2126 (Структура страхового законодавства України), страница 2

• особливі умови.

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування, вони розробляються безпосередньо страховиком для кожного виду страхування окремо і узгоджуються з Держфінпослуг при первісному отриманні ліцензії на право здійснення страхової діяльності.

Коли потрібно змінити зміст правил, то страховик також погоджує всі зміни з Держфінпослуг. Якщо страховик бажає застосовувати нові правила за будь-яким із видів страхування, на який він вже має ліцензію, він також зобов’язаний подати текст нових правил до органу страхового нагляду для їх узгодження. Отже, на один базовий вид страхування, що потребує отримання ліцензії, страховик може мати декілька підвидів правил страхування залежно від різновидів об’єктів страхування, страхових ризиків та ін.

Держфінпослуг має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам статті 17 ЗУ “Про страхування”.

Один із двох узгоджених примірників правил повертається страховику у зброшурованому вигляді з дозвільним штампом ДКРРФПУ.

За існуючими вимогами, українські страховики не мають права складати комбіновані правила страхування, що охоплюють декілька базових видів страхової діяльності, які ліцензуються, навіть якщо ці страховики вже мають потрібні ліцензії. Проте, договір страхування може бути комбінованим і містити комплексне (складне) страхове зобов’язання страховика стосовно всіх частин об’єкта страхування, страхових ризиків і страхових випадків, передбачених правилами страховика за тими видами страхування, для здійснення яких він має ліцензію, і які враховують усі страхові інтереси страхувальника щодо складного об’єкта страхування

Системи страхової відповідальності

Система страхової відповідальності, що є головною частиною будь-якого договору страхування, визначає розмір, умови і методику здійснення страхового відшкодування збитку в майновому страхуванні і страхуванні відповідальності за шкоду майна. Ця система визначає наявність функціонального співвідношення ? між страховою сумою S0, страховою вартістю об’єкта страхування WС, страховим збитком Uc, франшизою F і сумою виплачуваного страхового відшкодування SВ:

Sв = ?{Wс;Sо;Uc;F}

Згідно з принципом граничної сумлінності, вид використовуваної системи обов’язково повинен зазначатися у договорі страхування, оскільки від цього залежить методика визначення збитків і сума страхової виплати, яку одержить страхувальник для компенсацію заподіяної йому шкоди. Адже системи відрізняються одна від одної принципом вартісної оцінки об’єкта страхування, обсягом завданої шкоди, яка буде відшкодовуватися страховиком, та засобом відшкодування завданої шкоди.

Застосовуються такі системи страхової відповідальності:

1) система повної (або дійсної) вартості;

2) система першого ризику;

3) система пропорційної відповідальності;

4) система відбудовної вартості;

5) система “дробової” частини ризику;

6) система граничної відповідальності;

7) система “нове за старе”.

Система повної (дійсної) вартості полягає в наступному.

Страхова сума S0 визначається як дійсна страхова вартість майна WС на початок дії договору страхування. Страхове відшкодування дорівнює розміру застрахованого збитку Uc, що може дорівнювати прямому (Uc=Uс(п)) або прямому плюс сума непрямих (Uc=Uс(п)+ ?Uс(н)) збитків, з врахуванням встановленої у договорі страхування франшизи. Страховик несе повну відповідальність за об’єкт в обсязі повної вартості останнього, виплачуючи відшкодування за кожен заподіяний збиток (шкоду) в обсязі первісної страхової суми, зменшеної на суму страхової виплати за попереднім страховим випадком. Дострахування при цьому неможливе.

Приклад. Вартість об’єкта страхування і розмір страхової суми дорівнюють 2000 грн. Безумовна франшиза 5%, або 100 грн. Внаслідок пожежі майно частково ушкоджено, збиток страхувальника складає 1500 грн. Розмір страхового відшкодування складе 1500 - 100 = 1400 грн. Після виплати страхова сума становить 2000 – 1400 = 1600 грн. Повторний страховий випадок завдав збитків в обсязі 1400 грн. Друга виплата становить 1400 – 100 = 1300 грн, після чого страхова сума становить 1600 – 1300 = 300 грн. Збиток за наступним страховим випадком буде відшкодовуватися у розмірі не більше 300 грн, після чого договір страхування припинить свою дію внаслідок виконання страховиком його зобов’язань по договору у повному обсязі.

