71878 (Видатні грецькі скульптори доби класики)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Інститут історії, етнології і права

кафедра всесвітньої історії

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

НА ТЕМУ:

Видатні грецькі скульптори доби класики

Виконала

студентка 1-го курсу

група Б

Рипаченко Ніна

Перевірив

Рабенчук О.П.

Вінниця 2010

План

Вступ

1. Мирон

2. Поліклет

3. Фідій

4. Пракситель

5. Скопас

6. Лісіпп

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Класичний період давньогрецької скульптури припадає на V – IV ст. до н.е. і поділяється на такі періоди: рання класика або «суворий стиль» - 500/490 - 460/450 рр.. до н.е.; висока класика - 450 - 430/420 рр./ до н. е.; «багатий стиль» - 420 - 400/390 рр.. до н. е.; пізня класика - 400/390 - бл. 320 рр.. до н. е..

Грецька скульптура спочатку, в VII ст. до н.е., значно поступалася перед скульптурою Стародавнього Сходу і була досить примітивною. В VI ст. до н.е. в Греції стають досконалішими скульптурні зображення людських фігур і облич, але фігури ще не динамічні. Тільки з V ст. до н.е. починається розквіт грецької скульптури, яка не тільки передає людські фігуру і обличчя, а й відтворює рух. Призначення скульптур було різним: релігійне (розробка образів найшанованіших богів і героїв), естетичне (прикрашання площ, будинків, святилищ), ідеологічне (прославлення громадянина і воїна). Найпопулярнішими художніми образами були образ величного, могутнього і спокійного божества (чоловічого і жіночого) та оголеного воїна-атлета. А в IV ст. до н.е. з’являється олюднення образу божества, пом’якшення ідеальних рис і підкреслювання в них суто людських якостей. Скульптури богинь IV ст. до н.е. більше нагадують смертних людей, ніж могутніх повелителів.

Грецькі майстри створювали велику кількість скульптур з найрізноманітніших матеріалів: мармуру, дерева, слонової кістки, вапняку, обпаленої глини. Крім того, вони могли передати у твердому матеріалі багато відтінків людського стану.

Скульпторами-класиками були створені образи досконалих людей в єдності їх духовної і фізичної краси. Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на території сучасної України, колишніх античних держав Північного Причорномор'я.

Найвизначніші скульптори цього періоду: Мирон, Поліклет, Фідій, Скопас, Пракситель, а також Лісіпп, творчість якого пов'язана і з наступним історичним етапом.

1. Мирон

Мирон – грецький скульптор, представник перехідного періоду в скульптурі від ранньої класики до мистецтва периклівського часу. Народився в Беотії. Його діяльність датується приблизно серединою V ст. до н.е. – це час перемог трьох атлетів, чиї статуї він створив в 456, 448 і 444 рр.. до н.е. Мирон був старшим сучасником Фідія і Поліклета і вважався одним з найбільших скульпторів свого часу. Працював у бронзі, однак жоден з його творів не зберігся, вони відомі головним чином за копіями. Мирон ставив за мету зобразити людське тіло в момент руху. Найкраще це йому вдалося в статуї, яка зображує юнака – метальника диска («Дискобол»). Дискобол зображений у складній позі в момент найвищої напруги перед кидком. Мирон був майстром передачі руху в кульмінаційний, перехідний момент. У хвалебній епіграмі, присвяченій його бронзовій статуї атлета Ладаса, підкреслюється, що важко дихаючий бігун переданий надзвичайно жваво. Скульптурна група Мирона «Афіна і Марсій», яка стояла на Афінському акрополі відзначена такою самою майстерністю в передачі руху.

1. Поліклет

Поліклет – давньогрецький скульптор і теоретик мистецтва, працював бл. 460-420 до н.е. Народився в Сікіоні бл. 480 р. до н.е., навчався в Аргосі у Агелада, можливо, в один час з Фідієм, а пізніше очолив аргоську школу скульпторів. Вважалося, що ніхто не може зрівнятися з Поліклетом в зображенні атлетів. Близько 460-450 рр.. до н.е. Поліклет створив кілька статуй переможців Олімпійських ігор, в т.ч. статуя Кініска (при розкопках в Олімпії був знайдений його постамент). Інші твори раннього періоду творчості Поліклета – Дискофор (несучий диск, найкращі копії в Уелслі-коледжі поблизу Бостона, США, і у Ватикані) і Гермес (уявлення про нього можна скласти за бронзової статуетки з Британського музею). Однак самий знаменитий твір Поліклета - створений бл. 450-440 до н.е. Доріфор (списник). Кращі копії цієї статуї знаходяться в Неаполі, Ватикані і у Флоренції; найкраще збереглася копія голови Доріфора виконана у бронзі скульптором Аполлонієм, сином Архія (знайдена в Геркуланумі, вона перебуває тепер у Неаполі). Саме в цьому творі втілена уява Поліклета ідеальних пропорції людського тіла. Вважалося, що фігура створена на основі положень піфагореїзму, тому в давнину статую Доріфора часто називали «каноном Поліклета», тим більше що не збережений трактат з естетики Поліклета носив назву «Канон». Тут в основі ритмічної композиції лежить принцип асиметрії (права сторона, тобто опорна нога і зависла уздовж тіла рука, статичні, але заряджені силою, ліва сторона, тобто нога, яка залишилася позаду та рука з списом, порушують спокій, але трохи розслаблені), що оживляє її і робить рухомою.

