855 (Банківські ресурси), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Банківські ресурси", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "банковское дело" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "банковское дело" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "855"
Текст 3 страницы из документа "855"
У чому ж причина такого становища, що банки залишилися з капіталами, яких бракує для надійної роботи за умов реальних ризиків кредитування?
По-перше, коли Україниа здобула незалежність, усі фінансові ресурси залишилися Москві і наша банківська система почала свою діяльність практично з нуля.
По-друге, керівництво держави, уряд, ні здійснювали ніяких заходів, щоб зміцнити власні банки. Крім того, важливими причинами низького рівня банківських капіталів є:
-
несприятливі умови формування української банківської системи, що припадає на 1990-1991 рр.;
-
падіння обсягів ВВП і гальмування економічних реформ;
-
сильна інфляція у 1992-1993 рр. та у вересні 1998 р.;
-
непомірне оподаткування банків;
-
відсутність можливості оформити страхові фонди банків за рахунок прибутку до оподаткування.
Причиною низького рівня банківських капіталів є і те, що України не має нафтогазових та інших “сировинних доларів”, які дали б їй змогу досягти швидкої концентрації капіталу. Ситуація ускладнюється ще тим, що значна частина банків, які не виконують вимог про збільшення статутного фонду, створена у вигляді закритих АТ для обслуговування окремих підприємств, котрі є їхніми акціонерами. Ряд цих акціонерів намагалися перш за все зібрати кошти інших підприємств і населення для розв’язання “своїх проблем”.
Зауважимо, що не зважаючи на загальне зростання банківського капіталу, жоден із банків, об’єднаних в асоціацію, сповна не відповідає міжнародним стандартам і навряд чи може розраховувати на повне ставлення до себе на світових ринках. На 01.01.1998 р. лише 6 українських банків – членів АУБ мали зареєстрований статутний фонд у розмірі понад 10 млн. ЕКЮ, переважна ж більшість наших кредитно-фінансових установ володіє капіталом від 1 до 3 млн ЕКЮ (таб. 3) Не краща ситуація склалася і в банківській системі України в цілому.
Таблиця №3. Обсяги статутних фондів комерційних банків – членів Асоціації українських банків за станом на 01.01.1998 р.
Обсяг статутного фонду | Кількість банків | Питома вага, % |
Менше 1 млн. ЕКЮ | 15 | 11.19 |
Від 1 до 3 млн. ЕКЮ | 81 | 60.45 |
Від 3 до 5 млн. ЕКЮ | 16 | 11.94 |
Від 5 до 10 млн. ЕКЮ | 16 | 11.94 |
Понад 10 млн. ЕКЮ | 6 | 4.48 |
Як бачимо, обсяг капіталізації у вітчизняній банківській системі не відповідає економічним потребам суб’єктів господарювання: у країні з 50-мільйонним населенням статутний капітал понад ста банків на досягає навіть півмільярда доларів.
Тому одне з головних завдань полягає у подальшому нарощуванні банківського капіталу, інакше темпи капіталізації банківської системи України рано чи пізно вступлять у дисонанс із вимогами кредитного забезпечення економіки.
Якщо національна банківська система виявляється неспроможною “наростити м’язи” , банківським простором країни крок за кроком опонують системи, які ці м’язи мають. А національний виробник не уточнюватиме, чий саме ресурс кредиту він використовує , натомість завдячуватиме кредитній системі, яка його дає.
Одже, підбиваючи підсумок, ще раз зауважимо: капітал банку – головний показник його здатності до подальшого розвитку. Зміцнення ресурсної бази українських кредитно-фінансових установ, інтеграція банківської системи країни у світове співтовариство значною мірою залежатимуть від зростання власних капіталів банків.
3. Формування залучених коштів комерційного банку.
-
Більша частина ресурсів КБ формується на рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Залучені кошти банку – кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Запозичені кошти - це кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або одержанням міжбанківського кредиту. Можливості комерційного банку у залученні коштів регулюються НБУ. Так згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлено НБУ, залучені та запозичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 8 разів.
Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Депозитні операції – це операції, що проводить банк, коли залучає кошти клієнтів. Суб’єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори – власники коштів. Об’єктами депозитних операцій є кошти, що передані банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.
Депозити поділяються на:
-
до запитання;
-
строкові депозити;
-
іменні депозити;
-
депозити на пред’явника.
