70091 (Життя і творчість С.П. Галябарди), страница 2

«Де б я не був, мене завжди тягнуло на свою малу Батьківщину. Мабуть вже у зрілих літах приходить розуміння, що рідний край є величезною цінністю, яку не можна втратити. Тут я відчуваю натхнення і тому саме тут я хочу зустрітися зі своїми друзями та земляками, провести цей своєрідний творчий звіт. Адже коли тобі п’ятдесят, ти розумієш, що це вже багато. Коли тобі п’ятдесят п’ять, з’ясовується, що життя тільки починається», - відповідав поет на запитання кореспондентів, чому він вирішив відзначати ювілейний вечір саме у Тернополі. [4]

Варто відзначити, що поет-пісняр і надалі активно здійснює свою творчу діяльність, пише нові пісні та співпрацює з багатьма композиторами.

ВИСНОВОК

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що Степан Галябарда є яскравим представником сучасної української творчої еліти, який своєю пісенною і поетичною діяльністю відчутно збагачує українську національну культуру і підносить її на якісно новий рівень розвитку.

Також варто зазначити, що на українських теренах справжніх поетів-піснярів є дуже мало. Адже, щоб написати пісню, потрібно не просто мати поетичні здібності, а і відчувати всі тонкощі творення пісні, бути щирим у висловлюваннях, вміти передати образ і емоції через Слово, щоб воно викликало відгомін у кожному серці. Поет-пісняр повинен писати, як дихати, жити сьогоднішнім днем. Усі ці якості і вміння однозначно притаманні Степану Галябарді.

Читаючи вірші, слухаючи пісні на слова Степана Галябарди маємо змогу насолодитися красивим і високим поетичним словом, оригінальною образністю і тонкою ліричною щирістю автора, вмінням торкнути найсокровенніші струни людської душі.

Тому, чим більше таких людей як Степан Галябарда буде на українській землі, тим краще розвиватиметься українська культура і, зокрема, українська пісня, яка завжди підносила духовність українського народу.

ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА

1. «В Україні дуже мало людей, які люблять українську культуру»// газ. «Буковина» – 2003.- №46 (4 червня), С. 14.

2. «На чернівецькій алеї зірок»// газ. «Буковинське віче» - 2003.- №24 (13 червня), С. 9.

3. «Степан Галябарда: «Чернівці – місто особливе, це колиска мого слова»»// газ. «Доба» - 2003.- №39 (23 травня), С.12

4. «Зірок стане більше»// газ. «Чернівці» - 2003. – №24 (13 червня), С. 16.

5. «Засвітилися нові мистецькі зірки»// газ. «Чернівці» - 2003. – №40 (3 жовтня), С. 2.

6. http://www.pisni.org.ua

7. http://dovidka.com.ua

8. http://uk.wikipedia.org/wiki/Галябарда_Степан

ДОДАТКИ

Слова С.Галябарда муз. С. Гіга

пам’яті Назарія Яремчука

«У райськім саду»

(«Яворина»)

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.

Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,

І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,

І душею своєю я вас, як умів, причащав.

Але видно Господь мені краще життя напророчив,

І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

Приспів (2):

На могилі моїй посадіть молоду яворину,

І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.

Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,

Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,

Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.

Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,

Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.

У далеких світах якось раптом усе я покину,

Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,

І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,

І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

Приспів.

«А на дворі такий мороз»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

А надворі такий мороз -

Віконні шибки замерзають,

І на тремтинках твоїх вій

Бринять ламкі крижинки сліз.

Кохана, більше не журись,

До тебе знову я вертаюсь

З холодних виріїв чужих,

І з незагоєних жалів.

Приспів:

Тільки з тобою вдвох

Ми зігріваєм світ

Ніжним теплом сердець,

Душ наших двох, душ наших двох.

І не спалить мороз

Наших наступних літ,

Будем з тобою вдвох,

Тільки удвох.

В каміні розкладу вогонь,

Спалю несправджені вагання,

І твої плечі загорну

У материнську білу шаль.

І хай мороз собі тріщить,

Але не вимерзне кохання,

Моє кохання молоде,

Душі прекрасна пектораль.

Приспів.

«Болять слова»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Юрій Дерський

Любов у нас була така красива,

Якою в світі є лише любов.

