43284 (Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу), страница 2

Я буд-у читати, писати,

Ти буд-е-ш ходити, говорити,

Він, вона, воно буд-е сидіти, робити і т.д.

Ми буд-е-мо

Ви буд-е-те

Вони буд-уть

2. Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення або після нього. Дія майбутнього доконаного виду здебільшого відбувається після моменту мовлення, рідше в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуває значення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова майбутнього і теперішнього часу вживаються в одному реченні як однорідні, наприклад:

Отже, у німецькій та українській мовах є дві форми майбутнього часу, які не відповідають одна одній.

1.5 Відносний час Futurum II та його переклад з української мови

При розгляді відносного часу в аспекті порівняння з українською мовою необхідно особливо враховувати дві обставини: 1) складність значення відносних часових форм та їх зв’язок з такою категорією дієслова як завершеність; 2)обмеженість вживання відносних часових форм особливими умовами.

Складність значення відносних часових форм німецького дієслова полягає у тому, що: по-перше, у них відображується одночасно абсолютний та відносний час; по-друге, саме відносне часове значення (відношення до іншої дії) відрізняється згідно з завершеністю чи незавершеністю дієслова. Відносний час завершеного дієслова включає у своє значення передування і завершеність дії, тобто досягнення закінченості. Відносний час незавершеного дієслова виражає лише передування дії, оскільки значення досягнення завершеності їм не притаманне. Звичайно, передування тут також має значення завершеності даної дії до моменту наступної – слідуючої, в іншому випадку було б наявне не передування, а одночасність дії.

Але й в українській мові розрізнення доконаності чи недоконаності дії як граматичної категорії виду обмежено дієсловами, які мають певну межу тривання. Таким чином, у відносному часі завершених дієслів полягає спорідненість з українською формою доконаного виду. Відносний час виражає доконаність завершеної дії, і у цих випадках відповідає українському доконаному виду, наприклад:

Коли ви повернетесь, я вже все спакую.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich alles eingepackt haben.

Але є цілий ряд обмежень. Насамперед, не кожна доконана завершена. дія у німецькій мові виражається відносним часом. Відносний час вживається лише при наявності передування однієї дії іншій, що видно у наведеному прикладі. У кожному реченні обидві дії завершені, але вони відображаються у німецькій мові різними часовими формами, в українській мові – однією формою. У прикладі – майбутнім доконаним. Але, не кожна дія, яка передує іншій, потребує відносного часу. Відносний час необхідний лише в тому випадку, якщо ця дія може чи повинна співвідноситися з іншою, якщо їх співвідношення у часі має актуальне значення для даного виразу (ситуації). У розглянутому прикладі такий зв’язок існує.

Відносні часи вживаються для вираження актуального передування в тому випадку, якщо передування однієї дії іншій не достатньо зрозуміло з контексту, тобто якщо можливе неоднозначне розуміння. Так у вищезазначеному прикладі, який подано у вигляді складнопідрядного речення, не вживання відносного часу (Futurum II) призвело б до зміни змісту, замість передування дії, ми б отримали одночасність.

Коли ви повернетесь, я буду спаковувати речі.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich einpacken.

Коли ви повернетесь, я вже все спакую.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich alles eingepackt haben [16, с.124-127].

1.6 Майбутнє в минулому

І в українській і в німецькій мовах форма майбутнього часу вживається лише на позначення одного часового значення – наступної (майбутньої) дії. Але в німецькій мові Futurum I, як правило, виражає абсолютне майбутнє відносно моменту мовлення. Український майбутній час вживається також на позначення майбутньої дії відносно іншої в минулому (майбутнє в минулому).

У німецькій мові за таких обставин вживається, як правило, Präteritum ( хоча можливий також Konjunktiv I та Futurum I ), в чому полягає одна із значних особливостей вживання часів у німецькій мові, наприклад:

Kurz darauf ging die Anweisung ab, Elli unter Bewachung ihrer Person und ihres Hauses wieder in Freiheit zu setzen. Vielleicht versuchte der echte Heisler selbst noch mit ihr in Verbindung zu kommen. (A. Seghers)

…Можливо, справжній Гейслер все ж таки спробує встановити з нею зв'язок.

