96904 (Мир, стабільність і законність у першій половині ХХІ століття), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Мир, стабільність і законність у першій половині ХХІ століття", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "международные отношения" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "международные отношения" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "96904"
Текст 2 страницы из документа "96904"
Європа (точніше кажучи, ЄС) створить другий економічний блок, що буде серйозним конкурентом союзу Японії й Сполучених Штатів. Інші країни миру будуть пов'язані із двома провідними зонами цього біполярного миру самими різними способами. З погляду економічних центрів влади, при визначенні ступеня важливості інших держав необхідно приймати в увагу три ключових фактори: значення їхньої промисловості для операцій у ключових виробничих напрямках; значення окремих країн для підтримки відповідного платоспроможного попиту на товари найбільш прибуткових галузей виробництва; важливість окремих країн у плані стратегічних параметрів (воєнний стан й/або влада у світі, основні джерела сировини й т.д.).
Двома державами, які ще незначно або недостатньо залучені у дві створювані системи, але залучення їх є надзвичайно важливим у силу всіх трьох наведених вище причин, є Китай для союзу Японії й Сполучених Штатів і Росія для ЄС. Для того, щоб ці дві країни були належним чином інтегровані, їм потрібно буде підтримувати (або у випадку Росії вперше досягти) певного рівня внутрішньої стабільності й законності. Чи зможуть вони вирішити це завдання - можливо, за допомогою зацікавлених сторін, - на сьогодні питання відкритий, але мені представляється, певна ймовірність такого результату існує.
Уявимо собі, що намальована мною картина вірна: виникає біполярна світова економічна система з Китаєм, що становить частина японсько-американського полюса, і Росією, що входить у сферу притягання європейського полюса. Уявимо собі також, що з 2010 по 2025 р. відбувається новий, надзвичайно широкий розвиток світової економічної системи на основі нових монополізованих провідних галузей промисловості. Чого ми зможемо від цього чекати? Чи повториться на ділі період 1945 - 1967/1973 р., trente glorieuses 6) всесвітнього процвітання, відносного миру й - головне - невичерпного оптимізму при погляді в майбутнє?
Цей період буде характеризуватися декількома явними відмінностями. Перше й найбільше для мене очевидне буде полягати в тому, що миро система буде скоріше біполярної, чим одно полярної. Характеристика миро системи в період з 1945 по 1990 р. як однополярної - підхід не дуже широко розповсюджений. Він іде врозріз із загальноприйнятою точкою зору про те, що в період холодної війни мир був розділений між двома наддержавами. Але оскільки холодна війна ґрунтувалася на досягнутої двома конфронтуючими силами домовленості про те, що геополітичний баланс буде залишатися незмінним, і оскільки (незважаючи на всі публічні заяви про конфлікт) ця геополітична угода ніколи істотно не порушувалося ні однієї з конфронтуючих сил, я волію розглядати її як організований (а тому надзвичайно обмежений) конфлікт. Насправді, рішення приймали США, командуючи парадом, а їхні радянські колеги час від часу повинні були відчувати на собі вантаж реального положення речей.
На відміну від цього, у період 2010 - 2025 р., ми не зможемо пророчити, хто саме буде «командувати парадом» - японці в союзі з американцями або ЄС. Занадто збалансованим буде їх реальна економічна й геополітична могутність. Навіть у такому простому й мало значній справі, як голосування в міжнародних організаціях, не буде ні автоматичного, ні легко досяжної більшості. У цій конкурентній боротьбі, напевно, буде зовсім небагато ідеологічних елементів. Основою її будуть майже винятково міркування матеріальної вигоди. Це зовсім не означає, що конфлікт стане менш гострим; просто буде набагато складніше прикрити його чистими символами. Може трапитися й так, що форма вираження цього конфлікту буде все в меншій мері політичної й усе більшою мірою мафіозної.
Друге істотне розходження буде визначатися тим обставиною, що в 2010 - 2025 р. у Китай і Росію може бути спрямований основний потік світових інвестицій, обсяги яких можуть бути порівнянні з капіталовкладеннями, що надходили в Західну Європу і Японію в період 1945 - 1967/1973 р. Але це буде означати, що обсяг засобів, призначених для всього іншого миру, в 2010 - 2025 р. повинен буде відрізнятися від тих ресурсів, які були йому надані в зазначений період. В 1945 - 1967/1973 р. практично єдиним «старим» центром, у який направлялися інвестиції, були Сполучені Штати. В 2010 - 2025 р. постійні капіталовкладення повинні будуть направлятися в Сполучені Штати, Західну Європу і Японію (а також у деякі інші країни, такі як Корея й Канада). Питання в цьому зв'язку формулюється в такий спосіб: скільки залишиться засобів (нехай навіть невеликих) для іншого миру, після того, як будуть здійснені інвестиції в «старі» й «нові» регіони? Відповідь на це питання: очевидно, їх буде істотно менше, ніж у період 1945 - 1967/1973 р.
Це, у свою чергу, приведе до істотно іншої ситуації для країн Півдня (як би вони не називалися). Якщо в 1945 - 1967/1973 р. Півдню ще перепадали якісь крихти прибутку від розвитку економіки, то в 2010 - 2025 р. може трапитися так, що навіть таких крихт їм не дістанеться. Дійсно, нинішня відсутність інвестицій у більшість регіонів Півдня скоріше продовжиться, чим відновиться з настанням фази «А». Тим часом, потреби Півдня не скоротяться, а зростуть. Як би те не було, подання про процвітання центральних регіонів миру й про ступінь розриву між Північчю й Півднем сьогодні значно більш чітко, ніж п'ятдесят років тому.
Третя відмінність пов'язане з демографією. У цей час чисельність населення миру розвивається по тій же самій парадигмі, що існує вже протягом приблизно двох сторіч. З одного боку, у масштабах усього миру воно збільшується. Це відбувається у зв'язку з тим, що в більше бідних п'яти шостих світового населення знижується рівень смертності (по технологічних причинах), а рівень народжуваності в такій же пропорції не знижується (через відсутність достатніх соціально-економічних стимулів). З іншого боку, відсоток світового населення в більше багатих районах миру знижується, незважаючи на той факт, що зниження там рівня смертності істотно вище, ніж у менш забезпечених регіонах, оскільки рівень народжуваності там знижується ще більш значно (головним чином, у зв'язку із прагненням родин представників середнього класу поліпшити своє соціально-економічне положення).
Література
1.Джеймс Гелбрейт. Криза глобалізації - К., 2003
2.Джозеф Стігліц. У тіні глобалізації - К., 2008
3.Лоуренс Клейн. Глобалізація: виклик національним економікам. - К., 2008
4.Том Палмер. Глобализация — это здорово! – М., 2007
5.Хорина Г.П. Глобализация как идеология // Знание. Понимание. Умение. — 2005. — № 1. — С. 71-78.