95922 (Діяльність ФАТФ)

План

Вступ

1. Створення, структура та завдання ФАТФ

2. «Чорний список» ФАТФ та перебування в ньому України

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Проблема тінізації економічних відносин актуальна в наш час. Адже дана проблема є притаманна для всіх без винятку країн світу. Більше того, за даними іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні 5 років зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 %. Ця негативна тенденція входить в антагоністичну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвитку будь-якої країни.

Для протидії відмиванню брудних грошей в 1989 році згідно рішення «великої сімки» була створена ФАТФ – міжнародна група (організація) по протидії відмиванню брудних грошей. На сьогоднішній день до неї входять 31 країна і дві міжнародні організації.

1. Створення, структура та завдання ФАТФ

У липні 1989 р. на нараді голів держав та урядів «сімки» у Парижі було прийнято рішення про створення спеціального органу «для оцінки поточних результатів співпраці з метою запобігання використання банківської системи і фінансових установ для відмивання доходів та розгляду можливості прийняття додаткових превентивних заходів у даній області». Англійською цей орган отримав назву «Financial Action Task Force on Money Laundering» (FATF), французькою - Groupe d’Action Financiere sur le Blanchiment de Capitaux (GAFI).

ФАТФ — це міжурядовий орган, метою роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей.

Спочатку пріоритетом ФАТФ була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні діяльність ФАТФ має три головних напрямки:

розширення дію прийнятих нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі;

перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом до дії;

відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів.

Ключовим документом ФАТФ є рекомендації, які викладені у формі щорічних звітів організації.

З перших робочих засідань ФАТФ до її складу увійшли експерти з країн «сімки» (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія і Канада), восьми інших промислово розвинутих країн (Австралія, Австрія, Люксембург, Нідерланди, Іспанія, Швеція і Швейцарія) та Комісії Європейських Спілок. У вересні 1991 р. членство у ФАТФ було розповсюджено ще на 11 держав, що входять до Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) (Данія, Греція, Гонконг (Китай), Ірландія, Ісландія, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сінгапур, Туреччина, Фінляндія), а також на Раду із співробітництва країн Персидської затоки. У черні 2000 р. до них приєднались Аргентина, Бразилія та Мексика, а у червні 2003 р. – Російська Федерація та ЮАР. Таким чином, на даний час членами ФАТФ є 31 держава і 2 регіональні організації [1].

Як уже відмічалось, з формальної точки зору FATF не може вважатись міжнародною організацією, оскільки не заснована на міжнародному договорі і не має затвердженого статуту (регламенту діяльності). Фактично FATF є міжурядовим органом, який створено для вирішення певної задачі та який має обмежений строк діяльності (існування).

Первісний мандат ФАТФ, затверджений «сімкою» у липні 1989 р., передбачав підготовку до квітня 1990 р. доповіді про стан міжнародного співробітництва у сфері запобігання злочинного використання банківської системи та фінансових установ і додаткових превентивних заходів у цій сфері. Після представлення у 1990 р. такої доповіді, яка містила Сорок рекомендацій по боротьбі з відмиванням доходів, ФАТФ було доручено продовжувати свою діяльність до 1999 р. У квітні 1998 р. міністри держав-членів ФАТФ погодились продовжити її мандат на 5-річний період: з 1999 по 2004 рр.

Із жовтня 2001 р. до сфери діяльності FATF було включено протидію фінансування тероризму, а 14 травня 2004 р. конференція на міністерському рівні прийняла рішення про відновлення мандату ФАТФ іще на 8 років (2005-2012 рр.).

Для виконання своїх завдань ФАТФ має необхідні умови, включаючи постійні робочі органи і відповідний бюджет.

Рішення ФАТФ приймаються на пленарних засіданнях, які проходять три рази на рік (у лютому, червні та жовтні). Всі рішення приймаються на основі консенсусу, тобто через процедуру узгодження позицій всіх членів ФАТФ, з оголошенням узгодженого рішення головою без проведення голосування і при відсутності заперечень з боку хоча б одного з них.

Щорічно на добровільній ротаційній основі головування у ФАТФ переходить до одної із країн-членів, представник якої виконує обов’язки президента ФАТФ протягом відповідної сесії, що триває з червня по липень наступного року (2005-2006 рр. – ЮАР, 2006-2007 рр. – Канада, 2007-2008 рр. – Великобританія ).

