68368 (Львівський музей українського мистецтва)

Львівський державний коледж харчової

і переробної промисловості

Реферат

на тему:

«Львівський музей українського мистецтва»

Виконала ст. гр. ХМК-3С

Патляковська І.І.

Львів 2000

Львівський музей українського мистецтва – це зібрання творів українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Мистецтво XIX – поч. ХХ ст. представлено творчістю митців: Володимира Гнатюка , Станіслава Людкевича , Філарета Колеси , Василя Щурата та інших. Першим його директором був відомий вчений Іларіон Семенович Свєнціцький. У перші роки існування музей обмежив свою діяльність збиранням і вивченням стародавнього мистецтва , і лише згодом , завдяки зусиллям ентузіастів , його зацікавлення розширились.

У 1913 році Національний музей був відкритий для публічного відві-

дування. Він розмістився в просторих залах придбаного будинку , де знаходиться й тепер.Відтоді музей стає відомим у Західній Україні та

за її межами , встановлює тісні взаємини з іншими музеями , зокрема

Києва , Москви , Петербурга.Сюди ввійшли полотна , подаровані , зок-

рема , визначними діячами російської культури О.Шахматовим , О.Со-

болєвим , В.Васнецовим , твори народного мистецтва та українських

митців-професіоналів.

Тепер у музеї зібрані цінні колекції творів стародавнього мистецтва ,

мистецтва , мистецтва ХІХ- початку ХХ ст. , українських радянських

професійних та народних художників. У фондах стародавнього мистецт-

ва є памятки ХІІ-ХІV ст. – бронзові ікони , фрагменти декоративного

різблення по каменю тощо , що репрезентують мистецтво доби Київсь-

кої Русі.

Зібрання ікон – одне з найкращих і найцінніших на Україні.Експозиція

музею дає доволі повне уявлення про шляхи розвитку українського іко-

нописного малярства ХІV-ХVІІІ ст. Бурхливий розвиток українського

мистецтва ХVІІ ст. зумовлений боротьбою українського народу за соціальне й національне визволення та воз’єднання України з Росією,

широко ілюструє чимала збірка творів тогочасного малярства.Особливо

цінні твори двох найвизначніших митців – Йова Кондзелевича ( автора

славнозвісного Богородчанського іконостаса ) та Івана Рутковича.Обидва

художники залишили нам прекрасні твори , в основу яких покладені вже не абстрактні уявлення про потойбічний світ , а глибоке знання життя , вивчення натури.

Серед живопису ХVІІІ ст. слід згадати цікаву колекцію портретів майст-

рів О. Білявського , І.Барановського та Л. Долинського , вихованців ху-

дожніх академій Рима й Відня.

Чимала кількість творів декоративної різьби ХVІІ-ХVІІІ ст. дає змогу

простежити розвиток цієї галузі українського мистецтва.

Не дуже велика збірка старовинної скульптури має зразки кам’яної і де-

рев’яної скульптури.

Про блискучий розвиток книжкової мініатюри та орнаменту , високий художній рівень оформлення книжок на Україні свідчить колекція рукописів XIV-XVIII ст. і зібрання перших стародруків , з-поміж яких московський ”Апостол”(1564) та львівський “Апостол” (1573-1574) І.Федорова. Багату експозицію стародавнього мистецтва доповнюють окремі колекції гравюр та гаптувань XV-XVIII ст., металевий посуд та інші зразки прикладного мистецтва, що мають велику пізнавальну та історичну цінність. Значне місце в музеї посідають роботи українських художників XIX-XX ст. , головним чином західноукраїнських. Це дає змогу глибоко вивчити своєрідні риси та особливості західноукраїнського мистецтва, познайомитися з течіями та напрямками , зумовленими специфікою політичного й культурного життя українського народу під владою Австро-Угорщини , а пізніше – панської Польщі.

Серед мистецьких творів цього періоду особливо цінні “ Автопортрет”

Т.Шевченка роботи часів заслання , його ж гравюри з картин К.Брюллова

і Рембрандта , а також кілька картин К. Трутовського ( “Дівчина з снопа-

ми” , “Побачення” ).Широко представлена творчість митців , що працю-

вали на західних землях України в ІІ пол.ХІХ ст., зокрема К.Устияновича і Т.Копистинського – піонерів реалізму в західноукраїнському живописі.З

творів К. Устияновича найліпші “ Т.Шевченко на засланні” , “Гуцул”.

Кілька картин ілюструють творчість видатного портретиста , пейзажиста

та майстра жанрової картини І.Романчука ( “ З дороги” , “ Лісовий крає-

вид” ).

