65748 (Методики розслідування хуліганства), страница 7

Обшук може бути проведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученню підлягають: знаряддя злочину; об’єкти , що свідчать про те, що особа, що учинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характер взаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства і суду.

Хулігани рідко влаштовують схованки для збереження тих або інших предметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховають у таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати ( в одязі, у столі ). Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідко зберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.

Обшук може бути проведений як за місцем проживання, так і за місцем роботи. Пошуку і вилученню підлягають: знаряддя злочину; об’єкти , що свідчать про те, що особа, що учинила хулігансво, вчинила й інші злочини; предмети, що розкривають характер взаємовідносин між підозрюваним і потерпілим, а також указують на можливе місцезнаходження хулігана, який укривається від слідства і суду.

Хулігани рідко влаштовують схованки для збереження тих або інших предметів. Зокрема, ножі, кастети вони як правило, бережуть вікрито або ховають у таких місцях, відкіля їх можна легко і швидко дістати ( в одязі, у столі ). Кийки, ланцюги інші подібні предмети нерідко зберігаються в сараях, на горищах, у підсобних помешканнях.

Допит потерпілого. При хуліганстві потерпілими, як правило є родичі, сусіди, знайомі хуліганов, а також сторонні особи, які приймали участь безпосередньо в затриманні хуліганов

В процесі допиту слід вияснити:

• чи знає потерпілий хуліганів, які в нього з ними взаємовідносини;

• час та місце скоєння хуліганських дій, в чому конкретно вони проявились, що стало приводом для хуліганства, які предмети хулігани використовували для нападу;

• в чому виразився опір, який потерпілий вчинив хуліганам;

• які сліди могли залишитись на тілі або одязі останнього, які пошкодження є на тілі або одязі потерпілого;

• якої матеріальної шкоди завдано діями хуліганів; які прикмети нападників, в чому вони були одягнуті;

• чи були свідки хуліганства, хто з цих свідків міг би підтвердити його показання.

Якщо потерпілий знаходиться в медачному закладі, його допит проводиться тільки з дозволу лікаря.

Допит свідків, їх показання дають можливість об'єктивно виявити всі обставини злочину. В ході догопу свідків в справах про хуліганство доводиться зустрічатися зі свідками, які знають підозрюваних по спільній праці або проживанню, свідками, які не мають ніякого відношення до підозрюваних, і, нарешті, особами, які в якійсь мірі самі являлись учасниками подаї. У свідків виясняють наступні питання:

• чи знає він підозрюваних, потерпілого і в яких стосунках з ними знаходиться, при яких обставинах та в якій формі скоїлись хуліганські дії; які знаряддя при цьому застосовувались;

• що робив свідок на місці події;

• кого він може назвати із інших осіб, які були присутні на місці події;

• хто припинив хуліганські дії і чи вчинили хулігани при цьому опір;

• якщо хулігани зникли, то які їхні прикмети зовнішності, в що вони були одягнуті і чи зможе свідок впізнати підозрюваних;

• якщо свідок знайомий з підозрюваними і потерпілим, як він може охарактеризувати їх.

В процесі допиту свідка важливо встановити, яка була поведінка потерпілого чи потерпілих, а конкретно, чи не спровокували вони хуліганські дії своєю поведінкою.

В якості свідків допитуються не тільки очевидці злочину, але й особи, які знають будь-які факти, що стосуються обставин, які піддягають доказуванню. До числа таких свідків відносяться особи, які знають підозрюваних по спільній роботі або проживають з ними. У них можна вияснити обставини, які передували хуліганству, а також встановити факти, що стосуються тих обставин, які сприяли скоєнню злочину.

Іноді досить важко встановити дійсну роль кожного із злочинців при вчиненні групового хуліганства, тобто об'єктивну сторону даного злочину. Тому, при розслідуванні цієї категорії кримінальних справ, при проведенні таких слідчих дій як допити, відтворення обстановки і обставин події потрібно застосовувати відеозапис, складати схеми і креслення. Так, в протоколах допиту потрібно:

• записати прикмети кожного із злочинців, помітивши його відповідним номером, вияснивши всі його дії, які відносяться до об'єктивної сторони вчиненого злочину як в часі так і в просторі;

• для цього на схемі місця вчинення злочину потрібно зробити відповідні відмітки розташування кожного із злочинців, потерпілих та свідків;

• однакових схем може бути декілька, на кожній із яких послідовно, як це відбувалось в часі, вказуються переміщення на місці злочину кожного із злочинців, а в протоколі допиту фіксуються дії кожного із них в цей момент.

Однотипні схеми місця події в реальному масштабі слідчий повинен виготовити самостійно, до початку допиту.

Аналогічним чином проводиться і відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису та складанням відповідних схем.

Це дозволить встановити істину по справі та перевірити показання учасників процесу.

