103189 (Управління інноваційним розвитком підприємств), страница 2

У розділі 2 «Аналіз інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області» визначено структурні характеристики, тенденції, перспективи розвитку та особливості стану інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області, проведено аналіз елементів системи управління інноваційним розвитком на підприємствах, здійснено оцінювання інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання.

За результатами аналізу інноваційної активності досліджуваних підприємств виявлена тенденція до зменшення кількості підприємств, що займались інноваційною діяльністю (рис.1). Причому, на протязі аналізованого періоду на підприємствах регіону практично не відбувалось придбання прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ліцензії. Придбання нових технологій також відбувалось епізодично. Аналіз джерел фінансування інновацій показав, що основним з них є власні кошти підприємств. Фінансування інноваційної діяльності за рахунок кредитів вітчизняних та іноземних підприємств, кредитів місцевих бюджетів і позабюджетних фондів практично не відбувалось. Витрати на продуктові інновації в основному мали місце на великих підприємствах з чисельністю 500-5000 осіб, в той час як витрати на процесові інновації здійснювались на підприємствах з чисельністю 200-499 осіб. Аналіз інноваційної діяльності дав змогу виявити певну стабільність у кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію на протязі аналізованого періоду, залишаючись практично незмінною. Позитивним моментом є те, що продукція, відвантажена переважною кількістю інноваційно-активних підприємств, зазнала суттєвих технологічних змін або була заново впроваджена. Серед цих підприємств основну частину складають підприємства приватної та колективної форми власності.

Аналіз наукового потенціалу області й виробничої діяльності машинобудівних підприємств підтвердив тезу про необхідність створення певних підрозділів на підприємствах, які б активізували інноваційну діяльність. Більшість досліджуваних машинобудівних підприємств мають у своїй організаційній структурі відповідні підрозділи, які займаються науково-дослідними й дослідно-конструкторськими розробками. Встановлено, що ті підприємства, які зберегли відповідні підрозділи й приділяють достатньо уваги інноваційній діяльності, періодично оновлюють свій асортимент інноваційною продукцією. Проте, інтенсивність роботи інноваційних підрозділів не корегує з результатами діяльності підприємств. Серед обстежених машинобудівних підприємств є такі, що показували за результатами своєї господарської діяльності збитки, маючи при цьому активну роботу своїх науково-технічних підрозділів. І навпаки: зустрічались і такі, які, не маючи таких підрозділів, показували значні здобутки. Однак, при цьому відсутність власних конструкторських бюро й лабораторій компенсувалася тими зв’язками, які налагоджені з сторонніми науковими організаціями й інжиніринговими компаніями.

Дослідження факторів впливу на інноваційну діяльність вказало на недостатню ресурсозабезпеченість досліджуваних підприємств Херсонської області. Оцінка їх інноваційного потенціалу підтвердила взаємозв’язок між ресурсами й можливостями та рівнем інноваційної активності суб’єктів господарювання. Саме інноваційно-активні підприємства отримали найкращі оцінки за показником інноваційного потенціалу (ВАТ "Херсонський електромашинобудiвний завод", ВАТ "Каховський завод електрозварювального устаткування", ВАТ "Херсонський суднобудiвний завод").

За результатами аналізу тенденцій інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Херсонської області зроблено висновки, що основні зусилля підприємства повинні спрямовувати на формування власної ефективної системи управління інноваційним розвитком при відсутності державної підтримки й стимулюючих ринкових механізмів на макро- й мезорівнях. Позитивний досвід підприємств, які вже мають діючі елементи системи управління інноваційним розвитком, дозволив зробити припущення про безальтернативність інноваційного розвитку підприємств в сучасних умовах.

У розділі 3 „Методичне забезпечення інноваційного розвитку підприємств” визначено складові методичного інструментарію управління інноваційним розвитком підприємств, який складається з методики оцінки інноваційного розвитку, моделі інноваційного розвитку підприємства й побудови системи управління інноваційним розвитком.

Теоретичні узагальнення та аналітичні висновки дозволили сформулювати основний зміст показника інноваційного розвитку підприємств як співвідношення витрат й результатів діяльності суб’єкта господарювання (рис.2).

В роботі запропоновано визначати рівень інноваційного розвитку підприємства як співвідношення між інноваційною активністю підприємства та його інноваційним потенціалом. Таке розуміння сутності показника інноваційного розвитку підприємства дозволило розробити методику розрахунку, в основу якої покладене визначення поняття «інновація» в рамках шумпетерівського підходу та уявлення сучасної науки про складові інноваційного потенціалу (рис.3) Аналіз розрахованих показників рівня інноваційного розвитку підтвердив високий рівень інноваційного розвитку саме у тих підприємств, які за даними статистичних спостережень на протязі аналізованого періоду стабільно показують значні результати інноваційної діяльності.

