103204 (Управління продуктивністю організації), страница 3

Для виконання виробничих завдань кожне робоче місце має забезпечуватися різними видами обслуговування: постачанням матеріалів, ресурсів, заготовок, проведенням ремонтних і регулювальних робіт для устаткування тощо. Сукупність різних видів обслуговування становить систему обслуговування робочих місць, дільниць, цехів.

Під системою обслуговування розуміють регламентацію обсягу, термінів і методів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Система обслуговування основних робочих місць (наприклад, багатоверстатних) передбачає:

• раціональний розподіл і кооперацію праці між основними і допоміжними робітниками, максимально звільняючи першого від допоміжних робіт, щоб він виконував тільки основні функції;

• планування процесу обслуговування (шляхом узгодження календарних графіків обслуговування з системою оперативного планування та діяльністю основних робочих);

• запобіжний характер обслуговування (виконання планово-попереджувального ремонту, завчасної підготовки виробництва, у тому числі постачання до робочого місця попередньо укомплектованих матеріалів, заготовок тощо);

• організація комплексного обслуговування робочих місць шляхом паралельного виконання різними службами всіх функцій обслуговування (підготовчої, інструментальної, транспортної та ін.);

• підвищенням якості й надійності ремонту устаткування;

• постійний і надійний зв’язок робочих місць основного виробництва з обслуговуючим персоналом;

• забезпечення економічності обслуговування;

• посилення відповідальності за вчасне і якісне виконання функції обслуговування допоміжним персоналом.

Обслуговування робочих місць може здійснюватися:

• за заздалегідь розробленим стандарт-планом (примусова система) — рекомендується для стабільного виробничого процесу в умовах масового та серійного виробництв;

• як планово-попереджувальне обслуговування відповідно до календарних планів-графіків (при незначних обсягах і неритмічному виготовленні продукції в умовах серійного виробництва);

• як поточне обслуговування за викликами з робочих місць (при дрібних обсягах і нерегулярному випуску продукції в умовах одиничного та дрібносерійного виробництв із збереженням планово-попереджувального ремонту).

Управління якістю продукції, послуг

1. Основні поняття і показники якості

Сучасний підхід до стратегії підприємства полягає в розумінні того, що якість є найефективнішим засобом задоволення вимог споживачів і одночасне зниження витрат виробництва. Розглянемо деякі основні поняття, що входять в сучасну концепцію якості.

Якість — це сукупність властивостей і характеристик продукції, які додають їй здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.

Якість продукції тісно пов'язана із споживацькою вартістю — здатністю товару задовольняти певні потреби. Воно характеризує міру споживацької вартості, ступінь її придатності і корисності, тобто кількісне задоволення суспільної потреби в продукції.

У сучасних умовах якість продукції значною мірою формується під впливом наступних основних чинників:

• сприйнятливості підприємств до оперативного використання (упровадження) останніх досягнень науково-технічного прогресу;

• вивчення вимог ринку (внутрішнього і особливо міжнародного), потреб різних категорій споживачів;

• інтенсивного використовування "людського чинника" через навчання (робітників і керівників), систематичного підвищення кваліфікації, матеріальної і моральної мотивації працівників.

З урахуванням цих чинників для забезпечення заданого рівня якості продукції на підприємствах створюються спеціальні системи (відповідні структури, організаційні методи, процедури, процеси і т. п.). Під забезпеченням якості продукції розуміється сукупність планованих заходів, необхідних для створення упевненості у тому, що продукція задовольняє певні вимоги до якості.

Необхідно відзначити, що вимоги до якості продукції визначаються тим значенням, яке в першу чергу воно має для споживача. Досвід передових корпорацій різних країн свідчить про те, що забезпеченню високого рівня якості продукції підкоряється вся управлінська діяльність. Якість оголошується головною метою фірми, перетворюється на "спосіб життя" всіх працівників, стає їх природною і повсякденною турботою. Менеджери всіх рівнів повинні усвідомити, що забезпечення високої якості продукції необхідне не саме по собі, а як засіб вирішення найактуальніших проблем підприємства — досягнення високих фінансових показників, зниження витрат, зменшення кількості виробничих конфліктів і т.п.

