34147 (Теорія з Кримінального права)

1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

Ч.1 ст. 4. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його публікування. 2. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. 3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Чинним визнається закон, який був прийнятий і затверджений Вищим органом державної влади України і набрав чинної сили. Проект закону не має чинної сили і не діє. Згідно із Конституцією України, закон вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість депутатів Верховної Ради України. Прийнятий Верховною Радою і підписаний Президентом України закон має бути надрукованим в офіційних виданнях – “Відомостях Верховної Ради України” або в газеті “Голос України” – не пізніше, ніж через сім діб після його затвердження, прийняття. Надрукування кримінального закону і обнародування його (доведення до відома усіх громадян) – є обов’язковою вимогою нормотворчості – видання законів. Ця вимога обґрунтовує презумпцію знання закону всіма громадянами держави. Ненадрукований закон немає юридичної сили і не може (не повинен) застосовуватись. Кримінальний закон набуває чинності і починає діяти:

– з того моменту (дати), який встановлений у самому законі. Якщо в законі невизначений момент чинності, початок дії закону, то він набуває чинності через 10 днів після його надрукування, 10-денний строк відраховується з наступної за днем надрукування закону доби, тобто з нуля годин наступної за днем надрукування закону доби;

– з моменту (дати) його надрукування в офіційному виданні (про це, як правило, говориться в самому законі). Оскільки злочин може бути розпочатий під час дії одного закону, а закінченим під час дії іншого закону, то дуже важливо визначити час вчинення злочину. Часом вчинення злочину вважається:

– час вчинення суспільне небезпечних дій, які утворюють об’єктивну сторону складу злочину, в тому числі й при готуванні до злочину і замаху на вчинення злочину;

– час вчинення злочину виконавцем для всіх співучасників. До тривалих злочинів застосовується новий кримінальний закон, якщо злочинний стан суб’єкта продовжувався і після набрання чинності новим законом. До продовжуваних злочинів застосовується новий кримінальний закон, якщо хоча б одна із його дій була вчинена після набрання чинності новим кримінальним законом. Дія кримінального закону припиняється:

– скасуванням (анулюванням) кримінального закону повноважним державним органом.

– заміною одним кримінальним законом іншого.

– закінченням строку, на який було видано певний закон, або із зникненням умов, на які він розраховувався (так звані закони тимчасової дії); насамперед це закони, які видаються і діють, скажімо, поки триває війна; з припиненням війни ці закони перестають діяти. За змістом кримінальний закон та його кримінально-правові норми – заборони мають сучасну спрямованість і дію, тобто вони не можуть бути застосовані до тих подій, що не настали, не відбулися, а також до тих подій, які відбулися до їх видання чи чинності. Саме тому ч. 2 ст. 4 КК визначає загальне правило чинності кримінального закону в часі – злочинність і караність протиправного діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення нього діяння. Звідси виводиться й інше дуже важливе правило – кримінальний закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили немає, тобто він не може бути застосований до діяння, вчиненого до його видання чи набуття чинності.

