95970 (Європейський союз: процес формування та перспективи розвитку)

МIНIСТЕРСТВО ФIНАНСIВ УКРАїНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФIНАНСОВА АКАДЕМIЯ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з дисципліни

"Економічна історія"

на тему:

"ЄС: процес формування та перспективи розвитку"

Науковий керівник:

Петращак О.О.

Виконавець:

студент ІІІ курсу групи КС-32

Колісник Б.Д.

Чернівці 2009

Зміст

Вступ 3

Історія виникнення, склад та функції ЄС 4

Особливості економіки Європейського Союзу 9

Розширення Євросоюзу перспективи та наслідки 13

Висновок 19

Список використаних джерел та літератури: 21

Вступ

Розпочнемо з того, що метою дослідження мого індивідуального навчально-дослідного завдання є одна із найпотужніших інтеграційних зон світу – Європейський Союз, а саме дослідження процесу формування даної структури та перспектив відносно її розвитку.

Із самого початку слід відзначити власне історичні передумови створення Європейського Союзу. Почнемо з того, що у 50-х роках у більшості європейських країн були розвинуті індустріальні господарства. Їхній розвиток відзначився динамічністю та стабільністю. Швидкі темпи економічного зростання доповнюються початком органічної інтеграції в єдиний західноєвропейський економічний простір. Організаційне оформлення цей процес отримав ще у 1951 році. Саме тоді у Парижі було створено Європейське об’єднання вугілля та сталі. Ця міжнародна організація об’єднала кам’яновугільну, залізнорудну, металургійну галузі промисловості і контролювала 60% виплавлення сталі, 50% видобутку кам’яного вугілля в Західній Європі.

Важливим кроком в інтеграційному процесі було підписання Римського договору про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Метою даного Співтовариства є створення "спільного ринку", забезпечення рівномірного розвитку, стабільності й добробуту населення в Західній Європі. Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного протистояння в Європі між індустріальними країнами, перш за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття стали очевидними і незаперечними позитивні результати європейської інтеграції.

Історія виникнення, склад та функції ЄС

Еволюція Європейського Союзу бере свій початок із створення "спільного ринку", який передбачав ліквідацію бар’єрів і обмежень для ввозу і вивозу товарів, капіталів, сприяв пересуванню людей, проведенню єдиної торгівельної політики відносно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Європейського інвестиційного банку та інше. Європейський Союз утворений в 1993 відповідно до Маастріхтського Договору 1992 на базі Європейських співтовариств, 12 країн, що об’єднали: Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Франція. У 1994 підписані угоди про вступ в ЄС Австрії, Норвегії, Фінляндії і Швеції. Договір в розвиток ідеї єдиної Європи передбачає створення політичного, економічного і валютного союзу, завершення формування єдиного внутрішнього ринку усунення всіх перешкод на шляху вільного пересування товарів, послуг, капіталів і людей. Країни ЄС зобов’язалися проводити спільний курс у сфері зовнішньої політики і безпеки, основних напрямів внутрішньої економічної політики, координувати політику в питаннях охорони навколишнього середовища, боротьби із злочинністю, в тому числі з наркобізнесом, у області юстиції та інше. Встановлено єдине європейське громадянство. Створено Європейський валютний інститут і Європейський центральний банк, а в 2000 році було введено єдину валюту - євро. Країни Європейського союзу належать до групи економічно розвинених країн з однотипною економікою. Вони характеризуються досить високим рівнем економічного розвитку. Про високий рівень економічного розвитку свідчить той факт, що в багатьох країнах ЄС (зокрема, в Бельгії, Австрії, Данії та Фінляндії) ВВП на душу населення становить близько і навіть понад 30000 дол. США, а в Ірландії – майже 40000 дол. США. Для порівняння: в Україні цей показник становить 6394 дол. США за паритетом купівельної спроможності валют. Це менше від найбідніших нових членів ЄС - Болгарії та Румунії (вступили тільки на початку 2007 р), де цей показник становить відповідно 8078 та 8480 дол. США і складає лише 22,6% від середнього рівня ЄС. Але, зважаючи на політику ЄС, спрямовану на прискорення економічного розвитку відсталих регіонів, у них є можливість покращити ці показники протягом наступних семи років.

