101585 (Оцінка персоналу), страница 2

• повністю скопіювати систему оцінки, прийняту в іншій організації;

• розробити систему оцінки самотужки;

• запросити консультантів для розробки системи оцінки відповідно до вироблених вимог.

Хоча оцінка робочих результатів і може допомогти визначити потреба працівника в навчанні й розвитку, однак якщо це лише інтегральна або усереднена кількісна оцінка, виражена в балах, то в цьому випадку при її використанні керівник зіштовхується з певними обмеженнями.

Диференційована оцінка робочих показників підлеглих дозволяє виявити, що саме в їхній роботі вимагає поліпшення. Із цією метою робочі показники працівника рівняються із установленими стандартами й нормами, а не з результатами інших працівників.

Важливо, щоб формальна оцінка доповнювалася неформальної⁹ . При цьому керівник повинен надавати підлеглому необхідну допомогу у виявленні основних труднощів, пов'язаних з роботою, і у визначенні основних напрямків професійного вдосконалювання. Для рішення завдань, пов'язаних з розвитком своїх підлеглих, керівникові доводиться оцінювати не тільки робочі показники, але й робоче поводження. Неформальна оцінка роботи підлеглих може проходити в наступних формах: обговорення планів роботи й шляхів досягнення намічених цілей; підведення підсумків роботи за певний період; консультування, покликаного виявити обмеження, що перешкоджають виконанню роботи відповідно до встановлених вимог; догани віч-на-віч або зауваження працівникові, спрямованого на запобігання в майбутньому небажаних зразків робочого поводження; похвали, покликаної закріпити бажані зразки робочого поводження, здатні привести до високих робочих результатів.

Оцінка робочого поводження підлеглих дозволяє керівникові намітити ті напрямки індивідуальної роботи, які допоможуть працівникові сформувати необхідні установки й краще засвоїти вимоги професійної ролі - ті вимоги, які пред'являються до працівника, що виконує даного посадового обов'язку.

Збір, документальне оформлення й аналіз інформації з оцінки робочих показників персоналу має особливе значення для виявлення недоробок, слабких місць і допущених помилок і своєчасного коректування діючих в організації програм у сфері керування персоналом.

1.3 Поточна періодична атестація персоналу

Практично в кожній установі існує та або інша форма індивідуальної оцінки працівників. Деяких улаштовує наявна система, деяких - немає. Деякі системи працюють успішно, деякі - погано. Практика показує: найчастіше система індивідуальних оцінок (яка також називається «оцінка роботи», або «оцінка успішності», або «атестація» і т.д.) в основному ніякого відносини до справи не має. Керівники проводять процес оцінки, заповнюють якісь бланки, але про результати не повідомляють навіть самого працівника, і посилають цю оцінку у відділ розвитку служби керування персоналом. Цей відділ заносить результати в банк даних, які можуть використовуватися іноді як підстава для підвищення зарплати або як джерело інформації при рішенні питання про переклад або просування працівника.

Така індивідуальна оцінка, або атестація, – важлива частина банківської роботи з персоналом. Атестація кадрів – це перевірка, визначення відповідності ділової кваліфікації, рівня знань і навичок працівника, інших суспільно значимих якостей займаної посади. Вона спрямована на поліпшення якісного складу кадрів (персоналу) і ефективне їхнє використання, ріст службової й трудової активності, заповзятливості, підвищення.¹⁰Атестація є показником ступеня відповідності аттестуемого пропонованим вимогам по службі. За допомогою обраних критеріїв і показників властиво й відбувається процедура оцінки відповідності займаної посади (трудовим функціям) того або іншого керівника, фахівця, працівника.¹¹

Організації потрібний механізм для визначення потреб у підготовці й навчанні кожного працівника, щоб запланувати й забезпечити навчання необхідного типу й глибини або організувати навчання на робочому місці. Індивідуальна атестація необхідна для виявлення й визначення кращих кандидатів на просування по службі, щоб визначити, кого й на яку посаду призначити для створення кадрового резерву, повідомити працівника, у якій області він має потребу в додатковому або спеціалізованому навчанні й щоб забезпечити об'єктивну основу для визначення й підвищення зарплати або виплати премій даному працівникові, оскільки, по визначенню, вони виплачуються на підставі успішності в роботі.

