103189 (Управління інноваційним розвитком підприємств)

13

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Капарулін Іван Сергійович

УДК 330.341.12

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ

(за матеріалами машинобудівних підприємств Херсонської області)

Спеціальність 08.00.04. – Економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Гончарова Наталія Петрівна, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, професор кафедри економіки підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Галиця Ігор Олександрович, Державна установа «Iнститут економіки та прогнозування НАН України», головний науковий співробітник відділу конкурентної політики та прогнозування промислового потенціалу

кандидат економічних наук, доцент Каракай Юрій Васильович, Верховна Рада України, Народний депутат України

Захист відбудеться „22” травня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою:

03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий „22” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні перспективи економічного розвитку України пов’язуються з високотехнологічними й конкурентоспроможними підприємствами, господарська діяльність яких створювала б синергетичний ефект із національною економічною системою. Такий ефект можливий лише за наявності інноваційного розвитку підприємств, які складають основу конкурентноздатності національної економіки.

Розуміння цього активізувало діяльність по розробці механізмів інноваційного розвитку підприємств як в наукових дослідженнях, так і на рівні практичної діяльності підприємств. Теоретичним й практичним аспектам інноваційного розвитку на макро- і мікрорівнях присвячені праці таких вчених, як М.Туган-Барановський, М.Кондратьєв, Й.Шумпетер, П.Друкер, Г.Менш, Б.Санто, Д.Тіс, Ю.Бажал, О.Бутнік-Сіверський, В.Геєць, А.Гальчинський, С.Ілляшенко, Д.Черваньов. На сьогодні даний напрямок досліджень широко висвітлюється у працях західних вчених-економістів, у тому числі Р.Нельсона, С.Уінтера, В.Лазоніка, А.Бернштайна, Е.Лама, В.Циганова та інших.

Незважаючи на активні наукові пошуки в цьому напряму досліджень, деякі важливі теоретико-методичні та прикладні засади інноваційного розвитку підприємств ще не дістали належного обґрунтування. Перш за все, потребують уточнення питання, що стосуються структуризації понятійного апарату. Подальшого вдосконалення потребують показники й методи оцінки рівнів інноваційного розвитку підприємств. Недостатньо розробленими залишаються питання, пов’язані з моделюванням інноваційного розвитку підприємств. Відсутність науково-практичних результатів досліджень з формування системних механізмів активізації інноваційного розвитку підприємства не дає можливості надання практичних рекомендацій суб’єктам господарювання. Необхідність вирішення зазначених проблемних питань, їх актуальність, теоретична і практична значущість визначили вибір теми, об’єкт, предмет, мету, наукові завдання та логіко-структурну побудову дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана (теми: “Система управління інноваційним розвитком підприємств”, номер державної реєстрації 013U001897, і ”Сучасний розвиток та система управління підприємствами (об’єднаннями) у ринкових умовах господарювання”, реєстраційний номер 0100U004558). Особисто автором в межах тем розроблено організаційні форми інноваційного підприємництва для забезпечення ефективності інноваційного процесу та методичний інструментарій оцінки рівня інноваційного розвитку підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення та поглиблення теоретичних положень щодо інноваційної складової розвитку суб’єктів господарювання та розробка науково-практичного інструментарію для формування ефективної системи управління інноваційним розвитком підприємств.

У відповідності з метою, в роботі поставлено і вирішено наступні наукові та прикладні завдання:

• поглиблено науково-методичні засади щодо визначення понятійного апарату інноваційного розвитку, обґрунтовано необхідність формування теорії інноваційного підприємства та узагальнені сучасні інноваційно спрямовані напрями економічної теорії;

• визначено економіко-організаційні аспекти основних ознак інноваційних підприємств;

• виокремлено інноваційну складову підприємницької діяльності з урахуванням теоретичних підходів представників Австрійської школи;

• надано аналітичну оцінку рівня та динаміки інноваційної діяльності досліджуваних підприємств;

• на основі розробленої методики оцінки рівня інноваційного розвитку здійснено аналітичну оцінку рівня інноваційного розвитку досліджуваних підприємств;

• запропоновано модель, яка описує основні етапи інноваційного розвитку підприємства з урахуванням чинника часу;

• обґрунтовано основні елементи та зв’язки системи управління інноваційним розвитком підприємства.

Об’єктом дослідження виступають процеси інноваційного розвитку промислових підприємств в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів формування та впровадження системних підходів до управління інноваційним розвитком вітчизняних машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є положення сучасної економічної теорії, викладені в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем інноваційного розвитку підприємств.

Для вирішення окреслених завдань використовувались: метод системного підходу — при виявленні зв’язків між явищами та процесами економічної діяльності; метод порівнянь — при співставленні особливостей функціонування різних систем; абстрактно-логічні методи — при теоретичному узагальненні результатів досліджень і формування на їх основі проміжних і підсумкових висновків; методи економіко-статистичного аналізу — при дослідженні інноваційного розвитку машинобудівних підприємств Херсонської області, визначення його основних тенденцій та динаміки, а також для оцінки рівня інноваційного розвитку суб’єктів господарювання.