На замовлення жерців храму Артеміди бл. 440 р. до н.е. Поліклет створив статую пораненої амазонки, посівши перше місце в конкурсі, де, крім нього, брали участь Фідій і Кресілай. Уявлення про неї дають копії - рельєф, виявлений в Ефесі, а також статуї в Берліні, Копенгагені та музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Ноги амазонки поставлені, так само, як у «Доріфора», але вільна рука не висить уздовж тіла, а закинута за голову, інша рука підтримує тіло, спираючись на колону. Поза гармонічна і врівноважена, але Поліклет не взяв до уваги того, що якщо під правою груддю людини є рана, його права рука не може бути піднята високо вгору. Мабуть, прекрасна, гармонійна форма цікавила його більше, ніж сюжет або передача почуттів. Тієї ж турботою пройнята і ретельна розробка складок короткого хітона амазонки. Потім Поліклет працював в Афінах, де бл. 420 р. до н.е. ним був створений Діадумен, юнак з пов'язкою навколо голови. У цьому творі, який називали ніжним юнаком, на відміну від мужнього Доріфора, відчувається вплив аттичної школи. Тут знову використаний мотив кроку, незважаючи на те, що обидві руки підняті і тримають пов'язку. Протилежність правого і лівого боку виражена не так сильно. Риси обличчя і пишні локони волосся набагато м'якше, ніж у попередніх роботах. Кращі копії Діадумена - копія, знайдена на Делосі і котра зараз перебуває в Афінах, статуя з Везона у Франції, яка зберігається в Британському музеї, і копії в Мадриді і в музеї Метрополітен. Збереглося також кілька теракотових і бронзових статуеток. Кращі копії голови Діадумена знаходяться в Дрездені і Касселі. Близько 420 до н.е. Поліклет створив для храму в Аргосі колосальну статую Гери (із золота і слонової кістки), яка сидить на троні. Аргоські монети можуть дати деяке уявлення про те, як виглядала ця загибла в давнину статуя. Поруч з Герою стояла Геба, виліплена Навкідом, учнем Поліклета. У пластичному оформленні храму відчувається як вплив майстрів аттичної школи, так і Поліклета – можливо, це робота його учнів. Творінням Поліклета не вистачало величі статуй Фідія, але багато критиків вважають, що вони перевершують Фідія своєю академічною досконалістю і ідеальною врівноваженістю пози. У Поліклета були численні учні та послідовники аж до епохи Лісіппа (кінець IV ст. до н.е.), який говорив, що його вчителем у мистецтві був «Дорифор», хоча згодом він відійшов від канону Поліклета і замінив його своїм власним.

1. Фідій

Фідій – давньогрецький скульптор, якого багато хто вважає найбільшим художником давнини. Фідій був уродженцем Афін, його батька звали Хармідом. Майстерності скульптора Фідій навчався в Афінах у школі Гегія і в Аргосі в школі Агелада (в останній, можливо, одночасно з Поліклетом). Серед існуючих нині статуй немає жодної, яка б безсумнівно належала Фідію. Наші знання про його творчість основані на описах античних авторів, на вивченні пізніх копій, а також робіт, які збереглися, і які з більшою чи меншою вірогідністю приписуються Фідію.