Важливим елементом процесу доказування по справах про групові хуліганства є аналіз доказів, в тому числі і співставлення їх один з одним. З цією метою слідчий може складати схеми аналізу показань учасників процесу, який дозволить йому при плануванні та проведенні послідуючих слідчих дій, направлених на встановлення дійсних обставин справи, винності кожного з підозрюваних (обвинувачених), наявності між ними злочинної змови, розмежування причинених тілесних ушкоджень та інше.

2.3. Послідуючий етап розслідування.

Початок послідуючого етапу розслідування звичайно пов'язують з закінченням провадження невідкладних слідчих дій (ст. 104 КПК України).

До цього часу зібрані основні джерела доказів, вирішені слідчі ситуації, перевірені версії, які було побудовано на основі аналізу первинних матеріалів, знайдені та затримані підозрювані.

Діяльність слідчого на послідуючому етапі розслідування починається з аналізу та оцінки зібраних фактичних даних, обліку нових слідчих ситуацій, планування відповідних версій та визначення подальшого направлення розслідування.

Типові слідчі ситуації:

а). встановлено конкретних осіб та їх причетність до скоєння хуліганства, пред'явлені обвинувачення;

б). є підозрювані, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваних до скоєного хуліганства, обвинувачення не пред'явлені;

в). зібрані недостатні докази, не має підозрюваних, не встановлені особи злочинців.

1. Слідчі дії в першій ситуації заключаються в завершенні розслідування і направленні матеріалів справи до суду.

Оцінка повноти і достатності зібраних фактичних даних для встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню, про що було сказано раніше.

Якщо обставини хуліганства доказані недостатньо, необхідно провести додаткові слідчі дії, оперативно-розшукові заходи по перевірці приватних версій (чи не було співучасників, якщо були, то скільки, хто, де вони; чи правильно кваліфіковані дії хулігана; чи всановлені всі пом'якшуючі вину обставини).

Впевнившись в достатності зібраних доказів, слідчий складає обвинувальний висновок і, виконавши вимоги ст.217 КПК України, оголошує обвинуваченим, що слідство закінчено і вони мають право ознайомитись з усіма матеріалами справи, можуть заявляти клопотання про доповнення попереднього слідства ( ст.218 КПК України).

2. Друга типова ситуація більш складна. Підозрювані знайдені, а інколи і затримані, проте зібраних доказів недостатньо для встановлення їх причетності до скоєного. Обвинувачення, як правило, не пред'явлено.

Належать відпрацюванню як загальні, так і приватні версії:

наприклад, хуліганство скоєно іншими особами; події хуліганства не було, була обмова; причинний зв'язок між подією хуліганства і отриманими від заявника показаннями; чи було хуліганство і хто його міг скоїти; хто міг чути, бачити хуліганські дії; які сліди обов'язково повинні залишитись на місці хуліганства і т.д.

Підходячи до планування рішення задач вказаної ситуації, слідчий, передусім, повинен встановити: прогалини допущені на початковому етапі розслідування; слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, не проведені або проведені поверхово, неповно; джерела, які необхідно додатково знайти і ввести в процес доказування; які і куди треба зробити запити. План складається в письмовій формі і включає:

а). збирання фактичного матеріалу, його оцінку;

б). усвідомлення слідчої ситуації, яка характеризує задачу розслідування;

в). висування слідчих версій;

г). методи, засоби, час перевірки слідчих версій.

Типові слідчі дії на послідуючому етапі розслідування: допит, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, обшук, судова експертиза, послідовність провадження яких залежить від характеру задачі та версії, що перевіряється. Так, для встановлення причетності підозрюваних до скоєного хуліганства планується проведення: повторних допитів, виявлення і допит нових свідків, пред'явлення для впізнання людей та речей, обшуки, судові експертизи. Якщо потрібно встановити додаткові джерела (наприклад, свідків, матеріальні сліди), проводиться повторний огляд місця пригоди, шляху пересування хуліганів. Позитивні результати дає передбачене ст.194 КПК України проведення відтворення обстановки і обставин події.

3. Третя типова ситуація найбільш складна. Утворюється вона внаслідок ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, обумовлених недоліками, допущеними на початковому етапі: зібрана інформація вкрай недостатня для встановлення і розшуку хуліганів, джерела відомостей про них виявлені не всі, тобто слідчі дії і оперативно-розшукові заходи проведені неповно, і т.д.

Планування розслідування в таких випадках потрібно починати з вирішення задач початкового етапу - аналіз і оцінка зібраних фактичних даних по всім обставинам, що підлягають встановленню та доказуванню, названих в ст.64 КПК України, ст.206 КК України. В ході аналізу необхідно оцінити слідчу ситуацію, побудувати обгрунтовані версії, в відповідності з якими намітити перевірочні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи для рішення задачі по суті. Передусім підлягають перевірці версії про особу злочинця і його соціальний портрет (судимість, моральні, психологічні, демографічні та інші ознаки), місці проживання, співучасниках, знаряддях скоєння хуліганства.

При розслідуванні особливо злісного хуліганства необхідно встановити специфічні обставини:

а)застосування або спроба застосування вогнепальної або холодної зброї; б)спеціально пристосовані предмети для нанесення тілесних ушкоджень.

