Зерняткові породи можна також попередньо (в зимово-весняний період в теплицях) перевіряти подвійним щепленням. На сіянці яблуні або груші прищеплюють двовічковий живець дерева, що досліджується, а вище - живець сорту - індикатора.

Якщо перевіркою на індикаторах встановлено, що всі цінні сорти і підщепи є носіями патогенів, застосовують термічну терапію рослин - водну або повітряну. При першій хворий матеріал, який перебуває у стані спокою, поміщають у водну баню з регульованою температурою від 35 до 50С і витримують при різних експозиціях обробки. За повітряної терапії матеріал, що знаходиться в стані спокою, прогрівають у спеціальних термостатах при температурі 40С. Строк витримки рослин у термостаті залежить від виявлених вірусів та сорту. Рослині може бути від 3 тижнів до 2 міс. Термічна обробка повністю звільняє рослини від термолабільних вірусів, але надійнішими виявляються верхівки стебел, які відросли під час термообробки. Їх і використовують для щеплення на безвірусні сіянці. Після повторної перевірки на індикаторах безвірусні рослини використовують як супереліту. Саджанці з ознаками вірусних та мікоплазмових захворювань знищують. Забороняється висаджувати дички, які мають хоча б незначні нарости кореневого раку. Ефективний систематичний захист від бур’янів, личинок пластинчастовусих і дротяників та інших шкідників, які живуть у ґрунті.

Боротьба з утворенням кірки і запливанням ґрунту на поверхні поля, аби уникнути розвитку кореневих гнилей. Дво - , триразове обприскування рослин проти парші та інших хвороб у розсадниках 0,4% суспензією 80% полікарбацину (4 кг/га), 1% бордоською рідиною чи їхніми замінниками.

Перший раз - відразу після утворення листків, другий і третій - через кожні 15-20 днів. При виявленні на саджанцях яблуні борошнистої роси їх обприскують 1% - ю колоїдною сіркою. Восени опале листя згрібають і спалюють, а міжряддя переорюють.

При виявленні наростів кореневого раку на головному корені або кореневій шийці рослини вибраковують і знищують. Якщо нарости виявлено на бічних корінцях, то їх обрізують і спалюють, а всю кореневу систему дезінфікують.

3.1 Заходи проти хвороб у молодих і плодоносних садах

Очищення стовбурів і скелетних гілок від кори, яка відстала, моху і лишайників скребком або щіточками, замащування дупел цементом. Всі відходи спалюють.

Цей захід важливий проти резервації збудників багатьох хвороб. Вирізування засихаючи гілок, хворих на чорний рак, звичайний рак, паршу, борошнисту росу, бактеріальний рак кори та інші хвороби.

При початковому ураженні рани лікують (без зачищення кори) сантаром СМ шляхом змащення місць уражень. При глибокому ураженні стовбурів і гілок кору зачищають, захоплюючи до 2 см прилеглої до рани здорової кори, і дезінфікують 1% -м розчином мідного купоросу купоросу або іншими речовинами, обов'язково заробляючи рани замазкою.

Збирання і заорювання опалих листків, зняття з дерев і знищення муміфікованих та гнилих плодів, перекопування пристовбурних ділянок. Ці заходи сприяють різкому зниженню резервації інфекції багатьох патогенів.

Для більш ефективного знищення резервації збудників чорного раку, парші, борошнистої роси, плодової гнилі та інших хвороб, а також проти лишайників і моху застосовують обприскування дерев 3% -ю бордоською рідиною. Цей захід здійснюють навесні, у фазі "зеленого конусу".

Для захисту стовбурів і скелетних сучків від сонячно-морозних опіків ефективне осіннє змащування 20-30% -м вапняним молоком з доданням (для кращого прилипання) до 20% збираного молока або 0,5% столярного клею.

Щоб запобігти розвитку на зерняткових породах іржі, поблизу садів знищують кущі ялівцю.

Весняний період (від початку розпукування бруньок до кінця цвітіння). Повторна побілка стовбурів і скелетних гілок вапняним молоком з доданням 1% -го залізного купоросу.

За інтенсивного розвитку парші в минулому році у фазі відокремлення пуп'янків - додаткове обприскування дерев 1% -ю бордоською рідиною або її замінниками.

У районах розвитку борошнистої роси та іржі в період відокремлення пуп'янків - обприскування дерев 1% -ю колоїдною сіркою (при температурі не нижче 20°С) або іншими фунгіцидами.

Літній період (після цвітіння до збирання). Відразу після цвітіння (обпадання пелюстків) проти парші, чорного раку, іржі, бактеріального раку кори та інших хвороб, а також проти шкідників - переносників хвороб ефективне комбіноване обприскування. Як фунгіциди рекомендується застосовувати 0,4% -ну суспензією 80% -го з. п. поліхому (4-8 кг/га), 0,4% -ну суспензію 80% -го з. п. полікарбацину (по 4-8 кг/га) або 1% - ну бордоську рідину з доданням інсектицидів (баверсану, 20% к. е. - 0,3-1 л/га або біциклату, 50% к. е. - 1-2 л/га або ін.).