Депозит – це грошові кошти в національній та іноземній валюті що передані їх власникам або іншою особою за його дорученням в готовій або безготівковій формах на рахунок власника для зберігання на певних умовах.
Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок на якому зберігаються його грошові кошти.
Депозит до запитання – це кошти, що знаходяться на поточних бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. Вони (депозити до запитання) використовуються для здійснення поточних рахунків власника рахунку х його портфелями. За першою вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів.
Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків суб’єкт господарської діяльності подає до банку такі документи:
-
заява на відкриття рахунку ( додаток № 1 );
-
копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади;
-
копію належним чином зареєстрованого статуту (положення);
-
копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
-
довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, в якій зазначена установа банку;
-
картку із зразками підписів і відбитком печатки (додаток №2).
Схема відкриття поточного рахунку юридичній особі.
Клієнт | 1. подає документи (6 вище зазначених документів | |
| ||
Юрист банку | 1. перевіряє копії перших чотирьох сторінок паспорта керівника чи головного бухгалтера клієнта (в присутності клієнта) | |
| 2. перевірка документів: а) підписи осіб на заяві М.Б. розшифровані з обов’язковим зазначенням прізвищ та ініціалів та ідентифіковані з підписами (6 документ); б) має відповідати зразкам копії свідоцтва про державну реєстрацію; в) наявність посвідчувальних написів нотаріуса. | |
К лієнт, Директор банку, Гол.бухгалтер | 1. заключення договору на розрахунково-касове обслуговування (додаток №3). | |
Директор банку | 2. дає дозвіл на відкриття рахунку (на підставі заяви на відкриття рахунку). | |
| ||
Головний бухгалтер | 1. присвоює номер рахунку (на підставі документів 1, 6, реєстраційного журналу) | |
| ||
Головний бухгалтер | 1. оформлення відривної частини довідки про реєстрацію в Пенсійному фонді (повертається клієнту до подання до Пенсійного фонду). | |
| ||
Операційний працівник | 1. включає даного клієнта в перелік клієнтів (на підставі документа 6) | |
| ||
Г оловний бухгалтер | 1. повідомляє ДПА, НБУ про відкриття (закриття, переоформлення) рахунку (додаток №4) (протягом 3-ох днів; копія повідомлення знаходиться в юридичній справі клієнта). | |
Головний бухгалтер | 1. заведення юридичної справи на клієнта (після закриття рахунку справа зберігається 5 років.). | |
При відкритті додаткових рахунків. | ||
Клієнт | 1. визначає номер основного рахунку та повідомляє ДПА та банки, де відкрити додаткові рахунки | |
| ||
Банки, в яких відкриваються додаткові рахунки | 1. повідомляє банк де відкрито основний рахунок | |
Схема відкриття депозитного рахунку фізичній особі. | ||
Працівник банку |
а) мінімальний розмір вкладу; б) режим користування вкладом; в) % ставка по вкладу. | |
| ||
К лієнт |
- ф № 51/36 прихідний касовий ордер (додаток №5) - ф № 13 алфавітна картка (додаток №6) | |
Контролер |
а) виписує картку особового рахунку, в якій клієнт ставить зразок свого підпису; б) прізвище, ім’я по батькові, рік народження, домашня адреса, МФО банку, порядковий номер особового рахунку; | |
| ||
Контролер | 1. оформлює алфавітну картку ф №13 ( назва установи банку, порядковий номер особового рахунку) | |
| 2. оформлюється ф №1 (дата, сума і залишок відсотків, підпис) | |
3. оформляються ф №51/36 (сума нарахованих %, сума вкладу (цифрами), залишок вкладу, залишок %, підпис) | ||
4. оформлює вкладну книжку (дата, сума вкладу, залишок вкладу прописом і цифрами, підпис) | ||
5. передає документи внутрішнім порядковим (ф №51/36 вкладна книжка) | ||
Касир | 1. перевіряє документи (правильність розрахунків, відповідність записів) | |
2. приймає гроші від клієнта (після прийняття розписується у вкладній книжці та ф №51/36) | ||
3. видає клієнту вкладну книжку. |
При додаткових внесках, при видачі сум з вкладу, при закритті рахунку використовується ф № 51, 52 (додаток № 8,9).
До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти грошу з рахунку. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний % або не сплачується зовсім. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їх додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо.