72837 (Бібліографічний опис)

1. Бібліографічний опис: поняття, функції

Бібліографічний опис (БО) можна уявити як сукупність логічно цілісного тексту, зміст інформації на матеріальному носієві. Частіше БО використовується у двох значеннях: як процес бібліографічного опису, який складається з аналізу документа, та виявлення відомостей, визначення необхідного набору елементів БО. Бібліографічний опис – це записана за певним правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ [9; 30].

Таким чином, Бібліографічний опис – це процес и результат складання по визначеним правилам переліку відомостей про який-небудь документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знаходити його серед багатьох інших.

Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву твору, його автора та інших. Тобто, БО дає уявлення про призначення, зміст документу.

Кожний бібліографічний опис виконує певні функції, найважливішою з яких є ідентифікація. Її суть в тому, що вона може виявити тотожність деяких документів, відрізняти їх один від одного і при цьому не бачити їх. [13; 16].

Бібліографічний опис складається безпосередньо за самим документом, за титульною сторінкою. Він складається на мові оригіналу та за сучасною орфографією.

Завдяки БО, можна розшукати документ за тими ознаками, які притаманні лише йому. Тобто перша функція є кроком для наступної, пошукової функції, яка пов'язана з функцією вибору, так як сукупність відомостей, наведених у бібліографічному описі, дає уявлення про документ і тим самим допомагає вибрати той, що найбільше відповідає потребам користувача.

Також до основних функцій належить інформаційна,що інформує про твір, його зміст, призначення. Окремим її випадком є сигнальна функція, так як бібліографічний опис повідомляє про новий документ, про надходження книги до бібліотеки.

По книзі Никіфоровської, три основні функції – ідентифікуюча, інформаційна та пошукова – пов’язані між собою та використовуються в різних видах бібліографічного опису. В різних ситуаціях пріоритети їхнього використання змінюються. Наприклад, при обробці нових надходжень до бібліотеки чи інформаційного центру головну роль відіграє ідентифікуюча функція БО, а у видавничих каталогах - інформаційна [11; 45].

Обліково-реєстраційна функція полягає в тому, що опис дає змогу здійснювати облік і реєстрацію документів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні тієї чи іншої установи. Організаційна функція – це формальні ознаки документу, які можуть бути основою для групування записів у конкретному пошуковому масиві.

При складанні бібліографічного опису необхідно дотримуватися певних вимоги:

• Точність – всі бібліографічні відомості мають відповідати даним документу;

• Повнота – повний набір даних, що допомають встановити відмінність документа від інших подібних;

• Єдність опису – склад відомостей, форма і послідовність мають бути стабільними;

• Стислість, оскільки БО вміщають на невеликій площі;

• Зрозумілість і чіткість [5; 23].

Отже, Бібліографічний опис – це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, які ідентифікують документ.

Центральною складовою бібліографічного опису є бібліографічний запис(БЗ). Бібліографічний запис – розгорнута бібліографічна характеристика видання (твору, документального джерела), в якій бібліографічний опис доповнений тими чи іншими елементами: заголовком, анотацією чи рефератом, класифікаційними індексами, предметними рубриками, бібліотечними шифрами зберігання тощо [14; 121].

Бібліографічний запис (БЗ) вважається найпоширенішою формою бібліографічної інформації. "До складу бібліографічного запису входять заголовок бібліографічного запису і бібліографічний опис, доповнюваний класифікаційними індексами, наочними рубриками, анотацією, довідками про додаткові бібліографічні записи, датою завершення обробки документа і іншими відомостями. Ступінь повноти бібліографічного запису визначається цілями і задачами конкретної установи-укладача бібліографічної допомоги, що бібліографує.

ГОСТ 7.80-2000 Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги і правила складання був введений 07.01.2001 і розроблений Російською книжковою палатою (РКП) спільно з Російською державною бібліотекою. Стандарт складається з 9 розділів і одного додатку: область застосування; нормативні посилання; терміни і визначення; загальні положення; заголовок, що містить ім'я особи, заголовок, що містить найменування організації; заголовок, що містить уніфікований заголовок; заголовок, що містить позначення документа; заголовок, що містить географічну назву; додаток (довідкове). Стандарт встановлює загальні вимоги до заголовка бібліографічного запису і правила його складання, набір відомостей, послідовність їх приведення, застосування умовних розділових знаків. Стандарт розповсюджується на основні види заголовків, але не використовується для бібліографічних посилань.