Система першого ризику визначає розмір покриття завданої шкоди у межах страхової суми. Страхове відшкодування SВ виплачується у розмірі завданої шкоди UC, але виплата не може перевищувати встановлену страхову суму S0. Компенсується вся шкода у межах цієї страхової суми:

SB= Uc ? S0 ,

“Другий ризик” (тобто шкода UC , що перевищує страхову суму S0) не відшкодовується. При використанні цієї системи не потрібно оцінювати вартість всього об’єкту страхування (наприклад, вартість складного майнового комплексу), тому що для розрахунку страхової виплати необхідно знати тільки розмір завданої шкоди. Система використовується у випадках, якщо оцінка вартості всього об’єкту страхування дуже складна, практично неможлива або склад об’єкту страхування постійно змінюється. Дострахування за цією системою неможливе.

Приклад. Комплекс з трьох житлових споруд застрахований за системою першого ризику на страхову суму 1.100 тис. грн. Шкода, заподіяна одному з будинків цього комплексу внаслідок пожежі, складає 1.500 тис. грн. Страхове відшкодування виплачується у сумі 1.100 тис. грн., після чого договір страхування припиняється.

Система пропорційної відповідальності визначає виплату страхового відшкодування пропорційно коефіцієнту покриття збитків через неповне страхування вартості об’єкта. Страхова сума встановлюється в обсязі, що не перевищує дійсну реальну вартість об’єкта, тобто S0 < WС. Коефіцієнт Kn покриття збитків страховиком дорівнює відношенню страхової суми S0 до страхової вартості об’єкта WС , а страхове відшкодування визначається за формулою

SB=Uc•Kn=Uc•S0 /WС ,

де Uc – фактичний обсяг страхового збитку. За такою системою страхувальник бере участь у відшкодуванні усіх збитків у частині, пропорційній розміру (1- S0/WС ). Чим менше Kn, тим більша частина збитку залишається на відповідальності страхувальника. Факт страхування за пропорційною відповідальністю може визначатися у договорі в якості застереження із спеціальною назвою “еверідж”. Ця система може застосовуватися для комерційних страховок, у яких вона може виступати еквівалентом індексації вартості об’єктів відповідно до показників інфляції.

Для системи пропорційної відповідальності можливе одночасне дострахування об’єкта від тих самих ризиків до загальної страхової суми, при якій сумарний коефіцієнт покриття збитків дорівнюватиме Kn=1.

Приклад. Вартість об’єкта страхування 2400 грн.; страхова сума 1200 грн. Збиток у результаті ушкодження об’єкта склав 400 грн. У цьому випадку страхове відшкодування складає

SB= 400 • (1200/2400) = 200 (грн).

Система відбудовної вартості означає, що страхова сума визначається або в обсязі ціни об’єкту як за нове майно, або не вище максимальної вартості робіт (послуг) по відновленню ушкодженого об’єкту страхування до первісного стану. Сума страхової виплати визначається в обсязі вартості нового майна або поточної вартості відновлювальних (ремонтних, відбудовних, лікувально-профілактичних) робіт або послуг. Знос майна, що мав місце від початку дії договору страхування до настання страхового випадку, може не враховуватися. Страхування за системою відбудовної вартості відповідає принципу повноти страхового захисту. Приклади застосування цієї системи:

• для майнового страхування і страхування відповідальності за шкоду, завдану майну – страховик або сплачує повну вартість ушкодженого майна з наступним застосуванням принципу абандону, або фінансує роботи (послуги) по відновленню ушкодженого майна до робочого стану, в якому майно було при укладанні договору страхування (можливе врахування вартості поточного зносу майна);

• для особистого страхування (як правило, тільки для медичного страхування) – страховик оплачує вартість медичних послуг, наданих згідно умов договору медичного страхування для відновлення стану здоров’я застрахованої особи.

Можливість застосування такої системи визначена у ст.16 ЗУ “Про страхування”, згідно з якою у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний або здійснити страхову виплату, або подати допомогу, виконати послугу тощо страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування.

Система “дробової” частини ризику вимагає встановлення двох страхових сум: власне страхової суми S0 (сума максимально можливої шкоди) і суми показаної вартості об’єкту страхування SП. Після настання страхового випадку, відшкодування завданої шкоди Uc здійснюється в межах страхової суми S0. Тобто, якщо на момент завдання шкоди дійсна страхова вартість об’єкта WС не перевищує суму показаної вартості (WС ? SП), страхування за системою “дробової частини” відповідає страхуванню за системою першого ризику. Однак якщо дійсна страхова вартість об’єкта страхування WС на момент завдання шкоди буде більше ніж зазначена у договорі страхування сума показаної вартості SП , то застосовується принцип пропорційного відшкодування завданої шкоди за формулою:

SB=Uc • SП / WС .

Приклад. На дату початку дії договору страхування вартість всього майна на складі SП = 400 тис. грн., однак застраховано тільки майно, що може бути ушкоджене від заливання водою з вартістю цього майна S0 = 100 тис. грн. Внаслідок заливання завдано шкоду Uc =40 тис. грн.

