100317 (Інноваційна діяльність на ринку товарів та послуг)

_{Міністерство} освіти і науки України

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Факультет економіки та менеджменту

РЕФЕРАТ

З курсу "Інноваційний менеджмент"

на тему

Інноваційна діяльність на ринку товарів та послуг

Виконала: Студентка V курсу

спеціальності

"Менеджмент організацій"

вечірньої форми навчання

Запарнюк Олена Василівна

Вінниця 2008

Зміст

Вступ

1. Організаційно-економічні особливості інноваційної діяльності

2. Ринок інновацій та шляхи його розвитку

3. Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сьогодні вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу України на інноваційну модель економічного розвитку, оскільки практика доводить, що саме інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку країни здатні не тільки забезпечити високі показники економічного росту, але і вирішити певні екологічні, соціальні проблеми, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, підвищити експортний потенціал країни.

Однак, в Україні практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. Перешкоди фінансового, політичного, правового, організаційного характеру постають на шляху масової реалізації інновацій. Процеси ж створення нових інноваційних структур, які здатні реалізовувати цілком комерційні проекти, мають стихійний характер.

Таким чином, формування активної інноваційної політики держави повинно стати першочерговим завданням.

Закон України "Про інноваційну діяльність" визначає інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; а інноваційну діяльність - як діяльність, що спрямована на вирішення і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Тому удосконалення державної системи стимулювання інноваційного розвитку шляхом впровадження певних заходів економічної політики є актуальним завданням української державної політики, виконання якого призведе до кардинального пожвавлення інноваційних процесів в країні. Активізація використання інноваційного чинника призведе до створення конкурентоспроможної української економіки, для чого необхідне проведення активної державної інноваційної політики, спрямованої на розвиток науково-технічного потенціалу країни та формування українського бізнесу, зацікавленого у використанні інновацій.

1. Організаційно-економічні особливості інноваційної діяльності

Наука як філософська категорія являє собою одну з форм суспільної свідомості. Це - особлива сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація знань про дійсність, про закони розвитку суспільства. Отже, наука являє собою систему нагромадження нових наукових знань. Формою організації функціонування науки є наукові установи - галузеві, комплексні, регіональні тощо. Результатом їх діяльності є інноваційна продукція.

Існує багато визначень інновацій та інноваційної продукції, викладених у наукових публікаціях та енциклопедичних виданнях. Вони здебільшого характеризують цю економічну категорію дещо однобічно.8 одних публікаціях інновація - це нововведення в галузі техніки, технологій, організації праці, управління, яке грунтується на використанні досягнень науки. Але за змістом це визначення стосується науково-технічного прогресу. Інновацією називають також новий підхід до виробництва і збуту продукції, завдяки якому інноватор здобуває перевагу над конкурентами.

Інноваційна продукція є однією із складових інноваційної діяльності. До другої складової інноваційної діяльності належить її застосування у виробничій сфері, в практиці. Сполучною ланкою цих складових в інноваційній діяльності є ринок, де визначається попит, пропозиції і ціна на інноваційну продукцію. З метою просування інноваційної продукції до споживача необхідні маркетингові дослідження попиту і пропозицій на ринку. Через ринок визначається потреба в інноваціях. Наступний етап розвитку інноваційної продукції - перехід у досягнення науково-технічного прогресу.

Отже, ринок науково-технічної продукції є основною формою практичної реалізації наслідків завершених науково-технічних робіт, важливою ланкою організації застосування у виробництві науково-технічних досягнень.

Інноваційна продукція в умовах переходу аграрно-промислового комплексу до ринкових відносин набуває форми товару. Товаром вона стає тоді, коли володіє корисними для споживача властивостями, а на виготовлення науково-технічної продукції витрачено конкретну працю. Споживні властивості її проявляються у новостворених товарах і послугах або в нових способах виробництва товарів і наданні послуг.

Ринок науково-технічної продукції виражає сукупність економічних, фінансових і. правових відносин науково-дослідних організацій - створювачів цієї продукції та господарських структур - споживачів її у процесі виробничої діяльності. Формування і функціонування ринку інноваційної продукції здійснюється за притаманною йому організаційною структурою і специфічним економічним механізмом, спрямованим на забезпечення взаємних інтересів наукових організацій-розробників цієї продукції та товаровиробників-споживачів.

