101867 (Проблема ефективності - це завжди проблема вибору)

Зміст

Введення 2

Розділ 1. Зміст поняття "Економічна ефективність" і чинники, що впливають на рівень економічної ефективності управління 4

Розділ 2. Критерії ефективності управлінської діяльності 11

Розділ 3. показники економічної ефективності управління і методика їх розрахунку 15

Висновок 22

Введення

Вся доцільна діяльність людини, так чи інакше, пов'язана з проблемою ефективності. В основі цього поняття лежить обмеженість ресурсів, бажання економити час, одержувати якомога більше продукцію з доступних ресурсів.

Проблема ефективності - це завжди проблема вибору. Вибір торкається того, що проводити, які види продукції, яким способом, як їх розподілити і який об'єм ресурсів використовувати для поточного і майбутнього споживання.

Рівень ефективності робить вплив на рішення цілого ряду соціальних і економічних задач, таких як швидке економічне зростання, підвищення рівня життя населення, зниження інфляції, поліпшення умов праці і відпочинку.

Ефективність від латинського слова ’’effectus’’ – виконання, дія. Спочатку поняття ефективності відносили до техніки і технології. При цьому під ефективністю розуміли міру виконаної роботи по відношенню до енергії, що затрачує, або співвідношення між фактичним і потенційним результатом будь-якого процесу. Проте, що мається на увазі під роботою? Паровий двигун вважається менш ефективним, ніж дизельний, оскільки в першому більший відсоток енергії затрачується даремно. Але з фізичної точки зору втрачена енергія теж виконує роботу, яка комусь потрібна. Це значить, що ефективність не є чисто об'єктивною або технологічною властивістю, а неминуче залежить від оцінок і є оцінною категорією.

Пізніше стали застосовувати поняття ефективності до економічної діяльності, розглядаючи ефективність виробничого процесу як відношення того, що проведено до того, що необхідне для виробництва, зокрема, відношення випуску продукції до витрат ресурсів.

Ефективність економічної діяльності ще більш чітко підкреслює оцінний характер категорії ”эффективність’’. Вона завжди пов'язана з відношенням цінності результату до цінності витрат і може мінятися із зміною оцінок.

В прикладі з паровим двигуном і дизелем зростання цінності нафти в порівнянні з цінністю вугілля може змінити все так, що працюючий на розі паровий двигун стане ефективно за дизель. Дизелем просто не користуватимуться через дорожнечу. Не існує такого процесу, машини, пристрою, настільки ефективного, щоб його не можна було зробити неефективним (або настільки неефективного, щоб його не можна було зробити ефективним) при відповідній зміні цінностей. Все залежить від того, яка мета повинна бути досягнутий в результаті виробничої, економічної або будь-якої іншої доцільної діяльності.

Мета моєї курсової роботи – розкрити поняття економічної ефективності управління і якомога повно відобразити її єство, виділити головні і найважливіші критерії ефективності управлінської діяльності, а також роз'яснити показники економічної ефективності і методику їх розрахунку.

Розділ 1. Зміст поняття "Економічна ефективність" і чинники, що впливають на рівень економічної ефективності управління

Економічна ефективність - найважливіша соціально-економічна категорія, для якої характерні властивості динамічності і історичності. Ефективність виробничої діяльності властива різному рівню розвитку продуктивних сил кожної суспільної формації. На всіх етапах історичного розвитку суспільство завжди цікавило питання: ціною яких витрат і ресурсів досягається кінцевий виробничий результат. Отже, початкова модель кількісної оцінки ефективності є співвідношенням між економічними результатами і витратами, ресурсами. Максимізація кінцевих результатів з одиниці витрат і ресурсів або мінімізація витрат і ресурсів на одиницю кінцевого результату - така первинна мета суспільства, трудового колективу, окремої особи (працівника). Ця мета, метод її досягнення, шляхи і резерви підвищення економічної ефективності (їх класифікація і кількісна оцінка) є змістом економічної науки і економічних дисциплін (галузевих і функціональних).

Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність. Загальна ефективність необхідна для оцінки і аналізу загальноекономічних результатів і ефективності на різних рівнях економіки (макро- і мікрорівнях) за певний період часу і в динаміці для зіставлення рівня ефективності по підприємствах і регіонах.

