72837 (Бібліографічний опис), страница 3

Наукова обробка — один з найскладніших процесів у ро­боті з документами — вимагає від фахівця високої професій­ної підготовки і широкого кругозору. До того ж діяльність людини при виконанні цих робіт часто має досить суб'єктив­ний характер. В процесі обробки документів усе активніше впроваджується автоматизація. У наш час здійснюють автоматизоване індексування, автомати­зоване анотування і реферування, до автоматизованих ІПС вводять бібліографічні описи [3; 18-20].

Для орієнтації в потужних документно-інформаційних потоках, для проведення ефективного й оперативного пошуку інформації здійснюється наукова (або аналітико-синтетична) обробка документів. Її суть полягає у згортанні інформації про первинні документи на основі застосування методів аналізу і синтезу.

Оскільки користувачі ставлять різні вимоги до згортання інформації про ознаки документів, існують різні види аналітико-синтетичної обробки. Безумовно до них можна зараху­вати такі: складання бібліографічних описів, індексування, ано­тування, реферування.

Різноманітні види аналітико-синтетичної обробки доку­ментів використовуються всюди, де люди мають справу з до­кументами, а найбільше у сфері документних комунікацій.

Бібліографічні описи для електронних каталогів та інших бібліографічних автоматизованих ІПС складають на основі форматів бібліографічних записів, де, як зазначалося, елемен­ти запису розподілені за "полями" і кожному надані ідентифі­катори (розпізнавальні позначки), відповідно до яких комп'ю­тер розпізнає, записує і зберігає інформацію. Працюючи з комп’ютером, людина бачить на дисплеї назви елементів опису. Її завдання додати саме потрібні відомості й правильно сформулювати їх. Здавалося б, це зовсім просто, але, якщо мати на увазі, що полів близько 200,стає зрозумілим, що за­своїти автоматизовану обробку документів неможливо без гли­боких знань методики складання бібліографічних описі.

Оскільки наукова обробка документів базується на використанні методів аналізу й синтезу, її часто називають аналітико-синтетичною і визначають таким чином: аналітико-синтетична обробка – це процеси перетворення інформації, що міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів [9; 49-53].

Для забезпечення різноманітних інформаційних запитів користувачів існують різні види наукової обробки документів. Найчастіше до них відносять: складання бібліографічних описів документів, індексування, анотування, реферування. В нашій роботі ми більш детальніше зупинимось на бібліографічному описі.

У процесі інформування про документи, користування ними доводиться їх називати, посилатися на них, складати списки, відрізняти один документ від інших. Здійснювати це можливо завдяки бібліографічним описам, які подають певний набір відомостей про документи, що характеризують їхні найважливіші ознаки. З бібліографічного опису можна дізнатися прізвище автора, якщо воно є в книзі, назву книги, обсяг книги тощо. Оскільки назви часто відповідає змісту книги, то можна дізнатися і про нього.

Внутрішній зв’язок процесів обробки документів базується на аналізі та синтезі. Аналіз і синтез – це загальнонаукові методи пізнання. Аналіз передбачає розподіл об’єкта, який вивчається на складові, виявлення його властивостей, відношень. Синтез – це вивчення об’єкта в його цілісності, єдності, взаємозв’язку його частин та властивостей [4; 21]. Розглянемо на прикладі бібліографічного опису. Розглядаючи аналіз і синтез як загальнонаукові методи навчання, в аналітико-синтетичній обробці інформації їх одно­часно розглядають і як прийоми, що дають змогу багатоаспектно характеризувати документи. Таке розуміння аналізу і син­тезу пояснюється тим, що в документах відображені результа­ти, досягнуті на тому чи іншому ступені процесу пізнання. Пізнання, згідно з уявленнями філософії, проходить шлях від безпосереднього сприйняття і спостереження конкретного предмета або явища до впорядкування та осмислення того, що пізнано, на практиці. Ось цей шлях і віддзеркалюється в документах. Такі види обробки, як науко­вий переклад, реферування, досить чітко, хоч і з неоднаковою повнотою, відображають цей шлях. Але аналітико-синтетпчна обробка не тільки відображає хід аналізу і синтезу в про­цесі пізнання, а й сама використовує ці методи.

Насправді аналізі і синтез здійснюють у логічній єдності, вони неподільні в виході аналітико-синтетичної обробки і відбуваються паралельно. Наприклад, щоб ви­значити тему документа, який предметизується, необхідно проаналізувати його зміст, а синтезується цей зміст при визна­ченні головної теми всього видання в цілому. У процесі по­дальшого аналізу твору виявляють аспекти розгляду предмета, його зв'язки з іншими спорідненими предметами, а результатом такого аналізу стає синтез — чітке виділення предмета в, тому основному аспекті, в якому його розглянуто саме в цьому документі.

Кожному виду наукової обробки притаманне певне співвід-
ношення аналізу і синтезу, певний рівень проведення їх. Так,
аналіз і синтез, що здійснюються при складанні бібліографічного опису, як правило, значно простіші, ніж у процесі анотування, індексування.

