66693 (Основи раціонального харчування), страница 2

Недостатнє харчування, як і надмірне споживання харчових продуктів є важливою проблемою громадського здоров'я. Встановлено, що небезпечне та незбалансоване харчування зумовлює досить значний тягар хвороб, який становить 9,7% від загального показника DALI (від числа років життя, втрачених внаслідок передчасної смерті, а також прожитих з інвалідністю).

Щорічно близько 2,7 млн. смертей у світі спричиняють хвороби, пов’язані з недостатнім споживанням фруктів та овочів. Населення розвинених країн споживає багато висококалорійних жирів і цукру, що сприяло поширенню ожиріння. Незбалансоване харчування стало причиною ожиріння не тільки серед забезпечених людей, але й серед осіб з низькими доходами. Основною соціальною відмінністю в якості харчування є відмінності в джерелах поживних речовин [7,9,10,14-16,20,24].

У країнах Європейського регіону ВООЗ має місце нераціональне незбалансоване харчування, зі значною диференціацією споживання окремих харчових продуктів та калорійності харчового раціону. У бідних прошарків населення харчування частіше всього складається з більш дешевих перероблених і консервованих харчових продуктів замість свіжої їжі. У людей з низькими доходами менше можливостей для забезпечення здорового харчування [3,4]. В багатьох країнах не дотримуються рекомендовані експертами ВООЗ норми споживання населенням овочів і населенням овочів і фруктів (400 г на добу) не дотримуються. Зокрема в країнах Південної Європи однією особою протягом дня споживається в середньому 272 г овочів і фруктів, країнах Балтії – 374, Азербайджані, Молдові, Україні – 254, Казахстані, Киргизстані і Узбекистані – лише 199 г. Середня кількість калорій на 1 особу на день (ккал) у країнах Європейського регіону ВООЗ становить 3301,6 ккал, ЄС – 3501,6 ккал; країнах СНД – 2944 ккал.

Водночас протягом останніх років у більшості країн спостерігається збільшення рівнів середньої кількості калорій на 1 особу на день (ккал).

Правильне харчування і добре налагоджене постачання продуктами є одним з ключових умов забезпечення поліпшення здоров'я і благополуччя.

За даними ВООЗ майже 4% населення Європи страждає на ожиріння, що підвищує ризик розвитку цукрового діабету у 100 разів і на 8-10 років скорочує тривалість життя. Проблема ожиріння коштує деяким країнам до 7% від загальної суми бюджетних асигнувань на охорону здоров’я. Доведено наявність прямого зв’язку між споживанням насичених жирів і рівнем холестерину, та як наслідок – підвищеним ризиком розвитку хронічних хвороб. Йододефіцитні стани, такі як ендемічний зоб, гіпотиріоз, порушення розумового розвитку спостерігаються у 130 млн. жителів Європейського регіону ВООЗ [12-15,34-35].

Аналіз сучасного стану харчування населення України протягом 1990-2008 рр. свідчить про наявність негативних тенденцій у стані харчування населення, що характеризуються, перш за все, зменшенням калорійності раціонів населення, змінами їх структури за рахунок скорочення споживання переважної більшості харчових продуктів і харчових речовин (білків, амінокислот, жирів, вітамінів, мінеральних речовин), дефіцитом трьох незамінних амінокислот (триптофана, метіоніна і валіна), що може негативно впливати на біосинтез гемоглобіну, викликати порушення діяльності нервової системи, обмінних процесів, фізичного розвитку, зниження імунітету, і спричинювати розвиток аліментарно зумовлених хвороб (анемію, ендокринні хвороби, аліментарну дистрофію й інші хвороби).

За 1990-2008 роки відбулося виразне зменшення споживання населенням усіх харчових продуктів, за винятком олії та інших рослинних жирів, овочів і баштанних культур. Так, в 1,3 разу зменшилося споживання населенням таких харчових продуктів як м'ясо і м’ясопродукти, цукор, хліб і хлібні продукти, в 1,8 разу – молока і молочних продуктів. Водночас у 2008 р. практично не змінилося проти даних 1990 р. споживання картоплі, риби і рибопродуктів, уживання фруктів, ягід, горіхів, винограду скоротилося на 8,5%, проте вживання олії та інших рослинних жирів зросло на 29,3%, овочів і баштанних культур – на 27,5% [7,30-32].

У споживанні продуктів харчування продовжує зберігатися диференціація між домогосподарствами, розташованими у сільських та міських поселеннях, з дітьми та без дітей, найменш та найбільш забезпеченими домогосподарствами. Так, за даними обстеження домогосподарств у 2008 р. встановлено, що як і в попередні роки сільські жителі споживають менше порівняно з міськими:

м'яса та м'ясопродуктів – в 1,4 разу, риби та рибопродуктів – в 1,2 разу, яєць – в 1,1 разу, майже вдвічі менше – фруктів, ягід, горіхів та винограду. Водночас у сільських домогосподарствах споживають більше таких харчових продуктів: картоплі – в 1,5 разу, хліба та хлібних продуктів – в 1,4 разу, цукру – на 12,1%.

