100508 (Конфлікт-менеджмент)

Національний Педагогічний Університет ім. Драгоманова

РЕФЕРАТ

Назва: "Конфлікт-менеджмент"

2009 р.

Зміст

Вступ

1. Психологічні проблеми аналізу конфліктів

2. Внутрішньоособистісні та міжособистісні конфлікти

3. Регулювання та управління конфліктами

Додаток

Висновок

Література

Вступ

Розглядаючи проблему конфліктів в історичному контексті, слід зазначити, що починаючи з 60–70х років публікується достатньо велике число робіт з психологічної тематики, з'являється новий науковий напрям – психологія конфлікту.

Передбачення і прогнозування виникнення і розвитку конфліктів створює умови і визначає шляхи управління ними. Профілактика виникнення, стабілізації і ескалації конфліктів є важливим напрямком діяльності управлінців, психологів, соціальних працівників з ефективного їх прогнозування та попередження. Конфлікт менеджмент (управління конфліктами) – це створення об’єктивних та суб’єктивних або психологічних умов, що протидіють виникненню конфліктних ситуацій та інцидентів, сприяють підвищенню культури і конструктивного стилю спілкування і вирішення життєвих проблем.

Мета нашої роботи передбачає надання системи психологічних знань про діагностику, профілактику і корекцію конфліктів, психологічні методи аналізу і регулювання конфліктів. Психологічні знання про правила і особливості безконфліктного спілкування і поведінки допоможуть не тільки будувати конструктивні між особистісні стосунки, вони полегшують орієнтацію на взаємний виграш у реалізації життєвих цілей, у будуванні ділових і продуктивних стосунків, сприяють психічному і фізичному здоров'ю особистості, групи чи колективу, розвинуть уміння реконструювати конфлікт, перетворити його на знаряддя управління та впливу.

1. Психологічні проблеми аналізу конфліктів

Традиційно, аналіз конфлікту доцільно починати саме з елементарного, найпростішого рівня, з аналізу структури потреб.

У психології достатньо широко застосовується класифікація потреб А. Маслоу, який підрозділяє потреби на п’ять основних типів:

* фізичні потреби (їжа, секс, матеріальне благополуччя…)

* потреби в безпеці;

* потреби в досягненні престижу, знань, пошани, певного рівня компетенції;

* вищі потреби у самовираженні, самоствердженні.

Свідомо чи не свідомо індивіди мріють домогтися власної мети відповідно до потреб, а в разі неможливості такого досягнення або неможливості реалізувати потребу, виникають конфліктні ситуації.

Другим психологічно значущим елементом, стимулюючим виникнення конфліктних відносин, є цілі особистості, їх збіг або неспівпадіння, відповідність або невідповідність, а також значущість для учасників конфлікту.

В основі будь-якого конфлікту лежить конфліктна ситуація, що включає або суперечливі позиції сторін з якого-небудь приводу, або протилежні цілі й засоби їх досягнення в даних обставинах, або, нарешті, неспівпадіння інтересів, бажань, потягів конфліктуючих сторін.

Проблема в конфлікті – це завжди перешкода при реалізації цілі, із якою пов’язані не тільки інтереси людей, але і їх страхи й побоювання. Перешкода, блокування реалізації потреб і інтересів у конфлікті завжди пов’язано із спілкуванням.

В сучасній психології традиційно виділяють ряд основних структурних елементів конфлікту:

1) сторони (учасники, суб’єкти) конфлікту;

2) умови протікання конфлікту;

3) образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);

4) можливі дії учасників конфлікту;

5) результат конфліктної ситуації.

В основі класифікації дій у конфлікті лежать наступні складники:

* характер дій (активний наступ, оборона й нейтральна дія);

* ступінь активності в здійсненні дій (активні – пасивні дії; ті, що ініціюють – дії у відповідь);

* спрямованість дій учасників у конфлікті (передбачається спрямованість на учасника, на третіх осіб, на самого себе).

Частіше всього виділяють наступні стратегії поведінки в конфліктах:

• поступлива

• уникаюча

• бездіяльність.

Основними тактиками поведінки в конфлікті, або тактиками дії є:

• раціональне переконання;

• тиск, вимога, наказ, загрози;

• доброзичливий обіг, підлабузництво; 3

• коаліційна; прохання про підтримку, союз;

• обіцянки, взаємний обмін благами.

• маніпулятивна

• зобов’язання;

Розрізняють при цьому тактики м'які і жорстокі; раціональні та ірраціональні, тактики безпосередньої дії та опосередковані.

Будь-яка конфліктна дія може мати чотири основні результати:

• повне або часткове підкорення іншої сторони або учасника конфлікту;

• компроміс;

• переривання конфліктних дій;

• інтеграція і вирішення конфлікту.

Уявне розмежування конфлікту в процесі психологічного аналізу на етапи дозволяє розглядати його як структуроване явище.

Фази конфлікту

В. Рамелл Р., 1976	Пруїт Р., Рубін І., 1986	У Валтон Р., 1987
Прихований конфлікт Оцінка можливостей Баланс сил Переривання мирного періоду	Ескалація Рівновага Вирішення	1. Диференціація 2. Конфронтація 3. Інтеграція.