Слід зазначити, що аналітико-синтетична обробка документів не обмежується здійсненням аналізу і синтезу. Їй притаманне також використання методу абстрагування, який допомагає виділити з усіх ознак документа саме ті, що найбільш цікаві користувачам, відкинути другорядні.

Метод узагальнення забезпечуй згортання інформації, яку
містить первинний документ, передбачає застосування способів
перетворення великих обсягів інформації у більш компактну,
але досить містку форму.

Унаслідок аналітико-синтетичіної обробки первинних до­кументів одержують вторинні документи. Ці документи — бібліографічні описи, анотації, реферати тощо — можуть бути організовані в різноманітні джерела вторинної інформації, інформаційно-пошукові системи. Такі системи можуть бути традиційними (бібліотечні та бібліографічні каталоги, бібліо-| графічні та фактографічні картотеки, бібліографічні покаж чики, різноманітні інформаційні видання) і нетрадиційними (бібліографічні та фактографічні банки даних). Процес створення таких систем також розглядають як сукупні опе­рацій аналізу і синтезу в ході аналітико-синтетичної обробки. Звичайно, аналіз здійснюється при підборі необхідних документів, а далі відомості про окремі документи групуються за різними ознаками, i є підстави вважати це синтезом.

Більшість людей стикаються у своїй трудовій діяльності та повсякденному житті з різноманітними видами аналітико-синтетичної обробки документів. Наукові працівники, прово­дячи дослідження, передусім розшукують літературу про об'єкт, який вивчається. Складаючи звіт про виконано дослідження, вони обов'язково подають у ньому огляд літературних джерел з темами, список використаної літератури. Такі ж списки, як правило, вміщують у наукових статтях, монографіях. Усе це потребує використання бібліографічних описів. Виробничники постійно звертаються до нормативно-тохнічної документації і посилаються на неї при розробці проектів, креслень, ознайомлюються з реферативними й оглядовими виданнями. Працівники офісів постійно мають справу з діло­вими документами, які також підлягають певній обробці для зручності подальшого зберігання и пошуку.

Усі розглянуті види обробки документів не є формальними, вони потребують певних, а часто і значних інтелектуальних зусиль людини. В основі їх лежать наукові методи пізнання (аналіз і синтез), тому вони об'єднуються поняттям "наукова обробка документів" на противагу технічній обробці, яка с облі­ком і реєстрацією документів, що увійшли до фонду[3; 114].

3.1. Бібліографічний опис електронних документів

Бібліографічний опис електронного документа складається за правилами, встановленими ДСТУ 7.1 - 2006 з урахуванням міжнародних форматів уявлення, зберігання і обміну бібліографічними даними. При описі електронних ресурсів використовується Міжнародний стандарт бібліографічного опису електронних ресурсів, розроблений ІФЛА, який затверджений в 1997 р. і введений вперше 1 липня 2002 р. ГОСТ 7.82-2001 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання" .

Електронні інформаційні ресурси, керовані комп'ютером, зокрема ті, які вимагають периферійного пристрою при підключенні, - це електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів або їх комбінацій), а також електронні програми (набір операторів або підпрограм) або їх поєднання в одному ресурсі. Бібліографічний опис електронного ресурсу на практиці мало відрізняється від БО будь-якого іншого документа, за винятком специфічних особливостей, властивих саме такому виду документів.

За змістом і характеру інформації електронні дані діляться на шрифтові, графічні, числові, звукові, текстові і демонстраційні; електронні програми діляться на прикладні, системні і сервісні, а електронні дані і програми діляться на інтерактивні мультимедіа і служби онлайна. По режиму доступу розрізняються ресурси локального доступу і видаленого доступу. Фізичними носіями електронного ресурсу є магнітні диски (жорсткі і гнучкі), оптичні диски, мікропроцесорні картриджі, касети і котушки з магнітною стрічкою. Інформаційний пошук - один з важливих доданків процесу комунікації. Основна мета пошуку - це знаходження повних текстів документів або відомостей про них [14; 37].

Об’єктами складання бібліографічних описів електронних документів є дискети, електронні оптичні диски (CD-ROM), електронні мікропроцесорні картриджі тощо. Відомості для складання опису беруться з основного меню або переліку відомостей програми електронного документу. Саме тут можна взяти відомості про автора і назву документа. Основною вважається назві, подана першою. У підназві наводять відомості про вид документа таким чином: “Електрон.ресурси”. Місцем видання вважається юридична адреса офіційного видавця або дистриб’ютора електронних документів. Для документів, створених в Україні або Росії за ліцензійною угодою із зарубіжним власником авторських прав, вказують лише місцезнаходження українського або російського видавця. Це стосується і назви видавництва. Нею вважається назва установи, що здійснює випуск документів на основі авторської угоди зі створювачем їх або за ліцензійною угодою із зарубіжними власниками. Якщо випуск документів здійснюється за ліцензійною угодою, назву зарубіжної фірми не наводять. Позначення документа і його обсяг вказують за загальними правилами, наприклад:

