42370 (Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань)

Зміст

Введення

Розділ 1. Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань

1.1. Морфологічні особливості

1.2. Фразеологічні особливості

1.3. Граматичні особливості

1.4. Синтаксичні особливості

1.5. Стилістичні особливості

Висновок

Використана література

Введення

Актуальність роботи.

Сучасні засоби популяризації наукових знань різноманітні. До них відносяться і кіно, і телебачення, і радіо, і періодичний друк. Особлива роль належить книжковим і журнальним виданням.

Найбільш фундаментальним засобом популяризації продовжують залишатися книжкові науково-популярні видання. У широкому значенні науково-популярним книжковим виданням слід рахувати видання, яке містить відомості про теоретичні і/або експериментальні дослідження і призначено для популяризації і пропаганди основ і досягнень науки і техніки, культури і результатів прикладної діяльності серед широких мас читачів в доступній для них формі.

Загалом предметом змісту науково-популярного видання можна вважати все, що має відношення до науки і наукових досліджень: результати наукових досліджень, наукову область, в якій проводяться (проведені) дослідження; об'єкт дослідження; наукову проблему (завдання), мету і метод дослідження; умови, в яких проводяться дослідження, і використовувані апаратура і матеріали; факти, складові основу дослідження (науки), включаючи дані спостережень і експериментів, відкриття, винаходи, теорії, закони, гіпотези і ін. Характеризуючи предмет змісту науково-популярного видання, можна сказати словами Н. Р. Чернишевського: «...Популярні книги перекарбовують в ходячу монету важкий злиток золота, виплавлений наукою».

Тематика науково-популярних видань може бути вельми широкою. Вона повинна визначатися потребами і завданнями суспільства, інтересами і попитом читачів. З цим пов'язано цільове призначення і функціональні властивості науково-популярних видань.

Цільове призначення науково-популярного видання - популяризація і пропаганда основ і досягнень науки, техніки, культури і результатів прикладної діяльності серед широких мас читачів. Що стосується функціональних властивостей, то вони вельми різноманітні.

Найважливішою функцією науково-популярної книги є популяризація і пропаганда наукових знань. Саме це в найзагальнішому визначенні складає цільове призначення даної книги. Дана функція, разом з просвітницькою і ознайомлювальний-освітньою, у всі часи була такою, що веде. Пропагуючи наукові знання, учений передає масам останнє слово в науці і тим самим знайомить їх з цим новим знанням, сприяючи підвищенню їх освітнього рівня і вирішуючи просвітницьку задачу. Наукові знання духовно збагачують читача науково-популярної книги, будить в нім подальший пізнавальний інтерес, сприяють розвитку його творчої ініціативи, нарешті, залучають до знання. Однією з головних цілей науково-популярної книги є формування наукового світогляду читача. Світоглядна функція припускає виклад в науково-популярній книзі природничонаукових знань і законів природи, освітлення досягнень в розробці теоретичних проблем, що відкривають нові перспективи науки і на її основі нові можливості прогресу виробництва. Реалізація функції формування наукового світогляду безпосередньо пов'язана із залученням людини до наукових знань, вихованням у читача сприйнятливості, розуміння суті науки, науково-технічного прогресу. Популярні видання по мистецтву виконують важливу функцію естетичного виховання.

Розділ 1. Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей

науково-популярних видань

1.1. Морфологічні особливості

В процесі редакторської підготовки науково-популярного видання велику увагу доводиться приділяти роботі над мовою і стилем. У системі словесно-образних засобів мови науково-популярних творів відбивається його залежність від змісту, функцій, цільового призначення, читацької адреси, жанру твору. Встановлено (Э.А. Лазаревич), що особливостями науково-популярного стилю як мовної системи є динамізм, конкретність, образність, суб'єктивно-об'єктивний характер викладу, чим і визначається його лексико-фразеологічне і морфолого-синтаксичні своєрідність: широке використання слів-уявлень і експресивно забарвлених засобів (зокрема метафор, епітетів, порівнянь, перифраз), багатство форм і значень дієслова.