Якість продукції, ступінь її придатності задовольняти певній потребі оцінюються системою показників. Вони є кількісною характеристикою споживацьких властивостей продукції. Їх кількість залежить від призначення. Розрізняють:

• одиничні;

• комплексні;

• інтегральні показники.

Одиничний показник якості відноситься тільки до однієї із споживацьких властивостей продукції, наприклад, безвідмовність автомобіля, октанове число бензину, смак продукту живлення.

Комплексний показник характеризує декілька властивостей продукції. Так, комплексний показник якості продуктів харчування враховує такі властивості, як смак, аромат, структура, консистенція, колір, зовнішній вигляд, форма і т. д., і визначається шляхом експертної оцінки кожної властивості і коефіцієнтів його ваговитості.

Інтегральний показник якості продукції відображає відношення корисного ефекту від її експлуатації або споживання до сумарних витрат на її створення і експлуатацію або споживання. Наприклад, інтегральним показником якості вантажного автомобіля можуть бути питомі витрати (включаючи вартість і експлуатаційні витрати за термін служби) на одиницю виконаної роботи.

Для характеристики властивостей продукції використовують показники надійності (ергономічні) характеризують систему "людина — виріб — середовище" і враховують комплекс гігієнічних, психологічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, що виявляються у виробничих і побутових процесах; естетичні показники характеризують такі властивості продукції, як виразність, оригінальність, гармонійність, цілісність, відповідність середовищу і стилю.

Для порівняння якості використовуються показники:

• базові;

• відносні (по відношенню до базового).

Кількісні значення показників якості продукції визначаються такими групами методів:

• експериментальними — базуються на застосуванні технічних засобів і дозволяють оцінити якість продукції найоб'єктивніше;

• органолептичними — засновані на аналізі сприйнять органів чуття — зору, нюху, слуху, дотику, смаку. Точність і достовірність такого аналізу залежать від кваліфікації, навиків і здатності осіб, що визначають якість цими методами. Вони широко застосовуються для визначення показників якості напоїв, кондитерських, тютюнових, парфюмерних виробів. Для виразу показників, які визначаються такими методами, звичайно використовується бальний спосіб, тобто умовна система балів;

• соціологічними — на основі збору і аналізу думок фактичних або можливих споживачів;

• експертними — на основі рішень, що приймаються групою фахівців-експертів.

Широко використовуються показники технологічності, що характеризують ефективність конструктивно-технічних рішень при виготовленні продукції, наприклад показники сборності (блоковості), питомої трудомісткості, матеріаломісткості і ін.

Останнім часом широко застосовуються показники стандартизації і уніфікації, характеризуючі кількісні вирази ступеня використовування у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей, складових, а також патентно-правові показники, що відображають ступінь патентного захисту виробу в Україні і за рубежем, їх патентну чистоту.

Показник "рівень якості продукції". Це відносна характеристика якості, одержана шляхом порівняння його показників з якими-небудь базовими (початковими) показниками, тобто з тими, що раніше випускалися на даному підприємстві або аналогічними виробами інших виробників. Показник "світовий рівень якості" встановлюється шляхом порівняння базових показників з кращими зарубіжними або вітчизняними аналогами, тобто з виробами того ж вигляду, що і порівнюване, які володіють схожістю конструкції і принципів дії, спільністю функціонального призначення, умов застосування та ін.

Розрізняють такі методи оцінки рівня якості продукції:

• диференціальний – використовуються одиничні показники якості продукції;

• комплексний – використовуються комплексні показники;

• змішаний – використовуються і одиничні, і комплексні показники.

Оцінка рівня якості продукції необхідна для планування найефективніших напрямів поліпшення якості, для розроблення стратегії утримання і розширення товарного ринку продукції, що випускається.

