Міністерство освіти України

Український державний хіміко-технологічний університет

Кафедра: Менеджменту

Дисципліна: Управление затратами

Контрольна робота

Виконала: студентка заочного ф-ту

гр. 6-ЕК-2

Мигуля О.Д.

№ залікової книжки 960649

варіант № 24

Перевірила: Некрасова Т.І.

Дніпропетровськ

2002р.

План:

1. Нормативний метод обліку витрат.

1.1. Нормативна калькуляція.

1.2. Облік зміни норм.

2. Об’єкти і методи калькулювання.

2.1. Поняття об'єкту обліку витрат.

3. Задачі управлінського обліку.

4. Задача № 24.

1. Нормативний метод обліку витрат

Своєчасний вплив на рівень витрат на виробництво і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і отримання економії засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод який застосовується в різних галузях промисловості.

Важливими завданням нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок тощо).

Нормативний метод обліку ґрунтується на:

- нормуванні витрат і обов'язковому складанні нормативних калькуляцій по кожному виробу;

- щомісячному або щоквартальному обліку внесених змін у встановлені норми;

- систематичному виявленні відхилень фактичних витрат від поточних юрм витрат матеріалів і заробітної плати;

- калькулюванні фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи з їх нормативної собівартості і відхилень від норм;

- аналізі відхилень за причинами і винуватцями.

При цьому до однорідних груп продукції відносять вироби з однаковими технологіями виготовлення, трудомісткістю і складом матеріалів. В умовах застосування у виробах типізованих деталей розширюються можливості об'єднання на підприємствах машинобудування машин і приладів в однорідні групи.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.

Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись. Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної інформації про розміри і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, і прийняття необхідних організаційних і технічних заходів.

При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

На підприємствах повинен бути встановлений порядок оформлення змін норм, а також повідомлення зацікавлених відділів і цехів про ці зміни. За повідомленням про зміни норм вносяться зміни в технічну і планову документацію, які є основою для оформлення первинних документів (вимог, лімітних карток, робочих нарядів, маршрутних листків тощо), де зазначаються діючі витратні норми для видачі сировини, матеріалів і напівфабрикатів, а також для нарахування оплати праці.

1.1. Нормативна калькуляція

при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція.

Чинні норми - це обумовлені технологічним процесом норми, за якими виконуються відпуск сировини й матеріалів та оплата виконаних робіт. Відхиленням від норм вважаються як економія, так і додаткові витрати сировини, матеріалів, заробітної плати та інші додаткові витрати (в тому числі викликані заміною сировини й матеріалів, оплатою робіт, не передбачених технологічним процесом, доплатам за відхилення від нормальних умов роботи тощо).

Нормативні калькуляції складаються на всі види виробів, які випускає підприємство. При виготовленні ж окремих видів виробів в різних виконаннях нормативна собівартість визначається для кожного варіанту виконання окремо. Нормативні калькуляції можуть складатись послідовно на деталі, вузли, складальні з'єднання і вироби вцілому або, тільки на вироби вцілому. Калькуляція на деталі та вузли складається тільки за статтями основних витрат. При цьому в калькуляціях на виріб вцілому додаються витрати на обслуговування виробництва і управління, а витрати на матеріали розшифровуються по окремих групах матеріалів. При безцеховій структурі управління нормативні калькуляції розраховують по підприємству в цілому.

Приклад 1. Нормативна калькуляція розточувального верстату

1.2. Облік зміни норм

Впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, більш досконалого обладнання, раціоналі­заторських пропозицій призводить до зниження витрат матеріалів і заробітної плати на одиницю продукції, а отже, і до змін встановлених за ними нормативів. Ці зміни фіксує відділ підготовки виробництва в спеціальних повідомленнях, які складають окремо на зміни норм витрат матеріалів, нормативного часу і розцінок, цехових та інших витрат. В повідомленнях наводяться назва деталі (виробу), якої стосується зміна норм, стара і нова норми, різниця від зміни норми, дата і обґрунтування причини введення нової норми.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Основна частка змін норм відноситься до трудових витрат.

Зміни норм обов'язково групують по причинах, найменуваннях виробів, їх однорідних групах, цехах. На підставі повідомлень зміни норм вносять в нормативні калькуляції. Нові змінені норми, як правило, вводяться з 1-го числа наступного місяця (кварталу).

