" (стрімкого зростання економіки Японії). Сутність книги – переосмислення основних засад логіки та інтуїції японців у застосуванні до стратегії бізнесу. Це одна з найпростіших за стилем, легка для сприйняття і багата за змістом робота з даної тематики.
З появою кожної наступної книги К.Омає демонстрував все більшу прихильність до ідеї всесвітньої вільної торгівлі, переконуючи уряди й державні установи прийняти його точку зору. "Financial Times" назвала його "людиною яка живе на землі, де рідко можна зустріти відвертих людей". Зпоміж більшості японців, які завжди дбають про те, щоб не скривдити інших, К.Омає вирізняється своєю різкістю й навіть брутальністю. Реалізація принципу "laissezfaire" (нічим не обмеженого) капіталізму, який він пропагує, вигідна приблизно 10% населення світу, решта 90% людей від цього програє. Хоча захисники "свободи" підкреслюють, що після Другої світової війни більшість людей (в абсолютному вимірюванні) виграли від різних типів "laissezfaire" капіталізму, вони не зважають на те, що відбулося це за рахунок майбутніх поколінь або погіршення екологічної ситуації, і подальше просування цим шляхом нічим не виправдане, оскільки світ просто не в змозі дати кожній родині можливість реалізувати американську мрію про два автомобілі й власний будинок з басейном. А якщо вдасться втілити в життя цю мрію не для всіх людей, то потрібно буде знайти способи впоратися із заздрістю і можливими проявами невдоволення та насильства з боку тих, хто не отримав цього. Дотепер подібні функції стримування виконували релігія і держава. Проте, якщо англоамериканський стиль економічного життя набуде загального поширення, то невідомо, чи буде здатним здійснювати ці функції ринок.