Про несприятливий стан харчування дитячого населення свідчить істотна різниця по всіх показниках споживання продуктів харчування в домогосподарствах з дітьми та без дітей (у середньому за місяць у розрахунку на одну особу, кг).

Найбільш вагому різницю у харчуванні домогосподарств з дітьми та без дітей встановлено щодо таких харчових продуктів як риба та рибопродукти (1,6 разу), цукор, олія (1,5 разу), хліб і хлібопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочні продукти, овочі і баштанні (1,4 разу).

Оцінка харчового статусу дорослого населення України в сучасних соціальноекономічних умовах показала, що енергетично адекватним є харчування у 52,3 % обстежених, недостатню енергетичну цінність раціонів виявлено у 9,3 % осіб, надлишкову – у 38,4 % осіб. Привертає увагу більша розповсюдженість надлишкового енергетичного харчування серед міського населення, у 42,4 % яких зареєстровано підвищений індекс маси тіла, для сільських мешканців цей показник становить 34,5 %. Серед осіб з надлишковою масою тіла виявлено 14,8% з ожирінням ІІ та ІІІ ступеню. Надлишкова маса тіла та ожиріння більш притаманна жіночій популяції ніж чоловічій.

Встановлено розбіжності в енергетичній цінності раціонів обстежених у різні періоди року. Енергетична цінність зимово-весняних раціонів дещо вища (у чоловіків на 10,3 %, у жінок – на 14,4 %), ніж енергетична цінність літньо-осінніх раціонів. Проте харчування чоловіків найбільш активної вікової групи

18-29 років характеризується енергетичною недостатністю, дефіцит якої досягав 17,3%. Цей дефіцит більший серед сільського населення цієї ж вікової групи. Середня енергетична цінність зимово-весняних раціонів харчування жінок усіх вікових груп відповідала фізіологічним потребам та була зниженою в літньо-осінній період.

Встановлено відповідність макронутрієнтного складу харчових раціонів усіх вікових груп, як чоловічої, так і жіночої популяції за середніми значеннями фізіологічним потребам за вмістом білка, проте він був надлишковим за вмістом жирів та недостатнім за вмістом вуглеводів у чоловіків та недостатнім за вмістом вуглеводів у жінок. Протягом 1990-2008 рр. вдвічі зросла захворюваність населення на ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин – від 590,7 до 1146,8 на 100 тис. населення та в 2,7 разу їх поширеність – від 2948,3 до 8049,6 на 100 тис. населення.

В останнє десятиліття серед населення України, як і багатьох економічно розвинених країн світу спостерігається виразна тенденція до набирання зайвої маси тіла та поширення ожиріння. Протягом останніх десятиліть поширеність ожиріння в багатьох країнах Європи зросла в 3 рази і за прогнозними розрахунками кількість осіб, що страждають на ожиріння, на період до 2010 року може збільшитися на 20 млн. За статистичними даними в Україні ожиріння спостерігається у 20,4% жінок та 11% чоловіків. поширеність прогресує з віком як у чоловічій, так і в жіночій популяції, сягаючи при цьому найбільших значень у старших вікових групах, понад 50 років. Так, 30% населення України у віці від 25-30 років страждає на вказану патологію і майже 50% у віці 45-50 років. Це пов'язано не тільки з тим, що у більшості населення харчовий раціон складається з дешевої, некорисної їжі, а й з патологічними порушеннями центральної нервової системи, з гормональними зрушеннями, кількість яких після Чорнобильської катастрофи значно зросла. При цьому, необхідно брати до уваги і генетичну схильність до повноти. Щорічно з приводу ожиріння здійснюється 1,0 тис. первинних звернень в лікувально-профілактичні заклади [10,17,21,25]. Особливу тривогу викликає зростання поширеності ожиріння серед дитячого населення. Якщо у 1995 р. показник ожиріння становив 7,1 на 1000 дітей у віці до 14 років, то у 2008 р. – 11,9 відповідно. У 2008 р. в країні нараховувалося 98,8 тис. дітей з ожирінням. Найбільш оптимальним віком для профілактики ожиріння вважається період від 5 до 12 років, проте виявлена у віці до 12 років надмірна маса тіла дає підстави прогнозувати надмірну масу тіла та ожиріння в наступні роки [27,33].

Поширеність хвороб ендокринної системи і розладів харчування в дітей 0–17 років в Україні коливалася впродовж 2002-2006 рр. у середньому в межах 102–105 на 1 тис. дитячого населення. Аналіз частоти поширеності і захворюваності на ожиріння в дітей, які мешкають у різних регіонах України показав, що найвищі значення цього показника спостерігаються в центральних областях, а найнижчі — у північних.