У районах розвитку борошнистої роси після цвітіння за комбінованим обприскуванням бордоською рідиною провадять обробку 1% -ю суспензією колоїдної сірки (8-16 кг/га), або 0,02% -ю суспензією байфидану, 25% к. е. (0,2-0,4 кг/га).

Через 15-20 днів після першого комбінованого обприскування

здійснюють повторне тими ж фунгіцидами. Через 20 днів після цвітіння проти борошнистої роси проводять повторне обприскування 1% - ю колоїдною сіркою.

Третє комбіноване обприскування - через 20 днів, а за рясних дощів - додатково ще одне.

Систематичне збирання падалиці і опавшого листя запобігає збереженню інфекції парші.

Висока агротехніка у саду, дотримання правильного водного режиму, внесення добрив відповідно до результатів аналізу ґрунту, знищенню бур’янів тощо - забезпечують добрий розвиток дерев, посилюють їхню стійкість до хвороб.

Розділ 4. Розрахункова частина

4.1 Загальні відомості про господарство

Компанія УЦЛМ "Флорахаус" має яблуневий садок площею 100 га. Господарство знаходиться у місті Київ, Україна. Основі відомості про господарство подані у таблиці 2.

Основні відомості про господарство Табл.2

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

Місто Київ розташовано в північній частині України порівняно неподалік від її центру. Географічні координати міста є такими: 500 27I північної широти і 300 31I східної довготи. У цілому клімат Києва є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом.

Температура повітря залежить передусім від надходження сонячної радіації, яка, у свою чергу, визначається кутом падіння сонячних променів.

Середньорічна температура повітря в Києві становить 7,7°С, найвища вона в липні (19,3°С), найнижча - у січні (мінус 5,6°С)

У цілому температура повітря в Києві на кілька десятих градуса вища, ніж у містах, що розташовані поряд. Більшою є відмінність взимку, меншою - влітку. Найхолоднішим за період спостережень був 1942 р., середньорічна температура якого становила 5,1°С. Найтеплішим виявився 2007 р. - 9,9°С.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,0°С) зафіксована в 1942 р., найвища (2,1°С) - в 2007 р.

Найнижча середньомісячна температура в липні (16,9°С) спостерігалась у 1902, 1935 і 1979 рр., найвища (25,5°С) - в 1936 р.

Найхолодніше в Києві, як правило, 18-25 січня (так звані “хрещенські морози”). Найвища температура повітря характерна для періоду 15-20 липня.

Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 32,9°С) зафіксовано 11 січня 1950 р., абсолютний максимум (39,4°С) - 30 липня 1936 р.

В останні 100-120 років температура повітря у Києві, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря в Києві підвищилася приблизно на 1,5°С. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається у грудні - березні.

У середньому за рік у Києві випадає 650 мм атмосферних опадів, найменше - у березні та жовтні, найбільше - в липні.

Тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 80 днів. Найбільший період (193 дні) спостерігався взимку 1906-1907 рр. Максимальна висота снігу (66 см) зафіксована на початку березня 1970 р.

Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало - і середньогумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових долинах - лучні, дернові та болотні ґрунти.

Розрахункові дані по системі засобів захисту плодового саду від парші і робочий план подані у вигляді таблиць 3 та 4.

Висновки

1. Парша - одна з найбільш поширених і шкідливих хвороб яблуні. ЇЇ збудник сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter (конідіальна стадія Fusicladium dendriticum (Walroth) Fuckel), уражуючи листя, квітки, зав’язь, плоди, а іноді й пагони, зумовлює різке зменшення врожаю, погіршення товарної якості плодів, зниження стійкості рослин і продуктивності насаджень.

2. Основним джерелом первинної інфекції є сумчаста стадія патогену, яка формується і зимує на ураженому опалому листі яблуні. Додатковим джерелом первинної інфекції може бути також конідіальна стадія, що зимує на уражених пагонах яблуні і на території України зустрічається у Прикарпатті та Закарпатті.

3. Поширення первинної інфекції відбувається рано навесні і тісно збігається у часі з досить сприйнятливими до ураження фазами розпускання бруньок, цвітіння, утворення зав’язі, наростання листя і формування врожаю яблуні.

4. Прояв парші у південній степовій зоні України спостерігається на початку травня і збігається з початком цвітіння, у лісостеповій - у середині травня і співпадає із закінченням цвітіння зимових сортів яблуні. Але залежно від погодних умов строки прояву парші можуть варіювати здебільшого в бік запізнення, особливо у південній засушливій зоні.

