73356 (Письменники Дніпропетровщини), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Письменники Дніпропетровщини", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "зарубежная литература" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "литература : зарубежная" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "73356"
Текст 2 страницы из документа "73356"
В селянській хаті сумно й темно,
Вже три дні не топлена піч…
Голодні діти надаремно
Десь плачуть. Налягає ніч…
Ось чути хлипа немовлятко,
Матусі серце крає й рве.
Пита: чи швидко прийде татко,
Чи швидко хліба пренесе?
Минає час… Немає татка,
Сумна хатина, мов німа.
В куточку тихо плаче мати,
А татка все нема й нема…
Спадщина.
Дісталась спадщина багата
Від роду нашого мені:
Рушник від мами, яблуня від тата,
Бабусин голос і дзвінкі пісні.
Дідусь залишив небо чисте
Для мене і моїх діток,
А тітка чарівне намисто
Із оповідок і казок…
Уклін тобі моя родино,
Цієї світлої доби,
В мені злилися воєдино
Священнії твої скарби.
Творчість Сергія Бурлакова.
Бурлаков Сергій Романович народився 21 червня 1938 року в селі Білогорівка Лисичанського району на Луганщині. Закінчив Дніпропетровський університет. Працював головою правління Дніпропетровської організації СПУ. Нагороджений орденом та Почесною Граматою Президії Верховної Ради України.
Автор поетичних збірок: «Трояндові світання», «Русло», «Сфери», «Бистрина», «Доброчин», «Зодче літо», «Краса – з любові», «Неопалима врода», «Золоті ранети», «Віра», «Рельєфи», «Зустрічний рух», «В твоєму імені», «Сонети», «Зваба». Твори видавались також у перекладіна російську мову.
Щирість почуттів, філософське осмислення часу та людського буття – визначальні риси творчості Сергія Бурлакова.
Сергій Бурлаков почав рано писати. Будучи студентом четвертого курсу філологічного факультету Дніпропетровського університету, Сергій Бурлаков дебютує з першою, скромною за обсягом поетичною збіркою «Трояндові світання». Друга збірка русло з'явиласядруком в 1967 році і стала переконливою заявкою на постійність роботи в майстерні, де твориться всякчасне диво поезії.
Сергій Бурлаков із відстані свого більш ніж дватцятилітнього творчого досвіду пише про свої поетичні молоді літа: «То була пора золота і бентежна. Серце поривалосьдо чогось високого, незвіданого,ущерть налите бурхливою хвилею поетичного оновлення, яка зринула з глибин 60-х років…»
На вічних терезах.
Ми скільки б не пізнали, а все мало,
Хоч розумієм глибше з кожним днем:
Осягнення кінечного – омана,
Бо бізкінечний вир людських проблем.
Краплина й космос постають, як рівня,
Протистоять на вічних терезах,
А ще й душа, крутим дорогам вірна,
Стоїть на вітрі в сріблі чи сльозах?