Порівняльна ефективність розраховується і аналізується при обгрунтовуванні ухвалюваних виробничо-господарські, технічні і організаційні рішення, для відбору з альтернативних варіантів якнайкращого (оптимального). Такий відбір здійснюється на основі зіставлення (порівняння) по варіантах системи техніко-економічних показників, розрахунку терміну окупності або коефіцієнта ефективності додаткових капітальних вкладень, величини економічного ефекту.

Єство економічної ефективності разом з її критеріями конкретизується на основі класифікації економічного ефекту (результату), а також витрат і ресурсів.

Реальність інформації про рівень ефективності всього пов'язана з класифікацією і формами виразу економічного ефекту. Оцінка економічного ефекту, як правило, включає три групи показників: об'ємні, кінцеві і соціальні результати.

Оцінка діяльності підприємства проводиться на основі комплексного аналізу кінцевих висновків його ефективності. Економічна суть ефективності підприємства полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат добитися істотного збільшення прибутку. Кількісно вона вимірюється зіставленням двох величин: отриманого в процесі виробництва результату і витрат живої і упредметненої праці на його досягнення.

Поняття "ефективність" припускає зіставлення витрат і результатів. Підвищити ефективність означає з меншими витратами отримати великі і кращі результати.

Ефективність менеджменту виступає як якась умовність, символ, результат функціонування системи менеджменту, до якого необхідно прагнути.

Відправним моментом дослідження і проблеми ефективності менеджменту є ефективність суспільного виробництва. Соціально-економічна природа управлінської діяльності обумовлює правомірність трактування ефективності менеджменту як форми прояву ефективності суспільного виробництва. Звідси витікає єдине єство ефективності виробництва (комерції) і менеджменту, що розглядається як економія сукупної праці в процесі створення і реалізації продукту, виражена в суспільній формі, властивій певним соціально-економічним умовам.

При виявленні змісту ефективності менеджменту досліджується найважливіша лінія формування ефективності: мета – результат – ефективність, тобто оцінка здійснюється з позицій результату. Інша складова оцінки ефективності – з позицій самого процесу. Сюди слід відносити використовування ресурсів виробництва (комерції) і менеджменту, а також рівень зміни витрат, пов'язаних з ними. Іншими словами, йдеться про оцінку засобів досягнення результатів, тобто розглядається ланцюжок: ресурси (витрати) – результат – ефективність.

Таким чином, ефективність виробництва (комерції) служить критерієм ефективності менеджменту, а підвищення ефективності менеджменту – один з вирішальних чинників і резервів зростання ефективності виробництва (комерції). Отже, більш ефективний менеджмент, за інших рівних умов, забезпечує і більш високий рівень ефективності виробництва (комерції).

Ефективність менеджменту виступає категорією теорії менеджменту, взаємозв'язаної зі всіма іншими його категоріями.

Ефективність менеджменту – складна, багатогранна категорія. Вона відображає характерні особливості економічних, соціальних і інших явищ. Багатогранність ефективності менеджменту обумовлює наявність сукупності понять для її виразу. Враховуючи взаємопроникнення, тісний взаємозв'язок цих понять, їх методологічну єдність, можна затверджувати, що тільки їх сукупність дає повне уявлення про поняття "ефективність менеджменту".

Основними критеріями ефективного управління є певна множинність показників, що характеризують результативність працюючих організаційних систем і підсистем. Кінцевий результат управління часто називають ефектом управління. Ефект є результатом здійснення заходів, направлених на вдосконалення виробництва, бізнесу і організації в цілому. Ефект управління складається з трьох становлячих:

економічний ефект – вид ефекту, що має безпосередню вартісну форму, тобто що вимірюється в грошових або натуральних вимірниках;

соціально-економічний ефект – має комплексну природу поєднання економічної вигоди і соціальної стабільності і спокою, наприклад, поліпшення умов роботи, зниження рівня професійних захворювань (за певних умов може бути переведений в звичайний економічний ефект);

соціальний ефект – вид ефекту, який принципово не може бути перерахований в економічний, наприклад, запобігання соціального конфлікту.

Загальний ефект можна умовно прийняти за суму трьох ефектів. Умовно, оскільки показники ефекту вимірюються по-різному, і напряму скласти їх не представляється можливим.

Крім поняття ефекту використовують поняття ефективності. Ефективність – результат, виражений вартісними показниками, є економічним ефектом, приростом доходу, що характеризується, збільшенням прибутку. Ефективність є співвідношенням ефекту або досягнутого результату і витрат на їх отримання.