Облік змін норм дає можливість уточнювати фактори формування фактичної собівартості і виявляти економічну ефективність впроваджених раціоналізаторських пропозицій і проведених організаційно-технічних заходів. У всіх виробництвах у разі змін норм виникає необхідність переоцінки незавершеного виробництва на цю ж дату. Це викликане тим, що витрати залишку незавершеного виробництва, які переходять на 1-ше число звітного місяця, розраховані за старими нормами, а звітна калькуляція, яка складена, виходячи із витрат, за новими нормами. Переоцінку незавершеного виробництва проводять з використанням коефіцієнтів (індексів змін норм) (приклад 2).

Приклад 2. Уточнення оцінки незавершеного виробництва в результаті змін норм витрат

2. Об’єкти і методи калькулювання.

2.1. Поняття об'єкту обліку витрат

Об'єктом обліку витрат П(С)БО 16 "Витрати" називає продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Більшість підприємств складним комплексом виробництв з різними об'єктами обліку виробничих витрат. Наприклад, на хімічному заводі, що виготовляє реактиви, облік витрат по основній продукції може бути організований за технологічними процесами або стадіями. При виробництві бромистого заліза виділяються наступні стадії: отримання та підготовка рани (бурових вод); вибір розчину бром-заліза; виготовлення твердого бром-заліза. Облік замовлених хімічних реактивів може бути організований за окремими замовленнями. Разом з тим, витрати по фасуванню, упаковці хімреактивів і препаратів узагальнюються в одну групу і розподіляються пропорційно до планової собівартості. Таким чином, в цих умовах явно виражені щонайменше три типи об'єктів обліку витрат, які відповідно визначають відмінності в методах обліку.

Аналогічна ситуація має місце і на підприємствах інших галузей. В масовому і багатосерійному машинобудуванні найчастіше витрати заготівельних цехів обліковуються по виробництвах, витрати на виготовлення основної продукції - по групах виробів, дослідного виробництва, разових робіт — за замовленнями.

Об'єктом обліку виробничих витрат ми будемо вважати початкову одиницю, в розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва.

Відмінності в умовах виробництва підприємств різних галузей визначають наявність варіантів в організації аналітичного обліку, які можна умовно назвати постатейними, постатейно – напівфабрикат ними і напівфабрикатними. Постатейний варіант передбачає облік витрат за відповідними калькуляційними статтями, затвердженими для даної галузі галузевими інструкціям». При постатейно – папівфабрикатному варіанті витрати частини заготівельних цехів ряду машинобудівних підприємств можуть включатися до собівартості виготовленої продукції комплексною статтею "Напівфабрикати власного виробництва". Напівфабрикатний варіант передбачає ведення обліку за статтями з послідовним включенням витрат попередніх стадій обробки до наступних за статтею "Напівфабрикати власного виробництва". В літературі перший варіант частіше всього називається безнапівфабрикатним, а третій - напівфабрикатним.

З поняттям об'єкту обліку витрат тісно пов'язане поняття методу обліку витрат. Методи обліку виробничих витрат умовно можна поділити на дві групи:

а) ті, що базуються на обліку витрат по виробу, його частині або групах виробів;

б) ті, що базуються на обліку витрат за технологічними процесами.

До першої групи відносяться методи обліку витрат по деталях, вузлах, виробах, групах виробів або замовленнях. У другому випадку облік витрат ведеться по операціях, стадіях, технологічних процесах або по виробництву в цілому.

Поняття методу обліку витрат в економічній літературі найчастіше розглядається у нерозривному взаємозв'язку із способами обчислення собівартості продукції, оскільки кінцевою метою виробничого обліку є калькулювання собівартості продукції, що випускається.

Таким чином, під методом обліку витрат та калькулювання, розуміють сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об'єктами і прийомами розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

Виробництво будь-якого виробу - це сукупність технологічних процесів та енергетичних, ремонтно-відновлювальних, транспортних і складських операцій. На підприємствах може бути декілька виробництв. Так, наприклад, текстильний комбінат складається з прядильного, ткацького крутильно-ниткового, фарбувально-обробного виробництва; шовковий комбінат – з кокономоткового, шовкопрядильного, шовкокрутильного, шовкоткацького, фарбувально-обробного. Існують доменне, прокатне, коксохімічне, ковальне, штапельне виробництво тощо.