РЕФЕРАТ

з екотрофології

На тему: «Особливості раціонів специфічних цільових груп»

Зміст

1. Дитяче харчування

2. Лікувально-профілактичне харчування

3. Лікувальне харчування

4. Особливості харчування людей розумової праці

5. Харчування в екстремальних умовах

Використана література

1. Дитяче харчування

Раціональне харчування дітей раннього віку (1-3 роки) базується на таких принципах:

1. збалансованість;

2. цілеспрямований вибір харчових продуктів;

3. ретельний контроль за якістю харчової продукції.

Для максимального захисту травної системи дітей раннього віку рекомендуються страви кашкоподібної консистенції, а також у подрібненому вигляді. З ростом дитини місткість її шлунка збільшується. Для розвитку жувального апарату до раціону харчування включають яблука, овочі шматочками, м'ясне рагу. Порцію їжі дітям до трирічного віку збільшують до 300 г. Розмаїття і цілеспрямований вибір харчових продуктів мають забезпечувати потреби дітей раннього віку в харчових речовинах та енергії (табл. 1). Енергетична цінність добової норми білків, жирів і вуглеводів має становити 1540 ккал. Відповідно до принципів раціонального харчування, розподіл продуктів за енергетичною цінністю та вмістом харчових речовин упродовж дня має бути рівномірним. Водночас допускаються більш об'ємний обід (до 35%) і легкий полуденок (до 15%).

Організовуючи раціональне харчування дітей дошкільного віку (3-6 років), враховують співвідношення між білками, жирами і вуглеводами в їх щоденному раціоні. Воно має становити 1:1:4. Кількість молока і кисломолочних продуктів у добовому раціоні має становити 500 г. У харчуванні дітей цієї вікової групи ширше застосовуються крупи, свіжі плоди й овочі для нормального функціонування травної системи. Не рекомендуються гострі страви, копченості, натуральна кава, гірчиця, оцет.

Енергетична цінність добової норми білків, жирів і вуглеводів становить 1750 ккал. Добову потребу дітей дошкільного віку в харчових речовинах і енергії наведено в табл. 2.

Таблиця 1. Норми добової потреби в харчових речовинах і енергії для дітей раннього віку

Харчові речовини	Норма	Харчові речовини	Норма
Білки, г	45	нікотинова кислота	10
в тому числі тваринні	34	аскорбінова кислота	45
Жири, г	44	фолацин, мкг	100
в тому числі рослинні	5-10	ретинол, мкг	450
Вуглеводи, г	176	кальциферол, мкг	400
Вітаміни, мг:		Мінеральні речовини, мкг:
тіамін	0,8	кальцій	800
рибофлавін	0,9	фосфор	800
піридоксин	0,9	магній	150
ціанокобаламін, мкг	1,0	ферум	10
токоферол	7

Таблиця 2. Добова потреба в харчових речовинах і енергії для дітей дошкільного віку

Харчові речовини	Норма	Харчові речовини	Норма
Білки, г	60	нікотинова кислота	6
в тому числі тваринні	37	аскорбінова кислота	35
Жири, г	60	фолацин, мкг	40
в тому числі рослинні	11	ретинол, мкг	400
Вуглеводи, г	240	кальциферол, мкг	100
Вітаміни, мг:		Мінеральні речовини, мкг:
тіамін	0,4	кальцій	1200
рибофлавін	0,5	фосфор	1450
піридоксин	0,5	магній	300
ціанокобаламін, мкг	1,5	ферум	15
токоферол	10

Під час організації раціонального харчування школярів мають бути враховані вікові особливості. Як відомо, шкільний період поділяється на три:

1. молодший - 6-10 років,

2. середній - 11-13 років,

3. старший - 14-17 років.

Співвідношення між масою білків, жирів і вуглеводів у раціоні за енергетичною цінністю має становити 14 : 31 : 55. Потреба в білках, жирах і вуглеводах збільшується з віком. Однак легкозасвоювані моно- і димерні вуглеводи мають становити не більш як 20% їх загального споживання. Енергетична цінність харчового раціону підвищується з 2000 до 3000 ккал. Інтенсивне зростання і велике нервово-психічне навантаження школярів обумовлюють високу потребу у вітамінах і мінеральних речовинах. Оптимальне співвідношення між кальцієм і фосфором у раціонах має становити 1,2 : 1,5. Майже 60-80% добової потреби в кальцію має забезпечуватися за рахунок молока і молочних продуктів.

Таким чином, дитяче харчування має свої особливості, які полягають у збалансованості харчових речовин з урахуванням росту і розвитку дитячого організму.

2. Лікувально-профілактичне харчування

Профілактика різних аліментарних і професійних захворювань є одним із найважливіших державних завдань.

Лікувально-профілактичне харчування обов'язково входить до системи запобіжних та оздоровчих заходів у багатьох галузях промислового виробництва.

Ще в 20-ті роки як універсальний профілактичний засіб було запроваджено видачу молока працівникам шкідливих виробництв.

Розвиток біохімії, медицини і токсикології зумовили можливість удосконалення лікувально-профілактичного харчування. Розроблені раціони містять компоненти, що покривають дефіцит біологічно активних речовин, поліпшують функції органів і систем, які зазвичай уражуються, нейтралізують шкідливі речовини, сприяють їх найшвидшому виведенню з організму.

В основу складання лікувально-профілактичного харчування має бути покладено такі принципи:

• затримання надходження шкідливих речовин із травного каналу до тканин організму через зв'язування їх у шлунку;

• прискорення виведення шкідливих речовин з організму;

• захист окремих систем організму від шкідливої дії токсичних речовин;

• прискорення метаболізму токсичних речовин чи, навпаки, сповільнення.