Науково-популярній манері оповідання властиве яскраво виражене образно-експресивне забарвлення. Лінгвістичне розуміння образності мови засноване на використанні слів в переносному значенні. При цьому лінгвістичні одиниці, одержуючі образне значення в художньому контексті, якоюсь мірою втрачають свою номінатівную функцію і набувають яскравого експресивного забарвлення. Вивчення образного значення слова в цьому сенсі направлене на дослідження лексичних прийомів, що додають мови эстетико-художнє значення.

Важливий засіб створення образності в науково-популярному творі - епітет. Він дозволяє дати яскраву емоційну характеристику предмету або явищу. Образність епітета неабиякою мірою визначається його мовним оточенням. У науковому тексті епітет набуває нейтрального мовного забарвлення, виступаючи, як правило, у складі термінологічних поєднань. Закономірне використання метафоричних епітетів з образністю, що не стерлася: «срібні і смарагдові зірки», «кришталевий купол неба».

Широке використання в науково-популярній книзі перифраз пояснюється прагненням автора звернути увагу читача на ті риси предметів, що зображаються, або явищ, які найбільш важливі в пізнавальному відношенні. Особливою виразністю зазвичай відрізняються індивідуально-авторські перифрази. Вони виконують в мові естетичну функцію. Індивідуально-авторські перифрази часто містять метафори, епітети, оцінну лексику. Образні перифрази додають мови самі різні експресивні відтінки - від патетики до невимушеного іронічного звучання.

Необразні перифрази, які зберігають пряме значення вхідних в них слів, виконують не тільки естетичну, але і смислову функції, допомагаючи авторові точніше виразити думку, підкреслити ті або інші особливості описуваного предмету: «молодий суперник», «середньовічний пророк», «представники іншої цивілізації». Широко застосовуються загальниймовні перифрази, що є стійкими поєднаннями слів, емоційно і експресивно забарвлені, наприклад «повітряні судна», «наші менші брати». Звернення до перифраз обумовлене прагненням додати мови невимушено-розмовний відтінок.

Тропом, що часто вживається в науково-популярній книзі, є уособлення типу: «народження всесвіту», «чорні дірки пожирають все», «всесвіт задає загадки», «реактор дихає». Використовується також прийом персоніфікації, при якому описувані предмети набувають реальної людської зовнішності: «Всесвіт-мати і сама була пристосована до життя, і дитяти на світло провела хороше», «Старенька-Земля винна була не тільки неабияк поважчати з віком, але і покритися кратерами, як це відбулося з її найближчою сусідкою - Місяцем».

Порівняння - один з найпоширеніших прийомів цікавості в науково-популярній книзі. Саме на використанні аналогії і порівнянні базується можливість популяризації складних явищ сучасній дійсності. За допомогою порівнянь роз'яснюється наукова термінологія: «Сьогодні на їх роль претендують цефєїди - небесні тіла, які, за словами одного з дослідників, «пульсують, немов серце». Причому кожне таке «серце» разів в 50 більше нашого Сонця і в 100 разів масивніше за нього». У одній з науково-популярних книг образні порівняння використовуються для того, щоб допомогти читачеві представити дію приладу термоськана: «Виявилось, що зображення були отримані за допомогою «термоськана» - апарату, за своїм принципом дії того, що нагадує скоріше ткацький верстат, ніж звичайний фотоапарат.».

Бувають розгорнені порівняння, вказуючі на декілька загальних ознак предметів, що зіставляються. У розгорнене порівняння включаються два паралельні образи, в яких автор знаходить багато загального. Художній образ, використовуваний для розгорненого порівняння, додає опису особливу виразність.

«А що знаходиться між галактиками? За допомогою гігантського телескопа Паломарськой обсерваторії в середині 70-х років нашого століття були сфотографовані «нитки» і цілі «мости», що зв'язують деякі галактики. На підставі цих даних група дослідників запропонувала концепцію гіпергалактик, яку охочі на хльосткі порівняння журналісти охрестили сотами Всесвіту. Суть цієї концепції полягає в наступному. Коли фахівці почали уважно розглядати великомасштабну об'ємну карту Всесвіту, створену на підставі спостережень останніх років, то звернули увагу, що галактики в ній розташовуються зовсім не рівномірно, а складають як би стінки осередків, «сотів», заповнених чимось невидимим оку».

Риторичні питання - найпоширеніша стилістична фігура, що характеризується яскравістю і різноманітністю емоційно-експресивних відтінків. Риторичні питання містять твердження або заперечення, співпадаючі по зовнішньому граматичному оформленню із звичайними питальні пропозиціями. Відрізняючись яскравою окличною інтонацією, риторичні питання виражають особливу напругу відчуттів: «Куди дивилися прогнозисти?»; «Що десяток-другой покалічених, коли по відомству Лаврентія Павловича проходили і зникали без суду і слідства мільйони?».

Науково-популярний текст може відрізнятися своєрідністю оформлення інтонаційної пунктуації. Пунктуація дозволяє передати уривчастість мови, створити несподівані паузи, що направляють увагу читача на сприйняття найбільш важливої інформації. Наприклад: «Коли свого часу ми запускали на Місяць місяцеходи, то усередині них були... люди», «Ракета піднялася над землею... Але із-за втрати керованості політ був перерваний».

З метою активізації інтуїції читача можуть бути використані несподівані пропуски в ланцюзі повідомлень: «Згодом Костянтин Птушко переглянув свої погляди. Створена в його КБ ракета-носій працює саме на водні. Але у той час.». Тут свідомо не доказується думка і тим самим надається читачеві можливість самостійно завершити виклад.

Емоційну напруженість мови додають приєднувальні конструкції. Синтаксично несамостійні відрізки тексту утворюють асоціативний ланцюг, набуваючи при цьому великої виразності і емоційної насиченості: «Про яку тут війні йдеться? Про першу світову? Про другу? Афганською? Чеченською? Або ще про якусь ранішу змову трьох правителів?».

Нанизування однотипних синтаксичних одиниць створює градацію: «Людей би розплющило, роздавило, розтрощило», «знову глиби, уламки, камені». Кожна подальша лексична одиниця підсилює емоційне звучання попередньою, завдяки чому створюється особлива експресивність мови. В деяких випадках градацію утворює нанизування питальні пропозицій: «Ну, а як йде справа з тисячами тих експериментів, які нібито підтверджують теорію відносності? Ким вони проводилися? Коли?». Нанизування питальні пропозицій дозволяє створити ефект безпосереднього спілкування з читачем.

Найважливішим чинником цікавості в науково-популярній книзі може стати гумор або іронія. Широко використовуються каламбури. Наприклад, «теорія еволюції і сама зазнає істотну еволюцію», «роздумуючи над природою самої природи», «де ховається прихована маса». Можуть бути і такі каламбури: «звучить, звичайно, все це принадно, але і брехливо». Думка, виражена в каламбурній формі, виглядає яскравішою, гостріше. Гумор дозволяє уникнути монотонності оповідання, полегшує сприйняття твору.

Широке використання знаходять елементи розмовного стилю. Спостерігається характерна для розмовної мови тенденція до вільної побудови мовних одиниць, вживання окказіональних граматичних конструкцій. Більшість окказіоналізмов («прілетельци», «лунопроходци») побудовані на основі образного осмислення їх словообразующей моделі. Розмовна лексика(«затягнули», «зациклившись», «мудрованих», «нехитре», «погано-бідно») сприяє імітації фразеологізм невимушеної персонально адресованої неофіційної мови. Як прикмети розмовного стилю використовуються слова просторічні, лайкові, такі, що знаходяться за межами літературної норми: «Тільки дурні, пробачите за грубість, вчаться на власних помилках». Розмовна лексика привносить в науково-популярний текст відтінки емоційності, образності. Стилізація діалогу з читачем досягається шляхом використання семантично спустошених конструкцій («так би мовити», «така справа»), слів, вказуючих на гадану дії («а може», «напевно»), междометій («уф», «ну і ну»).

Автори науково-популярних книг звертаються до багатства фразеологізму російської мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Властива фразеологізмам образність пожвавило оповідання, додає йому невимушене іронічне забарвлення. Розмовно-просторічна фразеологія використовується для стилізації авторської мови з метою невимушеного спілкування з читачем. Наприклад: «Досвідчені інженери сушать собі голови над тим, як з розкопаних археологами фактів відтворити або реконструювати щось, схоже з сучасними машинами і пристроями».