В умовах ринкової економіки створення науково-технічної продукції пов'язане з існуванням такої соціально-економічної категорії, якою є інтелектуальна власність, тобто власність на науково-технічну продукцію. За чинним законодавством в Україні суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються громадяни, юридичні особи та держава. Відносини щодо створення і використання інтелектуальної власності, об'єктом права якої є науково-технічна продукція, регулюються чинним законодавством. Законами України "Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності" та "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено, що результати науково-технічної діяльності є об'єктами власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачено законом або договором.

Результати фундаментальних досліджень, а також робіт з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, що фінансуються за рахунок бюджету, передаються виконавцями державі для використання з дотриманням правил, передбачених законодавством України.

Правовий статус науково-технічної продукції, як інтелектуальної власності, визначається участю державних органів у фінансуванні науково-дослідних робіт, які здійснюються науково-дослідними організаціями. При повному фінансуванні науково-дослідних робіт за рахунок бюджету колективи науково-дослідних організацій можуть бути лише частково власниками науково-технічної продукції. За умови фінансування науково-дослідних робіт за рахунок недержавних коштів або виконання науково-дослідних робіт творчими колективами поза службовими обов'язками створена науково-технічна продукція може повністю належати колективу науково-дослідної організації.

Авторське право на інтелектуальну власність визнається за окремими розробниками або творчими колективами-розробниками, а право на використання наукової продукції визначається з урахуванням особливостей фінансування науково-дослідних робіт.

Товарною формою інноваційної продукції є науково-технічна та соціальї економічна інформація. До неї належить статистична, аналітична, планова, прогностична інформація. Сюди відносяться інформація технічного, економічного, фінансового, правового та управлінського характеру про особливості виробництва і реаліцію продукції, організаційно-технічний і технологічний досвід, патенти. Решта інформації належить до категорії "ноу-хау", тобто знання про те, як робити що робити. Інформація може бути представлена у матеріалізованій формі (друкованій, звукописній) за бажанням споживача.

Наукова продукція як товар може бути у формі проектної документації на розроблені і придатні до застосування технології й окремі елементи технологій виробництва певних видів сільськогосподарської продукції, її зберігання та переробки, форми організації виробництва, створення організаційно-правових форм господарювань систем управління виробничою сферою та організаційно-економічних систем регулювання виробництва тощо.

Форми товару набувають дослідні зразки нових машин, знарядь, обладнання окремих вузлів, агрегатів, робочих органів машин і знарядь, зразки насіння та сад вного матеріалу нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, багаторічні насаджень, ягідників, виноградників, окремі особини племінних тварин і птиці, зра ки нових видів органічних і мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин тварин, біологічних та ветеринарних препаратів.

Наукова продукція може бути реалізована у формі організаційно-економічні проектів удосконалення виробництва, створення і функціонування економічних мехл нізмів господарювання, моделей організаційних структур, методик, нормативів.

Основними організаційно-економічними умовами створення ринку науково-технічної продукції є:

забезпечення умов для постійного відтворення потрібної науково-технічної продукції, вироблюваної на конкурсних засадах науково-дослідними організаціями;

правове забезпечення колективів науково-дослідних установ на вільну реалізацію різних товарних форм науково-технічної продукції;

формування оптових ринків та ринкової інфраструктури (біржі науково-технічної продукції, біржі інтелектуальної праці, аукціони, банки наукових ідей і даних про' наукову та науково-технічну продукцію, виставки);

організація системи інформації про науково-технічну продукцію, широкої її реклами та пропаганди у виробничій сфері;

розробка економічного механізму діяльності ринку (методики визначення цін на науково-технічну продукцію, податкової системи, порядку фінансування та кредитування науково-дослідних робіт);

створення організаційної системи застосування науково-технічної продукції у виробництві, розвиток та поєднання державних і комерційних структур впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Економічний механізм забезпечення функціонування ринку науково-технічної продукції включає ціни і порядок їх визначення на науково-технічну продукцію й послуги на застосування її у виробництві, систему оподаткування, фінансування та кредитування науково-дослідних робіт.

В основу ціноутворення на науково-технічну продукцію покладається принцип відшкодування витрат на її створення та забезпечення необхідного прибутку для розширеного відтворення у діяльності науково-дослідних організацій. В ринкових умовах застосовують договірні ціни на науково-технічну продукцію. Вони формуються на засадах ринкової економіки - "попиту і пропозиції".

Вихідні (базові) ціни на науково-технічну продукцію можуть визначатися такими способами:

складанням величини затрат на створення науково-технічної продукції з величиною визначеного нормативу рентабельності;

складанням величини затрат з частиною очікуваного економічного ефекту від застосування науково-технічної продукції;

встановленням частки розподілу прибутку від очікуваної реалізації товару, виробленого на основі науково-технічної розробки.