2. Зворотна дія закону про крим. відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. 2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі. 3. Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом’якшує відповідальність. Зворотною силою кримінального закону називається поширення дії закону на злочини, вчинені до видання цього закону, або до набуття ним чинної сили. Зворотну силу кримінальний закон має тоді, коли цим законом усувається караність діяння. Це випадки декриміналізації діяння, яке раніше вважалось злочином. Видані закони поширюються й на діяння, які були вчинені до видання цих законів, якщо новий кримінальний закон пом’якшує караність злочину. У теорії кримінального права вироблено деякі правила, які дозволяють при порівнянні законів дійти висновку про більш м'який закон. Це: 1) закон, що встановлює більш м'який вид покарання порівняно з кримінальним законом часу вчинення злочину; 2) закон, в якому мінімальна межа покарання нижча, ніж мінімум такого ж покарання в законі, що діяв раніше; 3) при збереженні рівності мінімальних меж у новому кримінальному законі максимальна межа того ж виду покарання є більш низькою, ніж максимум покарання в законі, що діяв раніше; 4) при одночасному зниженні мінімуму покарання і підвищенні його максимуму більш м'яким вважається закон, який знижує мінімальну межу покарання. Це положення закріплено в ч. 3 ст. 5 КК. При цьому, однак, максимальне покарання за конкретний злочин не може бути призначено вище максимальної межі закону, який діяв раніше; 5) новий закон виключає додаткове покарання, передбачене в колишньому законі; 6) в новому законі збережено додаткове покарання, що було і в колишньому законі, однак це покарання передбачено факультативно, тоді як в колишньому законі воно було обов'язковим; 7) якщо санкція в новому законі передбачає альтернативно кілька основних покарань, а в законі, що діяв раніше, було тільки одне таке покарання. Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має. Отже, до злочинів, які були вчинені до видання нового закону, до набрання ним чинної сили, застосовуються старі закони, навіть тоді, коли новий закон замінив старий (старі). Усі положення ст. 5 КК про зворотну силу кримінального закону повністю стосуються і “проміжного” закону. “Проміжним” називається кримінальний закон, який діяв у проміжок часу після вчинення злочину, але до розгляду справи судом. Отже, маємо старий закон, новий закон, а між ними – “проміжний”. Якщо новий закон посилює покарання, то застосовується “проміжний” закон, а якщо і він суворіший старого, то застосовується старий закон. У більшості випадків “проміжний” закон не застосовується, оскільки діє уже новий закон. Правило ст. 5 КК про зворотну силу кримінального закону, який усуває чи пом’якшує караність діяння, діє на всіх стадіях кримінального процесу, аж до надання вирокові законної сили.

3.Чинність закону про крим. відповідальність у просторі. Принцип

громадянства

Після затвердження Вищим органом державної влади кримінальний закон набуває чинності й починає діяти. Чинність кримінального закону, його юридична сила і дія означає, що він застосовується на певній території, у певний час і до певних осіб. Отже, чинність кримінального закону діє за принципами: простору, часу і відносно певного кола осіб. Згідно з ч. 1 ст. 6 КК України, кримінальний закон діє на всій території України. Жодних винятків із цього правила ні Конституція України, ні Кримінальний кодекс не передбачають. Принцип громадянства. Відповідно до цього принципу громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК). Злочинність і караність діяння, вчиненого за кордоном громадянами України, а також особами без громадянства, що постійно проживають в Україні, визначаються за українськими законами незалежно від того, чи визнається таке діяння злочином в тій країні де воно було вчинено. Таким же чином визначається відповідальність і для осіб, які мають подвійне громадянство — України та іншої держави. Якщо особи, які мають таке громадянство, вчиняють злочин поза межами України, то незалежно від того, чи є вони також громадянами держави, на території якої вчинений злочин, або ні, вони підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Якщо громадяни України і особи без громадянства, які постійно в ній проживають, за вчинений в іншій державі злочин зазнали там же покарання, то згідно з ч. 2 ст. 7 КК вони, у разі їх повернення в Україну, вдруге не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за цей же злочин. Це нормативне положення введено до КК 2001 р. відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, де зазначено: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Разом з тим засудження за межами України її громадянина або особи без громадянства, яка постійно проживає в Україні, у разі вчинення ними на території України нового злочину може мати для них певні правові наслідки. Згідно з ч. 2 ст. 9 КК рецидив злочинів, не-відбуте покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності або покарання. Це положення поширюється також на іноземців і осіб без громадянства, які постійно не проживають в Україні, у разі вчинення ними злочину на території України.

4. Територіальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність

1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за закон.Укр.2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України. 3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. 4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом. Згідно з чинним законодавством України, до її території належать:– сухопутна (суша) територія в межах державного кордону України;– водна територія, до якої належать: а) внутрішні територіальні води – води річок, озер та інших водойм на території України, води морських портів України, води заток, бухт, лиманів, проток, берега яких повністю належать Україні, води прикордонних річок до середини головного фарватеру; б) територіальні прибережні морські води шириною 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу (морська миля = 1853 м). Відкрите море за межами територіальних прибережних вод не перебуває під суверенітетом будь-якої держави. Це так звані нейтральні води;– повітряний простір України, тобто частина атмосфери, що розташована над сухопутною та водною територією України. Межею повітряного простору є вертикальна поверхня, яка проходить по лінії державного кордону України. Згідно з Повітряним кодексом, на іноземні судна та інші літальні апарати й пристрої, що пролітають у повітряному просторі України, на їхні екіпажі і пасажирів поширюється законодавство України. Порушення ними законодавства України утворює злочини, які передбачені ст. 281 КК і ст. 282 КК України.– надра України, тобто простір під поверхнею сухопутної чи водної території. Межею надр є вертикальна поверхня, яка проходить по лінії державного кордону до центру Землі;– військові пароплави, шлюпки, які плавають під прапором України, а також військові літаки й гелікоптери, де б вони не перебували;– цивільні і торговельні пароплави, які плавають під прапором України у відкритому морі (за межами територіальних і внутрішніх вод). При цьому зауважимо, що судно визнається територією тієї держави, на території якої розташований порт, до якого воно приписане;- літаки, гелікоптери цивільної авіації України, які не перебувають над територією іноземної держави;– територія військових частин Збройних Сил України, які розташовані за кордоном, територія дипломатичних консульств, посольств, представництв України за кордоном. Кримінальний закон України поширюється також на: а) континентальний шельф України, тобто на територію, що є продовженням берега під водою до початку природного схилу (ст. 244 КК); б) підводні кабелі ліній зв’язку; в) місця перебування 3-х науково-дослідних станцій в Антарктиді, які не належать до власне території України. Усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності на підставі кримінального законодавства України, тобто підлягають відповідальності за кримінальним законом, який діяв у місці вчинення злочину. Згідно з чинним законодавством та практикою його застосування, місцем вчинення злочину вважається:– місце, де настали злочинні наслідки дій, якщо цей злочин має матеріальний склад злочину (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень);– місце, де були вчинені передбачені кримінальним законом дії, якщо злочин містить формальний склад (достатньо лише дій) злочину (хабарництво, наркоманія тощо);~ територія України якщо суспільне небезпечні дії чи бездіяльність були вчинені за межами України, а їх наслідки настали чи могли настати на території України. Так само визначається місце вчинення злочину й тоді, коли готування до злочину чи замах на вчинення злочину були вчинені за кордоном, а їхні наслідки настали на території України. Місце вчинення злочину у співучасті визнається місцем вчинення злочину його виконавцем. Місцем вчинення тривалих, продовжуваних злочинів, які чинилися у виді промислу, вважається місце, де був учинений останній злочин чи більшість із них, або місце, де винна особа була затримана чи віддана до суду. За законами місця вчинення злочину кримінальній відповідальності підлягають всі особи: громадяни України; іноземці; особи без громадянства, тобто особи, які не є громадянами України і не мають доказів належності до громадянства іншої держави. Дія кримінального закону України не поширюється на осіб, які користуються дипломатичною недоторканністю (імунітетом). Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з законами і міжнародними договорами не підсудні в кримінальних справах судам України, в разі вчинення цими особами злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом. 5. Відповідно до чинного законодавства і міжнародних угод (Віденська конвенція 1961 p.) дипломатичною недоторканністю користуються: глави дипломатичних представництв (посли, посланники, повірені у справах) та члени їхніх сімей; члени дипломатичного персоналу представництв (радники, торгові представники, військові аташе, їхні заступники й секретарі) та члени їхніх сімей; співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і дипломатичні кур’єри; консульські посадові особи – генеральний консул, консул, консульські агенти. Дипломатичний імунітет поширюється на засадах взаємності також на представників іноземних держав, членів парламентських та урядових делегацій. Але дипломатичний імунітет не абсолютний, тобто питання про кримінальну відповідальність таких осіб за злочин, вчинений на території України, вирішується щоразу дипломатичними засобами. Така особа може бути відданою і судові України, однак у більшості випадків таку особу визнають “persona non grata” (небажана особа) і висилають за межі України.

5. Поняття кримінальної відповідальності та її підстави