Її я щиро в господа просила,

І він почув - і в серце ти прийшов.

Але від щастя ліків ще немає,

Коли сказали: "Іншу полюбив".

Повірила. Чому? - Сама не знаю,

А ти мій гнів тоді не остудив.

Приспів:

Болять слова, кричать слова - а я німа,

Тебе на світі цьому більше вже нема.

Тепер даремні мої сльози і слова,

Моя любов тепер - невтішена вдова.

Чому так пізно розумнішаємо ми?

Коли вже туга б'ється чорними крильми,

І як навчитися знов вірити й любить,

Щодня з тобою і щoдня без тебе жить.

І знов приходить мій самотній вечір,

Настояний на гіркоті розлук

І ти вже не кладеш мені на плечі

Чарівну шаль своїх небесних рук.

Тебе і досі, милий, я кохаю,

З тобою в парі до зірок лечу,

Тобі, як богу, я молюсь і каюсь,

І тихо плачу, щоб ніхто не чув.

Приспів. (2)

«Весна, полковнику, весна...»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Весна, полковнику, весна...

Вертають з вирію лелеки.

Вони ще вчора, як і ти, були далеко,

А нині зустрічає вас весна.

Літа, полковнику, літа

Вплели у коси срібло нині.

Так довго ти служив не Україні,

Так мало щастя знав в чужих світах.

Бої, полковнику, бої

Ти вигравав не на папері,

Не раз і смерть вже відчиняла двері

І сумно так співали солов"ї.

Зірки, полковнику, зірки

Тобі сідали на погони.

А ти не мав від себе оборони

І бачив в снах свій сад біля ріки.

Жива, полковнику, жива

Душа додому повертає.

Тебе тут Україна так чекає

І, слава Богу, мати ще жива.

Весна, полковнику, весна

Любов"ю в серці розцвітає.

Лелека в небі синьому літає,

Від нині ми вже разом - назавжди!

Весна, полковнику, весна...

«Вчора»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Догорають в саду, догорають в саду маргаритки,

Осінь казку несе, осінь казку несе на крилі.

Я так хочу тебе, я так хочу тебе знов любити,

Але пізно мені, але пізно мені в королі.

Двадцять років твоїх, двадцять років твоїх, як світанок,

Сорок років моїх, сорок років моїх — сад пісень.

Ти ще можеш кохати, ще можеш кохати безтямно,

Я ж ніколи не зможу забути вчорашній наш день.

Приспів:

Вчора, вчора, вчора — в небо любов пішла.

Вчора, вчора, вчора — ти ще моєю була.

Вчора, вчора, вчора ми обнімались крильми,

Вчора, вчора, вчора — навік розлучалися ми.

Відцвіли вже мої, відцвіли вже мої маргаритки

У чужім королівськім, чужім королівськім саду.

Я повинен тебе, я повинен тебе розлюбити

Чи на щастя моє, чи на радість чужу, чи біду.

Я не буду тебе, я не буду тебе пам'ятати

Кращу пісню свою, кращу пісню свою із пісень

Тільки фото твоє, тільки фото твоє цілувати

Буду я кожен день, буду я кожен день, кожен день.

Приспів.

«Вчорашній вальс»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

З вечірніх вікон рок-н-рол

І джаз лунають хором.

Ах раптом вальс наплив,

Немов кохання перший сором.

І я згадав той давній час

І танцівницю милу,

Яка мене цей модний вальс

Тоді невтомно вчила.

Приспів:

Вчорашній вальс, як сон, пливе,

Струну душі тремтливо будить.

Вчорашній вальс живе, живе

І ми його вже не забудем.

Лиш раз, два, три - та я не міг

Трьох кроків цих навчитись,

Іскрився сміх в очах твоїх—

Я ж ладен був не жити.

...Літа не розлучили нас,

Всі танці я шаную,

Та тільки вальс, вчорашній вальс

З тобою я танцюю.

Приспів.

«Гілка калини»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Марія Шалайкевич

Нам доля не дозволила в єдиній родині

Жити в щасті і добрі.

Радіти рідній гілочці калини,

В саду кохатись ніжно до зорі.