Основне завдання всякої атестації – визначення індивідуальних і колективних характеристик і здатностей трудового колективу, ресурсів і потреб у навчанні. Виходить, проведення атестації служить спільним інтерес, а правильне проведення атестації важко переоцінити за своїм значенням. Керівництво банку повинне бути зацікавлене в тім, щоб мати на всіх постах у банку висококваліфікованих працівників. Це основна вимога й умова забезпечення гарної роботи банку. Кожний лінійний керівник, кожний керівник служби персоналу повинен бути зацікавлений мати у своїх підрозділах висококваліфікованих фахівців. Це полегшує їхню власну роботу й забезпечує основу для успішної роботи банку в цілому. Кожний працівник банку повинен бути зацікавлений в удосконалюванні своїх знань і навичок. В остаточному підсумку це повинне відбитися на його заробітній платі, підвищенні його статусу в установі, просуванні, одержанні більше цікавої роботи.

Відповідальність за впровадження й роботу системи атестації лежить, як правило, на фахівцях кадрової служби. Вони беруть участь у формуванні й роботі атестаційних комісій, готовлять необхідну документацію (положення, інструкції), що регламентує роботу системи, становлять списки й графіки атестації й контролюють процес проведення атестацій. Вони також стежать за тим, щоб мети атестації були чітко донесені й до аттестуемых, і до осіб, що роблять оцінку.

Але на шляху проведення ефективної й правильної атестації є багато перешкод. У деяких випадках атестація не розглядається як важливий захід, навіть коли неадекватні навички є основною проблемою банку. Проводиться обмежене, нецілеспрямоване, розрізнене навчання, ніяк не пов'язане з оцінкою об'єктивних потреб, що існують у банку. Найчастіше засобу оцінки й ресурси, включаючи підготовку керівників для проведення атестації, далекі від досконалості. Буває й так, що проведена атестація не має ніяких наслідків. Тому керівники не зацікавлені витрачати час на продумування й правильну організацію такої атестації. У деяких випадках керівники слабко знають своїх підлеглих, не представляють, які навички вони хотіли б у них бачити, що потрібно їм для успішності в роботі. В інших випадках керівникам просто не вистачає для цієї мужності. Деякі керівники необ'єктивні у своїх оцінках. При проведенні атестації вони можуть керуватися іншими мотивами. Іноді існуюча процедура атестації вимагає оцінки всіх рис характеру працівника, а зовсім не пов'язана з роботою. Іноді існуючий процес оцінки переслідує занадто багато цілей, у результаті сам процес виявляється першою жертвою такої вимогливості.

Ціль атестації – визначення потреби кожного працівника у відповідних навичках або для його роботи в сьогоденні, якщо це приоритетно для даного працівника, або для його наступної роботи, якщо він намічений на підвищення, так щоб він міг почати якісь дії, щоб забезпечити відповідність рівню вимог

Прийнятий у нашій країні порядок передбачає, що виходячи з існуючого законодавства й нормативних актів строки, графік, а так само список посад, що підлягають атестації, склади комісій, правила й критерії затверджуються керівником організації за узгодженням з виборним профспілковим органом. До початку календарного року інеї пізніше, ніж за місяць доводять до відомості тих, що атестуються.

При проведенні атестації у всіх видах організацій можна керуватися спільною постановою міністерства праці й Міністерства юстиції РФ « основні положення про порядок проведення атестації організацій, що служать,» від 23.10.92.

Підготовка до проведення атестації організується адміністрацією установи, організації. Вона включає наступні заходи: підготовку необхідних документів для тих, що атестуються, вироблення графіків проведення атестації: визначення складу атестаційних комісій, організація роз'яснювальної роботи про цілях і порядку проведення атестації.

