96534 (Світова організація торгівлі: цілі та функції), страница 2

3. Принципи СОТ

Угоди Світової організації торгівлі є міжнародними правовими документами, що детально регламентують усі можливі процеси та дії стосовно предмета кожної конкретної угоди. Розглянуті вище угоди стосуються різних аспектів міжнародної торгівлі, але всі вони розроблені з урахуванням ключових принципів функціонування міжнародної торговельної системи. При цьому під принципами розуміють основні, вихідні положення, правила діяльності. Секретаріат СОТ виділяє такі ключові принципи міжнародної торговельної системи:

- недискримінація;

- вільна торгівля;

- передбачуваність;

- справедлива конкуренція;

- сприяння розвитку та економічним реформам.

Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, за якого країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами - Членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки важливим, що воно є пріоритетним в основних угодах СОТ — ГАТТ, Г АТС, ТРІПС.

У Генеральній угоді з тарифів і торгівлі режиму найбільшого сприяння присвячена Стаття 1 - Загальний режим найбільшого сприяння «щодо мит і митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у зв'язку з ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також стосовно методу стягнення таких мит і зборів та всіх правил та формальностей у зв'язку з імпортом й експортом, будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін» [6, с. 88].

У Генеральній угоді з торгівлі послугами режим найбільшого сприяння трактується ось яким чином (стаття II — Режим найбільшого сприяння): «щодо будь-якого заходу, який охоплюється цією Угодою, кожен член повинен надати негайно та безумовно для послуг і постачальників послуг будь-якого іншого Члена режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає для таких самих послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни».

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності трактує режим найбільшого сприяння в Статті 4 — Режим нації, яка користується найбільшими перевагами: «будь-яка перевага, сприяння, пільга чи імунітет, що надається Членом — підданим будь-якої іншої країни, повинні бути негайно та безумовно надані підданим всіх інших Членів».

Наведені визначення режиму найбільшого сприяння є різними за формою, але вони віддзеркалюють один і той самий принцип недискримінації в торгівлі країн—Членів СОТ. З принципу недискримінації можливі деякі винятки, умови застосування яких зазначені у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС.

Зрозуміло, що режиму найбільшого сприяння недостатньо для забезпечення недискримінаційної торгівлі внаслідок того, що рівні умови доступу на ринок країни можуть бути нівельовані національним режимом по відношенню до іноземних експортерів. А тому основним змістом національного режиму згідно з домовленостями СОТ є недискримінація іноземних товарів, послуг або елементів інтелектуальної власності на внутрішньому ринку. Це положення уточнюється у відповідних статтях ГАТТ, ГАТС та ТРІПС:

ГАТТ, стаття III — Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання: «...внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила й вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва».

ГАТС, стаття XVII — Національний режим: «у секторах, які входять до національного Розкладу, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожен Член повинен надати послугам і постачальникам послуг будь-якого іншого Члена щодо всіх заходів, які стосуються поставки послуг, режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає таким самим своїм послугам або постачальникам послуг».

ТРІПС, Стаття 3 — Національний режим: «кожен Член повинен надати підданим інших Членів режим не менш сприятливий, аніж той, який він надає своїм підданим щодо охорони інтелектуальної власності, за винятками, які вже передбачені, відповідно, у Паризькій конвенції (1967), Бернській конвенції (1971), Римській конвенції або в Договорі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем. Що стосується виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, таке зобов'язання застосовується лише щодо прав, передбачених цією Угодою. Будь-який Член, що скористається можливостями, передбаченими у Статті VI Бернської конвенції (1971 р.) або в параграфі 1 Статті XVI Римської конвенції, має поінформувати Раду ТРІПС, як передбачено в цих положеннях» [2, с. 332].

З національного режиму, як і з режиму найбільшого сприяння, можуть бути зроблені певні винятки, порядок застосування яких регламентується відповідними документами та домовленостями СОТ.

Принцип вільної торгівлі реалізується в СОТ шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних бар'єрів і створення умов для більш вільної торгівлі. Раніше зазначалося, що з моменту заснування ГАТТ у 1947 році було проведено вісім раундів таких переговорів, а їх безпосереднім результатом було зниження ставок мита на товари, середній рівень яких нині становить приблизно 5 % від вартості товару. Крім того, лібералізації торгівлі сприяли й домовленості про вільний (тобто з нульовою ставкою мита) доступ багатьох товарів на внутрішні ринки країн-членів. Лібералізації світової торгівлі сприяло також зростання частки адвалорних тарифів, які є справедливішими з погляду міжнародної торгівлі порівняно зі специфічними та комбінованими, з-посеред усіх застосовуваних тарифів. На сьогодні майже 90 % ставок тарифів, що застосовуються членами СОТ, є адвалорними.

Розвитку більш вільної торгівлі сприяє і домовленість країн-членів про заборону застосування кількісних обмежень (імпортних квот, ліцензій). Єдиною сферою застосування кількісних обмежень у вигляді тарифних квот на сьогодні залишається сільське господарство.