Сума виплати залежить від дійсної вартості всього майна на складі у момент заливання:

1) Якщо ця вартість не перевищує SП , сума виплати буде дорівнювати

SB= Uc =40 тис. грн.

2) Якщо ця вартість на дату страхового випадку перевищує SП і становить 500 тис.грн., то сума відшкодування буде дорівнювати

SB=Uc• SП /Wc=40 •400.000/500.000 = 32 тис. грн.

Система граничної відповідальності застосовується для страхування ризику неотримання запланованого фінансового результату підприємницької діяльності і припускає наявність заздалегідь визначеної межі виплачуваної суми страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта покриття шкоди КГР. Сума відшкодування визначається як добуток цього коефіцієнта КГР на різницю між заздалегідь запланованим розміром кінцевого результату DПЛ і реально отриманим результатом DР :

SВ= КГР (DПЛ – DР ).

Якщо внаслідок настання страхового випадку рівень реального результату, отриманого страхувальником, буде менше за визначену межу, то повинна відшкодовуватися різниця між плановим показником і фактично отриманим результатом. Система граничної відповідальності використовується при страхуванні сільськогосподарських ризиків неотримання запланованого врожаю, приплоду молодняка і т.п., а також фінансових ризиків неповної реалізації інвестиційних і інноваційних проектів.

Особливістю цієї системи є “прихований” характер завдання у договорі страхування страхової суми як ліміту відповідальності страховика. Це необхідно, наприклад, для визначення абсолютного розміру франшизи тощо. Для обрахування розміру страхової суми необхідно скористатися умовою S0= SВ.макс, що досягається при DР = 0. Внаслідок цього отримуємо

S0= КГР •DПЛ.

Приклад 1. Середній прибуток від впровадження інвестицій у 500 тис. грн запланований у розмірі 45%. Фактично отриманий прибуток склав 37%. Коефіцієнт покриття KГР = 75%. Знайти суму страхового відшкодування. Знаходимо суму збитку UC:

UC = 500000 [(45% -37%) : 100%] = 0,08•500000 = 40000 грн.

Тоді страхове відшкодування складає

SB = 40000• 0,75 = 30000 грн.

Приклад 2. Середній врожай зерна у регіоні за останні сім років за статистикою складає 100 ц/га. Фактично отриманий врожай склав 90 ц/га. Коефіцієнт покриття KГР = 80%. Знайти суму страхового відшкодування. Знаходимо суму загального збитку:

UC = 100 ц/га - 90 ц/га = 10 ц/га.

Відшкодовуватися буде лише частка збитку, яка дорівнює 80% від загального збитку:

= 10 ц/га•0,8 = 8 ц/га.

Сума страхового відшкодування буде дорівнювати добутку числа гектарів, з якого зібрали застрахований врожай, на вартість 1 ц зерна за цінами осені поточного року, і на питомий збиток, який дорівнює 8 ц/га.

Система “нове за старе” передбачає не здійснення на користь страхувальника або потерпілої особи відповідної суми страхової виплати, а заміна ушкодженого майна на нове майно з функціональними характеристиками, які еквівалентні характеристикам старого майна на дату укладення договору страхування. Ця система використовується, як правило, для страхування майна або для страхування відповідальності за шкоду, завдану визначеному майну (наприклад, при страхуванні відповідальності перевізника за шкоду, завдану конкретному вантажу, або при страхуванні відповідальності орендаря за шкоду, завдану орендованому ним майну).

За цією системою завжди страхуються скляні інженерно-будівельні конструкції (скляні двері, стіни, стелі та перегородки, вітрини, віконне скло тощо), а також меблі, посуд, столові прибори та інше типове обладнання кафе, ресторанів, інших місць масового відвідування. Можуть також страхуватися за цією системою комп’ютери та інше типове обладнання робочих місць для комп’ютерних класів, фірм, що займаються розробкою програмних продуктів, інших організацій із масовим застосуванням типової комп’ютерної техніки тощо. За цією системою також можуть бути застраховані речі першої необхідності, що знаходяться у особистому користуванні осіб, які відряджені у інші міста для виконання робіт роз'їзного характеру.

Закупівлю та доставку нового майна у наперед визначені строки здійснює страховик. Тому застосування системи “нове за старе” дозволяє страхувальнику швидко позбутися наслідків страхового випадку і відновити виробничий процес. Після реалізації страхових зобов’язань за цією системою страхової відповідальності страховик може скористатися принципом абандону і суброгації. При цьому обсяг позиву по суброгації буде встановлюватися за вирахуванням вартості майна, отриманого страховиком у власність за принципом абандону.