3506 (Основи валютного законодавства), страница 2

Всі операції купівлі та продажу іноземної валюти провадяться тільки через уповноважені банки на валютній біржі. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають у банк замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Стаття 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлює порядок організації розрахунків в іноземній валюті. В розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватись як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійснюватись лише через уповноважені банки. Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно в валюті України — в готівковій чи безготівковій формі. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту в валюті України допускається при умові отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

23 вересня 1994р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. У відповідності з ним виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках в строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної декларації) продукції, яка експортується. У випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення цього терміну вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки (в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується), потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документованого акредитиву термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування їх протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

Деяка специфіка характерна для розрахунків за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок. Відповідно до Декретів Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, № 17-93 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” та Закону України від 25 листопада 1993 року “Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютне регулювання” Національний банк України встановив порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, який закріплений Інструкцією Національного банку України № 139 від 16.06.94 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок”.

Усі міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України (юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійснюються уповноваженими банками України, як правило, у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю та розрахунковій валюті клірингових рахунків згідно з умовами міждержавних та міжбанківських угод. Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за угодою сторін та фіксується в умовах контракту. В залежності від стану платіжного балансу України Національним банком України можуть коригуватися форми розрахунків з окремими країнами.

Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Моментом одержання виручки в іноземній валюті за експортовану продукцію вважається дата надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку України. Перевищення зазначеного терміну можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.

Валютна виручка від здійснення експортних операцій підлягає зарахуванню у повному обсязі на валютні рахунки резидентів, відкриті в уповноважених банках України (тільки на ті, які зазначені в контрактах з іноземними партнерами) і підлягає використанню в порядку, встановленому законодавством.

Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україну згідно з п. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверджують належність контракту резидента з іноземною фірмою до порядку, що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 “Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення”. В інших випадках клопотання на продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.

Національний банк України відповідно до чинного законодавства встановив Правила використання готівкової іноземної валюти на території України (Постанова Правління Національного банку України № 119 від 26.03.98р.). Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб-нерезидентів дозволяється для забезпечення витрат працівників юридичних осіб — резидентів чи представництв юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або частково здійснюють підприємницьку діяльність нерезидента на території України. Оплата добових, витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з чинним законодавством України про відшкодування витрат на відрядження за кордон.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку та (або) продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на відрядження за кордон здійснюється уповноваженим банком за наявності заявки юридичної особи-резидента або постійного представництва юридичної особи-нерезидента, що містить такі дані:

— номер і дата наказу (розпорядження);

— прізвище, ім'я та по батькові осіб, що виїжджають за кордон;

— строк перебування за кордоном;

— розрахунок витрат.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб - нерезидентів чи резидентів — коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти.

Республіканський банк Криму, обласні управління, ОПЕРУ та Центр міждержавних розрахунків Національного банку України здійснюють операції з іноземною валютою у готівці відповідно до затвердженого Правлінням Національного банку України Положення про Офіційні валютні резерви, Порядку встановлення та використання курсу українського карбованця. Положення про пункти обміну іноземної валюти та інших нормативних документів (Лист НБУ №128 від 03.06.94).

Згідно з діючим порядком при здійсненні операцій купівлі та продажу іноземної валюти в готівці установи Національного банку України використовують власний курс купівлі та продажу, орієнтований на середній курс купівлі та продажу готівкового валютного ринку області. Курс купівлі та продажу іноземної валюти встановлюється і затверджується щоденно керівником регіонального управління (для ОПЕРУ — Головою Правління Національного банку України чи його заступником — куратором з питань валютного регулювання) і не змінюється протягом операційного дня. Куплена регіональними управліннями Національного банку України іноземна валюта в готівці підлягає розподілу на дві частини:

— для зарахування в Офіційні валютні резерви — 60 відсотків від загальної суми купленої за кожний банківський день іноземної готівки;

— для потреб регіонального управління Національного банку України — 40 відсотків від загальної суми купленої за кожний банківський день іноземної готівки.

Постановою Правління Національного банку України від 25.03.96 № 68 затверджені Правила здійснення конверсійних операцій з готівкою іноземної валюти уповноваженими банками.

Конверсійні операції з готівкою іноземної валюти — це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої іноземної держави. Вони здійснюються лише уповноваженими банками та їх обмінними пунктами винятково з валютами, що відносяться до групи “вільно конвертована валюта” Класифікатора іноземних валют. У разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою використовується крос-курс, офіцінно встановлений Національним банком України. При цьому крос-курс визначається, як співвідношення між двома валютами, яке визначене через їх курс до третьої валюти.

У разі здійснення обмінним пунктом конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою касир уповноваженого банку оформляє реєстр конверсії іноземної валюти. Комісійну винагороду за здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземній валюті. Сума комісійної винагороди у національній валюті за конверсійними операціями справляється уповноваженими банками тільки за курсом Національного банку України щодо валюти, поданої для конверсії. Сума комісії не повинна перевищувати 2 відсотків від суми іноземної валюти, що надається клієнтом для конверсії.

Переміщення валюти через митний кордон України регулюється Порядком, затвердженим Національним банком України та Митним комітетом України № 19029/381 від 14.03.93р. Дозволяється вивозити з правом використання за кордоном національну валюту готівкою, зареєстровану в митній декларації, громадянам-резидентам в сумі 10 мінімумів, що не оподатковуються, на одну особу незалежно від віку, а громадянам-нерезидентам, які тимчасово проживають в Україні, в сумі 5 мінімумів, що не оподатковуються.

Фізичним особам — резидентам і нерезидентам — дозволяється вивозити з України в країни ближнього зарубіжжя іноземну валюту:

— якщо ця валюта була ввезена із-за кордону і зареєстрована в митній декларації за винятком витраченої;

— якщо фізичними особами-резидентами і нерезидентами вивозиться іноземна валюта в сумі до 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, включаючи російські рублі, перерахованої по курсу Національного банку України) на одну особу незалежно від віку;

— якщо іноземна валюта була куплена чи знята з валютного рахунку в уповноваженому банку фізичною особою-резидентом, що виїжджає в приватних справах, в сумі до 2000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої по курсу Національного банку України);

— якщо сума іноземної валюти перевищує встановлені уповноваженим банком норми надання дозволів, вона може бути вивезена за ліцензією Національного банку України, але сума російських рублів не може перевищувати еквівалент суми 6000 доларів, перерахованої по курсу Національного банку України;

~ якщо загальна сума іноземної валюти, включаючи транспортні витрати, яка вивозиться громадянами-резидентами і нерезидентами, виїжджаючими у відрядження, не перевищує 100 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті по курсу Національного банку України).

Уповноважений банк при видачі іноземної валюти та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті надає юридичній особі-резиденту або постійному представництву юридичної особи-нерезидента дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Загальна сума іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті, що вивозиться одним працівником — резидентом чи нерезидентом, не може перевищувати суми, встановленої Порядком переміщення валюти через митний кордон України.

Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми вивезення іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна плас-тикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національним банком України регламентується порядок проведення валютних операцій, що пов'язані з рухом капіталу. Від видає дозволи уповноваженим українським банкам, які мають генеральну ліцензію. Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами у закордонних філіях українських уповноважених банків. 23 серпня 1996 року затверджені Правила переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів (Постанова Правління Національного банку України від 23.09.96 №245 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 квітня 1997 року № 97).

Переказ іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів (крім підприємців) — дозволяється у випадках:

— допомоги родичам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які проживають за межами України;

— сплати добровільно аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків;

— здійснення платежів, пов'язаних із смертю (транспортні витрати та витрати на поховання);