Präteritum дієслів слабкої відміни і модальних дієслів утворюється додаванням до основи дієслова суфікса -te та особових закінчень: machen – machte ( див. Додаток 1, таблиця 3); модальні дієслова, крім того, втрачають умлаут: müssen – musste.

Дієслова, основи яких закінчуються на d, t, m, n з попереднім приголосним, приймають при утворенні минулого часу суфікс –ete: warten – wartete (див. Додаток 1, таблиця 4 ).

Präteritum дієслів сильної дієвідміни утворюється зміною кореневого голосного і додаванням особових закінчень до основи дієслова: kommen – kam, geben – gab (див. Додаток 1, таблиця 5, 6).

Деякі дієслова, наприклад denken, bringen, nennen, kennen та ін, подібно до сильних змінюють у минулому часі кореневий голосний, але приймають суфікс слабких дієслів: denken – dachte, bringen – brachte, nennen – nannte, kennen – kannte.

Ще один особливий спосіб вираження майбутнього в минулому – за допомогою форми Präteritum дієслова sollen. Конструкція sollte в значенні майбутнього в минулому становить досить складну проблему для розуміння та перекладу, оскільки дієслово sollen сприймається як модальне дієслово в основному своєму значенні.

На українську мову конструкції з sollte перекладаються майбутнім часом чи формою судилося, наприклад:

Коли Валлау заарештували вдруге, його дружина зрозуміла, що вже більше ніколи його не побаче (або: що їй не судилося більше його побачити).

Als man Wallau zum zweitenmal eingesperrt hatte, war es seiner Frau klar, dass sie den Mann nicht mehr wiedersehen sollte.

Конструкція з sollte особливо часто вживається у випадках, коли відомо напевно, що певна дія відбулася (наприклад, коли йдеться про історичні факти), наприклад:

Острів Готланд було завойовано піратами, місто Вісбі - зруйновано. Ніколи вже йому не повстати з руїн, з того часу залишиться він на всі часи жалюгідним, забутим світом містечком…

Die Insel Gotland war von den Piraten erobert; die Stadt Wisby zerstört. Nie sollte sie von der Zerstörung erholen, sollte fortan für alle Zeiten ein kümmerliches, weltvergessenes Nest bleiben…[16, с.142-145; 5, с.148-154].

1.7 Präsens на позначення майбутньої дії

Präsens (теперішній час) – синтетична часова форма. Präsens слабких та сильних дієслів утворюється додаванням до їх основи таких особових закінчень ( див. Додаток 1, таблиця 7).

Дієслова, основа яких закінчується на -eln та -ern мають у першій особі однини дві паралельні форми – повну і скорочену, наприклад:

lächeln - ich lächele (lächle), zittern - ich zittere (zittre) [21, с.20-23].

Дієслова, корінь яких закінчується на -d, -t, -dm, -tm, -bn, -chn, -fn, приймають у другій особі однини закінчення -est, а в третій особі однини і другій особі множини – закінчення -et (Додаток 1, таблиця 8), наприклад:

arbeiten - du arbeitest, er arbeitet, ihr arbeitet

Сильні дієслова з кореневим голосним -а- при відмінюванні ( див. Додаток 1, таблиця 9) у другій та третій особі однини приймають умлаут, а кореневий голосний -e- змінюється у цих особах на довгий -ie- чи короткий -i-, наприклад:

Ich fahre – du fährst, er fährt

Ich sehe – du siehst, er sieht

Ich gebe – du gibst, er gibt

Виняток: stehen - du stehst, gehen - du gehst, schaffen - du schaffst [19, с.189].

У німецькій мові Präsens служить для вираження дії, яка відбувається в момент мовлення, а також для вираження майбутньої дії, наприклад:

Ich lese ein interessantes Buch. Я читаю цікаву книжку.

