74134 (Поезія та доля Василя Стуса), страница 5

Ліворуч – мої шляхи. Мої випробування попереду. Вони подібні до мого оточення! Але сьогодні всі гори укриті снігом. Температура – мінус 20.

Тут на фотографії, поруч зі мною серпень, навіть липень, навіть червень. Працюю під такими горами, морем або океанським островом. Там – Київ, Львів, кажуть "Матерія", значить грунт. Тут бездонне страждання без Батьківщини, без Материнської землі. Довкруги височіють гори. Сьогодні 4 травня, вже три дні падає сніг. Усе засипано снігом.

На Великдень була добра погода, але я сидів удома та читав "Живи й пам'ятай" Валентина Распутіна. Це – добрий роман! Це – відрада моєму пригніченому серцю. Хіба ні?

10 травня 1979

Із сердечним привітом

Василь

Моя дорога Христю!

Я дуже радий, що ти стала щасливою бабусею. Твій внук має олімпійський вигляд! Я пригадую старосвітського Ґете – хлопчина дуже подібний до нього.

Хай живе прекрасна бабуся, хай живе малятко, хай живуть щасливі батьки! Даруй мені, моя сестро, я надто довго не озивався. Отримав усі твої подарунки й листи, ч. 57 я отримав також. Але "Worpswede" не мав. Я дуже радію, що мій чудовий ангел Райнер Марія Рільке у його висловах і картинах є тут. Шкода, мій світ є інший від того, в якому жив Рільке. Моя душа шукає не тільки краси, але й прагне вищих сфер, справедливости й правди. Тут криються всі проблеми мого життя. Моя дорога Христинко, мій фініш 11 серпня – так сказали мої мучителі. Отож незабаром мушу їхати. Але куди? Не знаю. Близькі мої дороги застелені туманом.

Більше мені не пиши. Я напишу до тебе з нового місця.

Бажаю щастя тобі й твоїм ближнім

Дуже дякую

23 липня 1979

Василь

Телеграма А. Д. Сахарову.

[Друкується вперше українською мовою. – Переклад з російської за виданням: "Хроника текущих событий", вып. 52. Москва, самиздат, 1979, 1 марта. Передрук: Нью-Йорк, Изд. "Хроника", 1979, стор. 21. ]

Протестуючи проти засуду Василя Овсієнка, вимагаючи його звільнення і покарання винних судової фабрикації, починаю політичну голодівку.

11 лютого 1979

Василь Стус

[Селище Матросово]

Лист до члена Міжнародньої Амнестії в Західній Німеччині.

[Друкується вперше. – Архів "Смолоскипа". Рукопис, копія оригіналу, переклад з німецької. ]

Дорога...

Пробачте мою довгу мовчанку. Здаю собі справу, що це непростиме. Однак простіть мені!

Я одержав кілька Ваших листів, кілька книжок та газети і дуже дякую за все. Але малюнка фон Гоха не отримав.

Ви дуже цікаво пишете, надто цікаво.

Однак, саме тому не буду дискутувати.

Всі чесні люди добре розуміють, де добро, а де зло. Я це дуже добре розумію. Ваше питання, одначе, примушує нас до мовчання, до зримої сліпоти і до брехні.

Тому всі наші маленькі успіхи є великою невдачею. Вічно повторюється одне і те саме.

Моє життя має дуже пряму лінію.

Це моя найбільша радість і моя найбільша віра.

Діюча віра є ознакою творчого життя, чи не так?

Отже я щасливий всупереч всьому нещастю і всій біді.

Я одержав багато листів з Метману.

Багато людей пишуть до мене – дякую, дякую, дякую!

Вітання Вашому чоловікові. Вашим дітям і друзям.

29. VI. 79.

Із щирим вітанням

Василь Стус

Дорога... я називаюся Василь Семенович (не Семьонович). Многая літа!

Лист на захист Миколи Горбаля.

[ Друкується за виданням: "Українська Гельсінкська Група, 1978-1982". – Торонто-Балтимор, В-во "Смолоскип", 1983, стор. 97-99. ]

23 жовтня ц. р. [1979] за таємничих обставин було затримано мого товариша Горбаля Миколу. Як стало відомо, під час затримання працівники міліції Жовтневого району м. Києва застосували до Горбаля фізичну силу, а потім, використавши підставних свідків, його заарештували, звинувативши у спробі зґвалтування.

Микола Горбаль – недавній політв'язень, збирався виїхати до родичів у США, подав документи до ОВИРу. За ним постійно стежили – як за дисидентом, людиною, що була близькою до українського правозахисного руху.

За умов, коли карні органи вдаються до брутальних способів розправи над інакодумцями (досить згадати ганебне судилище над В. Овсієнком, арешт Ю. Литвина тощо), я вважаю, що М. Горбаль став черговою жертвою заготовленої провокації.

Застосування карними органами найгрубших провокацій до дисидентів дає підстави думати, що влада може заарештувати будь-яку людину за будь-яким звинуваченням, якщо тільки громадська позиція людини чимось недогідна владі. Тобто, передолімпіядна практика карних органів засвідчує: будь-який захист людської недоторканости з боку влади відсутній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна робити що завгодно.

Свавілля, яке чинять над українськими дисидентами, потребує для своєї реалізації десятків, а то й сотень осіб, яких роблять співучасниками адміністративної розправи, тобто це свавілля тягне за собою масову деморалізацію суспільства. Зрозуміло, якої небезпеки зазнає етичне здоров'я цього суспільства. Кожен такий арешт рекрутує цілі юрми наляканих мовчунів і воїнство лжесвідків.

Останнім часом М. Горбаль потерпав, що може стати жертвою провокації, тому добре зважував кожен свій крок. Тим очевидніший смисл усієї історії, в яку його втягнули репресивні сили.

16 листопада я звернувся до слідчого М. Горбаля – С. М. Лященка, прагнучи з'ясувати обставини арешту. Виявилося, що все тримається у винятковій таємниці, навіть суд буде за закритими дверима. Напевно і лжесвідкам гарантовано інкогніто. Розмова зі слідчим Лященком тільки додала мені впевнености в тому, що Микола Горбаль – не винен.

Винні ті, хто затримав і заарештував його, ті, хто сьогодні таємно свідчать проти Горбаля, ті, хто організував усю цю гидку провокацію проти Горбаля.

Тому я вимагаю: осіб винних в його арешті й цинічній обмові притягнути до судової відповідальности. Я висуваю зустрічний позов, де винні і жертви мають помінятися місцями.

Як свідків на цьому процесі я називаю: самого Горбаля і його дружину Аллу Марченко, Павла і Ольгу Стокотельних, Кириченко Світлану Тихонівну і Стуса Василя Семеновича, друзів М. Горбаля.

Я вимагаю відкритого суду над учасниками вчиненої проти Горбаля провокації.

19 листопада 1979

Василь Стус

Учасник Українського правозахисного руху,

Київ-179, Чорнобильська, 13а, кв. 99

Список використаної літератури

1. М. Жулинський "Із забуття в безсмертя". Київ – "Дніпр" 1990 р.

2. "Не від любив свою тривогу ранню". В.Стус – поет, людина. Київ – "Український письменник". 1993 р.

3. Д. Стус "Феномен доби: сходження на Голгофу слави". Київ – "Знання України". 1993 р.

4. О.Ю. Орач "Під тягарем хреста" Львів – "Каменяр". 1991 р.

5. В. Яременко "Українське слово" Київ – "Рось" 1994 р. (том 3).