5. В організації і проведенні заходів захисту яблуні від парші важливе значення має короткостроковий прогноз розвитку сумчастої стадії патогену, поширення сумкоспор і прояву хвороби. Його можна здійснювати на основі моніторингу погодних умов у ранньовесняний період і застосування розроблених нами моделей у вигляді рівнянь регресії.

6. З часу прояву парші розпочинається розвиток і поширення вторинної (конідіальної) інфекції, яка долучається до первинної (сумкоспорової) і триває протягом літа, внаслідок чого небезпека хвороби зростає і не припиняється аж до осені.

7. Поширенню і розвитку парші сприяє помірно тепла дощова погода, особливо у травні-червні, коли відбувається масова генерація інокулюму і рослини перебувають у найбільш вразливих фазах вегетації.

Шкідливість парші зростає в ущільнених і зрошуваних насадженнях, особливо при надкроновому зрошенні.

1. Однією з важливих складових інтегрованого захисту яблуні від парші та інших хвороб є хімічний метод. Незважаючи на серйозні недоліки пестицидів, застосування їх у садах збережеться і на найближчу перспективу.

Використана література

1. Абердин С. Фітосанітарний моніторинг плодового саду. К.: Урожай, 2000. - 300 с.

2. Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений. - М.: Агропромиздат, 1986. - 278 с.

3. Болезни овощных и плодовых культур / В.Ф. Пересыпкин, Н.Н. Кирик, Ф.С. Каленич и др. // Болезни с. - х. культур: в 3-х т. / Под ред. В.Ф. Пересыпкина. - К.: Урожай, 1991. - Том.3. - 208 с.

4. Горленко М.В. Сельскохозяйственная фитопатология 3-е изд. перераб. и доп. - М, Колос, 1997, 441 с.

5. Горленко М.В. Сельскохозяйственная фитопатология. Частная патология растений. - М.: Высш. шк., 1968. - 434 с.

6. Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко, Ф.С. Каленич та ін. / За ред. М.П. Лісового. - К.: Урожай, 1999. - 744 с.

7. Довідник із захисту рослин (за ред. М.П. Лісового), К., 1999, С.744

8. Дядечко М.П. Біологічний захист рослин, Біла Церква, 2001, С.270

9. Исаева Е.В., Шестопал З.А. Атлас болезней плодовых и ягодных культур. - 3 - е изд., переработ. и доп. - К.: Урожай, 1991. - 144 с.: ил.

10. Корчагин В.Н. Защита сада от вредителей и болезней. - 3-е изд., перераб. и доп. - М, Колос, 1998, 287 с.

11. Корчагин В.Н. Семечковые культуры. - М, Колос, 1969, 120 с.

12. Мельник О., Стрейф А., Ріпамельник В. Закладання саду голландського типу // Новини садівництва. Спец. вип. - 2000. - № 4 (24). - 40 с

13. Новини садівництва, 2009, 4, с 38.

14. Общая и сельскохозяйственная фитопатология / Ю.Т. Дьяков, М.И. Дементьева. И.Г. Семенкова и др. - М.: Колос, 1984. - 495 с. ил. - (Учебники и учебные пособия для сред. с. - х. учеб. заведений).

15. Олифер А.В., Каленич Ф.С., Ткачев В.М. Особенности развития вредителей и болезней и борьба с ними в интенсивных насаждениях яблони // Основы технологии интенсивного садоводства в Украинской ССР: Сб. науч. тр. ЮО ВАСХНИЛ. - К., 1978. - С.80-86

16. Пересыпикн В.Ф., Тютерев С.Л., Баталова Т.С., Болезни плодовых культур при интенсивных технологиях их возделывания. - М.: Агропромиздат, 1991. - 272 с.

17. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, К. - Юнівест-медіа, 1010.

18. Панфилов А.Э. Общая и сельскохозяйственная фитопатология: курс лекций/ЧГАУ. Под ред. Ю.С. Ларионова. - Челябинск, 2000. - 142 с.: ил.

19. Ткачов В.М., Каленич Ф.С., Приходько В.П., Шестопал З.А. Заходи боротьби з хворобами яблуні в інтенсивних садах // Садівництво Міжвідомч. тематич. наук. зб. - К., - 1979. - Вип.27. - С.71-75

20. Химические средства защиты сельскохозяйственных культур. - 3-е изд. перераб. и доп. - М, Россельхозиздат, 1998, 147 с.

21. Химические средства защиты сельскохозяйственных культур. - 3-е изд. перераб. и доп. - М, Россельхозиздат, 1998, 147 с.

22. Черній В.В., Ріпамельник В.П., Бородай О.Ю. Напрямки інтенсифікації садівництва Поділля // Новини садівництва. - 1999. - № 1. - С.30-32.

Размещено на Allbest.ru