Функціонування Європейського Союзу, з його досить розгалуженим апаратом проведення спільних інтеграційних заходів має власну фінансову базу, основу якої складають бюджет, автономні фонди, зокрема Європейський фонд розвитку, Європейський соціальний фонд, Європейський регіональний фонд, а також Європейський інвестиційний банк.

У останні десятиліття положення ЄС в світовій економіці змінилося. Розвиток західноєвропейської інтеграції надає серйозну дію на структуру і стан зовнішньоекономічних зв'язків. Ще в 70-х років ЄС перетворився на великий торгівельний блок сучасного світу. Його експорт більш ніж в 2,7 разу перевищував американський. Частка ЄС в експорті капіталу у формі прямих інвестицій виросла до 25% в 1991-1993 рр. Була вдосконалена система гарантування приватних інвестицій. Державні гарантії приватних інвестицій доповнилися системою угод про захист інвестицій, поміщених із країнами, що розвиваються.

Активність міжнародних компаній країн ЄС виявляється, перш за все, на північноамериканському ринку. У середині 80-х років кумулятивний об’єм західноєвропейських інвестицій в США перевищив американський в ЄС. Країни ЄС, в більшості своїй колишні метрополії величезних колоніальних володінь, приділяють особливу увагу відносинам з країнами, що розвиваються. Вони прагнуть зберегти і поглибити свою присутність в світі, що розвивається. РФ на сьогодні також є деяким інтересом для країн Європейського Союзу, про що свідчить значне збільшення капіталовкладень в російську економіку.

Росія сьогодні подібно до багатьох інших країн з економікою, що розвивається або перехідною, виступає в основному як імпортер іноземних інвестицій. Проте на сьогодні можна констатувати погіршення структури іноземних інвестицій в РФ.

Як і Європейський союз в цілому, його правова система представляє собою складне утворення. Основним його компонентом є право Європейського співтовариства, в яке звичайно включають також установчі договори і правові аспекти інститутів ЄС, створені в рамках Європейського об'єднання вугілля і стали і Евротома. У даній роботі розглянуті основні принципи, система і джерела права ЄС, що є основою правової системи цієї організації.

Склад ЄС:

Європейська Рада

Рада Міністрів

Комісія ЄС - виконавський орган

Європейський парламент

Суд ЄС

Європейська Рада стала найвищим політичним органом в ЄС, хоча його створення не було передбачено договорами про установу Європейських

Функції: Рішення Європейської Ради не є обов'язковими для виконання, але дають політичний імпульс процесу розвитку ЄС і визначають його найважливіші напрями. Європейська Рада має значення вищої інстанції, до якої Комісія ЄС і Рада Міністрів можуть апелювати в складних випадках. Дана функція Європейської Ради обумовлена високим рівнем повноважень, якими володіють глави держав і урядів в своїх країнах.

Рада міністрів – головний інститут Європейського Союзу, уповноважений ухвалювати рішення. У його рамках представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти Співтовариства і приймають або відкидають їх шляхом голосування. Теоретично існує тільки одна Рада, проте її склад і назва міняється відповідно до тематики, таким чином можна умовно говорити про декілька Рад: по сільському господарству, фінансам, освіті, спільним проблемам і закордонним справам. Засідає двічі в рік і кожне засідання, як правило, отримує назву на ім'я міста, в якому воно проводилося. Рада Міністрів в деякому роді підзвітна національним урядам, але їх рішення, не можуть бути скасовані.

Склад: Кожна держава ЄС має в Брюсселі постійне представництво, де працюють дипломати і чиновники зі всіх національних міністерств. В ході робочих нарад представники держав-членів опрацьовують питання, що вимагають рішення на рівні Ради Міністрів.

Функції: Рада Міністрів уповноважена ухвалювати рішення. Його роль полягає в тому, щоб давати необхідний поштовх розвитку, визначати загальні політичні директиви Союзу.

Європейська Комісія склад – виконавський орган ЄС. Складається з 20 представників держав-членів, званих Членами Комісії, які призначаються на п'ятирічний термін. Всі представники незалежні в своїй діяльності від національних урядів, хоч і призначаються ними. Один з членів Комісії обирається Головою. У Комісію входять по 2 представники від кожної з 5 великих держав-членів (Франція, Німеччина, Італія, Сполучене Королівство, Іспанія), і поодинці від інших. Штаб-квартира Комісії в Брюсселі підрозділяються на Генеральний Директорат і на інші департаменти.