Проблема ожиріння призводить до серйозних економічних наслідків у зв’язку зі зниженням продуктивності праці і рівня доходів населення.

Продовжує зростати захворюваність та поширеність серед населення й інших хвороб, виникнення яких також певною мірою зумовлено харчовими чинниками і розладами харчування, зокрема хвороб органів травлення, системи кровообігу, онкологічних захворювань. Так, у 2008 р. по медичну допомогу з приводу хвороб органів травлення звернулося вдвічі більше осіб, ніж у 1990 р. (відповідно (17636,3 та 8979,1 на 100 тис. населення). Рівень захворюваності населення країни на хвороби органів травлення становив у 2008 р. 5363,6 на 100 тис. населення. Негативні тенденції спостерігаються щодо захворюваності та поширеності серед населення хвороб системи кровообігу. Про це свідчать зростання захворюваності населення на хвороби системи кровообігу у 2008 р. в 2,4 разу. проти даних 1990 р. до 5363,6 на 100 тис. населення (1990 р. – 2214,2 на 100 тис. населення) та поширеності цих хвороб у 2,1 разу – від 17489,3 до 8049,6 на 100 тис. населення [27-33].

ГМ ПРОДУКТИ

Генетично модифіковані організми (трансгени, ГМО) - це організми (бактерії, рослини, тварини), в які були штучно, неможливим у природі способом, впроваджені гени інших організмів.

ГМО об'єднують три групи організмів - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), тварини (ГМЖ) та рослини (ГМР).

Коротка історія виникнення генетично модифікованих організмів.

Витоки розвитку генної інженерії рослин лежать в 1977 році, коли і відбулося відкриття, яке дало змогу використовувати грунтовий мікроорганізм Agrobacterium tumefaciens як знаряддя введення чужих генів в інші рослини.

У 1987 році були проведені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. Як підсумок - помідор, стійкий до вірусних інфекцій.

У 1992 р. у Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах.

Але початок масового виробництва модифікованих продуктів поклали в 1994 р., коли в США з'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються близько півроку при температурі 14-16 градусів. Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру.

1994-й вважається офіційним роком народження ГМ-продуктів.

У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини було запроваджено чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур'янам.

В результаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до посух пшениця, до якої вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.

Список рослин, які вирощують із застосуванням методів генної інженерії дуже великий. До нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огірок, пшениця, соя, рис, жито і безліч інших сільськогосподарських рослин.

Для чого вони потрібні?

Мета одержання генетично змінених організмів - поліпшення корисних характеристик вихідного організму-донора і зниження собівартості продуктів.

Генетично модифіковані організми використовуються в прикладній медицині з 1982 р., коли був зареєстрований як ліки людський інсулін, що одержаний за допомогою генетично модифікованих бактерій. В даний час генетично модифіковані організми широко використовуються у фундаментальних і прикладних наукових дослідженнях. За допомогою ГМО досліджуються закономірності розвитку деяких захворювань (хвороба Альцгеймера, рак), процеси старіння і регенерації, вивчається функціонування нервової системи, вирішується ряд інших актуальних проблем біології та медицини. Але найбільшого поширення набули генетично модифіковані рослини. Саме вони на сьогодні викликають найбільше суперечок, які пов'язані з ГМО.

Трансгенні рослини дають більш високу врожайність, можуть мати нові властивості, підвищену декоративну і харчову цінність. ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливого клімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників. Крім того, звичні продукти можна наділити якимись новими властивостями. Наприклад, створені кава без кофеїну, полуниця з меншим вмістом цукру, рис з підвищеним вмістом заліза.

У 2006 році ГМ-культури вирощували в 22 країнах світу, серед яких Аргентина, Австралія, Канада, Китай, Німеччина, Колумбія, Індія, Індонезія, Мексика, Південна Африка, Іспанія, США.

Основні світові виробники продукції, що містить ГМО, - США (68%), Аргентина (11,8%), Канада (6%), Китай (3%).

В Україні, згідно з даними Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, 1 млн. га полів засіяно генетично модифікованою соєю, картоплею, кукурудзою, ріпаком, незважаючи на те, що вирощувати генетично модифіковані рослини в нашій країні заборонено.

Прихильники застосування генетично модифікованих організмів стверджують, що ГМО - єдиний порятунок людства від голоду. За прогнозами вчених, населення Землі до 2050 р. може досягти 9-11 млрд. чоловік, природно, виникає необхідність подвоєння, а то й потроєння світового виробництва сільськогосподарської продукції. Для цієї мети генетично модифіковані сорти рослин відмінно підходять - вони стійкі до хвороб і погоди, дозрівають швидше і довше зберігаються, вміють самостійно виробляти інсектициди проти шкідників. ГМ-рослини здатні рости і приносити добрий врожай там, де «старі» сорти просто не могли вижити через певні погодні умови.

Проте вченими доведено, що споживання в їжу продуктів, що містять ГМО, викликає:

Харчові ризики