Застосування заходів з лібералізації торгівлі є, як правило, поступовим. Для впровадження взятих на себе зобов'язань надається певний період. Він є довшим для країн, що розвиваються.

Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі досягається двома шляхами: зв'язуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики.

Коли країни—Члени СОТ у результаті торговельних переговорів домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і послуг, то вони «зв'язують» себе відповідними зобов'язаннями. Передусім це стосується, звичайно, рівня імпортних тарифів по тарифних позиціях. Зв'язування тарифу означає, що країна, яка взяла на себе таке зобов'язання, повинна:

- не підвищувати ставку тарифу вище «зв'язаного» рівня;

- протягом певного терміну (для більшості країн він становить 5 років) поступово знизити ставку мита до мінімального узгодженого рівня.

Такі зобов'язання країни фіксуються в тарифних розкладах і є доступними для ознайомлення всіх Членів СОТ. Зрозуміло, що знання чинної максимальної ставки мита та розкладу її зниження робить торгівлю передбачуваною. Одним з позитивних моментів Уругвайського раунду з погляду реалізації принципу передбачуваності в торгівлі є підвищення питомої ваги зв'язаних тарифів. При цьому на сьогодні 100% тарифів на продукцію сільського господарства є зв'язаними.

Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє й вимога прозорості національної торговельної політики. Така прозорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосування певних інструментів торговельної політики, оприлюдненням відповідних нормативних актів у засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів записані в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (Стаття X — Публікація та застосування правил торгівлі); Генеральній угоді про торгівлю послугами (Стаття III — Прозорість); Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Стаття 63 — Відкритість).

Принцип справедливої конкуренції не можна в буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Проте сукупність цих угод саме й спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, й антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії та компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони мають застосовуватися без порушення умов добросовісної конкуренції [1, с. 123].

Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найдискусійнішим в оцінці діяльності організації. З одного боку, справді, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв'язання суперечок, що стимулює національний експорт та об'єктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов'язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а часом і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не розв'язує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а лише створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам, слід означити декілька суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться в основу діяльності міжнародних організацій, є віддзеркаленням прагнень щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації. З цього приводу доречно нагадати Марракеську декларацію від 15 квітня 1994 року, в якій міністри підтвердили що заснування Світової організації торгівлі «провіщає нову еру глобального економічного співробітництва, відображає широке бажання працювати в умовах більш справедливої і відкритої багатосторонньої системи на користь та добробут своїх народів». По-друге, принцип є дуже комплексним, таким, що включає фактично два процеси: проведення економічних реформ та економічний розвиток. А ці процеси не завжди є гармонійно взаємопов'язаними, тобто не всі економічні реформи (з різних причин) приводять до економічного зростання. Проте економічне зростання майже завжди є наслідком вдалих реформ. Тому слід погодитися, що участь у світовій торговельній системі, справді, сприяє реформуванню національних економік. Так, у Марракеській декларації від 15 квітня 1994 року міністри відзначали, що «під час переговорів у багатьох країнах, що розвиваються, та країнах, які в минулому мали планово-централізовану економіку, були впроваджені важливі заходи, спрямовані на реформування економіки та лібералізацію торгівлі» [5, с. 240].

Висновки

Дослідження внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку зовнішньої торгівлі України та експортної політики України, узагальнення світового досвіду лібералізації торговельних режимів дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування.

Світова організація торгівлі – це торгове майбутнє України у світі, який змінюється. Перехідний до ринкової системи процес протікає в умовах більш широкого і масштабного загальносвітового трансформаційного процесу – в напрямку створення глобальної економіки, яка базується на новітніх інформаційних технологіях та всеосяжній транснаціоналізації процесів виробництва й обміну. Залишатися осторонь цих процесів Україна не може.

На сьогодні перед Україною постала проблема, що полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися до світової економіки, з одного боку, та забезпеченням внутрішньої економічної стабілізації, захистом внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з іншого.

Система, на яку ми орієнтуємося – міжнародна торговельна система (ринкова), потребує демонополізації, появи дієвих власників, конкуренції, зміни психології населення, виробітки не тільки законодавчих основ, але й механізмів їх, реалізації. Членство в СОТ обов’язкова умова для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство за умов глобалізації міжнародних економічних відносин.

Вступивши до СОТ, Україна матиме можливість безпосередньо взяти участь у новому раунді багатосторонніх торговельних переговорів (“Раунді розвитку”) та відстоювати на цих переговорах власні національні інтереси при формуванні нових багатосторонніх правил торговельно-економічного регулювання.

Список використаних джерел

1. Карпенко С. В., Карпенко О.А. Міжнародна економіка. — К.: Університет "Україна", 2007. — 252с.

2. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 676 с.

3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання, 2004. — 408 с.

4. Липов В. В. Міжнародна економіка. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005. — 408 с.

5. Міжнародна економіка / За ред. А. П. Румянцева. — К.: Знання, 2006. — 480 с.

6. Поручник А. М. Міжнародна економіка. — К.: КНЕУ, 2005. — 157 с.