Morgen fahren wir ins Gebirge. Завтра ми поїдемо в гори.

Übermorgen lege ich die letzte Prüfung ab.

Післязавтра я складу останній іспит [ 13, с.62, 67-68].

В українській мові теперішній час означає співвідносність дії з моментом мовлення. Момент мовлення може збігатись, а може й не збігатись з моментом безпосереднього говоріння. Залежно від цього розрізняють пряме й відносне вживання форм теперішнього часу. В українській мові форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального; 2) значення теперішнього неактуального ( їх ще називають прямим детермінованим значенням і прямим не детермінованим).

1. Теперішній актуальний – це основне значення теперішнього часу.

2. Теперішній неактуальний – передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбувається під час мовлення і триватиме після розповіді про неї. У вживанні неактуального теперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу.

В українській мові теперішньо-майбутній, як і звичайний Präsens на позначення майбутньої дії у німецькій, виражається поєднанням дієслова теперішнього часу з прислівниками й прислівниковими словами з часовим значенням. В українській – завтра, післязавтра, наступної години (дня, тижня тощо), о другій ( третій…), у німецькій – morgen, morgen früh, übermorgen, demnächst, in nächster Zukunft, in diesen tagen, am Montag, bald, nächstens, künftig – nachher, später … [ 4, с.148-151]. Таке вживання теперішнього часу має місце як у художніх творах, так і в наукових текстах, наприклад:

Ми починаємо бій о шостій ранку – попередимо ворога на дві години… Ти з сотнею кінноти стаєш перед Павлівкою. Артилерія з кулеметами рушає в оце ось село в долині праворуч – верства до нього. ( Ю. Яновський)

In drei Wochen gibt es Zeugnisse.

1491року розпочав Колумб свою подорож на захід. Вже скоро дістанеться він нового континенту.

1491 macht sich Kolumbus auf den Weg nach Westen. Schon bald wird er eine neuen Kontinent erreichen.

Такі випадки вживання трапляються в підручниках, посібниках, коли описується послідовність дій при виконанні вправ, наприклад:

Sie bilden aus der Frage abhängigen Fragesatz und setzen ihn in den zweiten Satz hinter das Substantiv mit.

Ви добираєте речення, в яких є обставинні прислівники місця, і пишете їх у колонку ліворуч, а праворуч паралельно записуєте речення з тими ж прислівниками в ролі прийменника [20, с.220-223; 18 с.141-143].

Отже, вживання форми теперішнього часу факультативне та зумовлене стилістичними моментами. Основні стилістичні умови вживання теперішнього часу замість майбутнього однакові для обох мов. Це наявність однозмістового контексту ( зазвичай вузького, обмеженого одним реченням, в якому вказівки на майбутній час містяться у прислівниках, про що було згадано вище). Наступною умовою є впевненість в тому, що дія відбудеться, що може підкреслюватись словами: sicher, allerdings, natürlich, gewiß, unbedingt. Особливо розповсюджене вживання теперішнього замість майбутнього в діалогічній мові, наприклад:

Wir gehen morgen ins Theater. - Ми йдемо завтра до театру.

Але: Vielleicht werden wir morgen ins Theater gehen. - Можливо, ми підемо завтра до театру [16, с.130-131].

1.8 Модальні дієслова wollen та sollen на позначення майбутнього часу

Майбутній час у німецькій мові може виражатися не лише за допомогою Futurum чи Präsens, а також конструкцією з модальними дієсловами wollen, sollen. Особливо поширене дієслово sollen в значенні майбутнього часу (включаючи конструкцію sollte, згадану раніше). На українську мову вони, як правило, перекладаються майбутнім часом, хоча в українській мові для позначення майбутньої, наступної дії іноді також використовують дієслово збиратися, наприклад:

Піде дощ. ( Збирається на дощ ). Es will regnet.

Я покажу вам шлях. Ich will Ihnen den Weg zeigen.

Що з ним буде? Was soll aus ihm werden?

Коли прибуває пошта? Wann soll die Post eintreffen?