Стадії конфлікту

Ішмуратов А.	Феденко Н.
Латентна (виникнення) Демонстративна (усвідомлення) Агресивна Батальна (конфліктна поведінка) Вирішення конфлікту	Виникнення Напруженість Мотив (поштовх) Конфлікт Вирішення конфлікту

2. Внутрішньоособисті та міжособистісні конфлікти

Розглянемо таблицю «Конфлікти у різних сферах»

№	Тип класифікації	Види між особистісних конфліктів
1	За спрямованістю	Суспільні	Професійні	Побутові
2 3 4 5 6 7 8 9	За мотивами За наслідками За корисністю представлень учасників За емоційною силою впливу на учасників За обсягом впливу За тривалістю За формою прояву За джерелом виникнення	Позитивні та реальні Позитивні Внутрішньо рольові Сильні та Значущі Широкі Короткочасні Організовані Об'єктивні	Негативні та нереальні Негативні Міжрольві Слабкі та незначущі Локальні Довготривалі Неорганізовані Суб'єктивні	Разові Намірені	Повторні Спонтанні

Класифікуючи конфлікти в суспільстві, можна виділити:

• сімейні конфлікти;

• конфлікти у педагогічній взаємодії;

• конфлікти в організаціях та у сфері управління;

• політичні конфлікти в сучасних умовах;

• етнічні конфлікти та етнічні стереотипи.

Внутрішньо особистісний конфлікт – це конфлікт, що відбувається в психічному світі особистості. Це зіткнення у особистості приблизно рівних за силою, але протилежно спрямованих інтересів, прагнень, мотивів та потреб, більшість з яких особистістю не усвідомлюється.

Згідно з Фрейдом, людина конфліктна за своєю природою.

А. Адлер надавав велике значення механізмам компенсації і зверхкомпенсації як мотивам діяльності і поведінки людини. Внутрішньо особисті конфлікти повязував з прагненням особистості до переваги над іншими.

К. Юнг вивчав проблему внутрішньо особистих конфліктів шляхом розгляду комплексів.

Е. Фромм звертається до проблеми внутрішнього конфлікту в аспекті самої сутності людини, проблем життя і смерті, потенціалу людини.

Класифікація за К. Левіном

Тип конфлікту	Причина	Модель вирішення
Еквівалентний (наближення-наближення)	Вибір двох або більше в рівній мірі привабливих і взаємовиключаючих обєкти	Компроміс
Вітальний (уникання-уникання)	Вибір між двома в рівній мірі непривабливими обєктами	Компроміс
Амбівалентний (наближення-уникання)	Вибір об’єкту, в котрому водночас присутні приваблива і неприваблива сторони	Примирення

3. Регулювання та управління конфліктами

Міні-лекція «Що означає: Управління конфліктом? »

Передбачення і прогнозування виникнення і розвитку конфліктів створює умови і визначає шляхи управління ними. Профілактика виникнення, стабілізації та ескалації конфліктів є важливим напрямком діяльності управлінців, психологів, соціальних працівників з ефективного їх прогнозування та попередження. Превентивна психологія конфліктів (конфлікт менеджмент) – це створення об’єктивних та суб’єктивних або психологічних умов, що протидіють виникненню конфліктних ситуацій та інцидентів, сприяють підвищенню культури і конструктивного стилю спілкування і вирішення життєвих проблем.

Поняття «управління конфліктом» не рівнозначне рішенню проблеми, що породила конфлікт. По-перше, може існувати суперечність між оперативними і стратегічними інтересами системи. Наприклад, може виявитися, що в даний момент важливіше зберегти хороші взаємостосунки, ніж досягти рішення проблеми. По-друге, вирішити конфлікт можна по-різному, але проблема повинна бути вирішена ефективно.

В цілому, управління конфліктами, є цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що забезпечує вирішення соціально значущих завдань. Управління конфліктом – це переклад в раціональне русло діяльності людей, усвідомлений вплив на конфліктну поведінку соціальних суб’єктів з метою досягнення бажаних результатів і обмеження протиборства рамками конструктивного впливу на суспільний процес.

Управління конфліктом стає можливим за наявності слідуючих умов:

• об'єктивне розуміння конфлікту як реальності;

• визнання можливості активної дії на конфлікт і перетворення його в чинник саморегуляції і самокоректування системи;

• наявність матеріальних, духовних, соціальних ресурсів, а також правової основи управління, здатності суб’єктів до узгодження своїх позицій і інтересів, поглядів і орієнтацій.

Управління конфліктами містить:

• діагностику і прогнозування конфліктів;

• попередження і профілактику конфліктів;

• регулювання і оперативне вирішення конфліктів.

Психологічні методи діагностики і прогнозування конфліктів

Безліч зовнішніх стимулів, що вимагають неспецифічної реакції можна передбачити. Одні з них пов’язані з циклічністю життєдіяльності системи, інші – з її природним розвитком, треті – з реформою психологічної організації групи (скорочення штатів, зміна задач…)