У збірках музею є твори українських художників В.Орловського ,

К. Крижицького , П. Левченка , М.Ткаченка , С.Васильківського , М. Пимоненка , вихованців Петербурзької Академії мистецтв та Московського училища живопису , скульптури і архітектури.

Кінець ХІХ-початок ХХ ст.- етап дальшого розвитку українського об-

разотворчого мистецтва на шляху до реалізму , народності й демократиз-

му – репрезентований творами О.Мурашка , Ф.Красицького , Й.Куриласа,

І.Труша , О.Кульчицької та інших.З творів Ф.Красицького в музеї експо-

нується найпопулярніша його картина – “Гість із Запоріжжя”.

Дуже цікава велика колекція творів І. Труша , видатного художника-реа-

ліста.Краєвиди та етюди , портрети , картини побутового жанру характе-

ризують його як талановитого , своєрідного майстра.В музеї експонують-

ся “Портрет Лесі Українки” , “Захід сонця в лісі” , “Дніпро” , “Самітня сосна” , “Автопортрет”. Широко й різноманітно представлено творчість

О.Кульчицікої в галузі графіки , живопису і прикладного мистецтва.

З невеликого зібрання О. Новаківського , засновника художньої школи у

Львові , слід згадати роботи “Діти” , “Автопортрет” , “Пробудження” ,

“Натюрморт” , що дають уявлення про небуденний талант їхнього автора.

М.Івасюк – майстер історичного , батального та побутового жанрів- представлений картинами “В”їзд Б.Хмельницького до Києва” , “Мати” ,

“Біля криниці” , “Автопортрет”. Цікаві також твори популярних українсь-

ких художників Й.Куриласа ( “Бабуся” , “Бідна жінка” , “Портрет дружи-

ни” , “На Гуцульщині” ) та А. Манастирського ( “Запорожець” , “Два приятелі” , “Паламар” ).Обидва вони типові послідовники реалістичного мистецтва , що переборювало на Західній Україні всілякі формалістичні

течії.

Експозиція відділу давнього українського мистецтва охоплює великий

відтінок часу – з ХІ по ХVІІІ ст. В її основі – багата колекція творів деко-

ративного мистецтва ( метал , різьба по каменю і дереву , гаптування ) ,

малярства , графіки , скульптури. У силу історичних умов колекцію відді-

лу складають в основному твори , що походять із західних областей Ук-

раїни. Проте вони дають уявлення про основні напрями , течії та етапи

розвитку українського мистецтва цього періоду в цілому.

Експозицію відділу відкривають знайдені під час археологічних розко-

пок зразки ужиткового мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинсь-

кого князівства. Твори давнього станкового чи монументального малярст-

ва західноукраїнських земель до наших днів не збереглися. Про них мож-

на судити лише на підставі скупих даних книжкової мініатюри , литих

бронзових чи різьблених з каменю іконок. Деяке уявлення про стиль та

іконографічно-композиційні особливості цих видів давнього мистецтва

дають представлені в експозиції мініатюрні ікони: різьблені з каменю -

“Микола” з Крилоса (ХІІ ст.) , “Спас” із Звенигорода (ХІІІ – ХІV ст.) ;

литі бронзові – “Спас на престолі” з Поморян (ХІ ст.) , “Благовіщення” з

Жукова (ХІІІ – ХІV ст.)

Дві ікони представляють мистецтво ХІV ст.Від того сповненого триво-

гою і трагізмом часу , коли постійно повторювалися спустошливі татарсь-

кі набіги і не припинялися напади польсько-литовських та угорських фео-

далів , до наших днів дійшло дуже мало пам’яток культури.Серед них од-

не з чільних місць займає ікона “Юрій Змієборець” із Станилі. Її лаконіч-

на , площинно потрактована , скупа на кольори композиція символічно

передає боротьбу добра зі злом , правди з кривдою.Кінцем ХІV ст. датується монументальна ікона “Преображення” з Бусовиська.

Значно ширше представлене в експозиції малярство ХV ст. , якому при-

таманні бережне дотримання давніх іконографічних канонів і стилю , під-

несеність художнього образу , витонченість кольорових поєднань.Видат-

ною пам”яткою цього періоду є ікона “Архангел Гавриїл” з Дальови.Вона

привертає увагу вишуканістю колористичного рішення , досконалою ком-

позицією.