На кожного працівника, що підлягає атестації, не пізніше, ніж за два тижні до початку її проведення її безпосереднім керівником підготовляється подання, що містить всебічну оцінку: відповідності професійної підготовки, професійний компетентності, відношення до роботи, виконання посадових обов'язків, показники роботи за минулий період. Працівник повинен бути заздалегідь ознайомлений із цими матеріалами.

До складу атестаційної комісії включаються голова (як правило, заступник керівника установи), секретар і члени комісії. В атестаційну комісію включаються керівники підрозділів, висококваліфіковані фахівці.

Оцінка діяльності працівника й рекомендації комісії приймаються відкритим голосуванням під час відсутності атестуемого. Результати голосування визначаються більшістю голосів.¹²

Варто помітити, що останнім часом у практику роботи ряду фірм входить атестація підрозділів фірми.¹³ Це не звичайний звіт керівника відділу, служби, на Правлінні, а процедура, що передбачає створення правил такої атестації, атестаційний комісії, порядку визначення висновків. Чижов Н.А. мав щастя провести таку атестацію на одному з підмосковних підприємств, де в ході оцінки роботи конкретних служб цього підприємства була зроблена висновки по матеріальній базі, рівню кваліфікації й розвитку персоналу, якості керування, впровадженню інформаційних технологій. Там же була вперше апробована ідея впровадження зовнішнього керування по тим службам, які абсолютно не відповідали сучасним вимогам, і поставав питання про їхнє розформування.

Методи проведення атестації й оцінки персоналу

Оцінка на підставі письмових характеристик. У ряді випадків керівникові потрібно підготувати розгорнуту характеристику на підлеглого. Це звичайно робиться при підготовці до атестації, при рішенні питань про підготовку резерву на заміщення керівних посад і при призначеннях на посаду й переміщеннях в інші підрозділи.

Важливою складовою частиною оцінки, що здійснюється в ході атестації, є написання письмової характеристики на працівника його безпосереднім керівником, відповідно до встановленої форми, що визначає ті питання, які повинні бути освітлені (наприклад, робочі досягнення, рівень професійної підготовки, сильні й слабкі сторони працівника, потреба в навчанні й підвищенні кваліфікації, можливість перекладу на більше складну й відповідальну роботу й ін.).

Існує кілька десятків систем оцінки фахівців, які класифікуються по різних підставах. Примітно, що рішення питання про зміст (або предметі) оцінки є одним з вихідних при використанні будь-якого способу. Питання про те, які аспекти управлінської діяльності піддаються виміру, аналізу й інтерпретації, дозволяє виділити кілька підходів.

Виходячи з різних методик, найбільш загальними критеріями оцінки службовців можуть бути: ділові й особистісні якості (властивості, риси) керівників; характеристики їхнього поводження в різних ситуаціях; якість виконання управлінських функцій; характеристики застосовуваних засобів керівництва; показники результатів діяльності очолюваних підрозділів (колективів); результати організаторської діяльності; успішність установлення й досягнення керівниками цілей керування. Існує також інтегральна (комплексна) оцінка, зміст якої включає різні комбінації з названих критеріїв.

У міжнародній управлінській практиці широко застосовується термін «оцінка результатів діяльності». Являючи собою формальну процедуру оцінки роботи співробітника, вона здійснюється в основному шляхом збору інформації про виконання поставлених завдань.

Найбільш старим і розповсюдженим методом атестації є метод Стандартних оцінок. Керівник заповнює спеціальну форму, оцінюючи окремі аспекти роботи співробітника протягом атестаційного періоду по стандартній шкалі.(кожній якості відповідає її вага, керівник дає свою оцінку й коментарі. Стандартні фактори: Якість роботи(30%), Планування(10%), організація(25%), Керівництво/Лідерство(15%), комунікація(10%), Відношення до роботи(10% ).

Даний метод відрізняється простотою, малими витратами й загальнодоступністю. Керівникові не потрібно ні спеціальної підготовки, ні значних витрат часу або інших ресурсів. Цей метод забезпечує однаковість атестації всіх співробітників. Недоліком цього методу є суб'єктивність і однобічність оцінки тому що оцінку дає сам керівник одноосібно.