Шептати разом на Різдво молитву,

І на Великдень славити Христа.

До слів чужих немов до леза бритви

Ми ранимо щодня свої уста.

Припів: (2)

Гілку калини, птахи візьміть

За море синє її несіть.

Без України на чужині

Хтось доживає літа сумні.

Нам пізно повертатися додому,

Як жили - висох наш чумацький шлях.

І пісня, що ізмалечку знайома,

Розтанула вже десь в чужих димах.

Та раптом серце скинеться як птиця,

І вже його не встигнемо зловить.

Ім'я твоє, Вкраїно да святиться,

В останній путь ти нас благослови.

Приспів. (2

«Два келихи вина»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Анатолій Матвійчик

Ти, сину, ще малий і не збагнеш:

Чому нас у квартирі тільки двоє,

Що є у тебе рідний батько теж,

Та він не часто бачиться з тобою.

Я не сховала світ його очей,

І залила любов мене, як повінь,

Я все забула в трепеті ночей,

І не питала: "Чий він? Звiдки? Хто він?"

Приспів:

Два келихи вина, два келихи вина,

В однім - кохання мед, а в іншому - провина.

Два келихи вина ми вип'ємо до дна

За наш солодкий гріх - за сина.

Звичайно, в тому не його вина,

Що я ні наречена, ні дружина.

Я долю власну вибрала одна,

І в мене є сьогодні ти, мій сину.

Я все йому простила в світі цім,

І, що тепер я вдіяти повинна:

Сьогодні він прийде до нас у дім,

Адже він батько твій, твій батько, сину.

Приспів.

Не маю я ні болю, ні жалю,

Хоч дні і ночі зимні і порожні.

І я нікого більш не полюблю,

Хоч це не раз було зробити можна.

Я за коханим двері зачиню,

Сама у світ самотності порину,

І сто надій від себе віджену,

І батька знов чекатиму для сина.

Приспів. (2)

«Дивний сон»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Ю. Савченко

Мені приснився сон, що навкруги зима,

Так холодно мені - не вимовлю ні слова,

І снилось, що тебе у мене вже нема,

Ні погляду твого, ні ласки, ні любові.

Розлуку заметіль стелила на поріг,

І серце, наче птах тривожилось у грудях,

І так я захотів цей розтопити сніг,

І сподівався я, що ти мене розбудиш.

Приспів:

О слава Богу, ти у мене є,

О слава Богу, поруч ти зі мною.

Чому ж мені ж спокою не дає

Цей дивний сон, де ми чужі з тобою?

Чи може я у чoмусь завинив,

Чи може маю гріх перед тобою?

Я так тебе без пам'яті любив,

І знов люблю великою любов'ю.

І я з останніх сил вернувся з небуття,

І радісно відчув, що знов душа у тілі,

Стояла тиха ніч, ти спала мов диття,

І щось собі у сні губами шепотіла.

Я ніжно нахиливсь до милих твоїх вуст,

І клявся, що тебе ніколи не ображу,

Лиш тільки б ти була у сні і наяву,

Бо що без тебе я у цьому світі важу?

Приспів. (2)

«Жінки й вино»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Ми сидимо з тобою, друже, у кафе

В Одесі, в Києві, в Нью-Йорку, в Санта-Фе.

Смачне шампанське чи бургундське п'єм вино

І поглядаємо з тобою у вікно.

А за вікном літає пух, пливуть віки

І ходять гордо найчарівніші жінки.

І ми хмеліємо не стільки від вина,

А більше з того, як подивиться вона!

Приспів:

Жінки й вино,

Жінки й вино -

То наша згуба чоловіча вже давно.

Але якщо вино і жінку не любити,

Тоді навіщо нам у цьому світі жити.

Жінки й вино,

Жінки й вино -

То наша згуба чоловіча вже давно.

Але якщо вино і жінку не любити,

Тоді навіщо нам у цьому світі жити.

І кожен з нас уже не раз в житті п'янів

І від вина, й від поцілунків гарних дів.

Якщо мене спитати нині або вас,

То кожен каявся за це уже не раз.

Та тільки вечір гляне радо у вікно, -

В дзвінких бокалах знову піниться вино,

А спрагле серце переповнює любов -