2. Методика складання бібліографічного опису

1. Загальна та спеціальна методика складання БО

До процесу складання бібліографічного опису входять такі етапи: виявлення бібліографічних відомостей; визначення необхідного набору елементів опису; вибір першого елемента бібліографічного запису; фіксація виявлених відомостей за встановленими правилами з використанням універсальних розділових знаків. Завершується процес складання опису ре­дагуванням.

При складанні бібліографічного опису з’ясовують відомості про авторів, назву документа, де і коли його було опубліковано тощо. Одержані в результаті аналізу відомості об’єднають, тобто синтезують у формі бібліографічного опису. І таким чином одержують вторинний документ.

Виявлення бібліографічних відомостей здійснюється в ході аналізу документа. Джерелом для складання опису виступає документ у цілому, але залежно від виду документа особливу увагу звертають на різні його елементи. Так, якщо це книга, насамперед ознайомлюються з титульним аркушем, палітуркою, останньою сторінкою. Іноді цього буває недостатньо, особливо якщо обробляється пошкоджений примірник. Тоді звертаються до авантитулу, колонтитулу, шмуцтитулу тощо [8; 312].

Здійснивши аналіз документа, важливо правильно вияви­ти необхідний набір бібліографічних елементів у кожному окремому випадку складання опису. Короткий опис викори­стовується досить рідко, коли треба відрізнити документ від інших. Наприклад, у бібліографічних посиланнях на твори, згадані в науковій праці, підручнику тощо. Повний опис використовується в органах державної бібліографії ("Літопис книг")» у централізованій каталогізації. Найчастіше викори­стовують розширений опис і при відборі елементів ураховують призначення пошукового масиву, для якого він складається. В описах для каталогів великих наукових бібліотек склад еле­ментів опису повніший, ніж в описах для каталогів невели­ких бібліотек. Ціну документів важливо навести в облікових каталогах, картотеках книжкових магазинів, а для інших це не обов'язково. Зона Міжнародного стандартного номера кни­ги, ціни і накладу містить відомості, необхідні для обміну друкованою продукцією та інформацією про неї, а в каталогах бібліотек вони відіграють значно меншу роль. В описах для бібліографічних покажчиків відбір елементів має особливе значення, оскільки кожен покажчик має особливості в цільовому й читацькому призначенні.

Вибір першого елемента запису — важливе питання, оскіль­ки він впливає на організацію багатьох масивів документів і на їхні пошукові можливості. Перший елемент визначає місце будь-якого бібліографічного запису в алфавітних рядах ката­логів бібліотек, інформаційних видань, а також бібліографічних покажчиків. Тобто вибір першого елемента — це вибір голов­ної пошукової ознаки для того чи іншого документа[10; 163].

Уніфікація вибору першого елемента забезпечує сумісність різних видів і форм інформації (каталоги у вигляді картотек і книжкових видань, бібліографічні покажчики, реферативні видання тощо) і сприяє єдності пошуку в системі докумен­тальних комунікацій. З погляду вибору першого елемента є два види бібліографічних записів: під заголовком і під на­звою. У першому випадку бібліографічний опис доповнюється^: заголовком бібліографічного запису. Заголовок — це еле­мент бібліографічного запису, що розташовується попереду бібліографічного опису й призначений для впорядкування та пошуку бібліографічних записів. Він складається з однаково сформульованої основної частини, у разі необхідності допов­неної уточнювальними відомостями - ідентифікуючими оз­наками. Як ідентифікуючі ознаки можуть виступати дати, номери, назви місцевостей, назви спеціальностей тощо. Заго­ловок — елемент факультативний, його наявність визначаєть­ся призначенням опису. Його широко використовують у бібліо­течних каталогах, бібліографічних каталогах і картотеках, автоматизованих бібліографічних базах даних. Тут його вжи­вання регламентується положенням спеціальної методики складання бібліографічних описів для каталогів. У бібліогра­фічних покажчиках, списках тощо застосування заголовків більш вільне, воно залежить від потреб, особливостей конкрет­ного посібника. Так, для державних бібліографічних покажчиків його вживання за певних строго регламентованих умов обов'язкове. У бібліографічному записі під назвою на першому місці вміщають назву документа.