Серед ранніх робіт Фідія, створених бл. 470-450 рр. до н.е., слід назвати культову статую Афіни Ареї в Платеях, зроблену з позолоченого дерева (одяг) і пентелійского мармуру (обличчя, руки і ноги). До того ж періоду, бл. 460 р. до н.е., відноситься меморіальний комплекс у Дельфах, споруджений на честь перемоги афінян над персами у Марафонської битві. Тоді ж (бл. 456 р. до н.е.) Фідій встановив на Акрополі колосальну бронзову статую Афіни Промахос (Заступниці). Інша бронзова статуя Афіни на Акрополі, т.зв. Афіна Лемнія, яка тримає в руці шолом, була створена Фідієм бл. 450 р. до н.е. на замовлення аттичних колоністів, відпливає на острів Лемнос. Можливо, дві статуї, що знаходяться в Дрездені, а також голова Афіни з Болоньї є її копіями. Хрисоелефантинна (із золота і слонової кістки) статуя Зевса в Олімпії вважалася в давнину шедевром Фідія. Детальний опис статуї, що вважалася одним з семи чудес світу, є у Павсанія. Зевс був зображений сидячим. На долоні правої руки його стояла богиня Ніка, а у лівій він тримав скіпетр, нагорі якого сидів орел. Зевс був бородатим і довговолосим, з лавровим вінком на голові. Сидяча фігура мало не торкалася стелі головою, так що виникало враження, що якщо Зевс встане, то знесе з храму дах. Трон був багато прикрашений золотом, слоновою кісткою і дорогоцінним камінням. У верхній частині трону над головою статуї поміщалися з одного боку фігури трьох Харит, а з іншого - трьох пір року (Ор); на ніжках трону були зображені танцюючі Ніки. На перекладині між ніжками трону стояли статуї, що представляли олімпійські змагання і битву греків (очолюваних Гераклом і Тесеєм) з амазонками. Виконаний з чорного каменю п'єдестал трону прикрашали золоті рельєфи, на яких були зображені боги. Статуя Зевса Олімпійського або одна його голова зображувалися на монетах, які чеканилися в Еліді. Щодо часу створення статуї ясності не було вже в античності, але, оскільки будівництво храму було завершено бл. 456 р. до н.е., найімовірніше, статуя була поставлена не пізніше бл. 450 р. до н.е.

Коли Перикл розгорнув в Афінах широке будівництво, Фідій очолив всі роботи на Акрополі, і зведення Парфенона, яке вели архітектори Іктін і Каллікрат в 447-438 рр. до н.е. Парфенон, храм богині-покровительки міста Афіни, одне з найбільш прославлених творінь античної архітектури. Рясне пластичне оздоблення храму виконала велика група скульпторів, яка працювала під керівництвом Фідія і, ймовірно, за його ескізами (найбільш знамениті знаходяться тепер в Британському музеї рельєфні фризи Парфенона і статуї з фронтонів, які фрагментарно збереглися). Культова хрисоелефантинна статуя Афіни Парфенос, що стояла в храмі, яка була закінчена в 438 р. до н.е., створив сам Фідій. Опис Павсанія і численні копії дають про неї досить ясне уявлення. Афіна зображалася стоячи у повний зріст, на ній був довгий хітон. На долоні правої руки Афіни стояла крилата богиня Ніка; на грудях Афіни була Егіда з головою Медузи; в лівій руці богиня тримала списа, а до її ніг був притулена щит. Біля спису згорнулася священна змія Афіни (Павсаній називає її Еріхтонієм). На постаменті статуї було зображено народження Пандори (першої жінки). Як пише Пліній Старший, на зовнішній стороні щита була викарбувана битва з амазонками, на внутрішній - боротьба богів з гігантами, а на сандалях Афіни було зображення кентавромахії. На голові богині був шолом, увінчаний трьома гребенями, середній з яких являв собою сфінкса, а бічні грифонів. У Афіни були прикраси: намиста, сережки, браслети.

Близькість стилю зі скульптурами і рельєфами Парфенона відчувається в статуях Деметри (її копії можна знайти в Берліні і Шершелі, Алжир) і Кори (копія на віллі Альбані). Мотиви обох статуй використані в знаменитому великому вотивному рельєфі з Елефсін (Афіни, Археологічний музей), римська копія якого є в музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Складки шат Кори близькі за стилем драпірування статуї стоячого Зевса, копія якого зберігається в Дрездені, а торс, можливо, що є фрагментом оригіналу, - в Олімпії. До фризу Парфенону близький за стилем Анадумен (хлопець, який зав'язує пов'язку навколо голови); можливо, статуя була створена як відповідь Діадумену Поліклета. Статуя Фідія набагато природніша в сенсі пози та жесту, але троги грубіша. Разом з Поліклетом і Кресілаєм Фідій брав участь у конкурсі на статую пораненої амазонки для храму Артеміди в Ефесі і зайняв друге місце після Поліклета; копією з його статуї вважається т.зв. «Амазонка Маттеї» (Ватикан). Поранена в стегно, амазонка заткнула хітон за пояс, щоб зменшити біль, вона спирається на спис, вхопившись за нього обома руками, причому права піднята вище голови. Як і у випадку Афіни Парфенос і рельєфів Парфенона, багатий тут зміст вміщено в просту форму.