42354 (Сфери проникнення англіцизмів в інші мови - російську, українську), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Сфери проникнення англіцизмів в інші мови - російську, українську", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "42354"
Текст 3 страницы из документа "42354"
РОЗДІЛ 3
ВПЛИВ ЗАПОЗИЧЕННЬ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності українського народу. Процитуємо В. Радчука: “…англійські слова і звороти останнім часом активніше поповнюють наш лексикон, ніж російські; наша вимова, морфологія й синтаксис зазнають з боку англійської мови чималого впливу. Причини цього очевидні: комп'ютеризація, потяг до міжнародних стандартів ділового партнерства, до науки й освіти Заходу, передове товаровиробництво в англомовних країнах, лідерство англійської мови як міжнародної тощо. Проте чимало англіцизмів попросту витісняє з обігу питомі українські слова, а це вже мовна агресія. Шкода від неї не лише Україні - людство втрачає унікальні знаряддя пізнання світу. Знову-таки, коли "лиха слава завконтори" перекладається "низьким рейтингом менеджера офісу", маємо приклад зміни не лише мови, а й свідомості”. [10]
Такої ж думки й С. Караванський, який вважає, що необхідність виникнення нових англіцизмів в українській мові значно перебільшена, що їх появу породжує зовсім не потреба спілкування.[8,10] Твори літератури засвідчують, що серед не дуже освічених людей існує звичка хизуватися малозрозумілими для оточення словами. На його думку, тепер до “престижних” слів вдається не лише малоосвічена сільська “знать”, а й високі державні достойники. Причина ж там і там одна: бажання бути на рівні модної освіченості, відрізнятися своєю лексикою від “сірих” людей. Тому, коли наші президенти чи парламентарі говорять про образ, лице або ім’я держави, то неодмінно скажуть імідж. А першорядні завдання неодмінно назвуть пріорітетними. Думка така: коли ти говориш як усі, то багато втрачаєш в очах своїх майбутніх виборців. Отже, говори, як належить лідеру. А пересічний громадянин, коли чує іноземну лексику з уст високих достойників, і собі засвоює її. С. Караванський гадає, що це веде до того, що англіцизми починають витискати нашу питому лексику. Ми втрачаємо віру в самих себе: починаємо боятися власних слів і зворотів. Там, де можна вжити своє слово, ми надаємо перевагу “чужинцеві”. “… ми пропонуємо… систему підвищення… кваліфікації – інтелектуальний тренінг”. На це С. Караванський відповідає так: “Невже тут так конечно вжито слово тренінг? Та ж ми маємо чудове слово вишкіл! Невже інтелектуальний тренінг краще звучить ніж інтелектуальний вишкіл! “Інолюбці” йдуть далі: від слова тренінг творять важкомовний прикметник тренінговий: тренінгова система. Чому не вжити вишкільна система? Слово вишкільний вживає українська діяспора. То чи не краще позичати свою лексику у своєї діяспори, ніж із рук мовних посередників? Бо тренінги приходять до нас не з Америки, а з других рук – з Москви, яка сама позичає їх на стороні, а тоді вже ми “інтелектуально” збагачуємось. Чи може навпаки: зубожіємо? Чи ж не терпить від цього “збагачення” наша питома лексика? Візьмім слово досвід. Бідолашне! Його та його побратима виробничий досвід сучасники живцем кладуть у могилу, вживаючи виключно високоінтелектуальне, як на їхню думку, слово ноу-хау, дарма, що воно для загалу незрозуміле.”[8,41]
Дійсно, явища, які простежуються останні 10-15 років не зовсім добре впливають на розвиток української мови, нівелюють її індивідуально-національні риси, знижують виражальні та естетичні якості. Насамперед, викликає стурбованість процес тотального засмічення української мови англійськими словами, і це при тому, що існують українські назви для передачі відповідних понять: брифінг (зустріч), дивідент (прибуток, зиск), презентація (показ, ознайомлення), шоп (магазин), ноу-хау (знаю як) та багато інших. Так, частотою вживання слово імідж побиває всі рекорди. Передусім воно затирає наше споконвічне слово образ, якого просто не чути з уст сучасних мовців. Так само він поводиться і щодо наших слів лице та ім’я. Бо коли хтось каже: “НН береже свій професійний імідж”, то в цьому разі імідж опинився в мовному потоці коштом слів лице або ім’я. У переносному значення лице в українській мові якраз і заступає слово образ:
“Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице України”.
“Електротермія змінить лице металугрії”.
У виразі “перед лицем смерті” слово лице так само вказує не на “обличчя смерті”, а на подобу або образ смерті.
Отже, цілком правильно по-українськи сказати:
“НН береже своє професійне лице”.
Можна тут вжити і слово ім’я:
“НН береже своє професійне ім’я”.
Наведемо звороти, де імідж значить те саме, що й лице або образ:
імідж Верховної Ради лице Верховної Ради
імідж воїна образ воїна..
Відтрутивши українські слова, імідж витиснув з нашої мови і кілька запозичень. Бо де вжито імідж, можна без шкоди вжити і репутацію, і реноме:
“НН береже свою професійну репутацію”.
“НН береже своє професійне реноме”.
Звичайно, можна сказати, що поява синонімів не збіднює мову, а навпаки – збагачує. Думка ніби правильна, хоч тут є одне “але”. По-перше, треба проаналізувати звідки прийшло це збагачення. А прийшло воно звідти, здвідки приходить вся модна лексика на Україну. Засвоюючи цю лексику, ми визнаємо єдиним джерелом свого духовного збагачення колишню метрополію і жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях, яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди дружніх до нас джерел.
Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати – протилежного характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології та професійної лексики (буфер – відпружник, спортсмен - спортовець). Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої семантики суті означуваних об’єктів, вони ще незграбні в естетичному відношенні.
Взаємозбагачення мов – це один із шляхів еволюції мов світової спільноти. Воно характеризує розвиток мовних систем з найдавніших часів і, природно, не може виявити себе зараз – в епоху суттєвих зрушень у гуманітарній, науково-технічній та інших сферах. Власне лінгвістичні механізми такої взаємодії в різні періоди історії мови можуть мати певні особливості. Звичайно, англіцизми в українській мові – не завжди благо. Серйозних регламентаційних заходів потребує мовне оформлення окремих сфер спілкування, у тому числі сфери інформації, особливо реклами – радіо-телевізійної, стендової, де спостерігається справжня мовна агресія. Ці явища, зрозуміло, не мають нічого спільного із взаємозбагаченням мов. Взаємозбагачення - це процес, коли словесний знак іншої мови природно “лягає” на поняттєве поле рідної мови, закриваючи в ньому вільну клітинку або “перекриваючи ” семантику вже наявного слова певними смисловими конотаціями.
Не треба забувати, що мова – саморегулюючий механізм, дія якого зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з словами англійського походження. [8,103; 11]
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи все вище написане, можна сказати, що запозичення — елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з одної мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів одної мови до іншої. Причинами запозичень найчастіше називають:
-
загальносвітову тенденцію до інтернаціоналізації лексичного фонду;
-
потребу в найменуванні нових предметів, понять і явищ (ноутбук, органайзер, сканер); відсутність відповідного (більш точного) найменування (або його програш порівняно з запозиченням);
-
поповнення мови більш виразними засобами (імідж - замість образ, прайс-лист - замість прейскурант, шоу - замість подання);
-
сприйняття іншомовного слова як більш престижного, "вченого", "красиво звучить" (презентація - замість подання; ексклюзивний - замість винятковий).
Одним із видів запозичення є англіцизм – слово, його окреме значення, вислів тощо, які запозичені з англійської мови або перекладені з неї чи утворені за її зразком. У переважній більшості – це слова, що стосуються: техніки, політики, економіки, торгівлі, спорту, культури.
Виникнення жаргону з використанням англомовних запозичень є результатом популяризації західного способу життя. У жаргонізованому мовленні сучасної молодої людини можна помітити кілька лексем-англіцизмів, які вона використовує постійно, інші ж перебувають на перефірії.
Стрімкий процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням. Внаслідок цього маємо загрозливу мовну ситуацію: функціонування у мові дублетів (міленіум - тисячоліття, офіс - контора, пабліситі - реклама, блокбастер - бойовик, аплікант - заявник), збільшення кількості небажаних омонімів (кеш - економічний та комп'ютерний термін, шейк - коктейль і танок), запозичення власних назв без перекладу (Muppets-show, на відміну від перекладених - "Прихована камера"), вживання штампів-варваризмів (no problem, no comment, made in, and company), запозичення прислівників та вигуків (вау, о'кей, фіфті-фіфті, міді), що мають на меті імітувати чуже.
На мою думку, вживати чи не вживати запозичення – справа особиста. Головне використовувати їх правильно та зі смаком.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
-
Плющ М. Я. Сучасна українська мова ∕ Плющ М. Я., Бевзенко С. П., Грипаста Н. Я. – К. : Вища школа, 1994. – 414 с.
-
Пономарів О. Д. Сучасна українська мова ∕ Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. – К. : Либідь, 2008. – 480 с.
-
Дорошенко С. І. Вступ до мовознавства ∕ С. І. Дорошенко, П. С. Дудник – К. : Вища школа, 1974. – 295 с.
-
Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства ∕ Карпенко Ю. О. – К. : Вища школа, 1983. – 190 с.
-
Русанівський В. М. Життя слова ∕ В. М. Русанівський, С. Я. Єрмоленко – К. : Вища школа, 1978. – 190 с.
-
Коваль А. П. Пригоди слова ∕ Коваль А. П. – К. : Радянська школа, 1985. – 212 с.
-
Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради ∕Пономарів О. Д. – К. : Либідь, 2002. – 240 с.
-
Караванський С. Й. Секрети української мови: науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та занедбаної української лексики ∕ Караванський С. Й. – К. : Кобза, 1994. – 150 с.
-
Борисова - Лукашанец Е.Г. Современный молодежный жаргон ∕ Е.Г. Борисова - Лукашанец // IT. 2006. - № 5.
-
Радчук В. Д. Переклад — рушій чи гальмо? ∕ В. Д. Радчук // Теорія і практика перекладу. Вип. 17. — Київ, 1990. — С. 26—31.
-
Радчук В. Глобалізація і переклад ∕ В. Д. Радчук // Всесвіт. – 2002. – № 5—6. — С. 134—136.
-
Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Четверте – Черкаси, 2000. – С. 176.
-
Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Дванадцяте – Черкаси : ЧДТУ, 2008. – С. 105-108.
-
Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Сьоме – Черкаси : ЧДТУ, 2003.- С. 181 – 183.
-
Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число П’яте – Черкаси : ЧІТІ, 2001. – С. 93-95.
-
Англицизм http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_fwords/4335/%D0%90%D0%9D%D0%93%D0%9B%D0%98%D0%A6%D0%98%D0%97%D0%9C
-
Загальна характеристика складу новітніх англіцизмів в українській мові : стаття Дьолог Ольги к. філ. н., доцент ХНТУСГ (Харків) http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=251
-
Англицизмы в современном русском языке : автор Свиренкова Галина Алексеевна, учитель английского языка http://festival.1september.ru/articles/410377/
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
-
Коломієць М. Т. Словник іншомовних слів ∕ М. Т. Коломієць, Л. В. Молодова – К. : Освіта, 1998. – 190 с.
-
Словник іншомовних слів ∕ Л. О. Пустовіт, О. І. Скопенко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк – К. : Довіра, 2000 – 1017 с.
-
Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів ∕ С. П. Бибик, Г. М. Сюта – Харків : Фоліо, 2006. – 623 с.