Функції:

Ініціювати вироблення політики

Виконувати рішення

Виступати гарантом правових положень, що потрапляють під її юрисдикцію.

Парламент багатонаціональний складається з 626 членів, які обираються на основі прямого загального виборчого права кожні 5 років на виборах в державах-членах Європейського Союзу.

Функції:

Діяти як провідна політична сила

Виконувати законодавчі функції в деяких областях

Вирішувати питання про призначення і зняття Членів Комісії

Грати ключову роль в ухваленні бюджету.

Суд ЄС складається з 15 суддів, яким допомагають 9 Генеральних Адвокатів. Судді висуваються своєю країною, а призначаються Радою Міністрів держав-членів на шестирічний термін, кожні 3 роки оновлюється половина складу суддів. Їх незалежність гарантується. Суд розташований в Люксембурзі.

Функції:

Стежити за тим, щоб тлумачення і застосування правових інструментів відповідало законам Співтовариства.

Регулювати розбіжності між державами-членами, між державами-членами і самим ЄС, між інститутами ЄС, між ЄС і фізичними або юридичними особами, включаючи співробітників його органів.

Давати висновки за міжнародними угодами. Відповідно до Маастріхтського договору.

Накладати у разі невиконання його рішень штрафи у формі одноразово виплачуваної суми.

Невід’ємним елементом економічної інтеграції є валютна інтеграція – процес координації валютної політики, формування наднаціонального механізму валютного регулювання, створення міждержавних фінансових і валютно-кредитних організацій.

Введення євро завершило початий в 70-і роки перехід від одновалютної (Бретон-вудської) системи, заснованої на доларі як єдиній світовій валютно-резервній валюті, до системи, що спирається на дві суперрегіональних резервних валют - долар і євро.

Поява нової валюти, стабільність якої спочатку підтримує стабільність національної валюти будь-якої з країн, що входить у валютний союз, рівнозначно революції в світовій фінансовій системі.

Особливості економіки Європейського Союзу

Сучасною тенденцією в багатьох західноєвропейських країнах є зниження високих граничних податкових ставок та деяке зменшення рівню допомоги за соціальним страхуванням, а також заходи щодо зниження фінансового дефіциту. Створюється новий розподіл соціальної відповідальності між державою та громадянами. Соціальна ринкова економіка гарантуватиме ефективний процес трансформації та інтеграції в нових умовах, якщо поєднує, з одного боку, політику, що стимулює розвиток і зайнятість, стримує циклічне безробіття та стимулює інвестиції. З іншого – фінансування або забезпечення державою освіти та охорони здоров’я і підтримку системи соціальних виплат, яка живить суспільство та солідарність його членів, захищає майбутнє (підтримка дітей) у межах системи раціонально визначеного обсягу внесків на соціальне забезпечення та податків.

Сучасні компоненти соціальної ринкової економіки в ЄС, як вважають фахівці, базуються на наступному:

Соціальні інтереси визначають стратегію економічну політики, загальна мета якої полягає в тому, щоб розвинути потенціал всіх людей.

Ефективна соціальна політика можлива лише за умови макроекономічної стабілізації.

Урядові фінанси мають бути надійними, щоб забезпечити свободу вибору правильного рівня і профілю податків. Без ефективного і прозорого механізму збирання податків суспільна відповідальність неможлива.

Системи соціального забезпечення повинні більшою мірою надавати послуги всім людям, ніж створювати мережу забезпечення лише мінімального рівня для найменш забезпечених верств населення. Вони повинні засновуватися на принципах соціальної та індивідуальної відповідальності всіх громадян та створювати стимули до праці.

Ефективна ринкова економіка вимагає відповідного інституціонального розвитку, установи повинні бути гнучкими, а їх дії – скоординованими, щоб пристосуватися до нових викликів.

Охорона здоров’я, освіта та виховання дітей – найважливіший компонент інвестування в майбутнє.

Охорона навколишнього середовища та нормальні умови праці означають меншу кількість витрат на охорону здоров’я і стимулюють зростання виробництва.