Описи документів з електронних мереж складаються за правилами формування аналітичних описів. У першій частині опису подають відомості про документ, у другій – його адресу. Наприклад. Опис документу, взятого з Інтернет має такий вигляд:

Різноманітність електронних видань, сайтів, інформаційних послуг, електронних інформаційних ресурсів в Інтернеті, їх часта і швидка поява, а також їх швидке видалення вельми ускладнює задачу опису і посилання на них. Тому як в Росії, Україні так і у всьому світі існує традиція при посиланні на конкретний інформаційний ресурс Інтернету вказувати дату його створення або включати адресу електронної пошти. На сьогоднішній день у зв'язку із зростаючою потребою включення посилань на дані джерела як в російськомовні видання, так і при оформленні публікацій для зарубіжних видань актуальною є проблема бібліографічного опису документів, що входять в сукупність електронних ресурсів.

З 1 липня 2002 р. на території Російської Федерації і в країнах СНД введений ГОСТ 7.82-2001 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання. Бібліографічний опис електронних ресурсів підкорюється загальним правилам стандартного бібліографічного опису в частині структури, набору областей і елементів вибору мови і графіки, застосування правил орфографії, пунктуації, скорочення слів і т.п. і містить відомості, що дають можливість ідентифікувати його, а також одержати уявлення про зміст, характер, об'єм, призначення, вид фізичного носія, системні вимоги, режим доступу і інші специфічні характеристики.

При цьому актуальним є наступний вислів О. П. Коршунова: "Бібліографія сама по собі завжди була байдужа до зміни форми фіксації знань. Правила бібліографічного опису, способи створення бібліографічної інформації можуть мінятися разом із змінами форми об'єктів бібліографуванні, але повторно-документальна суть бібліографії, її специфічна роль зв'язуючої ланки в системі документальних комунікацій у принципі залишається незмінною" [14; 52].

Основні положення і правила для цих стандартів спираються на принципи Міжнародного стандарту бібліографічного опису, прийняті в системі міжнародного бібліографічного обліку світових інформаційних документів і широко вживані в національних бібліографічних виданнях і в бібліотеках багатьох країн світу (Великобританії, США, Франції, Швеції і ін.). Завдяки єдиним принципам полегшується використовування бібліографічних матеріалів в світовій системі комунікації, обмін інформацією в електронної формі, долаються мовні бар'єри. Так, Міжнародний стандарт повинен сприяти рішенню трьох основних задач: "щоб записи, складені в одній країні або на одній мові, могли легко зрозуміти в іншій країні або на іншій мові; щоб бібліографічні описи, підготовлені в одній країні, могли бути включені в бібліографічні покажчики, картотеки і каталоги і інші інформаційні ресурси іншої країни без якої б не було редакції; щоб записи можна було б легко перенести на машинну мову для введення в ЕОМ" [5; 24]; тому з кінця 1970-х рр. в державні стандарти нашої країни були введені деякі нові терміни і поняття і уточнені старі; нові елементи (відомості про авторство; відомості, що відносяться до заголовка; міжнародний стандартний номер книги ISBN; міжнародний стандартний номер серіальних видань ISNN і інші); встановлена обов'язкова послідовність елементів бібліографічного опису; однорідні по своїх функціях елементи об'єднані в області; визначені обов'язкові і факультативні елементи бібліографічного опису основних видів документів і їх частин; введена єдина система умовних розділових знаків, передуючих кожному елементу, у зв'язку з чим стала можливою ідентифікація елементів незалежно від мови опису.

Питання стандартизації бібліографічного опису документів мають вельми актуальне значення як для науки, так і для практики. На сучасному етапі виникла необхідність стандартизації бібліографічного опису нових видів документів, що пов'язане з практикою функціонування інформаційно-пошукових систем і розвитком комунікативних форматів.

На сьогоднішній день в сучасному світі склалася система національної бібліографії і, відповідно, система обробки вхідного національного документопотоку, національні правила складання бібліографічного опису документів, а також система нормативно-методичних документів ІСО/ІФЛА, що регламентують багато аспектів інформаційної бібліотечної роботи.

Висновки

Вся багато столітня історія розвитку принципів бібліографічного опису, дозволила зробити висновки, що опис друкованих витворів – далеко не така проста справа, як це уявляють собі багато хто. Розробка сучасної теорії та методики бібліографічного опису вимагає від бібліографів, бібліотечних працівників і вчених різних країн чимало зусиль.

Бібліографічний опис - результат тривалого процесу бібліографічної професіональної та не професіональної практики, спостереження, порівняння бібліографічних знань та їх аналіз,зіставляти сенс з науковим підходом до вивчення не тільки документованих текстів, але і зв’язаних з ними явищ.

Сучасні принципи опису складаються на протязі багатьох тисячоліть. Теоретичні погляди на БО дозволяють розглядати його як окремий випадок опису взагалі.

Задача бібліографічного опису – це забезпечення впровадження автоматизованих технологій, ефективність пошуку та використання всіх типів документів у видавництвах як в нашій країні так і за кордоном.