Інформаційну базу дослідження складають наукові монографії, статті зарубіжних і вітчизняних вчених, нормативно-правові акти, що регулюють діяльність підприємства на державному та міжнародному рівнях, статистичні матеріали за проблематикою дисертації, матеріали підприємств, інформаційних агенцій та Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

• узагальнено й систематизовано інноваційно-спрямовані положення економічної теорії, що дало змогу обґрунтувати основні напрями теорії інноваційного підприємства;

• запропоновано методику оцінки рівня інноваційного розвитку підприємства, яка відображає його рівень через співвідношення інноваційної активності та інноваційного потенціалу підприємства;

• розкрито зміст і взаємозв’язок системних понять «бізнесмен», «підприємець», «інноватор», що виокремлюють їх як самостійні поняття;

удосконалено:

• модельний апарат інноваційного розвитку підприємства на основі концепції циклічності економічних процесів, що дало змогу побудувати трьохвимірну модель інноваційного розвитку підприємств у системі «інноваційність-адаптивність»;

• методи управління інноваційним розвитком підприємств на основі системної парадигми економічної теорії, що дозволяє представити управління інноваційним розвитком підприємства як об’єктно-процесну систему;

одержали подальший розвиток:

• концептуальні положення інноваційної теорії щодо сутності й видових проявів інноваційного розвитку;

• понятійно-категоріальний апарат з досліджуваної проблематики: уточнені поняття «інновація», «розвиток», «інноваційний розвиток підприємства».

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці методів оцінки та шляхів активізації інноваційного розвитку підприємств. Основні наукові положення доведено до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій, призначених для використання машинобудівними підприємствами для здійснення інноваційної діяльності, що сприятиме активізації та підвищенню ефективності інноваційного розвитку.

Результати дослідження використані в діяльності: ВАТ "Херсонський завод карданних валів" (довідка №220/5053 від 25.10.2007), ЗАТ «Акумуляторний завод «САДА» (довідка №530-11/2007 від 05.11.2007), а також при підготовці матеріалів в процесі здійснення законодавчої діяльності Верховної Ради України (довідка 04-22/8-208 від 17.01.2008р.) і в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» при викладенні курсів „Управління конкурентоспроможністю підприємства” та „Економіка підприємства” (довідка від 18.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею. Наукові статті підготовлені автором особисто і відображають основний зміст дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції роботи доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Динаміка наукових досліджень’2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Наука і інновації 2005” (Дніпропетровськ, 2005р.); “Інноваційні процеси в управлінні сучасними організаціями в постіндустріальній економіці” (Київ, 2005р.); „Економіка підприємства: теорія і практика” (Київ, 2006р.); ”Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (Київ, 2007р.) і „Проблеми управління у сфері підприємництва„ (Київ, 2007р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,3 д.а., які належать особисто автору, зокрема, 3 праці у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,1 д.а., 8 – в інших виданнях загальним обсягом 1,2 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 175 сторінок друкованого тексту, в тому числі 34 рисунки на 20 сторінках, 15 таблиць на 11 сторінках, 7 додатків на 31 сторінці. Список використаних джерел містить 142 найменувань, розміщений на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретико-методичні основи управління інноваційним розвитком підприємств» досліджено концептуальні положення інноваційної теорії, проведена сутнісна характеристика суб’єктів господарювання, узагальнені й систематизовані інноваційно спрямовані положення економічної теорії.

Проведеним етимологічним й сутнісним аналізом поняття «інновація» вдалося визначити його як етап економічного розвитку, пов’язаний зі змінами в структурі й взаємозв’язків всередині економічної системи, що відбуваються дискретно. При чому економічний розвиток відбувається тільки на рівні економіки країни й тільки завдяки інноваціям, що дозволяє говорити про ідентичність понять «економічний розвиток» й «інноваційний розвиток».

Дослідження сутнісно-етимологічного значення поняття «підприємець» в рамках методологічного індивідуалізму дозволило виділити три види суб’єктів господарювання: бізнесмен, підприємець, інноватор. Такий поділ дозволив виокремити інноваційну складову діяльності підприємця. Однак визначено, що сучасне бачення інноваційного розвитку підприємства націлює його на певну систематичність процесу інноваційного розвитку й передбачає відхід від впливу суб’єктивізму у діяльності інноватора. Реалізувати поставлені завдання можливо лише, розглядаючи суб’єкт господарювання на рівні підприємства. На науковому рівні це вимагає розробки теорії інноваційного підприємства, яка дозволить обґрунтувати основні напрями інноваційного розвитку підприємства. Економіко-правовий аспект визначення основних характеристик інноваційного підприємства дозволив охарактеризувати таке підприємство як відкриту виробничу систему, яка може приймати різні організаційно-правові форми господарювання. Проте, виробнича діяльність підприємства повинна залишатися центральною складовою при формуванні положень теорії інноваційного підприємства.

Доведено, що подальше поглиблення теоретичних основ управління інноваційним розвитком підприємства повинно відбуватись в рамках теорії інноваційного підприємства. Формування такої теорії повинно відбуватись на основі синтезу всіх напрямів й течій, в яких присутні положення, що так чи інакше описують процеси змін на підприємстві (таблиця 1.).

Таблиця 1.

Основні напрями теорії інноваційного підприємства

Аналіз основних наукових концепцій виявив, що спільним в них є розуміння процесів інноваційного розвитку підприємства, хоча й при наявності розбіжностей у початкових положеннях теоретичних конструкцій. Це дало можливість узагальнити напрями теорії інноваційного підприємства в рамках основних сучасних економічних течій та шкіл.