Розробленню лікувально-профілактичного харчування передують глибокі теоретичні дослідження зі з'ясування механізму дії на організм окремих шкідливих речовин і різних їх комбінацій. За одночасного впливу окремих компонентів може змінюватися характер їхнього токсичного ефекту - синергізм чи антагонізм.

Створення умов для прискореного виведення токсичних сполук з організму відкриває широкі можливості для лікувально-профілактичного харчування. Такі умови виникають також за використання антагоністичних взаємовідношень між харчовими речовинами й отрутами. Прикладом може бути усунення токсичної дії молібдену під час додавання до раціону солей купруму, а також позитивний вплив кальцію за надходження підвищених кількостей стронцію до організму.

Загальною закономірністю впливу багатьох токсичних речовин є порушення функціонального стану печінки. Тому практично до всіх розроблюваних раціонів додають харчові речовини і компоненти, що поліпшують функціонування печінки.

Велике значення має забезпечення організму достатньою кількістю ліпотропних речовин, які запобігають жировій інфільтрації печінки. Це виправдовує широке використання в лікувально-профілактичному харчуванні молока і молочних продуктів. Особливе місце в харчуванні посідають вітаміни.

У сучасних умовах більшість раціонів лікувально-профілактичного харчування базуються на принципі підвищення загальної резистентності організму і поліпшенні стану здоров'я. Дослідження виявили, що в профілактиці шкідливого впливу хімічних забруднювачів велике значення має вміст у харчових раціонах білка, окремих амінокислот, багатьох вітамінів і мінеральних речовин. Лікувально-профілактичне харчування має здійснюватися на тлі збалансованого харчування.

Для поліпшення обміну речовин і підвищення опірності організму несприятливим чинникам довкілля рекомендується обмеження вмісту засвоюваних вуглеводів і збільшення вмісту жирів і незасвоюваних вуглеводів у раціоні. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів за енергетичною цінністю має бути 12 : 37 : 51.

Енергетична цінність раціонів профілактичного харчування має становити приблизно 45% добової потреби в енергії. У середньому вміст білків у них становить 60 г, жирів - 50 г, вуглеводів - 160 г, енергетична цінність - 1400 ккал. Оцінюючи вміст вуглеводів у раціоні, необхідно, крім їхньої загальної кількості, виділити частку легкозасвоюваних вуглеводів, а також крохмалю і харчових волокон (суми целюлози, геміцелюлози та пектинових речовин). Оптимальним є їхнє співвідношення 20 : 75 : 5.

Оцінюючи вміст мінеральних речовин у раціоні, передусім визначають ступінь споживання кальцію, особливо "молочного". Його вміст має становити не менш як 400-500 мг на добу. Для нормального засвоєння велике значення має співвідношення кальцію, магнію і фосфору в харчовому раціоні. Оптимальне їхнє співвідношення 1 : 0,5 : 1,5. Розробляючи раціони лікувально-профілактичного харчування,враховують рівень споживання гемового феруму як найзасвоюванішої форми (не менше за 1 мг/добу) і вітамінів.

Відповідно до зазначених принципів лікувально-профілактичного харчування, розроблено варіанти раціонів для працівників шкідливих виробництв:

• раціон 1 - для профілактики шкідливого впливу радіонуклідного забруднення;

• раціон 2 - для зайнятих у галузях хімічної промисловості;

• раціон 3 - для задіяних у виробництві свинцю, керамічних барвників, олова, електровугільних виробів;

• раціони 4, 4а, 4б - для зайнятих у виробництві фосфорних сполук, миш'яку, фенолу, хлорорганічних і ртутевмісних пестицидів, каучуку, іонообмінних смол, токсинів, а також умов підвищеного тиску довкілля;

• раціон 5 - для зайнятих у виробництві сульфурокарбону, сполук барію, метилену, етилену та їхніх похідних, синтетичного каучуку, хімічних волокон, гальванічних елементів та електричних батарейок.

Розроблені раціони постійно вдосконалюють; до них додатково вносять біологічно активні добавки.

3. Лікувальне харчування

Лікувальне харчування відрізняється від звичайного тим, що застосовується з лікувальною метою завдяки спеціально складеним раціонам харчування і режиму приймання. Лікувальне харчування -невіддільний і суттєвий складник загального плану лікування за всіх без винятку захворювань.

В останні роки харчування дедалі більше розглядають як лікувальний чинник. 1987 року у Варшаві на 5-тій Європейській конференції з проблем харчування шведський дієтолог Б. Ізаксон вперше вжив термін "лікувальне харчування - відновлена сила".

Існує спеціальна наука про лікувальне харчування - дієтологія, яка базується на даних фізіології, біохімії та гігієни харчування.

Особливо велику роль відіграє лікувальне харчування за всіх хронічних захворювань шлунково-кишкового каналу, нирок, хворобах обміну речовин, серцево-судинної й ендокринної систем. Дієтотерапію з профілактичною метою широко застосовують в період видужання, після оперативних втручань. Там, де немає лікувального харчування, немає і раціонального харчування. Кожна дієта складається з урахуванням фізіологічних потреб організму в харчових речовинах і енергії, хімічного складу і технологічних режимів оброблення харчової продукції, характеру патологічного процесу, його стадії, активності та функціональних розладів, типових для цього захворювання. Необхідно також враховувати звички й особливості харчування конкретного хворого.