Другою половиною ХV – початком ХVІ ст. датуються ікони “Панток-

ратор” з Милика , “Архістратиг Михаїл з діяннями” та “Цар Давид” з Да-

льови , “Микола” із Здвиження , “Василій і Петро” з Лисятич.Вони ви-

діляються насиченістю кольорів , чіткою графічною виразністю основи ,

деяким захопленням декором.В останніх двох іконах наявні готичні еле-

менти.

Розвиток мистецтва ХVІ ст. проходив під впливом гуманістичних ідей

та мистецької культури Ренесансу.Цьому сприяли широкі міжнародні торговельні та культурні зв”язки , пробуджене самоусвідомлене почуття

людської гідності.

До класичних зразків українського малярства ХVІ ст. належить викона-

на у мажорних кольорах ікона “Різдво Христове” з Трушевичів. Чимала

колекція творів живопису , декоративної різьби , старовинної скульптури,

книжкової мініатюри широко ілюструє бурхливий розвиток українського

мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. , обумовлений боротьбою українського наро-

ду за соціальне і національне визволення та воз”єднання України з Росі-

єю , поширенням гуманістичних та демократичних ідей.

Від іконописних сюжетів художники ХVІІ ст. переходять до реального

відтворення образів та навколишньої дійсності. Канонічні сюжети вони

починають трактувати як світські жанрові сцени , канонізованим образам

надають рис живої людини , з цікавістю передають її реальне оточення ,

предмети побуту , життєві ситуації. Художники знайомляться з анатомією

людського тіла , намагаються об’ємно трактувати форму предметів , ово-

лодівають таємницями лінійної перспективи та передачі простору , почи-

нають застосовувати олійну техніку , що набагато розширювало можли-

вості зображувальних засобів.При цьому використовуються і традиційні прийоми , особливо декоративного характеру.Великого розвитку набуває

світський живопис , зокрема портрет.

Яскраву сторінку в історії українського мистецтва займає творчість на-

родних художників , які зображали своїх сучасників , відомі історичні по-

дії або просто звичайні життєві сцени.В лаконічній , але дуже виразній

формі , з певною професійною майстерністю , поєднаною з наївністю об-

разу , вони створювали надзвичайно оригінальні мистецькі твори.У ХVІІІ

ст. на сході України великої популярності набуває картина з козаком

Мамаєм , який уособлював народного визволителя.Відбиття у народній

творчості знайшов і гайдамацький рух ( зображення ватажків повстання

Івана Гонти , Хоми – осаула житомирського ).У другій половині ХVІІІ ст.

спостерігається інтерес до образу простої людини , селянина.Таким зраз-

ком народної картини кінця ХVІІІ ст. є “Відпочинок орача”.Виконана в

плані наївного реалізму , вона з любов’ю і теплотою відтворює образ се-

лянина-трудівника.

В експозиції відділу широко представлено художнє оформлення руко-

писної та друкованої книги ХІV – XVIII ст. У книжних мініатюрах знайш-

ли продовження мистецькі традиції Київської Русі і Галицько-Волинсько-

го князівства.

Цікавою пам”яткою кінця ХV ст. є “Євангеліє” з Галича , яке відзна-

чається прекрасним каліграфічним почерком майстра та елементами на-

родної творчості в мініатюрах.

Важливий розділ в експозиції давнього мистецтва займає скульптура.

Відкриває його декоративне різьблення по каменю часів Галиціко-Волин-

ського князівства ( фрагменти архітектурного декору з Крилоса ) і вико-

нана з каменю голова юнака у княжій шапці з Унева ( ХV ст.) – найдавні-

ший зразок скульптурного зображення в колекції музею.Про монумен-

тальний , дещо узагальнений стиль скульптури ХVІ ст. дають уявлення

невелика фігурка жіночої постаті у мантії та суцільно золочена постать у

царській короні.

Чимала кількість зразків декоративної різьби по дереву ХVII-XVIII ст.

дає змогу простежити розвиток і цієї галузі українського мистецтва.Ран-

ній період представляють царські врата (XVII ст.) з Новоселиці. Застосо-

вана у них плоска й ажурна різьба виконана в традиціях Ренесансу.Про

мистецький рівень різьблення кінця XVII ст. дає уявлення вівтарик

(1696) із Загоровського монастиря на Волині. В основу композиції його

ажурної золоченої різьби покладено поширений на той час декоративно-

символічний мотив – виноградну лозу. Приблизно тим же часом , що й

вівтарик , датується різьблений з суцільного пня свічник.XVIII ст.предс-

тавляють царські врата (1716 ) з Могильниці і врата ( середина XVIII ст.)

із Станіславщини ( тепер Івано-Франківська область ).

У XVI – XVIII ст. на Україні значного розвитку набуває художня оброб-