Ефективність = Еффект/Затрати

При управлінні прагнуть максимального скорочення витрат і до максимального підвищення всіх видів ефектів. Витрати в організації не однорідні і не завжди є в чистому вигляді грошима (хоча завжди прагнуть перевести їх в грошову форму).

Звичайно витрати підрозділяють на:

матеріальні витрати (сировина, напівфабрикати) і енергія;

трудові витрати (час роботи і кваліфікація працівників);

фінансові ресурси або гроші і їх еквіваленти (наприклад, цінні папери).

Ефективність можна збільшити зменшенням будь-якого з перерахованих ресурсів, і ці шляхи вельми різноманітні. Використовуючи комп'ютерну техніку, можна зменшити трудові ресурси і більш економно витратити матеріальні (наприклад, за рахунок зменшення відходів виробництва шляхом електронного розкрою матеріалу). Проте для упровадження такої техніки фінансові витрати повинні бути збільшений.

Найважливішим джерелом витрат є апарат управління. Ефективність діяльності менеджерів напряму досить складно зміряти, оскільки між рішенням і результатом проходить час і безліч перетворень. Необгрунтовані управлінські рішення мають велику руйнівну силу. Вони можуть підірвати не тільки організацію, але і соціально-економічну систему (наприклад, градоутворювальні підприємства і їх діяльність). Рішення можуть бути неефективними унаслідок неправильно виставленої мети, браку ресурсів, поганого виконання робіт і т.д.

Отже, ефективність менеджменту забезпечується за рахунок діяльності по оптимізації витрат і збільшення результативності по всіх напрямах менеджменту:

в управлінні трудовими ресурсами;

в управлінні виробництвом або при створенні операційної системи;

при визначенні методів і структур управління.

Підвищення ефективності управління залежить від ряду чинників, які можуть бути систематизований по різних ознаках.

За змістом:

організаційні чинники – це раціональна структура апарату управління, чіткий функціональний розподіл праці і правильний підбір і розстановка кадрів, раціональний документообіг, трудова дисципліна;

економічні чинники – включають систему матеріального заохочення і матеріальної відповідальності;

технічні чинники – характеризуються механоозброєнням управлінської праці, ступенем використовування техніки, технічною культурою;

фізіологічні чинники – це, перш за все санітарно-гігієнічні умови;

соціально-психологічні чинники – охоплюють міжособові відносини, авторитет керівників, систему моральних мотивацій.

За формою дії розрізняють чинники прямої і непрямої дії.

чинники прямої дії – безпосередньо впливають на ефективність управлінської праці. До числа таких чинників звичайно відносять організацію особистої роботи менеджерів, їх кваліфікацію, правильність підбірки і розстановки кадрів в апараті управління і т.п.

чинники непрямої дії – роблять опосередкований вплив на роботу організації. Це психологічний клімат колективу, стиль управління, динаміка формальних і неформальних груп і ін.

За тривалістю дії – чинники короткочасної дії і чинники тривалої дії. Наприклад, короткочасну дію можуть мати порушення трудової дисципліни. Більшість же чинників має тривалу дію, наприклад, стиль управління, психологічний клімат в колективі і т.п.

По ступеню формалізації – чинники, що впливають на ефективність управління, можуть бути підрозділений на чинники кількісно вимірні і невимірні. Кількісно зміряти можна, наприклад, рівень механізації управлінської праці, інтенсивність інформаційних потоків і т.п. В той же час такі чинники, як задоволеність трудовою діяльністю, психологічний клімат і ряд інших, не піддаються кількісному вимірюванню і не можуть бути формалізований.

Кожний з перерахованих чинників може впливати на систему управління сам по собі окремо, а також в сукупності з іншими. При сумісній позитивній дії вони забезпечують істотне зростання результативності менеджменту (за рахунок синергичного ефекту), при негативному – знижують її. Роль менеджерів полягає в тому, щоб планомірно впливати на вказані чинники. Зростання ефективності повинне стати об'єктом постійної управлінської діяльності на всіх рівнях організації.

На ефективність роботи організації (підприємства) роблять вплив крім управління і інші чинники, наприклад, якість сировини, рівень підготовки кадрів, відповідність знарядь праці вимогам науково-технічного прогресу і т.п. В той же час, оцінюючи ефективність функціонування системи управління, необхідно зіставляти витрати на її зміст з корисними результатами управлінської діяльності. Це теж один з важливих аспектів оцінки ефективності управління.