Обов'язково планується проведення повторного огляду, допиту потерпілих, свідків, відтворення обстановки і обставин події, призначення судових експертиз і т.п. Особливе місце займає планування оперативно-розшукових заходів та проведення організаційних заходів (використання криміналістичних обліків, банків даних інформаційно-довідникових систем, допомоги громадських організацій і т.п.). Таким чином, послідуючий етап розслідування в залежності від слідчої ситуації включає:

а). оцінку зібраних даних на початковому етапі розслідування;

б). критичну перевірку повноти побудованих версій і проведених слідчих дій, об'єктивності отриманих результатів;

в).виявлення і дослідження нових джерел фактичних даних; г). визначення задач подальшого розслідування та можливих тактичних операцій для їх вирішення;

д).активне використання оперативно-розшукових заходів органів дізнання.

Особливості проведення окремих слідчих дій по справах про хуліганство.

Слідчі дії - це регламентовані законом форми діяльності слідчого по порушеній кримінальній справі. При розслідуванні хуліганства проводяться: затримання, особистий обшук, огляд місця події, освідування, допит, пред'явлення для впізнання, судова експертиза, відтворення обстановки і обставин події і т.д.

Проведення окремих слідчих дій має деякі особливості, обумовлені характером розглянутих вище слідчих ситуацій.

1. Освідування. При розслідуванні справ про хуліганство освідуванню можуть підлягати як підозрюваний, так і потерпілі. Освідування проводиться після порушення кримінальної справи з метою знайдення крововиливів, порізів, подряпин та інших ушкоджень, а також виявлення особливих прикмет-татуювань, шрамів і т.п.

Для участі в освідуванні доцільно запросити лікаря. Освідування допомагає вирішити питання про необхідність призначення судово-медичної експертизи. Після освідування доцільно провести огляд одягу та взуття підозрюваних, тому що на них іноді залишаються плями крові, сліди бруду, сліди знарядь, які застосовувались хуліганами при скоєнні злочину.

Наявність вказаних слідів допомагає перевірити показання потерпілого та встановити картину злочину, особливо в тих випадках, коли виникають сумніви в правдивості показань потерпілого. Огляд одягу може допомогти викрити підозрюваного.

2. Пред’явлення для впізнання звичайно проводиться в випадках, коли потерпілий або свідок заявляють, що вони бачили злочинців в зв’язку з скоєнням хуліганства і можуть їх впізнати. Не можна проводити впізнання, якщо впізнаюча особа знає впізнаваєму або приймала участь в оперативному впізнанні під час розшуку і затриманні. Недоцільно двічі пред’являти одну і ту ж особу одній і тій же впізнаючій особі. Інколи підозрюваний заявляє, що запам’ятав потерпілого. В цьому, випадку для перевірки показів потерпілого доцільно пред’явити його для впізнання підозрюваному (обвинуваченому).

3. Об’єктом впізнання можуть бути знаряддя злочину, предмети одягу і т.д. Зброя, спеціально пристосовані предмети та інші об'єкти, знайдені на місці події або під час обшуку, рекомендується пред'являти не тільки потерпілому, але й підозрюваному (обвинуваченому), його рідним, друзям, співучасникам. Це дозволяє встановити, що річ належить саме підозрюваному.

4. Відтворення обстановки і обставин події в справах про хуліганство застосовують в випадках, коли необхідно встановити обставини та перевірити показання про особливості обстановки і умови, при яких було скоєно хуліганство. При цьому перевіряються показання: а)обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідків -шляхом огляду з поясненнями на місці скоєння хуліганства предметів обстановки, які вони запам'ятали. Це дозволяє встановити точне місце скоєння злочину, окремі деталі (наприклад, положення предметів, учасників), викрити співучасників, які не були на місці події, а дають показання про неї; б)перевірити показання обвинуваченого, потерпілого, свідків про спосіб скоєння хуліганства - шляхом слідчого експерименту.

5. Призначення судових експертиз. При розслідуванні більшості справ про хуліганство виникає необхідність у проведенні різних експертиз. За даними дослідження, про яке вже говорилось, кожному другому потерпілому наносилися побої і тілесні ушкодження, в тому числі 5% осіб - середньої тяжкості і 3% - тяжкі тілесні ушкодження. Нерідко поранення заподіювалося і правопорушникам, які вчиняли хуліганські дії. При розслідуванні таких справ судово-медична експертиза живих осіб може вирішувати широке коло питань, зокрема про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, про давність і механізм утворення ушкоджень, про рід і вид знарядь, якими вони заподіяні. Судово-психіатрична експертиза призначається для визначення психічного стану обвинуваченого при наявності даних, які викликають сумнів щодо його осудності. Судово-медичну експертизу речових доказів доцільно призначати для встановлення виду досліджуваної речовини, групових і типових ознак крові, волосся, слини, сперми,сечі та інших об'єктів судово-медичного характеру. Це має місце переважно у випадках, коли, наприклад, потерпілому під час хуліганства наносяться поранення, а при огляді одежі виявляються свіжі плями крові.