100115 (Зайнятість і рівень життя населення України), страница 3

створено й постійно поновлюється банк вакансій для інвалідів;

підприємства, що мають можливість працевлаштувати громадян з фізичними вадами, стали активніше брати участь в ярмарках вакансій;

для підвищення конкурентоспроможності інвалідів на ринку праці здійснюється їх професійне навчання (так, планується розширити навчання за професіями які мають попит, а саме: квітникар-озеленювач, бджоляр, вирощувач грибів, продавець на ринку, кондитер, ремонтник побутової техніки);

проведення „круглих столів” для обговорення проблем інвалідів також сприяє приверненню уваги до їхніх потреб.

Не слід забувати, що в нашому суспільстві усі громадяни мають однакові права на реалізацію конституційних гарантій. І служба зайнятості сприяє їх забезпеченню.

3.3 Удосконалення державного регулювання зайнятості молоді

Вихід молоді на ринок праці, як відомо, відбувається переважно після закінчення навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації її трудового потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою молоддю, але деякі з них можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння. Про наявність недоліків в існуючому механізмі державного впливу на процеси працевлаштування молодих людей свідчіть, наприклад, те, що особи віком 15-29 років(які у 2002 році становили 28,1економічно активного населення в працездатному віці) більше за інші групи потерпають через відсутність роботи. За даними 2002 р частка молоді в чисельності безробітних у повному обсязі руху робочої сили становила майже 40%. Рівень безробіття молоді дорівнював 15,4% при рівні зайнятості лише 45,3% (додаток Б). Але якщо порівняти ці дані з показниками 2001 року, то слід відмітити, що рівень зайнятості людей віком від 15-29 років зріс на 0,6%, рівень же безробіття відповідно знизився на 1,6%.

По регіонах найбільшу кількість безробітних станом на 1 січня 2003 року зафіксовано у Донецькій (21,8 тис. осіб), Дніпропетровській (18,9 тис. осіб) та Львівській (14,5 тис. осіб) областях (рис.3.3.1).

Якщо розглядати зайнятість молоді за видами економічної діяльності (табл.3.3.1), варто зазначити, що найбільшу кількість працівників у віці 15-28 років зареєстровано в промисловості (623 тис. чол.), а найменшу – в авіаційному транспорті (1,5 тис. чол.). Порівняно з 2001 роком значно зросла частка зайнятих у фінансовій діяльності (120,2%) та державному управлінні (117,8%), що пояснюється бажанням молоді забезпечити достойне життя собі і своїм рідним.

Сьогодні вирішувати завдання щодо працевлаштування молодих людей можна за системою економічного стимулювання підприємств, установ, організацій та системи стимулювання самозайнятості і розвитку підприємницької ініціативи молоді.

Рис.3.3.1 Кількість зареєстрованих безробітних серед молоді до 28 років по регіонах станом на 01.01. 2003р.

Таблиця 3.3.1

Зайнятість молоді за видами економічної діяльності

Узагальнююча схема державного стимулювання підприємств наведена у додатку В.

Як показує практика, найбільш ефективною формою співпраці з роботодавцями в напрямку підвищення зацікавленості до працевлаштування безробітних, у тому числі молоді й інших соціально вразливих верств населення, є надання дотацій таким роботодавцям на створення робочих місць. На такі робочі місця протягом 9 місяців 2003 р. працевлаштовано 7989 осіб віком до 28 років. Окремі підприємці приймають на роботу молодь на умовах неповної зайнятості – три дні на тиждень.

Сприяння розвитку самозайнятості та підприємницької діяльності молоді – це один із найбільш перспективних шляхів здійснення активної політики зайнятості. Соціологічні дослідження ще раз показали, що молоді люди цікавляться розвитком малого бізнесу (66,4% респондентів бажали б стати підприємцями). Останнім часом мале підприємництво отримало особливо активну підтримку і Президента України, і уряду. В січні 2002 р. прийнято Державну програму розвитку молодіжного підприємництва. І 2002 року вперше 30 юнаків та дівчат отримали гранти Президента України (а це близько 50 тис. грн. кожен), для того щоб реалізувати власні бізнес-плани в соціально-гуманітарній сфері.

На сьогодні у країні вже існують напрацьовані схеми розвитку само зайнятості, малого і середнього підприємництва, які реалізуються Державною службою зайнятості. Ці схеми включають:

підготовчу роботу в сфері набуття безробітними необхідної кваліфікації (участь у семінарах з підприємницької діяльності, стажування на підприємствах малого бізнесу, розробка бізнес-планів тощо);

створення та забезпечення ефективної діяльності в місцевих та районних центрах зайнятості комісій з розгляду заяв та бізнес-планів для отримання одноразової допомоги безробітним, які бажають відкрити власну справу;

започаткування підприємницької діяльності окремою фізичною особою або відкриття реально функціонуючого підприємства.

Як свідчить статистика, всього на вільні і новостворені робочі місця за допомогою служби зайнятості протягом 9 місяців 2003 року працевлаштовано 231,2 тис. молодих осіб. При цьому рівень працевлаштування молоді є вищим серед інших категорій незайнятих громадян (33,4%).

Таким чином, проблема безробіття серед молоді потребує якнайшвидшого вирішення, одна із складових якого – вдосконалення механізму стимулювання само зайнятості та розвитку підприємницької ініціативи молодих людей. Адже наша молодь – майбутнє нашої держави.

4. Розширення зайнятості та підвищення рівня життя населення

Таким чином, основними причинами безробіття населення в Україні є, з одного боку, зниження обсягів виробництва внаслідок зміни соціально-економічної ситуації, приватизації, розриву традиційних економічних зв’язків, з іншого, – необґрунтований, а часто й помилковий вибір громадянами професій, які не мають попиту на ринку. Останнє зумовлене відсутністю в Україні ефективної системи професійної орієнтації населення, що покликана сприяти своєчасному, свідомому, професійному вибору із врахуванням індивідуально-психологічних характеристик людини та потреб економіки в робочій силі.

З метою розширення зайнятості та підвищення рівня життя населення доцільно запровадити державний механізм взаємопов’язаного регулювання такими важливими процесами, як ринок праці і доходи населення. Це стосується:

створення додаткових робочих місць;

надання позик на підприємницьку діяльність, субсидій на розвиток додаткових робочих місць, інших пільгових позик підприємцям; коштів на профнавчання або перенавчання тощо;

створення банків даних щодо професій і спеціальностей, бірж тимчасових і громадських робіт;

створення умов ефективного функціонування відповідних органів (державних, недержавних, громадських організацій – агентств, бірж, бюро та інше) для забезпечення працевлаштування незайнятого населення;

надання інформаційних та консультативних послуг.

Нині комплексна профорієнтаційна робота, що включає профінформацію, профконсультацію, профвибір і профадаптацію в Україні практично здійснюється лише в державній службі зайнятості населення, стикаючись із певними труднощами. З метою розвитку системи профорієнтації населення необхідно:

1) створити самостійний відділ з організації професійної орієнтації населення у Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики;

2) відновити роботу територіальних центрів профорієнтації населення;

3) збільшити штатну чисельність спеціалістів з профорієнтації у центрах зайнятості населення;