До винесення на пленарне засідання проекти рішення і відповідні матеріали, як правило, розглядаються на засіданнях робочих груп ФАТФ, сфера компетенції і керівники (голови) яких затверджуються пленарним засіданням. У число основних робочих груп, які мають довгостроковий мандат, на даний час входять:

- робоча група з оцінок і стандартів;

- робоча група з типологій;

- робоча група з проблем протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму;

- робоча група з перегляду списку країн та територій, які беруть участь у співпраці у даній сфері.

Крім того, за рішенням пленарного засідання створюються групи з більш короткостроковим мандатом по таким питанням, як, наприклад, попередній розгляд спірних аспектів звітів по взаємній оцінці країн-учасниць, підготовка пропозицій по кандидатурам країн на прийняття до ФАТФ та ін.

Окремі найбільш принципові питання діяльності ФАТФ попередньо розглядаються на засіданнях керівної групи, у склад якої входять представники країн, які головують у ФАТФ на минулій, поточній та наступній сесії, а також 7-8 країн, які представляють на тимчасовій основі свої регіони [2].

Постійний Секретаріат ФАТФ діє у складі 10 співробітників, який очолює виконавчий секретар, кандидатура якого затверджується на пленарному засіданні. Співробітники Секретаріату виконують в основному технічні функції з підготовки матеріалів до засідань робочих груп та пленарних сесій, забезпечення діяльності Президента ФАТФ, а також представляють ФАТФ на різних міжнародних заходах. Секретаріат ФАТФ розміщується у приміщеннях ОЕСР у Парижі, де проводиться і більша частина пленарних засідань ФАТФ. Як правило, одне із трьох засідань проходить у країні, що головує на даній сесії. Починаючи з 2005 р. одне їх пленарне засідання проводиться ФАТФ спільно з РГТФ (2005 р. АПГ, 2006 р. ЄСААМЛГ, 2007 р. – «MONEYVAL»).

Бюджет ФАТФ складає близько 1,5 млн. євро на рік та витрачається в основному на фінансові роботи Секретаріату і регуляторних засідань. Формування бюджету здійснюється за рахунок щорічних внесків членів ФАТФ, розміри яких визначаються за складною формулою, яка враховує розміри ВВП та ЗВП на душу населення. При цьому для тих держав, які входять до ОЕСР, відповідні виплати вважаються частиною їх внесків в бюджет ОЕСР [3].

Оскільки ФАТФ не є міжнародною організацією, рішення які вона приймає формально не обов’язкові ані для її членів, ані для інших держав. Однак навіть у відсутність офіційного правового статусу в арсеналі ФАТФ наявні досить ефективні способи та механізми, які забезпечують досягнення поставлених перед нею завдань.

2. «Чорний список» ФАТФ та перебування в ньому України

Одним із напрямків діяльності ФАТФ є визначення так званих некооперативних країн та територій і складання їх переліку, який називають «чорним списком». Хоч включення країни до «чорного списку» і не приводить до застосування санкцій з боку світового співтовариства, однак воно свідчить про ступінь довіри до неї з боку зарубіжних інвесторів. Включення чи виключення з цього списку країни відбувається на засіданнях ФАТФ відповідно до певних критеріїв, визначених цією організацією у 2000 р. і згрупованих у чотири групи:

«прогалини» у фінансовому регулюванні – наприклад можливість здійснення транзакцій в платіжних системах без відповідної авторизації – тобто не можливість встановлення походження коштів;

інші перешкоди законодавчого характеру – сюди відносять наприклад не можливість встановлення особи власника компанії;

перешкоди в міжнародній співпраці – наприклад, законодавча заборона надання інформації міжнародним організаціям, які займаються протидією відмивання коштів, стосовно певних транзакцій;

неадекватність заходів для протидії відмиванню коштів – нестача, або не належна кваліфікація персоналу, хабарництво, тощо.

ФАТФ визначає обсяги тіньової економіки у високо-розвинутих країнах на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються — 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою — понад 20 % ВВП. За даними Світового банку у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8—10 трлн дол. США.