З метою забезпечення державної підтримки розвитку науково-технічного прогресу в аграрно-промисловому виробництві необхідно створити пільгові умови оподаткування науково-дослідних робіт.

Для цього науково-дослідні організації доцільно звільнити від:

усіх видів податків, зборів і мита, які здійснюють пріоритетні дослідження, схвалені відповідними урядовими структурами;

податку на додану вартість виконання науково-дослідних робіт, які фінансуються з державного бюджету;

оподаткування прибутку, одержаного від продажу за кордон ліцензій та іншої продукції;

сплати податку на землю і в шляховий фонд.

Науково-дослідним організаціям надаються пільгові кредити на проведення пріоритетних науково-дослідних робіт та організації впровадження одержаних результатів у виробництво.

2. Ринок інновацій та шляхи його розвитку

В сучасних умовах інновації перетворюються на найважливіший і найвагоміший ресурс соціально-економічного і технологічного розвитку країни. Тому створення ефективного внутрішнього ринку інновацій та систематичний аналіз його стану є невід'ємною складовою стратегії інноваційного розвитку країни.

Структура асортименту запропонованих інноваційних видів товарів та послуг має такий вигляд:

нові технології, з них права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; ліцензії на використання зазначених об'єктів;

машини, обладнання, установки, інші основні фонди;

послуги з виробничого проектування, інших видів підготовки виробництва для випуску нових продуктів, впровадження нових методів їх виробництва;

наукові послуги з досліджень та розробок;

послуги з маркетингу та реклами;

комп'ютерні послуги та інше.

Ринок інновацій в Україні станом на кінець 2003 р. за даними статистичного збірника представлений окремими елементами. Виконаний аналіз стану внутрішнього ринку інновацій в Україні виявив ряд серйозних його недоліків. Так, важливою складовою вітчизняного ринку інновацій є інноваційно активні підприємства, тобто ті підприємства в загальній їх сукупності, які займаються інноваційною діяльністю. Одні з них є споживачами, інші - постачальниками інновацій на зазначеному ринку. Для інноваційно орієнтованої економіки важливо мати тенденцію щорічного зростання зазначеної складової вітчизняного ринку. На жаль, в 2000-2003 рр. така тенденція не спостерігалась. Частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості обстежених в зазначеному періоді дорівнювала в середньому 16,9%, тобто була невеликою. При цьому в 2003 р. відбулося зниження цього показника порівняно з 2002 р. на 2,9 відсоткових пункти. Найбільш активно інноваційна діяльність здійснювалась в обробній промисловості, до якої належить переважна більшість (96%) підприємств, що займалися інноваційною діяльністю в Україні. Лідирували за цим показником харчова промисловість, перероблення сільськогосподарських продуктів і машинобудування. Вони були основними споживачами інновацій. Серед регіонів лідерами за кількістю підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 2003 р. були м. Київ (161) та Харківська область (105).

Зменшення частки інноваційно активних підприємств в загальній їх кількості призвело до погіршення в 2003 р. двох показників, логічно пов'язаних з вище зазначеним - кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію та частки таких підприємств в загальній кількості підприємств, що відвантажували промислову продукцію. Перший з них скоротився на 16%, другий - на 2,1 відсоткових пункти порівняно з 2002 роком. Майже всі підприємства (принаймні 99,3%), що відвантажували інноваційну продукцію, належали до обробної промисловості.

Розмір ринку інновацій у певній мірі визначає обсяг відвантаженої інноваційної продукції. її частка у загальному обсязі відвантаженої продукції у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 6,5%, знизившись у 2003 р. на 1,4 відсоткових пункти порівняно з 2002 роком.

Найбільш конкурентоспроможною на ринку інновацій є продукція, що зазнала суттєвих технологічних змін або була вперше впроваджена. Частка підприємств, що відвантажували саме таку продукцію, у 2001-2003 рр. дорівнювала в середньому 64% від усієї кількості підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію. Частка продукції, що зазнала суттєвих змін, у загальному обсязі відвантаженої інноваційної продукції в 2001-2003 рр. дорівнювала відповідно 54,7, 45,6, 43,8%. Тобто спостерігалась тенденція до щорічного погіршення цього показника, який певною мірою можна вважати важливим фактором, що впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції і на внутрішньому, і на світовому ринках.