Детальний теоретичний аналіз моделей інноваційного процесу й розвитку підприємства на основі концепції циклічності дав підстави для ототожнення цих процесів. Такий підхід дозволив сформулювати концептуальні основи моделі інноваційного розвитку підприємства й відобразити його у системі інноваційність-адаптивність (рис.4). Запропоновано визначати збільшення розмірів підприємства як підвищення рівня адаптивності до зовнішніх умов, а здатність підприємства генерувати інновації сприймати як ступінь інноваційності, виражаючи його через запропонований в роботі показник інноваційного розвитку.

Проведена періодизація етапів інноваційного розвитку у системі координат «інноваційність-адаптивність» (таблиця 2.) дозволила побудувати трьохвимірну просторово-часову модель інноваційного розвитку підприємства, де інноваційність та адаптивність виступають у якості цільових функцій, що характеризують рівень інноваційного розвитку підприємства.

Результати апробації запропонованої моделі виявили подібність до спіралевидної траєкторії трьох з шести проаналізованих на протязі 2001-2006рр інноваційно активних підприємств, що дає підстави говорити про адекватність моделі інноваційного розвитку підприємства й можливість її застосування в тому числі для прогнозування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Таблиця 2

Опис основних етапів інноваційного розвитку

Теоретичні положення системно-інтеграційного підходу дали можливість представити управління інноваційним розвитком підприємства як об’єктно-процесну систему, що дало змогу виділити основні аспекти й складові такої системи. Запропонована формально-логічна схема системи управління інноваційним розвитком підприємства відображає основні напрями розвитку підприємства в контексті шумпетеріанського розуміння інновації, що дозволяє виділити п’ять напрямів розвитку підприємства (впровадження нового продукту, нового процесу, вихід на новий ринок, знаходження нової сировини (постачальника), реорганізація галузі). Практичне застосування запропонованих положень відбувалось на двох профільних підприємствах ВАТ "Херсонський завод карданних валів" та ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА», що дало змогу оптимізувати організаційну структуру й процеси підприємств до відповідних інноваційних напрямів розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки і обґрунтування теоретичних, методичних і прикладних аспектів побудови та реалізації системного управління інноваційним розвитком підприємств з урахуванням їх ринкових, регіональних, галузевих і продуктових особливостей. Основні висновки та результати, одержані в ході проведеного дослідження, є такими:

1. Питання теоретичного, методологічного і прикладного характеру, які стосуються процесів управління інноваційним розвитком промислових підприємств, в недостатній мірі опрацьовані та висвітлені в економічній літературі, зокрема відсутня структуризація і системний підхід до діагностування рівня інноваційного розвитку підприємства, недостатня увага приділяється удосконаленню моделей управління розвитком. Існує також необхідність визначення системних елементів управління, на які повинна спрямовуватись інноваційна діяльність окремого підприємства.

2. Враховуючи трансформацію інноваційної теорії в контексті тенденцій розвитку світової економіки, під інновацією слід розуміти етап економічного розвитку, пов’язаний зі змінами в структурі й взаємозв’язків всередині економічної системи, що відбуваються дискретно й проявляються у виробництві та впровадженні на ринок продуктів і технологій, які характеризуються ринковою новизною, а також діями суб’єктів господарювання, пов’язаними з відкриттям нових ринків, джерел сировини, на яких дана галузь ще не була присутня (в незалежності існував цей ринок або джерело сировини чи ні); а також з реорганізацією галузі.

3. В сучасних умовах управління інноваційним розвитком потребує систематичності його реалізації, яка б враховувала вплив різних теоретичних поглядів щодо управління підприємством, а також економіко-правовий аспект різних форм господарювання. Теоретичним підґрунтям такої діяльності повинна стати теорія інноваційного підприємства, одними з головних завдань якої повинна стати розробка механізмів активізації інноваційної діяльності та необхідного практичного інструментарію забезпечення інноваційного розвитку.

4. Результати аналізу інноваційної активності машинобудівних підприємств Херсонської області виявили стійку тенденцію до зменшення кількості підприємств, які займаються інноваційною діяльністю. Серед негативних факторів виявлена відсутність придбання промисловими підприємствами прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ліцензії. Також відзначена епізодичність придбання нових технологій. Крім того, аналіз джерел фінансування інновацій показав, що основним джерелом фінансування є власні кошти підприємств. а фінансування інноваційної діяльності за рахунок кредитів вітчизняних та іноземних підприємств, кредитів, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів практично не відбувається.

5. Серед позитивних тенденцій визначена певна стабільність у кількості підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію на протязі аналізованого періоду. Відвантажена продукція переважною кількістю інноваційно-активних підприємств може вважатися такою, що зазнала суттєвих технологічних змін або була заново впроваджена. Серед цих підприємств основну частину складають підприємства приватної та колективної форми власності (державні підприємства практично не реалізують інноваційну продукцію).