Відзначимо, що кількісними вимірюваннями якості продукції займається новий напрям в науці – кваліметрія (від лат. "квалі" – якість, властивість і давньогр. – "метріо" – міряти, вимірювати). При цьому мається на увазі якість не тільки продуктів праці, але і процесів їх виготовлення.

Кваліметрія грунтується на розгляді сукупності споживацьких властивостей різного рівня; зважуванні (ранжируванні) і кількісній оцінці кожної властивості; визначенні комплексної кількісної оцінки якості.

Кваліметрія розробляє методи визначення комплексних і інтегральних показників якості, приросту одиниці якості виробу на одиницю витрат.

2. Система управління якістю на підприємстві

Філософія забезпечення якості формується в циклі: планування — виконання — контроль — нормування. На його основі сформульований ряд керівних принципів, які необхідно враховувати при проектуванні і побудові системи управління якістю на будь-якому підприємстві:

• зробіть так, щоб прагнення до вдосконалення товару або послуг стало постійним. Ваша кінцева мета – бути конкурентоздатним, залишитися в бізнесі і забезпечити робочі місця. Не відступайте від досягнення твердо встановлених виробничих цілей у сфері поетапного і постійного поліпшення продукції і послуг;

• застосовуйте нову філософію якості (підприємництва), щоб добитися стабільності роботи підприємства;

• зрозумійте, що для досягнення якості немає необхідності в суцільному контролі;

• постійно удосконалюйте систему виробництва і обслуговування з метою підвищення якості і продуктивності, а також зниження витрат;

• створіть систему підготовки кадрів на робочих місцях;

• створіть систему ефективного керівництва, а не нагляду;

• використовуйте ефективні методи спілкування між людьми, виключивши страх і недовір'я;

• припиняйте практику виділення виробничих потужностей на основі жорстких нормативів;

• усувайте перешкоди, які позбавляють працівника права гордитися своєю роботою;

• ясно визначите обов'язки і відповідальність керівників всіх рівнів за постійне поліпшення якості продукції і послуг.

На основі цих принципів на Заході менеджери широко застосовують рекомендації у галузі стимулювання праці. В основному вони зводяться до наступного:

• нагороджувати перспективні рішення, а не однохвилинні;

• нагороджувати тих, хто бере на себе ризик, а не тих, хто його уникає;

• нагороджувати творчу роботу, а не підпорядкування;

• нагороджувати за результати роботи, а не за обсяг;

• нагороджувати за спрощення, а не за даремні (якщо навіть не шкідливі) ускладнення;

• нагороджувати за якість, а не за швидку роботу;

• нагороджувати тих, хто працює один з одним, а не проти один одного.

У системі управління якістю продукції на підприємстві важливе місце займає служба управління якістю. Її основні задачі:

• захист репутації фірми;

• захист споживача від дефектної продукції;

• скорочення непродуктивних робіт;

• попередження браку.

На основі цих задач найважливішими функціями служби управління якістю є:

• координація робіт з постійного підвищення якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції (стратегічний маркетинг, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НІОКР), організаційно-технологічна підготовка нового виробництва (ОТПП), виробництво, підготовка товару до функціонування, експлуатація, ремонт, утилізація товару);

• координація діяльності всіх підрозділів і служб підприємства в розробленні конкретних цілей, а також їх інформування про досягнуті результати;

• координація програм, планів та інших регламентуючих документів і активна участь у підготовці кадрів (робітників всіх спеціальностей і кваліфікацій; фахівців і менеджерів всіх рівнів).

3. Контроль і аналіз ходу виробництва в сучасній організації

Контроль за ходом виробництва має на меті виявлення відхилень від встановлених планових завдань і календарних графіків виробництва, неполадок у роботі різних підрозділів і служб підприємства. Контроль повинен бути, по-перше, оперативним, по-друге, - безперервним у всіх ланках основного виробничого процесу, починаючи від надходження в цехи сировини, матеріалів, кінчаючи здачею готової продукції на склади.