Фіксація елементів опису і заголовка в монографічному бібліографічному описі здійснюється за такою схемою (кур­сивом позначено обов'язкові бібліографічні елементи):

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва = Пара­лельна назва: підназва / Відомості про відповідальність. — Відомості про видання. — Місце видання: Видавництво, Дата видання. — Кількість сторінок: Ілюстрації; Розмір + Супровід­ний матеріал. — (Основна назва серії; Номер випуску серії). - Примітки. — ІSВN: Ціна, Наклад.

Опис для традиційних бібліотечних каталогів, бібліографіч­них картотек фіксується, як правило, на каталожних картках. Заголовок бібліографічного запису подають в окремому ряд­ку. Іноді, щоб виділити якісь дані (найчастіше примітки, ІSВN, ціну), їх запитують з нового рядка і знаки крапка і тире попереду не ставлять. Опис для бібліотечного каталогу має та­кий вигляд:

У бібліографічних покажчиках кожний окремий запис роблять з абзацу, виділяючи шрифтом або підкреслюючи за­головок чи перше слово назви:

Найпростіший опис застосовують у бібліографічних посиланнях, які містяться в науковій, навчальній, публіцистичній літературі й головним призначенням яких є ідентифікація документів. Для скорочення запису знак крапка і тире між зонами опису можна замінити крапкою[11;110-111].

В соціальних наукових дисциплінах особливе місце займає методологія, тобто вибір метода дослідження, визначення його цілей, об’єкту та предмету. Методологія має соціально-обумовлений характер, залежить від позицій, з яких дослідник розглядає предмет вивчення.

Методика створення бібліографічного опису – це сукупність правил і прийомів, що використовуються при створенні БО, яка буває загальна та спеціальна. До загальної методики входять прийоми і правила, що стосується складання описів будь-яких видів документів. Її завданням є вивчення документів та їхніх елементів з погляду бібліографічного опису; вивчення видів описів та їхніх елементів; установлення загальних правил складання описів незалежно від виду документів та їхнього оформлення; впровадження правил, що стосуються окремих елементів опису [9; 69].

Але не можна за однаковими правилами складати описи всіх документів. Навіть документи одного виду можуть значно відрізнятися один від одного. Наприклад, книга може або мати або не мати автора , до неї може входити один твір, або це може бути збірка. Тому складання БО різних видів документів підлягає не лише загальним для всіх, але і певним спеціальним правилам, що відповідають особливостями їхнього змісту спеціальної методики складання бібліографічних описів [8; 45].

2.2 Види бібліографічного опису

Залежно від об’єкту, на який необхідно скласти БО, виділять 3 види описів: монографічний, аналітичний, зведений. Монографічний складають на окремо виданій документ (книгу, карту), наприклад:

Аналітичний складають на частину документу (статтю, главу, розділ). Його укладають під узагальнюючою назвою, яку приймають за основну. У відомостях, що стосуються назви, зазначають характеристику описаної групи статей чи матеріалів: статті, доповіді,відгуки, дискусії, наприклад:

Зведений складають на багатотомне серіальне або продовжене видання, наприклад:

В залежності від повноти набору елементів, бібліографічний опис буває: короткий, розширений, повний. Короткий – це опис, який складається тільки з обов’язкових елементів (основна назва, порядковий номер видання , місце та рік випуску видання, обсяг). Короткий опис найбільш підходить для бібліографічних посилань, які допомагають читачу знайти об’єкт опису в бібліотеці. Розширений – з обов’язкових та деяких факультативних елементів. Він застосовується при книжкових і статейних бібліографічних списках і покажчиках. Повний – складається з обов’язкових та усіх факультативних елементів. Диференціація БО за повнотою набору елементів дозволяє більш раціонально і економічно застосувати його в різних сферах інформації [7; 430].

2.3 Зони бібліографічного опису

Не від’ємною частиною бібліографічного опису є бібліографічний елемент. Бібліографічний елемент - це слово чи словосполучення, яке представляє бібліографічну інформацію. Всього існує вісім зон: зона назви і відомостей про відповідальність, зона видання, зона вихідних даних, зона фізичного опису, зона серії, зона приміток, зона міжнародного стандарту номера книги [9; 120].

Елементи бібліографічного опису бувають обов’язкові та факультативні. Обов’язкові наводяться у кожному БО, тому що вони забезпечують ідентифікацію документа. Факультативні доповнюють характеристику документа.