Що ж до України, то за підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсіонерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі — 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23—29 % внутрішнього валового продукту.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених «Сорока рекомендаціями ФАТФ». Але через зволіканням з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до «чорного списку» ФАТФ. Причини щодо включення України були наступні:

повна відповідність критеріям

№4 – обов’язковий моніторинг усіх фінансових систем,

№8 – відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів,

№10 – не надання фінансової звітності, щодо підозрілих фінансових операцій,

№11 – не бажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей,

№14 – фіктивні компанії,

№15 – складність визначення власників компаній, їхню особу, тощо,

№16 – складність визначення керівного складу компаній,

№23 – участь злочинних угруповань у відмиванні грошей,

№24 – відсутність законів, які б регулювали обмін інформацією між міжнародними правовими організаціями,

№25 – небажання приймати адекватні заходи у відповідь на порушення законодавства.

Підставою для виключення України з «чорного списку» стало прийняття Верховною Радою України законів України: «Про внесення змін до Закону України по запобіганню протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом» від 24 грудня 2002 р. (набув чинності в червні 2003 р.), «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України» від 16 січня 2003 р., «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом» від 6 лютого 2003 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення у складі Міністерства фінансів України Державного департаменту фінансового моніторингу» від 10 січня 2002 р. № 35, а також затвердженої постановою Кабінету Міністрів України Програми протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2003 р. від 29 січня 2003 р. № 140.

Для зниження рівня тінізації економіки Україна використовувала такі інструменти:

удосконаленням чинного законодавства, лібералізацією правового поля для підприємства;

зниженням рівня (з 42,4 % у 1997 р. до 2,3 % у 2003 р.) бартерних операцій;

підвищенням якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження не грошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій;

подоланням гіперінфляції та забезпеченням надійної грошової стабілізації, позитивних змін у структурі грошової маси зокрема зменшенням кількості грошей, що обертаються поза банками, з 48,9 % у 1997 р. до 35,7 % від грошової маси у 2003 р.;

здійснення заходів щодо впорядкування системи зайнятості населення, надання субсидій населенню на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо [4].

Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії відмиванню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність». В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей.

Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію додаткових заходів протидії (санкцій) щодо України.

А у тексті заключного документа чергового пленарного засідання ФАТФ у Берліні (16—20 червня 2003 р.) зазначається, що «ФАТФ вітає триваючий прогрес України щодо поліпшення системи боротьби з відмиванням коштів та підтримує Уряд України в його зусиллях у цьому напрямку. Якщо Україна триматиме поточний темп реформування, то її можуть запросити подати Імплементаційний план найближчим часом». Подання Імплементаційного плану боротьби з відмиванням «брудних» грошей в Україні було надіслано на розгляд ФАТФ уже у вересні 2003 р. На черговій сесії ФАТФ, що відбулася 25—28 лютого 2004 р. в Парижі, Україну було виключено зі списку країн, що не сприяють боротьбі з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Експерти цієї міжнародної організації дали позитивну оцінку діям законодавчої та виконавчої влади України щодо контролю за фінансовими потоками в національній банківській і страховій системах.

Проте Україна знову може потрапити до даного списку. Про це О. Турчинов заявив 9 грудня 2009 року на прес-конференції в Кабінеті Міністрів України. Це може трапитись у зв’язку з ветуванням Президентом України Віктором Ющенком Закону «Про внесення змін до закону Про протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом». За його словами, всі фінансові трансакції, які будуть проводитися Україною, можуть затримуватися та перевірятимуться у тотальному режимі. Це дуже сильний удар по власній країні.

Як повідомляв УНІАН, 8 грудня Президент України повернув зі своїми пропозиціями Закон «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», для повторного розгляду Верховною Радою.

В. Ющенко у своїх зауваженнях, зокрема, зазначає, що нова редакція закону «не пропонує принципово нових методів та механізмів боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, а лише наділяє Державний комітет фінансового моніторингу України невиправдано великими повноваженнями щодо збору та зосередження в межах одного органу необмеженого обсягу фінансової інформації, причому ці повноваження не відповідають реальним потребам боротьби з економічною злочинністю та протидії фінансуванню тероризму». Президент переконаний, що даний закон порушує конституційні права та законні інтереси громадян і суб’єктів підприємницької діяльності [5].